04/08/2026
Пам’ятна зустріч
Зазвичай випускники різних років зустрічаються в школі. Але цього разу було порушено цю традицію. Я не ходяча. Тому мої випускники вирішили зустрітися у мене вдома. Важко передати словами хвилювання, з якими я їх чекала. Пройшло п’ятдесят років, як ми з ними розсталися.
Це був незвичайний клас. Вела їх у початкових класах, а коли закінчила філологічний факультет університету, мені дали години української мови і літератури і призначили класним керівником цього класу. Так що ми були разом десять років.
У дев’ятому класі до нас приєдналися хлопці і дівчата з Ожевого: Вася Матковський, Толя Пипко, Вітя Заболотний, Оля Бурлака, Зоя Притуляк, Зіна Гімплюк, Лєна Павлюк.
І ось стоять переді мною 10 моїх учнів. Вони вже всі дідусі і бабусі: Галя Руснак, Соня Кулій, Толя Кучінік, Діма Зима, Юра Житар і п’ятеро ожівчан. Кожен із них знайшов своє місце в житті, виростили і виховали дітей, а зараз тішаться онуками.
Спочатку ми згадали тих, хто відійшов у вічність: Любу Вікол, Люду Кравчук, Валю Ярову, Валю Коваль, Валю Фурлет, Раю Мостову, Вітю Богача, Толю Криворучка, Володю Забудька, Колю Пилипчука, Вітю Заболотного.
Згадали і вчителів, які у них викладали різні предмети. Емоції переповнювали всіх і були різними. Ми і обіймалися, і цілувалися, і плакали, і сміялися, Кожен пригадував якись курйозний випадок зі шкільного життя. Ми всі повернулися в далекі роки.
Я дуже вдячна своїм випускникам за виявлену ними повагу і за цю зустріч.
Бажаю всім здоров’я, чистого, мирного неба, світла, добра і тепла їм та їхнім найдорожчим.
Марія Петрівна ДОБРІЙ,
ветеранка освітянської галузі м.Сокиряни.