24/08/2026
До 35-ї річниці Незалежності України Житомирський обласний літературний музей представляє експозицію «Рушник Концевича» — унікальну меморіальну реліквію, що зберігає пам’ять про письменника Євгена Концевича та багатьох визначних представників української культури другої половини ХХ століття.
Євген Концевич — український письменник, член Національної спілки письменників України, людина великої сили духу, незламності й відданості українському слову. Тяжка хвороба на довгі роки обмежила його фізичні можливості, але не змогла зупинити його творчої праці, духовного життя та спілкування з людьми.
Його оселя в Житомирі стала особливим місцем зустрічей. Тут побували письменники, поети, художники, науковці, громадські діячі, дисиденти, друзі та однодумці з різних куточків України. Для багатьох цей дім був простором вільного слова, людської підтримки й духовної єдності.
6 вересня 1964 року в оселі Концевича було започатковано незвичайний літопис — полотняний рушник, на якому гості письменника залишали свої підписи.
Першими стали підписи Надії Світличної, Алли Горської, Івана Світличного, Євгена Пронюка, Галини Севрук.
З часом рушник перетворився на унікальне свідчення історії українського культурного середовища. На ньому — 495 підписів. За кожним — людина, зустріч, дата, а часто й окрема сторінка української історії.
28 листопада 1964 року — Борис Тен.
29 грудня 1964 року — Іван Дзюба.
5 червня 1965 року — В’ячеслав Чорновіл, Євген Сверстюк.
20 серпня 1965 року — Валерій Шевчук.
Сам письменник надзвичайно точно визначив сутність цієї речі:
«Рушник цей – інтимна річ саме моєї хати, інтимна суть саме моєї оселі, мого обійстя, він зігрітий теплом тих, хто переступав до мене мій поріг… У ньому і дух, і сила, і якщо хочете – щастя моєї садиби…»
Сьогодні цей літопис Євгена Концевича надважливою складовою музейної колекції та відкривається для широкого загалу. У музейному просторі рушник отримує нове життя — вже як пам’ятка української культурної спадщини, документ епохи та свідчення сили людського спілкування, яке зберігало українське слово навіть у часи, коли бути собою було непросто.
І саме тому його експонування до 35-ї річниці Незалежності України є особливо символічним. Адже Незалежність має свою передісторію. Її творили не лише політичні рішення 1991 року. Її плекали в родинах, у книгах, у творчості, у дружбі та взаємній підтримці, у щоденній праці людей, які берегли українську мову, культуру та національну пам’ять ціною своєї свободи і життя.
495 підписів на одному полотні — це 495 дотиків до історії.
Житомирський обласний літературний музей запрошує познайомитися з «Рушником Концевича» — унікальним предметом, у якому збереглася історія людей, літератури й України.
До 35-ї річниці Незалежності України Житомирський обласний літературний музей представляє експозицію «Рушник Концевича» — унікальну меморіальну реліквію, що зберігає пам’ять про письменника Євгена Концевича та багатьох визначних представників української культури другої половини ХХ століття.
Євген Концевич — український письменник, член Національної спілки письменників України, людина великої сили духу, незламності й відданості українському слову. Тяжка хвороба на довгі роки обмежила його фізичні можливості, але не змогла зупинити його творчої праці, духовного життя та спілкування з людьми.
Його оселя в Житомирі стала особливим місцем зустрічей. Тут побували письменники, поети, художники, науковці, громадські діячі, дисиденти, друзі та однодумці з різних куточків України. Для багатьох цей дім був простором вільного слова, людської підтримки й духовної єдності.
6 вересня 1964 року в оселі Концевича було започатковано незвичайний літопис — полотняний рушник, на якому гості письменника залишали свої підписи.
Першими стали підписи Надії Світличної, Алли Горської, Івана Світличного, Євгена Пронюка, Галини Севрук.
З часом рушник перетворився на унікальне свідчення історії українського культурного середовища. На ньому — 495 підписів. За кожним — людина, зустріч, дата, а часто й окрема сторінка української історії.
28 листопада 1964 року — Борис Тен.
29 грудня 1964 року — Іван Дзюба.
5 червня 1965 року — В’ячеслав Чорновіл, Євген Сверстюк.
20 серпня 1965 року — Валерій Шевчук.
Сам письменник надзвичайно точно визначив сутність цієї речі:
«Рушник цей – інтимна річ саме моєї хати, інтимна суть саме моєї оселі, мого обійстя, він зігрітий теплом тих, хто переступав до мене мій поріг… У ньому і дух, і сила, і якщо хочете – щастя моєї садиби…»
Сьогодні цей літопис Євгена Концевича надважливою складовою музейної колекції та відкривається для широкого загалу.
У музейному просторі рушник отримує нове життя — вже як пам’ятка української культурної спадщини, документ епохи та свідчення сили людського спілкування, яке зберігало українське слово навіть у часи, коли бути собою було непросто.
І саме тому його експонування до 35-ї річниці Незалежності України є особливо символічним. Адже Незалежність має свою передісторію. Її творили не лише політичні рішення 1991 року. Її плекали в родинах, у книгах, у творчості, у дружбі та взаємній підтримці, у щоденній праці людей, які берегли українську мову, культуру та національну пам’ять ціною своєї свободи і життя.
495 підписів на одному полотні — це 495 дотиків до історії.
Житомирський обласний літературний музей запрошує познайомитися з «Рушником Концевича» — унікальним предметом, у якому збереглася історія людей, літератури й України.
Разом будуємо культурний простір, де Слово стає силою!
