КЗ КОР "Київський обласний археологічний музей"

  • Home
  • Ukraine
  • Tripolye
  • КЗ КОР "Київський обласний археологічний музей"
Call Directions Website Contact the museum

КЗ КОР "Київський обласний археологічний музей" Археологічний музей

Єдиний Обласний археологічний музей в Україні.
Має три експозиційні зали.
У двох представлена історію людства від Кам'яної доби до поч. ХХ ст. на території Київської обл. А третій зал розкриває секрети Трипільської культури.

У Музеї Козаччини м. Германівка представлено викладку матеріалів, присвячену козацькій сотні Германівки.Історичні докуме...
01/10/2026

У Музеї Козаччини м. Германівка представлено викладку матеріалів, присвячену козацькій сотні Германівки.

Історичні документи, світлини та інші матеріали знайомлять із козацьким минулим рідного краю, нагадують про славні традиції українського козацтва, мужність, волелюбність і незламний дух наших предків.

Пам’ятаємо історію, шануємо традиції та бережемо козацьку спадщину! 💙💛

Трипілля в часи КозаччиниНамагання Речі Посполитої приборкати козацьку вольницю призвели до зворотного ефекту. Розростан...
01/10/2026

Трипілля в часи Козаччини

Намагання Речі Посполитої приборкати козацьку вольницю призвели до зворотного ефекту. Розростання козаччини стало одним із найважливіших процесів, який перетворив козацтво на потужну військово політичну силу та центр спротиву. Згадаємо події, які відбувалися в часи козаччини в Трипіллі.

1591 р. - Запорожці й реєстровики оволоділи м. Трипілля.

Березень 1592 р. Трипільський замок взяли повстанці гетьмана реєстрового козацтва Криштофа Косинського.

Липень 1592 р. Криштоф Косинський вдруге захопив Трипільський замок.

Березень 1596 р. Під час Наливайківського повстання в Трипільському замку двічі побували його ватажки: Григорій Лобода, Матвій Шаула і Северин Наливайко.

2 квітня 1596 р. В урочищі Гострий Камінь (зараз Козацьке, 6 км. Від Трипілля), відбулася жорстока битва козаків з польським військом на чолі з гетьманом Станіславом Жолкевським.

4 квітня 1596 р. В м. Трипілля було обрано гетьмана

Северина Наливайка. У тому ж році в Трипільському замку було обрано гетьмана Григорія Лободу.

6 липня 1638 р. Трипільський замок взяли приступом

козаки київського полковника Прокопа Скидана під час повстання Дмитра Гуні.

Липень 1648 р. На початку національно визвольної війни козацькі ватажки Гайчур і Морозенко вибили з Трипільського замку польську залогу.

Березень 1649 р. Козацьке військо під проводом

шляхти. Богдана Хмельницького визволило Трипілля від польської Б. Хмельницький проголосив Трипілля сотенним містом Київського повіту, а також зробив його своєю тимчасовою резиденцією. Першим Трипільським сотником було обрано Андрія Ворону. Трипільська сотня, що входила до складу Київського полку, однією з перших підтримала рішення Переяславської Ради.

16 жовтня 1649 р. Було складено Реєстр Війська Запорізького, в який занесено Трипільську козацьку сотню в складі Київського полку (сотник Андрій Ворона, полковник Антон Жданович).

25 квітня 1651 р. - Київський полковник Антон Жданович і його полк квартирував у м. Трипіллі.

Серпень 1651 р. Зав'язалися жорстокі сутички козаків з литовцями біля Підгірців, Копачева, Нещерева, в урочищі Барвінків Яр. У тих боях брали участь Трипільська та Обухівська козацькі сотні.

12 липня 1654 р. У царський жалувальній грамоті стверджується, що генеральному писареві Війська Запорізького Івану Виговському надаються маєтності, крім козаків, у містечках Трипілля і Стайки.

1656 р. м. Трипілля надане Богданом Хмельницьким Київському митрополитові.

Серпень 1659 р. московськими загонами під керівництвом Юрія Баратаєва та Івана Чаадаєва «с государевими людьми» захопили містечка Трипілля, Стайки і винищили в них все населення за те, що воно підтримувало гетьмана Івана Виговського і протистояло московському натиску.

