Галерея НЮ АРТ

01/11/2026

1 листопада 2009 року пішов із життя Олександр Анатолійович Гнилицький (1961–2009) — український художник, живописець, графік, відеомитець, представник української «Нової хвилі» та піонерів відеоарту й інсталяції в Україні.

Гнилицький став однією з ключових постатей новітнього українського мистецтва, активно долучившись до переосмислення художньої мови наприкінці XX століття. Був учасником мистецького угруповання «Паризька комуна», співзасновником «Інституції нестабільних думок». Його творчість охоплює живопис, графіку, об'єкти, інсталяції та відеоарт, вирізняється іронічністю, концептуальністю та сміливими експериментами з формою і змістом. У 2007 році разом із художницею Лесею Заяць представляв Україну на 52-й Венеційській бієнале.

Твір з колекції галереї НЮ АРТ: Гнилицький Олександр (1961-2009) Спорт. 1987. полотно, олія, 100,5х100 см.

31/10/2026

31 жовтня 1977 року відійшов у вічність Микола Петрович Глущенко (1901–1977) — видатний український живописець і графік, народний художник України, один із найяскравіших представників українського малярства XX століття.

Мистецький шлях Глущенка формувався в європейському культурному середовищі: після навчання в Берліні він тривалий час жив і працював у Парижі, де здобув визнання мистецької спільноти. Його творчість вирізняється багатством колориту, віртуозною роботою зі світлом і особливою емоційністю живописної мови. Художник звертався до пейзажу, натюрморту та портрета, створював численні образи європейських міст і української природи. Його живопис, сповнений світла, енергії та експресії, утвердив Глущенка як одного з найвидатніших українських колористів XX століття.

Твір з колекції галереї НЮ АРТ: Глущенко Микола (1901-1977) Місячний вечір. 1946. полотно, олія, 79х100 см.

31/10/2026

31 жовтня 1921 року помер Киріак Костянтинович Костанді (1852–1921) — видатний український живописець і педагог, один із провідних представників одеської художньої школи, знакова постать українського мистецтва кінця XIX — початку XX століття.

Костанді присвятив значну частину життя розвитку мистецького середовища Одеси. Він був одним із засновників Товариства південноросійських художників і протягом багатьох років очолював його, об'єднуючи навколо себе талановитих митців. Як педагог Одеського художнього училища виховав цілу плеяду художників. Його творчість охоплює жанровий живопис, пейзаж і портрет. Особливої виразності роботам митця надають ліризм, тонке відчуття світла, повітря та мінливих настроїв природи.

Твір з колекції галереї НЮ АРТ: Костанді Киріак (1852–1921) Ескіз до картини "Гуси". кін.ХІХ ст.-поч.ХХ ст.. папір, гуаш, акварель, 28,5х35 см

28/10/2026

19/10/2026

19 жовтня 1854 року народився Сергій Іванович Васильківський (1854–1917) — видатний український живописець-пейзажист, графік, один із найяскравіших представників українського національного малярства та фундаментальна постать у розбудові вітчизняного мистецького дискурсу зламу XIX–XX століть.
Васильківський став ключовою постаттю Харківського мистецького осередку, присвятивши свою творчість оспівуванню рідного краю. Разом із Миколою Самокишем та Дмитром Яворницьким він долучився до масштабного проєкту вивчення та збереження української старовини, створивши альбоми з історичними орнаментами й типами Запорозької Січі, а також величні панно для будинку Харківського губернського земства.

Твір з колекції галереї НЮ АРТ: Сімеіз. 1890-ті рр.. картон, олія, 24х36,7 см.

14/10/2026

Особливе місце на виставці «Дмитро Нагурний. Віддзеркалення» посідають київські пейзажі.
Місто Київ завжди посідало центральне місце у житті та творчій долі Дмитра Нагурного. Для художника столиця була не просто географічною точкою чи місцем проживання, а справжнім джерелом натхнення, сакральним простором і найсвятішим куточком у світі. Попри численні привабливі пропозиції залишитися та працювати за кордоном — у Німеччині, Швеції чи Македонії, Нагурний неодмінно повертався додому. Його принципова позиція «Я люблю Київ, я тут працюю» віддзеркалилася у всій його малярській спадщині, надаючи київським мотивам особливої щирості та глибокого особистісного звучання.
Київський період творчості тісно переплітався з міжнародним визнанням митця, стаючи містком між Україною та Європою. Символічним епізодом цього зв'язку стала історія в київській галереї «Лада», коли німецький шанувальник мистецтва, побачивши картини Дмитра, щиро здивувався й назвав його «своїм художником з Аахена». Саме німецький Аахен протягом 12 років слугував своєрідною закордонною базою для виставок Нагурного. Проте серце митця завжди належало рідним пагорбам Дніпра, а європейський успіх лише підкреслював самобутність його київської школи та українського світобачення.
Унікальна енергетика робіт Дмитра Нагурного, виплекана в його київській майстерні, мала справді зцілювальну та магічну силу для глядачів по всьому світу. Для художника київське коріння та відданість своєму місту слугували тим непорушним фундаментом, що живив його творчий дарунок, здатний переламувати долі людей, дарувати їм світло й залишати глибокий слід у серцях міжнародних шанувальників.
🗓 Коли: 9 жовтня – 14 листопада 2026 року
🎟 Вхід: вільний
Режим роботи галереї:
вт–пт — 11:00–18:00
сб — 12:00–16:30
нд-пн — вихідні

