Музей-скансен "Козацькі землі України " / Ukraina - Terra Cosaccorum

24/06/2026

Друзі, хочемо проговорити важливий момент про відвідування нашого музею!

Наш простір приватний. Ми створюємо його власними силами, з великою кількістю роботи, часу, фінансів і, головне, любові до справи, якою живемо щодня.

Тому ПРИЙОМ ГОСТЕЙ У НАС ВІДБУВАЄТЬСЯ ЛИШЕ ЗА ПОПЕРЕДНЬОЮ ДОМОВЛЕНІСТЮ І ТОДІ, КОЛИ МИ МАЄМО НА ЦЕ РЕСУРС І МОЖЛИВІСТЬ!

❗️Ми не працюємо у форматі стандартних, “конвеєрних” екскурсій на 30–40 хвилин, як це часто буває в державних музеях.
❗️Кожна зустріч у нас жива, гнучка, інколи навіть трохи непередбачувана історія.
❗️Ми не “читаємо текст”, а підлаштовуємося під людей, їхній запит і настрій, і щоразу по-новому відкриваємо простір.

Так, до нас можна приїхати, просто пройтися територією, побачити життя музею, привезти щось смачненьке для наших козочок, овець і коника. Але повне занурення в епоху козацької України відбувається лише в межах екскурсії, яку ми готуємо індивідуально.

ОКРЕМО ПРОСИМО ВРАХУВАТИ

📸якщо ви плануєте фотосесію - будь ласка, домовляйтесь заздалегідь. Ми дуже поважаємо вашу творчість, але так само просимо поваги до нашого простору, праці й внутрішнього ритму.

🎞️Якщо ви журналісти і хочете розповісти про музей - ми завжди відкриті до діалогу, але з обов’язковим погодженням зйомок і матеріалів.

🕵️‍♂️І важливе: ми просимо поваги до приватної власності. Це не формальність - це основа взаємної довіри.

Зараз ми особливо зосереджені на систематизації експонатів і реставраційних роботах. Це великий і делікатний процес, який потребує тиші, часу і концентрації.

😇Давайте будемо взаємно уважними й ввічливими. Тоді наш простір зможе відкриватися для вас по-справжньому глибоко і щиро.

13/06/2026

Доброго ранку нащадки козаків !

Нехай цей день буде , як козацький шлях: розлогим, вільним і натхненним!

Віншуємо вам сили долати будь-які перешкоди !
Мудрості та наснаги не зраджувати своїм мріям навіть у найскладніші часи!

Нехай здоров’я буде міцним, як козацька шабля , дух - незламним, а серце -відкритим для добра.

Пам’ятаймо: наші пращури вистояли завдяки відвазі, праці та вірі. І ця сила живе в нас досі.

⚔️ Гарного дня від музею «КОЗАЦЬКІ ЗЕМЛІ УКРАЇНИ»!

А яка козацька риса допомагає вам найбільше сьогодні: витривалість, відвага чи незламність?

"Козацького Роду"
Художник Василь Ковач ⬇️

09/06/2026

Колись між Дніпром і Сулою народжувалися козаки, проходили чумацькі шляхи і жили люди, які знали ціну свободі, праці та честі.

Сьогодні багато цих сіл майже зникли з нашої пам’яті.

Але найбільша втрата - не зруйновані хати чи занедбані вулиці.

Найстрашніше , коли зникає пам’ять про те, ким ми були.

Ми не збираємося відроджувати села.

Це не під силу одній родині, яка вже багато років власними силами утримує музей, збирає артефакти, записує спогади і береже історію свого краю і памʼять про часи, коли УКРАЇНА була КОЗАЦЬКОЮ ДЕРЖАВОЮ

Але ми віримо, що можемо відродити дещо значно важливіше.

Пам’ять.

Повагу до свого коріння.

Втрачені знання.

Відчуття приналежності до своєї землі.

Музей «Козацькі землі України» — це не про минуле.

Це про людей, які сьогодні готові об’єднатися навколо української культури, історії та спадщини.

Наші предки не чекали кращих часів.

Козаки боронили свою землю.

Чумаки йшли вперед без доріг, без гарантій і без впевненості, що повернуться додому.

Саме тому ми обираємо чумацький спосіб мислення:

не чекати, що хтось зробить за нас.

А робити те, що можемо, там, де ми є.

Крок за кроком.

Разом.

Ми усвідомлюємо , що нашу культуру століттями нищили, забороняли і витісняли. Наразі йде війна не тільки за землю! В нас намагаються забрати нашу історію і привласнити нашу культуру!

Але ми також віримо, що все можна відродити.

Не наказами згори.

Не грандіозними програмами.

А людьми, які готові об’єднатися навколо спільної справи.

Українське — це не минуле.

Українське — це наше майбутнє.

Якщо ви теж у це вірите — напишіть у коментарях: Я-КОЗАЦЬКОГО РОДУ

Подивимось, скільки нас 🇺🇦

05/06/2026

Українська мазанка-шедевр еко будівництва!

https://www.facebook.com/share/v/1CskmL2Xgk/?mibextid=wwXIfr

04/06/2026

ВЕРЕМІЇВКА. ОТАМАН, ЯКОГО НЕ ЗМОГЛИ ЗЛАМАТИ

Історія Вереміївки - це не лише про козаків, чумаків, плавні й Дніпро. Це ще й про людей, які народжувались у простих селянських хатах, а ставали легендами українського спротиву.

