Музей-заповідник Михайла Коцюбинського/Museum of Mykhailo Kotsiubynskyi

  • Home
  • Ukraine
  • Chernihiv
  • Музей-заповідник Михайла Коцюбинського/Museum of Mykhailo Kotsiubynskyi
Call Directions Website Contact the museum

Музей-заповідник Михайла Коцюбинського/Museum of Mykhailo Kotsiubynskyi Чернігівський літературно-меморіальний музей-заповідник М.Коцюбинського Чернігівський літературно-меморіальний музей-заповідник Михайла Коцюбинського

Повість М.Коцюбинського «Тіні забутих предків» була опублікована у січні 1912 р. в журналі «Літературно-науковий вісник»...
18/10/2026

Повість М.Коцюбинського «Тіні забутих предків» була опублікована у січні 1912 р. в журналі «Літературно-науковий вісник», а за рік – навесні 1913 р. – побачила світ однойменна збірка творів письменника, що стала його останнім прижиттєвим виданням. Художнє оформлення збірки виконав український художник М.Жук.
Ця історія почалась з листа М.Коцюбинського до М.Жука, надісланого ним з клініки професора Образцова у Києві 12 грудня 1912 р.: «А я до Вас з великим проханням, коли приймаєте. «Видавнича спілка» має видати (хоч би й зараз) мою книжечку новіших оповідань і хоче мати віньєту. Формат книжки – як і всі мої видання у Спілці. Я говорив з пр. Грушевським, що хотів би вас просити. Вони радо пристають. Можуть заплатити Вам 15 – 20 руб. (звичайно, 20). Хоч це дуже мізерна цифра і мені соромно писати Вам про сю історію, а все ж я звертаюся до Вас. Віньєта може бути в 2-3 фарби, чи як порадите?». М.Жук радо погоджується на пропозицію Коцюбинського. У наступному листі Михайло Михайлович повідомляє йому вимоги до майбутньої віньєтки та перелік творів, що увійдуть до книги.
На оформлення віньєти М.Жук витратив близько місяця. Митець створив оригінальний модерний образ і навіть побоювався реакції на нього видавців. Малюнок він надіслав М.Коцюбинському на адресу клініки, де той досі перебував. Отримавши готову роботу, Михайло Михайлович поспішив поділитися власними враженнями з автором: «Малюнок Ваш, спасибі, дістав. Він мені дуже подобається з декораційного боку, але символу Вашого ніяк не можу зрозуміти».
Через багато років уже донька письменника Ірина Коцюбинська у своїх спогадах про М.Жука не оминула увагою і його роботу з оформлення збірки розкриваючи відомі їй деталі творення образу: «Жук намалював щезника в обрамленні фантастичних крил, який рукою держить брилу, на якій висічено назву книги. Малюнок поцяцьковано гуцульським орнаментом.[…] Історія цього малюнку така. До Чернігова було вислано студента Якова Бабіча, як неблагонадійну людину. Михайло Іванович познайомився з юнаком, допоміг йому влаштуватися на роботу, а згодом помітивши, що у юнака якісь дуже довгі пальці та нервові руки, змалював їх для віньєтки до книги: “Тіні забутих предків”».
#Чернігів

#мандрівки #чернігів Подорож до Карпат влітку 1911 року надихнула Коцюбинського на створення повісті «Тіні забут...
17/10/2026

#мандрівки #чернігів
Подорож до Карпат влітку 1911 року надихнула Коцюбинського на створення повісті «Тіні забутих предків» - справжньої перлини української літератури. Натхненний успіхом, письменник через рік знову рушає в гори збирати матеріал для нового твору з гуцульської тематики. Цього разу взяв з собою старшого сина Юрка, бо ж почувався не дуже добре, і часом потребував допомоги близької людини. Але погода знову не дала можливості вповні втілити задумане. Неодноразово Коцюбинський скаржиться в листах про втрачені можливості.
«Виїхали 20 вранці і зараз почався дощ, який не перестає й досі. У Ворохті ночували, а вчора виїхали двома підводами: я з панею у фаетоні, а решта на візку. Хоч нас і мочило, але доїхали добре і оселилися у дяка, в тій самій хаті, де я жив торік. Я трохи втомлений дорогою і до неділі думаю спочивати та чекати погоди. Мусить же вона колись бути. Сердечних припадків не мав, тільки часами задихався. Мені завжди в дорозі краще буває. Тепер чекаю на сонце, бо коли б до цеї краси та ще погода, то тут було б чудесно. Цілу дорогу я все жалкував, що ти не поїхала з нами, та й тепер жалкую. Прошу тебе, спочивай добре на вакації і не сиди вдома, роби собі і дітям всякі приємності, тоді і мені приємніше буде. Не забувай також нас, бо ми всіми думками вдома».
«Ми тут живемо добре, як нема дощу, але дощі перепадають мало не щодня, і це мені заважає, бо я не можу ані виходити, ані їздити на роботу. Я хочу конче поїхати в три місця: до Голов, до Бистриця і до Жаб’я, бо там маю таких знайомих, які мені можуть помогти. Зібрав трохи матеріалу і тут, але ще мало. Оця робота так мене захопила, що я навіть не можу бути спокійним і любуватися природою. Кожна змарнована година мене болить. Може, трохи потому стану спокійнішим, як вже буду мати матеріал. Дуже цікаві речі одкриваю, і коли і далі так буде, то буде матеріал для повісті».

