23/09/2026
Михайлівський храм у селі Головеньки Височанської громади Ніжинського району. Зведений у 1882 році, на місці старішої, котра діяла з невідомого часу.
Як свідчить ктиторська табличка на стіні храму, він збудований старанням парафіяльного попечительства, голови Титулярного радника Олексія Даниловича Михайловського, церковного старости Якова Олексійовича Коротича та членів Губернського секретаря Павла Івановича Соломахи, козака Мокія Єлісеєвича Ханка та інших, а також старанням сільського старости Косьми Катюхи і всіх парафіян при священникові отцю Василію Шляновому, освячення відбулося 5 листопада 1882 року (фото №59-60). Оригінальна табличка прибита всередині до західної стіни бабинця, а та що висить зліва від головного входу є східною з оригіналом, та зʼявилася пізніше.
Окрім головного, Михайлівського, в храмі облаштовані приділи на честь Вознесіння Господнього (південний) та Великомученика Пантелеймона Цілителя (північний). Церковне подвір’я обнесене цегляною огорожею, котра є ровесницею храму.
Архітектура храму, не дивлячись на свої ґрунтовно-єпархіальні традиції, поєднується з елементами українського народно-традиційного зодчества, тому храм є одним із найпривабливіших в Чернігівській області та привертає особливу увагу серед інших церков своєю автентичністю і дбайливим ставленням своїх парафіян. Церква є діючим осередком релігійного життя місцевої громади та цінним прикладом збереженого сіверського дерев'яного сакрального будівництва. Окремо хотів би подякувати настоятелю храму священнику Петру Вараві не тільки за бережне ставлення до святині, а й за можливість оглянути весь храм та доволі цікаву розмову, котра поєдналася із захопливою екскурсією храмом.
В церкві збережено автентичний іконостас з певними ознаками бароко; окрім ікон нижнього ярусу, котрі викрали злодії на початку 2000-х, всі образи є оригінальними, збереженими від часів будівництва храму. Окремо висвітлив би жертовники у вівтарях, кожен з яких є самобутнім і неповторним у своєму роді (фото №23-25). Збережений також запрестольний різьблений хрест з двоголовим орлом, який, незважаючи на свої імперські наративи, є цінним артефактом в історії Михайлівської парафії (фото №28). Окремої уваги привертає і стінопис храму, переважна частина якого писана з гравюр Юліуса Шнор фон Каролсфельда. На дзвіниці зберігся один із двох стопудових дзвонів, подарованих головеньківській парафії Губернським секретарем (фото№51). Інший дзвін було скинуто із дзвіниці в часи більшовицької навали. Про цю подію нагадує вирізаний в підлозі отвір, через який і падав дзвін.
На стінах дзвіниці дійшли до наших днів написи про ремонти, їхні дати та учасників робіт (фото №54-57). З них видно, що головеньківська церква ніколи не була закинутою, а ремонти проводилися кожні декілька років, зокрема в 1927, 1946, 1952, 1955, 1965, 1969, 1985 роках.
Чорною смугою в історії церкви стали з 1935 по 1941 роки. Тоді більшовики хотіли розібрати споруду храму на матеріали, але один із місцевих теслярів зумів переконати владу що церковний зруб буде непридатним для подальшого використання, і тоді в будівлі облаштували колгоспну комору де сушили та чистили
зерно а також зберігали насіння. Тоді ж з храму було вивезено в невідомому напрямку ікони в окладах, хоругви та деяке інше церковне начиння.
Звісно, не можна згадати той факт, що свого часу в 1920-х роках Михайлівська парафія входила до складу УАПЦ, і була однією із найбільших в окрузі.
В храмі зберігся антимінс, виданий з благословення Священного Собору єпископів Православної Церкви України архієпископом Чернігівським і Ніжинським Симоном (Івановським) 6 лютого 1943 року (фото №27).
Придбана Олександром Мірошниченком і подарована в Батуринський заповідник «Гетьманська столиця» світлина (в дописі №5) переказує нам що деякі зміни в конструкції храму все ж відбувалися, зокрема маківка дзвіниці, котра за проєктом задумувалась як видовжений шпиль. На фотографії видовженість відсутня, проте сьогодні ми бачимо такий же купол, як і передбачалась за проєктом. І ще одна окрема дяка, за те, що під час цих ремонтів на маківці лишили той самий народний хрест.
До речі, в фондах Державний архів Чернігівської області збережена справа будівництва храму, в котрій додані креслення (фото №61-66).
Багато й іншого цікавого є в Михайлівському храмі; можливо щось і забув додати; але, коли б написати про те докладно, то одного допису на це все було б мало. Тож завітайте в гості в Головеньки і подивіться на власні очі цю красу.)
Детальніше в описах фото.