Листопад 1663 р. 40 тисячна польська армія на чолі з Яном Собеським і 14 правобережних козацьких полків, перед походом на Лівобережжя, перебувала в Трипільському замку.

1663 р. - Трипільська сотня під проводом сотника Семена Розстриги була в складі Війська Запорізького кошового Івана Сірка та обороняла Київщину від набігів татар. Восени сотня успішно розбила татар на їх території, навіть мало не захватила Перекоп.

22 лютого 1674 р. м. Трипілля було відбите у Петра Дорошенко і приєднане до Лівобережжя: київський полковник Константин Солонина, прийшов в м. Трипілля «з людьми ратними», з грамотами воєводи «князя Григорія Григорова» і вчинив над «городом промисел», після чого трипільські козаки змушені були скласти присягу цареві.

1674-1675 рр. - Навколо містечка Трипілля зчинялося немало баталій. Трипільський замок двічі ставав тимчасовою резиденцією Петра Дорошенка..

19 січня 1675 р. У м. Трипіллі перебував польський гетьман Дмитро Вишневецький.

Липень 1675 р. Містечка Трипілля, Стайки, Ржищів зайняв польський полковник Георгій Гуляницький. Гетьман Іван Самойлович поставив перед Гуляницьким вимогу залишити ці містечка, так як вони знаходилися під царською рукою. Тоді Гуляницький у помсту, що містечка відібрані московітами у польської шляхти, «по-чорному» пограбував Стайки та Ржищів.

20 серпня 1675 р. Гуляницький дощенту спалив і

зруйнував Трипільський замок. Після цього розорення Трипільський замок більше вже не піднявся з руїн.

1690 р. - За виданим гетьманом Мазепою універсалом м. Трипілля, без фортеці, було передане Софіївському монастиреві.

Козаччина відіграла визначну роль в історії Трипілля і України, ставши фундаментом для формування національної ідентичності, створення власних державних утворень та захисту українських земель від зовнішніх загарбників.

За матеріалами книги Катерини Буренко «Трипілля в течії віків».

🎼 День пам’яті Анатолія Солов’яненка (1932–1999)25 вересня — день пам’яті видатного українського оперного співака, лірик...
25/09/2026

🎼 День пам’яті Анатолія Солов’яненка (1932–1999)

25 вересня — день пам’яті видатного українського оперного співака, лірико-драматичного тенора, народного артиста України, Героя України Анатолія Солов’яненка.

Його неповторний голос назавжди увійшов в історію української та світової оперної сцени. За винятковий талант і чарівність виконання співака називали «українським солов’єм».

Анатолій Солов’яненко виступав на провідних оперних сценах світу, серед яких уславлені «Ла Скала» в Мілані та «Метрополітен-опера» в Нью-Йорку.

Його мистецтво стало частиною культурної спадщини України, а його голос і сьогодні живе в численних записах, нагадуючи про велич таланту українського співака.

🕯️ Світла пам’ять Анатолію Солов’яненку.

Музей Анатолія Солов'яненка знаходиться в містечку Козин

Рубрика Експонат тижня         Вістря скіфських стрілОсновною і найбільш розповсюдженою в Скіфії зброєю були лук та стрі...
22/09/2026

Рубрика Експонат тижня

Вістря скіфських стріл

Основною і найбільш розповсюдженою в Скіфії зброєю були лук та стріли, що однаково успішно використовувалися і в бою, і на полюванні. Вістря стріл зустрічаються практично у всіх похованнях зі зброєю і являються обов'язковим атрибутом інвентарю чоловічих поховань, чверті жіночих і багатьох дитячих.

Бронзові вістря стріл виробляли у ремісничих центрах - ними Бронзові вістря стріл виробляли у ремісничих центрах були лісостепові скіфські городища, на більшості з яких зафіксовано рештки металообробного ремесла, а також у античних містах Причорномор'я. Ливарні форми для відливання стріл було знайдено біля сіл Стайки і Букрин на Київщині, а також в місті Ольвія. Рідше зустрічаються вістря стріл, створені ковалями з заліза, а також виточені з кістки, які використовували, ймовірно на полюванні.

