Житомирський обласний краєзнавчий музей

17/10/2026

16/10/2026

Шановні відвідувачі! Маємо гарну новину - документальну аудіальну виставку "Справжній степ" у Магістраті продовжено до 31 жовтня!

Виставка «Справжній степ» — про український степ, який можна не лише побачити, а й почути та уявити. Подих вітру, шепіт трав, голоси птахів і комах, нічні розмови кажанів створюють живий звуковий простір степу. Завдяки тифлоадаптації виставка доступна також для незрячих і слабозорих відвідувачів.
Проєкт говорить і про те, що сьогодні особливо легко втратити з поля зору: українська природа потерпає від війни, а частина унікальних природоохоронних територій, зокрема біосферний заповідник «Асканія-Нова», залишається в окупації. «Справжній степ» дає можливість почути цей світ і водночас нагадує, чому його збереження має значення.

Вхід безкоштовний.
Обов'язкова попередня реєстрація:

https://forms.gle/KRrAsmiBwozzxP2p7

Реєструйтесь та приходьте!

16/10/2026

Лось європейський, або Тінь великого лісу.
Засніжений ліс зазвичай поводиться чемно. Сніг лежить, дерева мовчать, сойка свариться десь для порядку. І раптом ця тиша ламається так, ніби хтось заніс у ліс шафу і вирішив її переставити без попередження. Хруснула гілка, фиркнуло повітря, зашурхотіло, і з-за ялин випливає він. Не з’являється, не виходить, а саме випливає, як материк з туману. Лось.
Ніс у нього такий, ніби його проєктували окремо, з запасом. Великий, рухливий, завжди зайнятий серйозною справою нюхання світу. Під горлом гойдається знаменита «сережка» – шматок шкіри, сенс якого досі остаточно не пояснили, але здається, ніби лось носить її принципово, з характеру. А якщо це самець, то над усім цим господарством височіють роги. Не роги, а меблі. Пальчасті, широкі, з розмахом під два метри, такі, що між ними хоч гамак вішай. Щоправда, восени він їх скидає, і тоді лось якийсь час ходить без прикрас, зате з відчуттям внутрішньої легкості.
Їсть лось не все підряд. Це вам не коза. Він гурман з енергетичним ухилом. Його цікавлять молоді пагони, ніжні гілочки, свіже листя, де білка більше, ніж у траві. Особливо шануються верби, берези й тополі. А ще лось – єдиний з оленів, хто може пастися під водою. Стоїть по черево в озері, занурює морду і дістає водні рослини, ніби нічого дивного не відбувається. Восени та взимку переходить на чорницю, верес і молоді пагони сосни. Дієта сувора, але ефективна.
Лось зазвичай одинак. Денний, серйозний, без зайвої балаканини. Взимку може зібратися з родичами у вільну компанію, без формальних зборів і протоколів. Роги у самців відростають до осені, саме вчасно до гону. Спершу вони вкриті «оксамитом», який бики старанно здирають об дерева та кущі, наводячи остаточний лосиний шик. Далі починаються тренувальні поєдинки. Спочатку без фанатизму: хто кого посуне, хто грізніше подивиться. Але у вересні, коли доходить до справи і корів, ці штовханини перетворюються на серйозні дуелі. Під час гону бики майже не їдять і худнуть так, ніби вирішили терміново взятися за себе.
Лось – це велика, тиха сила лісу, яка живе без поспіху, їсть вибірково, б’ється лише коли треба і ніколи не робить зайвого шуму без причини. І якщо він раптом з’являється серед снігу, то ліс на мить стає більшим, старішим і значно поважнішим.
Олег Марцун, провідний науковий співробітник відділу природи

15/10/2026

15 жовтня у Житомирський обласний краєзнавчий музей відкрилася виставка Петра Клименка (1961–2000) "Божий арсенал". Назва виставки має особливе значення. Один із своїх урбаністичних пейзажів із зображенням Свято-Михайлівського собору в Житомирі Петро Клименко назвав "Божий арсенал" і присвятив його своєму вчителю - художнику Віктору Шкуринському.
На виставці представлено творчий доробок митця від 1977 до 2000 року. У пейзажах, натюрмортах і портретах художник поєднав класичні традиції живопису з імпресіоністичним баченням світу, емоційністю кольору та виразністю мазка.
Особливе місце у творчості Петра Клименка посідає Житомир. На його полотнах оживають знайомі вулиці, старовинна архітектура, мальовничі береги Тетерева. Художник зумів передати неповторну атмосферу рідного міста, його світло, рух і настрій.
Під час відкриття присутні говорили про творчість митця, його талант і значення мистецької спадщини для культурного життя Житомира.
Запрошуємо відвідати виставку «Божий арсенал» Петра Клименка та відкрити для себе світ художника, сповнений краси, світла й любові до життя.

