18/08/2026
Є такий вираз: «Передати куті меду».
Вживають його, коли хтось дуже сильно старався досягти високого результату, але ось це надмірне старання звело всю працю нанівець і результат вийшов не настільки приголомшливий, як того бажалося.
Саме це ми спостерігаємо декілька тижнів. Спостерігаємо спокійно. Намагалися. Проте певні події змусили змінити курс наших дописів.
У березні 2025 року ми писали про трогонтерія, наголошуючи, що сенсації про нашу територію НЕ ТРЕБА ВИГАДУВАТИ, достатньо цікавитися історією рідного краю. Ми чесно написали, де дізналися про цю історію вперше та що вдалося знайти ще, адже над тим, про що ми сьогодні пишемо чи говоримо, працювали дослідники, науковці. І саме завдяки їхній праці ми можемо ділитися цими знаннями.
Банально, давайте поважати чужу працю, а не намагатися виглядати вумними.
У серпні ця публікація знову привернула увагу відвідувачів сторінки. А через пару днів у соцмережах історія зі сторінки місцевого інформаційного видання обіцяла … сенсацію.
Яскраві згенеровані, розмальовані ШІ картинки, багатообіцяючий заголовок про те, що Закревська поплатилася за те, що змонтувала трогонтерія арештом (спойлер: НІ).
Розмальовані ШІ старі фотографії, насправді, зло. Тому, що вони нічого не мають спільного з реставрацією. Особливо це стосується історичних фото. Бо якщо реставрація – це максимальне наближення до «прижиттєвого» стану, то «реставрація» ШІ – це завжди заповнення пошкоджених або втрачених місць вигаданими деталями. Як про це зовсім недавно писав Артем Папакін, коли «покращують» старе, пошкоджене чи розмите фото цифровими засобами, по суті створюється нове зображення на основі старого, оригінального, де пошкоджені місця замінюються, а існуючі деталі перемальовуються. Нове зображення таким чином інакше - це не покращене фото, а його копія, що відрізняється від оригіналу додаванням новим деталей.
Коротше, у нашому випадку з трогонтерієм та Ганною Василівною, понеслася брехня по селу.
Дійшло до того, що навіть в одній з груп у телеграмі дописувач питав подробиці, бо почув, що у нас ось мамонта знайшли. На що йому не менш обізнаний відповів, що знайшли, але у 1971 році…
А от вчора ввечері нам написав завідуючий відділу палеозою Інституту геологічних наук НАН України Віталій Дернов, бо вже в іншій статті однієї з місцевих груп так і писалося: «Сенсаційна знахідка….»
Але.
Якщо будь-який текст відправити на переробку ШІ, а самому не мати уявлення зеленого про тему, є велика вірогідність, що результати матиме трошки брехні. Як то: «В архіві Світловодського міського краєзнавчого музею й досі зберігаються унікальні фотографії цієї події та фрагменти кісток давніх тварин!».
Ні, у музеї немає фотографій цієї події і ми про те ніколи не говорили, ні писали.
Ну і такий нюанс, якщо писати, що фото з архіву такого-то, це означає, що у цієї людини зберігається ОРИГІНАЛ фотографії, а не збережена фотографія, яку півтора року тому поширив музей.
Висновку не буде.
Мамонт, Ганна Закревська і ми дуже просимо усіх любителів сенсацій зупинитися і не поширювати дурню.
P.S. Vitaly Dernov, дякуємо за посилання на Вашу статтю!