Вістря скіфських стріл, перш за все архаїчні, іноді мали бокові шипи, які призначались для того, щоб стрілу важко було витягнути з рани. Частіше вони виготовлялись двох форм: трилопасні і тригранні, рідше трапляються дволопасні та кульовидні. Бронзові вістря стріл особливої форми стали « візитною картою» скіфів. Їхня вага в основному визначається в межах 3,2 3,9 г. Вістря скіфських стріл мали чудові балістичні якості, за формою вони дуже нагадують кулю від АК-74. Для бойового застосування вістря скіфських стріл могли споряджуватись отрутою. В нас в музеї в першому залі та в фондах є такі знахідки. Вони різні: трилопасні і тригранні, дволопасні та з малими боковими шипами.

17/09/2026

Герої не вмирають!
Герої серед нас!
Слава Україні!
Героям слава!
💙💛🇺🇦

🇺🇦До Дня рятівника України🇺🇦Герої не вмираютьГерої поміж насВони живуть в наших серцяхПитайчук ОлександрОлександрович (1...
17/09/2026

🇺🇦До Дня рятівника України🇺🇦

Герої не вмирають

Герої поміж нас

Вони живуть в наших серцях

Питайчук Олександр

Олександрович (16.10.1994-25.01.2026) - рятувальник, сержант служби цивільного захисту Головного мобільного рятувального центру швидкого реагування ДСНС України в місті Києві.

Народився в м. Українка, в родині, де панували любов, праця і взаємоповага. Його дитинство було наповнене рухом і пошуком: нарди, футбол, книги. Але найбільше його формував спорт особливо заняття в клубі спортивного бального танцю «Едельвейс». Саме там, у щоденній праці, дисципліні й радості перемоги, гартувався його характер.

У 2012-2016 роках навчався в Національному університеті фізичного виховання і спорту України, де здобув ступінь бакалавра за напрямом «Спорт» і
кваліфікацію тренера спортивних танців та викладача фізичного виховання. У 2020 році закінчив професійний ліцей м. Українки імені Костянтина Бойка, здобувши професію електрозварника ручного зварювання.

Він любив життя дружні зустрічі, щирий сміх, пісні біля вогнища й розмови до світанку. Для друзів він завжди був Санькою щирим, відкритим, світлим, тим, хто ніколи не проходив повз чужу біду.

Його родина була справжнім його щастям, тихим і глибоким. Разом із дружиною Катериною вони будували свій світ любові й підтримки. Донька Варвара, яка народилася 12 травня 2023 року, стала його натхненням. Він прагнув проводити з нею кожну вільну хвилину, допомагав їй відкривати світ і завжди підтримував у всьому.

До початку повномасштабного вторгнення Олександр працював зварювальником.

3 15 серпня 2022 року по 25 січня 2026 року Олександр служив у Головному мобільному рятувальному центрі швидкого реагування ДСНС України. Був фахівцем міжнародного рівня, проходив навчання в Польщі. Його знання та досвід цінували не лише в Україні, він навчав інших, ділився вмінням, зокрема під час міжнародної атестації системи INSARAG. Побратими згадують його як людину слова, сильного характеру й великого серця. Він завжди приходив на допомогу, залишаючись водночас уважним, терплячим і щирим. З такими, як він, і у вогонь, і у воду.

Він неодноразово проявляв мужність і самопожертву. Під час робіт у зоні Чорнобиля допомагав вирішувати складні інженерні завдання, а під час розбору завалів у Києві 24 червня 2025 року разом із командою працював без перепочинку, наполягаючи завершити пошук загиблих, щоб якнайшвидше повернути їх рідним.

25 січня 2026 року, під час ліквідації наслідків ворожого обстрілу на об'єкті енергетики ТЕС-6 у Києві, Олександр першим вирушив у небезпечну зону, щоб показати приклад команді. Він усвідомлював ризик, але обрав діяти. Аварійна металева конструкція обвалившись, обірвала страхувальні мотузки, Олександр упав з 20-ти метрової висоти і загинув на місці.

Він виконував свій обов'язок до останнього подиху і пішов із життя на очах побратимів.