15/10/2026

У нашому колективі є особлива гордість — це наші колеги, які сьогодні зі зброєю в руках захищають Україну. Один із них — наш Андрій, який ще зовсім нещодавно працював пліч-о-пліч із нами, а зараз стоїть на варті нашого спокою.
Сьогодні від нашої музейної родини разом з Благодійним фондом "Поляки в Україні" передали Андрію пакунки з «подарунками» та необхідними речами. Це лише мала частка тієї вдячності, яку ми відчуваємо щодня.
Андрію, ми всім колективом передаємо тобі найгарніші вітання, міцне обіймання та тримаємо кулаки за тебе й твоїх побратимів. Дякуємо за захист, витримку та мужність!
Чекаємо на твоє якнайшвидше повернення до рідних музейних стін з Перемогою!
Дякуємо ЗСУ! Слава Україні! 🇺🇦✨

14/10/2026

Сьогодні, 14 жовтня, ми відзначаємо День створення Української повстанської армії (УПА). Її діяльність була пов’язана з боротьбою за українську державність в умовах Другої світової війни (1939-1945) та повоєнного протистояння радянському режиму. Історія УПА є складовою українського визвольного руху, політичних процесів і військових конфліктів середини XX століття.
Формування Української повстанської армії відбувалося в умовах німецької та радянської окупацій території України. У жовтні 1942 року на Волині почали діяти перші підрозділи, які згодом стали основою УПА. Важливу роль у становленні УПА відіграла Організація українських націоналістів (ОУН). Водночас історія українського націоналістичного руху була складною та неоднорідною. У 1940 році в ОУН стався розкол на два основні крила — ОУН під проводом Андрія Мельника та ОУН під проводом Степана Бандери. Саме середовище ОУН(б) відіграло провідну роль у формуванні УПА, хоча склад армії та її організаційна структура з часом змінювалися.
У 1943 році командування УПА очолив Роман Шухевич, який став однією з ключових постатей повстанського руху. За його керівництва відбувалося розширення військової організації, формування структур управління та активізація збройної боротьби. УПА діяла переважно на Волині, Поліссі та в Галичині, а згодом її підрозділи поширили свою діяльність на інші території України.
Діяльність УПА була спрямована передусім на боротьбу за незалежну українську державу. У різні періоди повстанці воювали проти німецьких окупаційних сил, радянських партизанів і військ НКВС. Після повернення радянської влади на західноукраїнські землі у 1944 році основним противником УПА стали радянські силові структури.
Після завершення Другої світової війни збройний опір УПА поступово слабшав. У 1940–1950-х роках радянська влада проводила масштабні операції проти повстанського підпілля, супроводжувані арештами, депортаціями та репресіями проти населення, яке підозрювали в підтримці повстанців. Загибель Романа Шухевича в березні 1950 року стала одним із важливих етапів ослаблення організованого повстанського руху. Окремі підпільні групи продовжували діяти й надалі, проте до середини 1950-х років УПА як організована військова сила фактично припинила існування.
У радянський період історія УПА була предметом ідеологічної пропаганди та замовчування. Учасників повстанського руху офіційна радянська історіографія переважно зображувала виключно негативно, а доступ до багатьох архівних матеріалів був заборонений. Але після відновлення незалежності України у 1991 році почалося активніше дослідження цієї теми, відкриття архівів і переосмислення історичних подій на основі документальних джерел.
14 жовтня 2006 року в Україні відзначали 64-ту річницю створення УПА, а згодом ця дата стала широко використовуватися для вшанування учасників українського визвольного руху. У 2015 році Верховна Рада України визнала воїнів УПА учасниками боротьби за незалежність України у XX столітті. Це рішення стало частиною державної політики відновлення історичної пам’яті про різні етапи українського державотворення.
Історія Української повстанської армії є важливою, але водночас складною сторінкою української історії, яка потребує ґрунтовного дослідження, критичного осмислення та відповідального ставлення до історичних джерел. Вивчення цієї теми допомагає краще зрозуміти боротьбу українців за державність та незалежність у XX столітті.

12/10/2026

15 жовтня о 14:00 у Житомирський обласний краєзнавчий музей відбудеться відкриття виставки Петра Клименка «Божий арсенал».
Запрошуємо поціновувачів мистецтва познайомитися з творчістю митця, відчути емоційну силу його творів та відкрити для себе особливий художній світ.
Виставка «Божий арсенал» проходить у межах проєкту «Рік Михайла Клименка», присвяченого 100-річчю від дня народження українського поета-лірика, журналіста, лауреата Всеукраїнської премії ім. І. Огієнка Михайла Даниловича Клименка (1926-1998) та презентує творчий доробок його сина, українського живописця Петра Михайловича Клименка (1961-2000).

Виставка діятиме до 08 листопада 2026 р.

📍 Адреса: м. Житомир, майдан Замковий, 1.

11/10/2026

Житомирський обласний краєзнавчий музей вітає з Днем художника всіх причетних!
Ваші твори дарують емоції, надихають, зберігають пам’ять і відкривають світ у неповторних барвах. Завдяки вашому таланту мистецтво стає мовою, що об’єднує покоління та збагачує культурну спадщину України.
Бажаємо творчого натхнення, невичерпної енергії, нових мистецьких відкриттів, вдячних шанувальників і мирного неба!
Нехай кожна ваша робота знаходить відгук у серцях людей, а палітра життя завжди буде сповнена світла, добра й надії!
Зі святом!

10/10/2026

9 жовтня у Житомирський обласний краєзнавчий музей відбулося відкриття благодійного артпроєкту «Картини НЕ мовчать», що об’єднав поезію Наталі Чісліної та живопис Наталії Мощенко.
Це зустріч двох мистецьких світів, у яких слово й образ доповнюють одне одного, передаючи почуття, думки та переживання. Поезія знаходить відгук у кольорах і формах, а картини промовляють до глядачів без слів. Коли картини не мовчать, а поезія звучить, мистецтво стає голосом небайдужих.