#анонс #презентація 24 жовтня о 14.00 музей-заповідник запрошує на презентацію книги Михайла Байдакова-Казки «Коли душ...
16/10/2026

#анонс
#презентація
24 жовтня о 14.00 музей-заповідник запрошує на презентацію книги Михайла Байдакова-Казки

«Коли душа говорить» - саме таку назву має збірка інтимної лірики та новел Михайла Байдакова-Казки. У ній – глибоке, пережите і осмислене автором, сповідь душі, яка прагне, аби її почули.

Михайло Байдаков-Казка – це український письменник та відомий краєзнавець. Він активно цікавиться історією, літературою, філософією, повертає до культурної пам’яті забуті імена. Він зміг повернути із забуття постать свого діда Аркадія Казки – українського поета розстріляного відродження. У Седневі, де народився поет, за сприяння відділу культури автор книги встановив пам’ятник.

Бажаєте поспілкуватися з письменником та дізнатися більше про його родовід? Тоді вам слід обов’язково завітати на презентацію його книги «Коли душа говорить» у музеї-заповіднику М.Коцюбинського 24 жовтня.

Початок – о 14.00.
Вхід – вільний.
Адреса: Чернігів, вул.Коцюбинського, 3.
Тел. для довідок: (093) 002-42-96.

Земля як «Fata morgana» (1 частина). Для відтворення подій, які відбулися у с. Вихвостів (Городнянський повіт, Ч...
14/10/2026








Земля як «Fata morgana» (1 частина).

Для відтворення подій, які відбулися у с. Вихвостів (Городнянський повіт, Чернігівська губернія) 121 рік тому, автор вирішив поєднати декілька джерел: фрагменти з повісті Михайла Коцюбинського, фонди Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М.М. Коцюбинського, архівні документи, ілюстрації з особистого архіву, фотоілюстрації, запропоновані Інтернетом.

У 1905 році у с. Вихвостів відбувся самосуд багатих заможних селян над незаможними односельцями. У жовтні селяни Тупичівської волості протягом одного тижня розгромили всі великі поміщицькі маєтки. Зокрема, зруйнували винокурний завод і економію поміщика Карвальського-Гриневського в селі Вихвостів, та намагалися поділити землю, майно, сільськогосподарський реманент і худобу поміщиків та заможних селян.

Саме ці трагічні події лягли в основу повісті Михайла Коцюбинського «Fata morgana». Твір Михайло Коцюбинський писав в Чернігові з великою перервою – перша частина – 1902–1903 рр., друга – 1910 рік.

Продовжити написання твору Михайла Коцюбинського підштовхнули події 1905–1907 рр. У жовтні і грудні 1908 року він повідомляв у своїх листах: «Почну писати другу частину «Fata morgana», але для сього мушу познайомитися з деякими матеріалами та людьми…». Письменник вивчав повідомлення сільських кореспондентів чернігівського земства за 1905–1906 рр. та судові акти про звинувачення селян у розгромі поміщицьких маєтків. На початку 1910 року Михайло Коцюбинський навіть виїздив до Конотопа на судовий процес у справі самосуду вихвостівських куркулів над бідними селянами, який був очевидною формальністю – винні у кривавому злочині були виправдані.

Поставилися до повісті по-різному – царська цензура – вороже, передова громадськість – захоплено. Так політичний діяч Й. Дроздов 16 травня 1911 року писав авторові «Fata morgana»: «Ваша річ – чудесна!.. Стільки реалізму, стільки тонкої художньої спостережливості!».

Далі буде.

Медик і літератор Володимир БерсенєвЗаслужений лікар України, засновник медичного центру Володимир Андрійович Берсенєв...
12/10/2026




Медик і літератор Володимир Берсенєв

Заслужений лікар України, засновник медичного центру Володимир Андрійович Берсенєв – видатний український науковець і меценат, автор численних публіцистичних книг і статей у наукових періодичних виданнях. Завдяки зусиллям директора Інституту проблем болю Володимира Берсенєва десятки тисяч людей в Україні, а також за її межами позбулися тяжких хвороб хребта. Як меценат В.А.Берсенєв спрямував значні кошти на розвиток української літератури і міжнародний конкурс української мови імені Петра Яцика.

