Сіверські церкви

Website

Сіверські церкви Храми Чернігово-Сіверщини.

Троїцька церква у селі Бірківка Менської громади Корюківського району. Зведена у 1864 році та освячена на честь Різдва Б...
02/11/2026

Троїцька церква у селі Бірківка Менської громади Корюківського району. Зведена у 1864 році та освячена на честь Різдва Богородиці.
За радянських часів храм було зачинено, верхи розібрано, а у 1930-х будівлю обладнано під клуб. З повоєнних років після ІІ світової і до 1960-х споруда використовувалася за призначенням як парафіяльний храм, однак у 1964 у стінах храму розмістився місцевий краєзнавчий музей.
У 1989 році церква знову відновила свою діяльність, однак головний престіл освячено вже на честь Пресвятої Троїці.
У 2001 році над храмом було відбудовано верхи - центральний купол та дзвіницю.
Бірківка відома з другої половини XVII століття. Існує дві версії походження назви села. Перша каже про те, що поселення знаходились в оточенні густого хвойного лісу - бору, звідси і назва. Друга - що село одержало назву від прізвища свого першого власника - полковника королівських військ Каспера Борковського, батька майбутнього чернігівського полковника та Генерального обозного в уряді Гетьманщини Василя Дуніна-Борковського. Ці землі він отримав від польського короля Владислава IV як нагороду за успіхи у Смоленській війні 1632—1635 років.
У 1859 році в Бірківці було 155 дворів, а на кінець XIX століття кількість дворів збільшилася до 276.
У 1892 році розпочала роботу земська школа.

Миколаївська церква у селі Осьмаки Менської громади Корюківського району. Зведена у 1895 році на місці старішої. Типовий...
29/10/2026

Миколаївська церква у селі Осьмаки Менської громади Корюківського району. Зведена у 1895 році на місці старішої. Типовий синодальний храм з певними особливостями. За своєю конструкцією він є одноверхим та хрещатим у плані. Із західного боку до основної будівлі прибудована двоярусна дзвіниця, завершена шатроподібним дахом.
У фондах Державний архів Чернігівської області зберігся проєкт будівництва храму, за яким, однак, дзвіниця передбачалася окремо, на схід від храму (фото №15-17).
Не так давно центральний купол було перекрито під золото, тому головним публікую доремонтне фото невідомого автора.

Миколаївська церква у селі Низківка Сновської громади Корюківського району. Зведена у 1859 році. У 1913 році до храму до...
26/10/2026

Миколаївська церква у селі Низківка Сновської громади Корюківського району. Зведена у 1859 році. У 1913 році до храму добудували північний та південний притвори.
На сьогоднішній день церква збережена без верхів. У фондах Державний архів Чернігівської області зберігся проєкт розширення церкви, датований 1912 роком, тому обробивши креслення за допомогою АІ можна побачити приблизну візуалізацію храму.

Мовчанський монастир на честь Різдва Богородиці у місті Путивль. •Засновано його в кінці XVI століття на території Путив...
22/10/2026

Мовчанський монастир на честь Різдва Богородиці у місті Путивль.
•Засновано його в кінці XVI століття на території Путивльської кам’яної фортеці монахами Молченсько-Софронієвої пустині, що знаходиться за 25 км від Путивля. На той час пустинь була розорена кримськими татарами та поляками, тому сподіваючись на надійність фортечних стін, у 1570 року монахи облаштували у Путивлі своє подвір’я. З 1593 року у всіх документах згадується вже Путивльський монастир, а з 1605 року за ним закріплюється назва Молченський Печерський Різдва Пресвятої Богородиці монастир.

•Головною домінантою монастиря є Собор Різдва Богородиці (1575-1585 рр.) – найдавніший храм Путивля. За архітектурними особливостями цей храм є унікальним в українській архітектурі, бо являє собою досить рідкісний тип багатофункціональних культових споруд, пристосованих до оборони. Собор двічі перебудовували у 1630 та 1760 роках, після чого він поєднав у собі елементи московитського та українського зодчества.

•Храм на честь Предтечі Господнього Іоанна зведений в 1866—1869 роках у російсько-візантійському стилі на місці напівзруйнованого однойменного храму 1602—1604 років. Церкву було закрито в середині 20-х років XX століття разом з монастирем. В 30-х роках храм зазнав значних перебудов і став схожий на будівлю цивільного призначення. Наразі проводяться реставраційні роботи по поверненню їй вигляду церкви 1869 року.

•Монастирська дзвіниця первісно була фортечною надбрамною баштою і споруджувалась приблизно в один період з мурами та наріжними баштами в 1602—1604 роках. У 1700 році башта перебудована. Зараз уже ніщо не нагадує про оборонний характер цієї будівлі так як і оборонні мури, що є рештками мурованої фортифікації Путивля. Власне мурів два — внутрішній, що безпосередньо оперізував монастирську територію та зовнішній, вздовж дороги до Сейму.