Олександр Питайчук був відзначений державними нагородами, а саме:

• нагрудний знак «За відвагу в надзвичайній ситуації»;

• нагрудний знак «За відвагу в службі»;

• почесна грамота Кабінету Міністрів України;

• відзнаки Президента України «За оборону України»

• статус учасника бойових дій;

• орден «За мужність III ступеня» (посмертно);

• подяки державних установ і підприємств.

Світлий, надійний і справжній.

Таких - одиниці. І його неймовірно не вистачає цьому світу.

Найкращі йдуть першими.

Вічна слава і шана герою!

Рубрика "Археологія в постатях"Бібіков Сергій Миколайович(14 (01).09.1908-21.12.1988)Бібіков Сергій Миколайович, уроджен...
14/09/2026

Рубрика "Археологія в постатях"

Бібіков Сергій Миколайович
(14 (01).09.1908-21.12.1988)

Бібіков Сергій Миколайович, уродженець Севастополя, археолог, доктор історичних наук, член-кореспондент АН УРСР, заслужений діяч науки УРСР, лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки.

До археології залучився ще в юнацькі роки в Криму.

Навчався у Ленінградському державному університеті. У 1955-68 рр. очолював Інститут археології АН УРСР (Інститут археології НАНУ), де пропрацював 33 роки. У 1971-75 pp. очолив видання тритомної «Археології Української РСР», де у 1-му томі написав розділи «Ранній етап трипільської культури» та «Пам'ятки культури Гумельниця на території України». Бібіков С. М. проявив новаторський підхід у проблемах вивчення трипільської культури. До його наукової школи можна зарахувати більшість фахівців, які вивчають трипільську культуру сьогодні.

Дослідження в галузі трипільської культури розпочав у повоєнні роки на розкопках поселення Лука-Врублевецька. Отриманий матеріал став темою дисертації та монографії.

У 50-ті роки очолив охоронні розкопки трипільських поселень Жури та Попенки у складі Молдавської експедиції. У 60-ті організував і очолив Середньодністровську експедицію (зона затоплення Могилів-Подільської ГЕС), під час якої було відкрито десятки нових трипільських поселень, у тому числі найдавніше в Україні - Бернашівка, а також досліджено крем'яні копальні Біла Гора. У 1961 С. М. Бібіков очолив Канівську експедицію у зоні затоплення Канівської ГЕС, під час якої проведено масштабні дослідження трипільського поселення Гребені.

Де б не працював, постійно мав нові ідеї, був у пошуку. Першим обґрунтував гіпотезу прийшлого походження трипільської культури. Монографія «Давній музичний комплекс із кісток мамонта» набула світового визнання. Його наукова спадщина вражає тематичною широтою, сміливістю ідей, скрупульозним аналізом, обґрунтованістю гіпотез. Його талант справив великий вплив на розвиток археології.

21.11.1988 року Сергія Миколайовича не стало. Похований на Байковому кладовищі у Києві.

14 вересня у музеї Козаччини с.Германівка пройшов майстер-клас по виготовленню ляльки мотанки від нашої майстрині Тетяни...
14/09/2026

14 вересня у музеї Козаччини с.Германівка пройшов майстер-клас по виготовленню ляльки мотанки від нашої майстрині Тетяни Харченко.

Учасники зробили власними руками ляльку мотанку, отримали масу задоволення і натхнення, а також відвідали виставку робіт нашої майстрині у Картинній галереї

До Днів європейської спадщиниЯк вдягалися трипільчани 100 років тому.У процесі історичного та культурного розвитку в Укр...
11/09/2026

До Днів європейської спадщини

Як вдягалися трипільчани 100 років тому.

У процесі історичного та культурного розвитку в Україні в кожній місцевості утворилися характерні орнаментальні мотиви і композиції, найбільш улюблена і поширена колірна гама, специфічні техніки виконання. Дбайливо передавалися вони з покоління в покоління...

Жителі Трипілля взагалі дуже дбали про те, щоб їхній одяг був не тільки зручним, а й красивим....

А от якою була святкова дівоча (жіноча) та чоловіча сорочка в Трипіллі, ми дізнаємося із спогадів нашої односельчанки Носар Горпини Степанівни. Звичайна сільська жінка описала історію своєї родини, свого села протягом ста років. І завдяки цьому ми можемо дізнатися, як дівчата і хлопці Трипілля одягалися на початку ХХ століття.