Серед найбільш відомих книг Берсенєва: «Важке дитинство нервової системи», «Біль у спині», «Від цього залежить якість життя», «Мистецтву лікарів допомагають камені» та ін.

За автобіографічну повість «Тримаю удар» та популяризацію творчої спадщини Михайла Коцюбинського у вересні 2004 року Володимир Андрійович Берсенєв здобув Чернігівську обласну премію імені Михайла Коцюбинського в номінації «Народознавство».

Восени 1911 р. М.Коцюбинський завершив роботу над твором, якому судилося стати одним з найвідоміших у літературному доро...
11/10/2026

Восени 1911 р. М.Коцюбинський завершив роботу над твором, якому судилося стати одним з найвідоміших у літературному доробку письменника, - повістю «Тіні забутих предків».
Передумови до її написання виникли ще наприкінці ХІХ ст. з початком листовного знайомства М.Коцюбинського і В.Гнатюка. До сьогодні в архіві письменника збереглися 99 листів від В.Гнатюка та 27 збірок етнографічних матеріалів, надісланих ним до Чернігова. Вони неабияк зацікавили Михайла Михайловича. Так, у листі від 3 січня 1910 р. він писав: «…Це такий багатий, інтересний матеріал, особливо для нашого брата белетриста. Я дуже ціню такі книжки; змушений жити в місті далеко од народу, я часом з головою пірнаю в етнографічні записи, в те чисте і свіже джерело народної творчості, та покріпляю тим свої сили». У травні того ж року В.Гнатюк у листі запросив Коцюбинського до Криворівні, а згодом зауважив: «Вас зацікавили би, на мій погляд, настільки гуцули, що Ви мусили б щось написати про них…». Вже у серпні відбулося перше знайомство Михайла Михайловича з Гуцульщиною. Воно було нетривалим і за два тижні письменник не встиг накопичити достатньо матеріалу для написання повноцінного твору. Але протягом усього наступного року він студіював різноманітні етнографічні збірники, а за рік – у липні 1911 р. - знову повернувся до Криворівні, подорожував гірськими селами й полонинами, збираючи враження.
Повернувшись до Чернігова, М.Коцюбинський одразу взявся до впорядкування зібраних матеріалів і у серпні почав роботу над повістю: «З Карпат привіз я цікавий матеріал, встиг упорядкувати його і тепер вже пишу. Боюсь, як звичайно, за кожну свою річ, але пишу» - читаємо у його листі до Є.Чикаленка.
3 жовтня перший чорновий варіант твору було завершено. Далі автор переписував його ще тричі, поки на початку листопада 1911 р. не дописав остаточний варіант повісті. Про це дізнаємося з листа М.Коцюбинського до М.Могилянського: «Дуже був зайнятий своїм оповіданням, але нарешті скінчив. Називається воно «Тіні забутих предків». […] Не знаю, чи воно вдалося мені, але коли б я хоч трохи переніс на папір колорит Гуцульщини і запах Карпат, то й з того був би задоволений».
#Чернігів

#мандрівки #чернігів Затяжні дощі в Карпатах – то справжнє стихійне лихо. Черемош, який зазвичай можна перейти ...
10/10/2026

#мандрівки #чернігів
Затяжні дощі в Карпатах – то справжнє стихійне лихо. Черемош, який зазвичай можна перейти вбрід або по висячому містку, перетворюється на бурхливу ріку. М.Коцюбинський якраз і розповідає в листах додому про таку ситуацію.
«Дорога Вірунечко! Пишу до тебе, а коли піде цей лист, не знаю, і коли дістану що од тебе, теж не знаю. Річ у тому, що вже 5 день ідуть сильні дощі, день і ніч, безперестанку, Черемош такий бистрий і повноводний, що не можна переправитись, і ми одрізані од пошти, крамниць, цілого світу. Я живу за рікою – і в цьому невигода під час дощів. З другого боку річки кричать до мене, що є лист з дому, а дістати його не можна. Коли вода трохи спаде, а се може бути завтра або післязавтра, якщо перестануть дощі, дістану твої листи. Дощі попсували всі мої плани. Збирався знов їхати в гори, а тепер вже не знаю, чи погода пустить. Холодно тут так, що вчора я ходив у кожушку дяковому, а в хаті топили грубку. По цілих днях сиділи в хаті і тільки розмовляли та їли. Добре, що зробили запас муки і м’яса, а то сиділи б в голоді. Почуваю себе непогано, тільки голова болить часом без руху».