•Немісцевим дуже легко сплутати два монастирі, що знаходяться не так далеко. Мова йде про вищезгадану Софронієву пустинь. В 1653 році зруйнований Софронієвський монастир було відновлено і щоб уникнути плутанини, монастир в Путивлі став іменуватися Великим Мовчанським, а відновлений над болотом Молче, — Малим Мовчанським пустинним. Останній з кінця XVII століття почали називати Софронієва пустинь, або ж Софроніївський монастир.

Спасо-Преображенський собор та Хрестовоздвиженська церква-дзвіниця колишнього Свято-Духівського монастиря у Путивлі. Свя...
19/10/2026

Спасо-Преображенський собор та Хрестовоздвиженська церква-дзвіниця колишнього Свято-Духівського монастиря у Путивлі.
Свято-Духівський дівочий монастир уперше в документах згадується під 1595 роком. У 1770 році, згідно з указом Катерини ІІ, монастир закрили, а його споруди віддали під міський Спаський собор. Архітектурною домінантою комплексу є храм, побудований у 1617-1698 роках. Особливу культурно-історичну, духовну та художню цінність має шестиярусний іконостас, який наповнює інтер’єр духовною величчю та багатим оздобленням. За композиційним рішенням він належить до типу російських іконостасів XVIІ–XVIIІ століття, проте декор притаманний українським храмам. У центральній частині також привертає увагу високий підлоговий свічник, виготовлений на порцеляновій фабриці А.М. Миклашевського. Він потрапив до собору з Покровської церкви с. Волокитине, інтер’єр якої було оздоблено рідкісним порцеляновим іконостасом.
У Введенському приділі на довгому залізному ланцюзі висить триярусне висріблене панікадило, виготовлене в 1692 році в м. Нюрнберзі, – подарунок Петра І. Ця багатосвічкова церковна люстра, вагою 176 кг, є унікальною пам’яткою декоративно-прикладного мистецтва.
У одній із арок, що відмежовує головну частину храму від Введенського приділу, розміщені чернечі надгробні плити XVII ст. Вони були знайдені в центральному вівтарі в 1899 році під час капітального ремонту та вмуровані в стіну.
На південь від собору розташована надбрамна Хрестовоздвиженська церква-дзвіниця, побудована в 1697-1707 роках. Ця споруда асиметрична за композицією і дещо нагадує українські дерев’яні лемківські церкви. Лаконічна архітектура церкви-дзвіниці знаходиться у контрасті з вишуканістю собору. Окрім чисто культових функцій вона мала і оборонне значення, про що свідчать бійниці в основі восьмерика. По боках проїзду знаходилися службові приміщення, а самій надбрамній церкві був відведений другий ярус.

Храм на честь святителя Миколая Чудотворця у місті Путивль. Церкву збудовано в 1735–1737 роках коштом міщан. У 1770 році...
17/10/2026

Храм на честь святителя Миколая Чудотворця у місті Путивль.
Церкву збудовано в 1735–1737 роках коштом міщан. У 1770 році церкву капітально відремонтували, прибудувавши із заходу дзвіницю. Для цього храму є характерним сполучення традицій української та російської архітектури. У плані це українська тридільна церква до якої пізніше прибудуваний четвертий об'єм — п'ятиярусу дзвіницю. А просторове вирішення споруди — типово російське: це двоярусна церква, у нижньому ярусі якої розміщений «теплий» храм на честь святителя Миколая, а у верхньому — «літній» на честь Введення в храм Богородиці. Доречі, потрапити вдалось лише в нижній храм; у верхній церкві триває ремонт, тому вхід туди поки обмежений. Але не в цьому суть. Церква відома в історичних джерелах як «Микола Кам'яний» (у Путивлі було три храми, присвячені святителю Миколаю, але кам’яний лише один), пізніше - «Микола Великоріцький» (на честь явленої ікони). Також поширеною назвою пам’ятки є «Микола Козацький».
Ще однією особливістю храму є те, що на відміну від більшості православних храмів, які названі за головними престолами, церква Миколая Чудотворця названа на честь нижнього престолу. Це пояснюється тим, що переважна більшість богослужінь здійснювалася саме у теплому нижньому приділі, а верхній використовували лише влітку і переважно на великі свята.