10/10/2026

Ювілейна виставка «Дмитро Нагурний. Віддзеркалення» відкриває багатогранну мистецьку спадщину видатного майстра, вагомою частиною якої є сакральний живопис. Важливою сторінкою цього напряму стала робота над Храмом Святої Трійці у м. Радовиш (Північна Македонія) - одним із найбільших соборів на Балканах, збудованим меценатом Рісто Гуштеровим. У 1999 році за порадою Анатолія Гайдамаки Нагурний взяв участь у міжнародному конкурсі серед митців православних країн і здобув перемогу зі своїм ескізом фрески «Успіння Богородиці». З 2000 по 2003 рік художник практично одноосібно розписав близько 700 кв. м вівтарної частини собору, пройшовши через виснажливі умови праці - від пекучої македонської літньої спеки до проникливого холоду незатишного бетонного храму взимку.
За композиційну основу монументального ансамблю Нагурний узяв традиції київської монументальної школи, зокрема славетну «Євхаристію» із Софії Київської, проте прагнув відчути та переосмислити унікальну «душу» й архітектурний простір нового собору. Цей масштабний проєкт став не лише художнім досягненням, а й глибоко особистісним маніфестом.

«Сам собор має власну особливу душу і вимагає свого ставлення. Усі собори дуже різні. Довелося вживатися в цю структуру, в цей собор, у цей чудовий простір...»
— Дмитро Нагурний

🗓 Коли: 9 жовтня – 14 листопада 2026 року
🎟 Вхід: вільний
Режим роботи галереї:
вт–пт — 11:00–18:00
сб — 12:00–16:30
нд-пн — вихідні

08/10/2026

8 жовтня 1997 року помер Карл Йосифович Звіринський (1923–1997) — видатний український живописець, педагог, графік, один із головних діячів львівського мистецького авангарду та підпільної шістдесятницької культури.

Разом із Володимиром Патиком Карл Звіринський був найближчим учнем Романа Сельського та спочатку формувався під його потужним творчим впливом, а згодом сам мав значний зворотний вплив на свого вчителя. Здобувши освіту у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва, Звіринський заснував знамениту «підпільну академію» — приватну школу-майстерню, де виховав ціле покоління львівських нонконформістів. Його творчість відзначається глибоким філософським підтекстом, формальними пошуками на межі абстракції та конструктивізму, а також тісним зв'язком із формотворчими традиціями українського сакрального мистецтва та іконопису. Твори митця демонструють лаконізм форми, складну текстурність і глибоку роздумливу атмосферу, що зробило його постать однією з ключових у збереженні інтелектуальної свободи українського малярства другої половини ХХ століття.

Твір з колекції галереї НЮ АРТ: Звіринський Карло (1923-1997) Абстракція. 1965. полотно на дереві, олія, 61х75 см

07/10/2026

6 жовтня 1857 року народився Сергій Іванович Світославський (1857–1931) — український живописець-пейзажист, майстер міського та сільського краєвиду, меценат і важлива постать українського мистецького життя кінця XIX — початку XX століття.

Вихованець Московського училища живопису, ліплення та зодчества, Світославський прославився своїми поетичними, тонкими за настроєм пейзажами Києва, Дніпра та українського села. Для його полотен характерні точна передача світлоповітряного середовища, м’яка сріблясто-сіра та вохриста гама, а також реалістичне відчуття щоденного життя тогочасного міста. У 1905–1907 роках він організував художню студію, де змогли продовжити навчання колишні студенти Київського художнього училища. Окрім творчої та педагогічної діяльності, художник відіграв вагому роль у підтримці молодих митців: він був серед засновників Товариства київських художників, підтримував розвиток національної мистецької школи.

Твір з приватної колекції: Васильківський Сергій (1854-1917) Ловля снігурів. Харківщина. кін.ХІХ-поч.ХХ ст.. картон, олія, 24,5х36 см