17/09/2026
🇺🇦До Дня рятівника України🇺🇦
Герої не вмирають
Герої поміж нас
Вони живуть в наших серцях
Питайчук Олександр
Олександрович (16.10.1994-25.01.2026) - рятувальник, сержант служби цивільного захисту Головного мобільного рятувального центру швидкого реагування ДСНС України в місті Києві.
Народився в м. Українка, в родині, де панували любов, праця і взаємоповага. Його дитинство було наповнене рухом і пошуком: нарди, футбол, книги. Але найбільше його формував спорт особливо заняття в клубі спортивного бального танцю «Едельвейс». Саме там, у щоденній праці, дисципліні й радості перемоги, гартувався його характер.
У 2012-2016 роках навчався в Національному університеті фізичного виховання і спорту України, де здобув ступінь бакалавра за напрямом «Спорт» і
кваліфікацію тренера спортивних танців та викладача фізичного виховання. У 2020 році закінчив професійний ліцей м. Українки імені Костянтина Бойка, здобувши професію електрозварника ручного зварювання.
Він любив життя дружні зустрічі, щирий сміх, пісні біля вогнища й розмови до світанку. Для друзів він завжди був Санькою щирим, відкритим, світлим, тим, хто ніколи не проходив повз чужу біду.
Його родина була справжнім його щастям, тихим і глибоким. Разом із дружиною Катериною вони будували свій світ любові й підтримки. Донька Варвара, яка народилася 12 травня 2023 року, стала його натхненням. Він прагнув проводити з нею кожну вільну хвилину, допомагав їй відкривати світ і завжди підтримував у всьому.
До початку повномасштабного вторгнення Олександр працював зварювальником.
3 15 серпня 2022 року по 25 січня 2026 року Олександр служив у Головному мобільному рятувальному центрі швидкого реагування ДСНС України. Був фахівцем міжнародного рівня, проходив навчання в Польщі. Його знання та досвід цінували не лише в Україні, він навчав інших, ділився вмінням, зокрема під час міжнародної атестації системи INSARAG. Побратими згадують його як людину слова, сильного характеру й великого серця. Він завжди приходив на допомогу, залишаючись водночас уважним, терплячим і щирим. З такими, як він, і у вогонь, і у воду.
Він неодноразово проявляв мужність і самопожертву. Під час робіт у зоні Чорнобиля допомагав вирішувати складні інженерні завдання, а під час розбору завалів у Києві 24 червня 2025 року разом із командою працював без перепочинку, наполягаючи завершити пошук загиблих, щоб якнайшвидше повернути їх рідним.
25 січня 2026 року, під час ліквідації наслідків ворожого обстрілу на об'єкті енергетики ТЕС-6 у Києві, Олександр першим вирушив у небезпечну зону, щоб показати приклад команді. Він усвідомлював ризик, але обрав діяти. Аварійна металева конструкція обвалившись, обірвала страхувальні мотузки, Олександр упав з 20-ти метрової висоти і загинув на місці.
Він виконував свій обов'язок до останнього подиху і пішов із життя на очах побратимів.
Олександр Питайчук був відзначений державними нагородами, а саме:
• нагрудний знак «За відвагу в надзвичайній ситуації»;
• нагрудний знак «За відвагу в службі»;
• почесна грамота Кабінету Міністрів України;
• відзнаки Президента України «За оборону України»
• статус учасника бойових дій;
• орден «За мужність III ступеня» (посмертно);
• подяки державних установ і підприємств.
Світлий, надійний і справжній.
Таких - одиниці. І його неймовірно не вистачає цьому світу.
Найкращі йдуть першими.
Вічна слава і шана герою!
