Сокирянська філія КЗ "ЦКП Сокирянської міської ради" "Історичний музей"

28/06/2026

04/06/2026

Сьогодні ми вшановуємо пам’ять дітей України, які загинули від рук, куль, розірваних ракет і бомб ворога.
Сотні маленьких життів обірвалися передчасно. Вони мріяли, сміялися, будували плани… Їхні голоси більше не пролунають — лише тиша й біль у серцях батьків, рідних, усієї країни.
Ми ніколи не забудемо.
Ми ніколи не пробачимо.
Закликаємо всіх сьогодні згадати про маленьких ангелів України — запалити свічку пам’яті, покласти квіти або просто зупинитися на хвилину, щоб помолитися чи подумати про них.
Не забудемо жодну жертву, не пробачимо ворогові, бережемо світлу пам’ять про кожну дитину!

21/05/2026

"Вишиванка - генетичний код нації!"

23/03/2026

День визволення Сокирянщини від фашистських загарбників.

Цей день назавжди вписаний у літопис Сокирянського краю, як символ мужності, боротьби та довгоочікуваної свободи.
Визволення Чернівецької області від фашистських загарбників почалося зі сходу. Першим селом звільненим від окупантів 22 березня 1944р., стало с. Василівка. Його визволили гвардійці 42-ї гвардійської дивізії під командуванням генерал-майора Ф.О. Боброва. Цього ж дня вільним стало с. Волошкове. А наступного дня об 11 годині воїни 136-го гвардійського стрілецького полку цієї ж дивізії визволили місто Сокиряни.

24 березня 1944 р. то й же 136-й стрілецький полк оволодів селами - Розкопинцями, Гвіздівцями, а 163-я стрілецька дивізія полковника Ф.В. Карлова – станцією Сокиряни.

25 березня 1944 р., на четвертий день бойових дій на території краю, форсували р. Дністер частини 133-ї стрілецької дивізії під командуванням Героя Радянського союзу гвардії полковника О.П. Дмитрієва і визволили с. Ожеве.
Зосередившись у селах Ожеве і Василівка, дивізія розгорнула бойові дії в західному напрямку і оволоділа Білоусівкою, куди із Сокирян перемістився їх штаб. Того ж дня перейшла в наступ 4-а гвардійська повітряно-десантна дивізія під командуванням генерал-майора О.Д. Рум’янцева і визволила села Ломачинці та Михалкове.
26 березня ця дивізія вела вперті бої у західному напрямку вздовж правого крутого берега Дністра, перекриваючи на річці місця переправ гітлерівців, і визволила села Непоротове, Кормань, Братанівку, Вітрянку, Шебутинці.
27 березня 4-а гвардійська повітряно-десантна дивізія вибила фашистів із сіл Селища та Грубни.
Після визволення краю почалася мобілізація в Червону Армію. 10 тис. 827 чоловік поповнили її ряди. Майже 3000 воїнів-сокирянців за мужність і відвагу були відзначені нагородами.
Воювали сокирянці в різних полках і дивізіях на різних фронтах. Чимало їх загинули на полі бою. 516 бійців поклали голови в Польщі, 218 – у Східній Прусії, 209 - у Словаччині, Чехії, Угорщині, 340- в країнах Балтії. Померло від ран у госпіталях 286, пропало безвісті 1442 воїни. Всього до рідних домівок не повернулось 2946 чоловік.

Сьогодні, згадуючи ці події, ми не лише вшановуємо подвиг визволителів, а й усвідомлюємо ціну свободи. Пам’ять про минуле – це наша сила і відповідальність перед майбутніми поколіннями.

Пам’ятаємо кожного. Шануємо подвиг. Бережемо історію.

19/02/2026

19 лютого в Україні відзначають День Державного Герба — одного з чільних символів нашої держави. Інші два — Державний Прапор України та Державний Гімн України.

Саме цього дня 1992 року Верховна Рада України ухвалила постанову № 2137-XII «Про Державний герб України», якою затвердила тризуб як Малий Державний герб і визначила його головним елементом майбутнього Великого герба.

У ХХ столітті тризуб став гербом Української Народної Республіки, символізуючи соборність українських земель і спадкоємність державницької традиції.

Цього дня ми вшановуємо символ, який став об’єднуючим знаком для всіх українців. Важливо усвідомлювати, що Державний Герб — це частина нашої ідентичності, нашої історії та нашої боротьби за гідність і свободу.