Одним із них був Охтанась (Панас) Келеберда - отаман Вереміївської козацької сотні, моряк Чорноморського флоту і один із найнебезпечніших ворогів більшовицької влади на Полтавщині.

Народився він 1888 року у Вереміївці, на кутку Приліпка, над самим Дніпром , біля пристані Івана Богуна.

Його прізвище має тюркське коріння.
“Калі-берда” означало “чорний зброєносець” , так називали воїнів передових загонів, які не мали права відступати.

І символічно:
Охтанась теж ніколи не відступав.

Старожили згадували, що він мав “кінську силу”:
лама́в підкови руками, як сірники.

У 1912 році на призовному пункті в Золотоноші він викликав усіх охочих боротися “на поясах” і поклав кількох силачів підряд.

Саме там його помітив матрос Чорноморського флоту і буквально “переманив” у моряки.

Так вереміївський хлопець опинився серед українських моряків революційного Чорноморського флоту.

Панас мав прізвисько Кобза.
Навіть радянський драматург Олександр Корнійчук був змушений визнати його силу характеру, зробивши Кобзу героєм п’єси “Загибель ескадри”.

Про нього писали:

“У нього вчитись треба, як діяти рішуче і точно”.

А сам Келеберда відповідав російським офіцерам:

“Я українець, пане мічмане, позаяк хахлів уже немає. Є наша Центральна Рада”.

У час, коли більшість ще боялася навіть слова “Україна”, вереміївський матрос уже говорив про український флот і незалежну державу.

Повернувшись у рідне село, він створив Вереміївську козацьку сотню та приєднався до Холодного Яру.

Їхнє гасло було коротким:

“Воля або смерть”.

Коли Келеберда входив у Вереміївку зі своїми козаками , про це сповіщали гарматними пострілами із Сивинського узвозу.
Селяни розпрямляли плечі.
А прихильники “комуни” ховалися по хатах.

У 1920 році його загін налічував до 400 козаків і був одним із найсильніших повстанських формувань Полтавщини.

Більшовики називали їх “головорізами”.
А селяни - оборонцями.

Бо саме тоді каральні загони розстрілювали у Вереміївці простих хліборобів лише за підозру у співчутті повстанцям.

Доля Охтанася Келеберди досі залишається загадкою.

Після одного з боїв більшовики так і не змогли довести його смерть.
У селах ходили легенди, що отаман вижив, змінив ім’я і чекає часу, щоб знову повернутися у Вереміївку.

І, чесно кажучи…
для таких людей смерть ніколи не буває остаточною.

Бо поки жива пам’ять
живий і отаман.

#КозацькіЗемліУкраїни #Вереміївка #ХолоднийЯр #ОхтанасьКелеберда #ІсторіяУкраїни #УкраїнськийСпротив #КозацькаСпадщина

28/05/2026

Сьогодні день народження людини, яка все своє життя присвятила тому, щоб Україна пам’ятала свою справжню історію.

Володимир Недяк -
дослідник, фотохудожник, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, автор унікального дослідження «Україна козацька держава», засновник музею «Козацькі землі України».

Але всі ці звання - лише частина правди.

Бо насправді Володимир Недяк один із тих рідкісних людей, які не просто вивчають історію.
Вони живуть нею.

Десятки років експедицій.
Тисячі кілометрів українськими селами.
Розмови зі старожилами.
Пошук забутих могил, хрестів, козацьких реліквій, пісень, світлин, людських історій.

У час, коли багато хто тікав від українського ,
він його збирав буквально по крихтах.

Його «Україна козацька держава» — це не просто книга чи фотоальбом.
Це одна з наймасштабніших книг , яка демонструє , що Україна не “молода держава”, а цивілізація з глибокою культурою, честю, військовою традицією і власною аристократією духу.

Володимир Недяк належить до покоління людей, які зрозуміли головне:
без пам’яті народ перетворюється на населення.

Саме тому він створює музей «Козацькі землі України» не як “склад старих речей”, а як простір живої пам’яті, де українська історія перестає бути параграфом із підручника і знову стає частиною нашої крові.

Його часто називають сучасним отаманом.
І справа не у шаблі чи козацькому строї.

Отаман — це той, хто бере відповідальність.
Хто веде.
Хто тримає навколо себе людей і сенси навіть тоді, коли все руйнується.

Саме таким є Володимир Недяк.

І сьогодні хочеться подякувати йому не лише за книги, музеї чи архіви.

А за впертість мріяти про Україну тоді, коли в неї ще мало хто вірив.

Многая літа, пане Володимире.
Нехай сили, вогонь і козацький дух не полишають Вас ще довгі роки.

Бо поки є такі люди як Ви -
жива і Україна.

#КозацькіЗемліУкраїни #ВолодимирНедяк #УкраїнаКозацькаДержава #ШевченківськаПремія #УкраїнськаІсторія #КозацькаСпадщина

27/05/2026

В нас є спільний ворог…

Жителі Шахівської громади привезли на Черкащину традицію відзначати День Незалежності Грузії. Відтоді його відзначають 26 травня щороку — Суспільне Черкаси

26/05/2026

Запрошуємо!