Покровська церква у селі Тупичів Чернігівського району. Зведена у 1900 році на місці старішої деревʼяної, котра відома з...
15/10/2026

Покровська церква у селі Тупичів Чернігівського району. Зведена у 1900 році на місці старішої деревʼяної, котра відома з 1768 року.
До радянської влади у селі діяли дві церкви. Інша була освячена у 1865 році на честь Різдва Богородиці, проте вона зникла у вирії тих буремних часів.
Покровську церкву у 1930 роках було переобладнано під клуб, верхи церкви розвалено. У бабинці і притворі замість круглих віконець на другому ярусі було вибито прямокутні. Це стає помітним якщо порівняти стіни вівтаря і бабинця. Сучасні куполи - результат ремонту 1990-х років.
У фондах Державний архів Чернігівської області збереглася справа про побудову камʼяної церкви у Тупичеві, а завдяки доданим кресленням, можна побачити якою церква була запланована.
Одним із цікавих фактів в історії церковного життя у селі є те, що до більшовицького перевороту навколо села один раз на рік відбувалася хресна хода. Цей звичай започаткований був після пожежі, яка випалила Тупичів вщент; Хресний хід починався з освячення води і звершувався навколо села з молебним співом.
Поряд з церквою є будівля, котра архітектурно дещо схожа з храмом. Мова про сільську «Богадєльню» або ж будинок для літніх людей, котрим опікується місцева церковна громада.

Троїцький собор Троїцько-Іллінського монастиря у Чернігові.За період свого існування храм неодноразово горів та перебудо...
06/10/2026

Троїцький собор Троїцько-Іллінського монастиря у Чернігові.
За період свого існування храм неодноразово горів та перебудовувався; зокрема 27 вересня 1808 року, коли Троїцький собор вдруге постраждав від пожежі, і після тривалих ремонтних робіт у 1878 році живопис було поновлено. Тому можна сміливо сказати що стінопис храму остаточно був сформований вже на початку ХХ століття. Перші ж із збережених розписів відносяться до ХVІІ століття.
Хотів би присвятити окремий допис розпису собору, але без зайвих текстів.
До уваги світлини інтерʼєру Троїцького собору, а також зображення святих, розміщені на стінах вівтаря, хорів та інших частин храму.

Троїцька церква у селі Новий Білоус Чернігівського району. Унікальна пам'ятка української церковної архітектури часів ко...
30/09/2026

Троїцька церква у селі Новий Білоус Чернігівського району. Унікальна пам'ятка української церковної архітектури часів козаччини.
Про дату побудови храму й досі йдуть суперечки, але дослідники зійшлися на 1646 та 1739 роках. При чому і тут є певні суперечності, адже деякі науковці вважають що у 1646 році було зведено церкву, а у 1739 році - дзвіницю; і якщо ця версія є правдивою, то Троїцька церква у Новому Білоусі є найстарішим збереженим деревʼяним храмом Чернігівської області. Існує також версія, котра припускає «перенесення» церкви із села Мохнатин до вже існуючої на тому місці білоуської дзвіниці.
Історик Олександр Бондар припускає, що дзвіниця цілком могла виконувати функції проїзної бойової фортечної вежі, тому рік її побудови може бути 1646, тобто постала вона за два роки до першої письмової згадки села. «Можливо воно так і було, церква раніше могла бути обнесена частоколом, а дзвіниця була як проїзна вежа, враховуючи ті часи. Татари докучали своїми нападами, а тут ще й Визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького, отже церква можливо слугувала, як духовною фортецею, так і фортецею у прямому значенні слова, тут дивуватись нічому, час був такий». До речі, Олександр Бондар поділився цікавим альбомом архівних фотографій церкви та дзвіниці, і дві з них додані до публікації (фото №28-29).
Первісно храм був традиційним тридільним, одноверхим, з прямокутним бабинцем, квадратовою центральною дільницею і гранчастим вівтарем та з явними рисами українського бароко.
У 1873 році до Троїцького храму були прибудовані приділи з портиками. У фондах Державний архів Чернігівської області збереглася справа із проєктом ремонту (фото №40-42).
Минулого разу, коли відвідував білоуську церкву, давався питанням: куди пропав старий хрест із маківки, але сьогодні пощастило потрапити до середини і храму і дзвіниці, що дало відповідь на це питання. Старі хрести разом із старим паникадилом та хоругвами приховані на другому ярусі дзвіниці; також в дзвіниці знайшов фрагмент старовинного іконостасу- зображення скрижалів Завіту. Різьблений іконостас ХVІІІ століття не зберігся. Сучасний іконостас виготовилений в кінці 40-х років ХХ століття.
Троїцький храм у Новому Білоусі є одним із небагатьох церков, котрі майже не припиняли своєї діяльності за радянських часів.
На Лисій горі неподалік села, поблизу поселення Криниця (кінця ІХ – початку Х століть) є два джерела, освячених на честь ікони Божої Матері, перенесеної колись у Новий Білоус із села Мохнатин.