«...Туди далі, табун дівчат появився. Господи, такі вже хороші та гарно вбрані; ніби зі скрині повилазили. На них повишивані сорочки. Узори на сорочках вишиті ніжною вишивкою; три букети або клубочком, або рядочком виноград, а уставки вкриті дрібненькими листочками і квіточками. Розумілися дівчата на красі, а тому не заляпували всі рукава і груди строкатими плямами квітів. У вузенькому прорізі сорочки пророблені дві дірочки, що у них зав'язувалася рожева чи червона стрічка, яка зав'язувалася невеликим бантом. Поділки низу сорочки оброблені вирізуванням та вишивкою і виглядають шитвом рівненько з-під спідниці. Спідниця на дівчині вся у маках, аж цвіте.

На сорочку одягався корсет синій чи червоний, оброблений узорами.

Рукава сорочки підтягнуті вище ліктів і розправлені акуратно, щоб вся краса вишивок і юних рук була на виду.

Голова гарно розчесана й заплетена в одну косу, повита барвінковим віночком, низеньким з синіми квіточками і зеленими листочками, як у справжнього барвінку. Вінок скручувався під косою кінчиками і закінчувався кісниками зшитими, майже до пояса кольоровими стрічками, які покривали косу.

Дівчата - одна в одну, білолиці, чорняві, а у вухах золоті сережки, на ногах же червоні чобітки з золотими підковками. Це і не дивно. Якщо не має такого наряду, вона й не доїдає, й не допиває, і не досипає намучиться, а грошей заробить, і все що треба справить.

Де дівчата там і хлопці. Парубки теж убрані нарядно. У кожного сива шапка набакир одягнута, з-під якої виглядає пасмо чорнявого чуба. Вишивана сорочка. Стоячий комірець, вузенький, вишитий хрестиком, як і маніжка та чохли на рукавах. Сині шаровари, або червоні в чорні чоботи. Парубки підперезані зеленими поясами, дівчата червоними або буряковими та ще й розшитими золотом. Краса ненаглядна дивишся і не надивишся!

Дівчата ще носили намисто на шиї. Трипільчанки одягали один разок червоного намиста, один разок перлів і золотий хрестик чи медальйон на золотому ланцюжку».

Хотілося б зазначити, що й досі майже у кожній трипільській родині зберігають трипільський український костюм.

За матеріалами книги Катерини Буренко «Трипілля в течії віків».

Рубрика "Експонат тижня"             🍀Аптечний посудАптечний посуд був необхідний для виготовлення, зберігання та видачі...
03/09/2026

Рубрика "Експонат тижня"

🍀Аптечний посуд

Аптечний посуд був необхідний для виготовлення, зберігання та видачі ліків. Його поділяли на демонстраційну, лабораторну та тару на продаж.

З розвитком мистецтва в аптеках з'явився декоративний посуд та гарно оформлені шафи та вітрини. Скляні ємності для ліків штангласи - виготовляли із прозорого або кольорового скла.

Також використовували мірний посуд та невеликі пляшечки, баночки та коробочки. Власники аптек дбали про естетику та зручності відпуску ліків. Покупець отримував на руки ліки в симпатичній скляній ємності.

На виставці в нашому музеї представлений зразок аптечного посуду. Посудину до нашого музею передали діти, була знайдена вона в селі Трипіллі, так як ще в ХІХ – ХХ столітті на базарній площі містилася аптека та аптечний склад.

Штофоподібна кругла пляшка зі звуженим до низу тулубом, майже циліндричної форми та потовщеним пружкою вінцями, темно-сірого кольору. Пляшечка без зображень, на шийкі є тріщинка та незначно вигнутий бік.

Address

вул. Героїв Трипілля, 12
Tripolye
087

Opening Hours

Monday 09:00 - 17:00
Tuesday 09:00 - 17:00
Wednesday 09:00 - 17:00
Thursday 09:00 - 17:00
Friday 09:00 - 16:00
Saturday 10:00 - 16:00
Sunday 10:00 - 16:00

Telephone

0457233299

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when КЗ КОР "Київський обласний археологічний музей" posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The Museum

Send a message to КЗ КОР "Київський обласний археологічний музей":

Shortcuts

Share