16/02/2026

🇺🇦 16 лютого — День Єднання України!
Сьогодні ми вкотре доводимо: наша сила — в єдності.
Єдність — це не лише слово. Це підтримка одне одного в складні часи, це спільна праця заради майбутнього, це віра в Україну та її народ.
Нас різнять міста і села, традиції й характери, але нас об’єднує головне — любов до рідної землі та прагнення миру і свободи!

💙💛 Єднаймося навколо спільних цінностей.
Підтримуймо одне одного.
Вірмо в Україну.

Разом — ми непереможні!

22/11/2025

22 листопада - День пам’яті жертв Голодомору.
Сьогодні ми вшановуємо пам’ять мільйонів українців, чиє життя було забране під час Голодомору 1932–1933 років, а також масових штучних голодів 1921-1923 і 1946-1947 років — одного з найтрагічніших злочинів проти людяності у XX столітті. Це була спланована політика нищення українського народу, його культури, свободи та права на власну ідентичність.
У цей день ми запалюємо свічку пам’яті, схиляємо голови перед безневинними жертвами та згадуємо родини, чиї долі були обірвані штучним голодом. Пам’ять про Голодомор — не лише данина минулому, а й наш обов’язок перед майбутніми поколіннями. Вона нагадує, наскільки важливо цінувати свободу, відповідальність та людську гідність.
О 16:00 долучайтеся до загальнонаціональної акції «Запали свічку пам’яті». Нехай світло кожної свічки стане знаком нашої пам’яті та єднання.
Ми пам’ятаємо. Ми не забуваємо.

28/10/2025

Сьогодні, 28 жовтня, Україна відзначає День визволення від фашистських загарбників — дату, що символізує перемогу, мужність і незламність нашого народу.
У цей день ми вшановуємо всіх, хто наближав визволення української землі під час Другої світової війни: військових, партизанів, підпільників, мирних жителів, які віддали свої життя за свободу та мир.
Їхній подвиг назавжди залишиться в пам’яті поколінь як приклад патріотизму, відваги та любові до Батьківщини. Сьогодні, коли Україна знову виборює свою незалежність і територіальну цілісність, значення цієї дати особливо глибоке.
Наш народ продовжує боротьбу за ті самі ідеали — за свободу, за правду, за життя на рідній землі.
Честь і слава Героям усіх поколінь, які боронили і боронять Україну!

29/09/2025

"ВСЕ МОВЧКИ ТУТ КРИЧИТЬ"
Цьогоріч виповнюються 84-ті роковини масових розстрілів біля Бабиного Яру. 29–30 вересня 1941 року після захоплення Києва відбулася одна з найтрагічніших подій Голокосту — масове вбивство єврейського населення міста. До німецького вторгнення в Києві проживало близько 160 тисяч євреїв. Це становило приблизно 20 відсотків усього населення столиці. Після початку операції «Барбаросса» в червні 1941 року близько 100 000 євреїв втекли з Києва або вже служили в радянській армії. На момент захоплення Києва німцями у місті залишилося близько 60 тисяч євреїв. Більшість із них не змогли або не захотіли тікати. Це були переважно жінки, діти, люди похилого віку та хворі.
29–30 вересня 1941 року СС, німецька поліція та їх допоміжні підрозділи знищили значну кількість єврейського населення, яке залишилося в Києві. Масове вбивство сталося в урочищі під назвою Бабин Яр. У той час яр знаходився неподалік від міста.
Страта єврейського населення в Бабиному Яру була одним із багатьох масових розстрілів, здійснених німецькими нацистами починаючи з 1941 року. Це було одне з найбільших масових вбивств в одному місці під час Другої світової війни.
Бабин Яр був місцем вбивств ще протягом двох років після розправи у вересні 1941 року. Там німці, які перебували в Києві, вбили десятки тисяч осіб. Окрім євреїв, серед вбитих у Бабиному Яру були хворі місцевої психіатричної лікарні, роми, радянські військовополонені, мирні жителі.
Вбивства в Бабиному Яру тривали до осені 1943 року і припинилися лише за кілька днів до того, як 6 листопада радянські війська знову взяли під контроль Київ.
За приблизними підрахунками, у Бабиному Яру було вбито близько 100 000 людей.
Єдине, що ми можемо зробити для тих, кого вже немає – докласти максимум зусиль, щоби подібне ніколи не повторилося. Так не повинно бути ніколи, інакше люди просто втратять право називатися людьми.