Михайлівський храм у селі Головеньки Височанської громади Ніжинського району. Зведений у 1882 році, на місці старішої, к...
23/09/2026

Михайлівський храм у селі Головеньки Височанської громади Ніжинського району. Зведений у 1882 році, на місці старішої, котра діяла з невідомого часу.
Як свідчить ктиторська табличка на стіні храму, він збудований старанням парафіяльного попечительства, голови Титулярного радника Олексія Даниловича Михайловського, церковного старости Якова Олексійовича Коротича та членів Губернського секретаря Павла Івановича Соломахи, козака Мокія Єлісеєвича Ханка та інших, а також старанням сільського старости Косьми Катюхи і всіх парафіян при священникові отцю Василію Шляновому, освячення відбулося 5 листопада 1882 року (фото №59-60). Оригінальна табличка прибита всередині до західної стіни бабинця, а та що висить зліва від головного входу є східною з оригіналом, та зʼявилася пізніше.
Окрім головного, Михайлівського, в храмі облаштовані приділи на честь Вознесіння Господнього (південний) та Великомученика Пантелеймона Цілителя (північний). Церковне подвір’я обнесене цегляною огорожею, котра є ровесницею храму.
Архітектура храму, не дивлячись на свої ґрунтовно-єпархіальні традиції, поєднується з елементами українського народно-традиційного зодчества, тому храм є одним із найпривабливіших в Чернігівській області та привертає особливу увагу серед інших церков своєю автентичністю і дбайливим ставленням своїх парафіян. Церква є діючим осередком релігійного життя місцевої громади та цінним прикладом збереженого сіверського дерев'яного сакрального будівництва. Окремо хотів би подякувати настоятелю храму священнику Петру Вараві не тільки за бережне ставлення до святині, а й за можливість оглянути весь храм та доволі цікаву розмову, котра поєдналася із захопливою екскурсією храмом.
В церкві збережено автентичний іконостас з певними ознаками бароко; окрім ікон нижнього ярусу, котрі викрали злодії на початку 2000-х, всі образи є оригінальними, збереженими від часів будівництва храму. Окремо висвітлив би жертовники у вівтарях, кожен з яких є самобутнім і неповторним у своєму роді (фото №23-25). Збережений також запрестольний різьблений хрест з двоголовим орлом, який, незважаючи на свої імперські наративи, є цінним артефактом в історії Михайлівської парафії (фото №28). Окремої уваги привертає і стінопис храму, переважна частина якого писана з гравюр Юліуса Шнор фон Каролсфельда. На дзвіниці зберігся один із двох стопудових дзвонів, подарованих головеньківській парафії Губернським секретарем (фото№51). Інший дзвін було скинуто із дзвіниці в часи більшовицької навали. Про цю подію нагадує вирізаний в підлозі отвір, через який і падав дзвін.
На стінах дзвіниці дійшли до наших днів написи про ремонти, їхні дати та учасників робіт (фото №54-57). З них видно, що головеньківська церква ніколи не була закинутою, а ремонти проводилися кожні декілька років, зокрема в 1927, 1946, 1952, 1955, 1965, 1969, 1985 роках.
Чорною смугою в історії церкви стали з 1935 по 1941 роки. Тоді більшовики хотіли розібрати споруду храму на матеріали, але один із місцевих теслярів зумів переконати владу що церковний зруб буде непридатним для подальшого використання, і тоді в будівлі облаштували колгоспну комору де сушили та чистили
зерно а також зберігали насіння. Тоді ж з храму було вивезено в невідомому напрямку ікони в окладах, хоругви та деяке інше церковне начиння.
Звісно, не можна згадати той факт, що свого часу в 1920-х роках Михайлівська парафія входила до складу УАПЦ, і була однією із найбільших в окрузі.
В храмі зберігся антимінс, виданий з благословення Священного Собору єпископів Православної Церкви України архієпископом Чернігівським і Ніжинським Симоном (Івановським) 6 лютого 1943 року (фото №27).
Придбана Олександром Мірошниченком і подарована в Батуринський заповідник «Гетьманська столиця» світлина (в дописі №5) переказує нам що деякі зміни в конструкції храму все ж відбувалися, зокрема маківка дзвіниці, котра за проєктом задумувалась як видовжений шпиль. На фотографії видовженість відсутня, проте сьогодні ми бачимо такий же купол, як і передбачалась за проєктом. І ще одна окрема дяка, за те, що під час цих ремонтів на маківці лишили той самий народний хрест.
До речі, в фондах Державний архів Чернігівської області збережена справа будівництва храму, в котрій додані креслення (фото №61-66).
Багато й іншого цікавого є в Михайлівському храмі; можливо щось і забув додати; але, коли б написати про те докладно, то одного допису на це все було б мало. Тож завітайте в гості в Головеньки і подивіться на власні очі цю красу.)
Детальніше в описах фото.

Address

Chernihiv

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Сіверські церкви posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Shortcuts

Share