«Весь час у нас дощі, і через те життя таке одноманітне, що я не маю вражінь. Нікуди мене погода не пускає. Позавчора переправився на другий бік річки, зайшов на годину з Гнатюком до Волянських (священик), та й вже не міг переправитись додому, бо випав дощ, річка розлилася і не було перевозу. За весь час міг тільки раз піти до Грушевських, та й то мочив мене дощ. А дощі тут не такі, як у нас. Тут з неба ллється ціла ріка. Маю коня, маю провідника, а мушу сидіти вдома, навіть в ліс на гори не можу вибратися. Від того псується настрій. Пошта спізняється, вчора нічого не могли дістати. Сподівався сьогодні листа од тебе, але не було. Вже скоро, за 4 дні, виїду до Львова, де перебуду 2 дні. Не знаю, чи добре доберуся до залізної дороги, може, доведеться ще десь ночувати в Косові. Просто нещастя. Од вогкої погоди Гнатюк кашляє більше, але виглядає добре. Я почуваю себе непогано, як весь час тут. І Грушевський каже, що я поправився. Вже побілів, не такий чорний, бо не бачу сонця».

08/10/2026

❤️

#скульптура

Архівні пошуки та знахідки. Закінчення.В історії будинку родини Коцюбинських більше питань ніж відповідей. Але на д...
07/10/2026







Архівні пошуки та знахідки. Закінчення.

В історії будинку родини Коцюбинських більше питань ніж відповідей. Але на допомогу приходять архівні документи…

Справа 608 (Ф. Р–593, Оп. 1) «Чернігівський відділ народної освіти Чернігівського губвиконкому» (19 травня–31 липня 1921 року) містить документ – чернетка, початок якої майже не зберігся, текст нерозбірливий та радикально виправлений – щодо діяльності секції дитячих будинків з 1 січня 1921 року. Зазначається, що станом на 1 січня 1921 року у місті Чернігові було 8 дитячих будинків та 8 дитячих садків, у яких обслуговувалося 1275 чол. 8 березня 1921 року був відкритий денний дитячий будинок «8 Березня» та I Український дитячий будинок імені Коцюбинського (так у документі).

Робота секції дитячих будинків Чернігівського губвиконкому зводилася до впорядкування внутрішнього і зовнішнього життя дитустанов. Безпритульних дітей було настільки багато, що розроблявся план організації 2-го Дитячого містечка, розрахованого на 400 чол. Головна мета керівників Губосвіти – централізація розкиданих по усьому місту дитячих будинків з тим, щоб контролювати їх функціонування, культурно-просвітницьку роботу та матеріальне забезпечення.

До вказаної вище справи також підшиті – «Список дітей в I Українському дитячому будинку ім. Коцюбинського» та документ, який підтверджує факт існування дитячого закладу у будинку Коцюбинського (у тексті російською – «Северянская, дом Коцюбинского» – авт.) та вказує на те, що у будинку мешкало 13 вихованців та 8 чол. персоналу. Тож надаємо список вихованців, затверджений колективом, який очолював(ла) Ковтунов(…): М. Станова, Хв. Становий, М. Станова, П. Ковтун, Ф. Гарус, Ф. Лепеха, О. Яринчук, Я. Бородій, М. Булавка, І. Булавка, Ф. Белич, М. Борисенко, М. Борисенко (так у документі).

Судячи з усього, I Український дитячий будинок імені Коцюбинського проіснував недовго. Документ, датований 09 січня 1923 року, вказує на те, що у ньому розмістився Будинок Поволжя № 6.

У меморіальному садку музею-заповідника М.Коцюбинського цвітіння триває з ранньої весни і до пізньої осені. Останнім...
06/10/2026




У меморіальному садку музею-заповідника М.Коцюбинського цвітіння триває з ранньої весни і до пізньої осені. Останнім у році дарує нам свою красу «морозець». Так у народі називають один із різновидів дикоростучих айстр. Свою назву він отримав за те, що не боїться холодів і цвіте майже до заморозків. Ось і зараз ці квіти рясно розквітли на головних доріжках саду. Не пропустіть чудової нагоди насолодитися цвітінням осінньої квітки! Музей запрошує відволіктися від буденності, набратися натхнення та прогулятися осіннім садом. Тож чекаємо в гості!

Address

вулиця. Коцюбинського 3
Chernihiv

Opening Hours

Monday 09:00 - 17:30
Tuesday 09:00 - 17:30
Wednesday 09:00 - 17:30
Thursday 09:00 - 17:30
Friday 09:00 - 17:30
Saturday 10:00 - 17:30
Sunday 10:00 - 17:30

Telephone

+380462677481

Website

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Музей-заповідник Михайла Коцюбинського/Museum of Mykhailo Kotsiubynskyi posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The Museum

Send a message to Музей-заповідник Михайла Коцюбинського/Museum of Mykhailo Kotsiubynskyi:

Shortcuts

Share

Category