13/10/2026
Історія мікрорайону «Хімік» у Слов’янську: від промислового селища до житлового масиву
Мікрорайон «Хімік» — один із найбільш самобутніх житлових районів Слов’янська, історія якого тісно пов’язана з розвитком хімічної промисловості міста. Його виникнення, архітектурне формування та соціально-економічний розвиток безпосередньо зумовлені діяльністю Слов’янського содового заводу, згодом - виробничого об’єднання «Хімпром».
Водночас «Хімік» є одним із наймолодших мікрорайонів міста за часом формування багатоповерхової забудови. Його сучасне архітектурне обличчя склалося переважно у 1980-х - на початку 1990-х років, коли на місці колишнього робітничого селища постав житловий масив із дев’ятиповерховими будинками.
Витоки мікрорайону: «Новосодівський майданчик»
До початку 1930-х років територія на правому березі річки Казенний Торець залишалася переважно незабудованою околицею Слов’янська. Ситуація змінилася з розширенням хімічного виробництва та необхідністю забезпечення житлом працівників содового заводу.
1936 рік вважається початком історії майбутнього мікрорайону «Хімік». Саме тоді розпочалося будівництво перших капітальних житлових споруд для робітників підприємства. Перші двоповерхові будинки з’явилися на сучасних вулицях Донській (колишній Каховській) та Кутузова.
Нове поселення отримало назву «Новосодівський майданчик», що відображала його безпосередній зв’язок із содовим виробництвом. Початкова забудова складалася переважно з двоповерхових цегляних будинків та одноповерхових споруд барачного типу, призначених для тимчасового проживання працівників і їхніх родин.
Поступово формувалася й необхідна побутова інфраструктура: зводилися гуртожитки, їдальні, господарські та допоміжні приміщення. Так виникло робітниче селище, життя якого протягом десятиліть було нерозривно пов’язане з діяльністю промислового підприємства.
Повоєнна відбудова та розвиток житлової забудови
Друга світова війна завдала значних руйнувань промисловим підприємствам Слов’янська. Проте вже в повоєнні десятиліття розпочалися відбудова виробництва, розширення житлового фонду та розвиток міської інфраструктури.
У 1950-х роках «Новосодівський майданчик» пережив другу хвилю активного будівництва. У цей період зводилися двоповерхові багатоквартирні цегляні будинки, зокрема типової серії Кс-8-50. Такі споруди, відомі як «сталінки» спрощеного типу, вирізнялися міцними цегляними стінами, відносно високими стелями та характерними для повоєнної архітектури планувальними рішеннями.
Перші чотири будинки цього типу були зведені на вулиці Донській.
Одночасно з житловим будівництвом розвивалася соціальна інфраструктура. У районі відкривалися дитячі садки, зокрема дошкільний навчальний заклад № 4 «Квіточка», медична амбулаторія (поліклініка), магазини та інші заклади побутового обслуговування. Важливе місце в житті мешканців посідав профілакторій «Богатир».
Поступово колишнє тимчасове робітниче поселення перетворювалося на впорядкований житловий район із власною інфраструктурою та сформованою громадою.
1980-ті роки: народження сучасного «Хіміка»
Наймасштабніші зміни в історії мікрорайону відбулися у 1980-х роках. Саме тоді розпочався новий етап його містобудівного розвитку, який визначив сучасний архітектурний вигляд «Хіміка».
Знаковим став 1982 рік. Рішенням міської влади було скасовано попередню назву «Новосодівський майданчик», а район отримав назву «Хімік», що закріпила його історичний зв’язок із хімічною промисловістю Слов’янська.
Того ж року розпочалося будівництво першого дев’ятиповерхового панельного житлового будинку.
Упродовж 1980-х - початку 1990-х років на території мікрорайону було зведено 13 дев’ятиповерхових будинків. Масштабна житлова забудова дала змогу переселити сотні родин зі старих довоєнних бараків до сучасних на той час квартир із централізованими системами опалення та водопостачання.
Важливу роль у розвитку мікрорайону відігравав Віктор Логвінович Трофимов, який у 1982 році очолив комітет мікрорайону. Він брав активну участь у розв’язанні питань благоустрою, житлово-комунального господарства та забезпечення належних побутових умов для мешканців.
Згадуючи ті роки, Віктор Логвінович наголошував на своїй особистій участі в організації теплопостачання житлових будинків: «За організацію теплової системи в квартирах клопотав особисто».
На той час чисельність населення мікрорайону становила приблизно 5 тисяч осіб.
Завдяки активному будівництву та розвитку інфраструктури «Хімік» остаточно набув рис повноцінного міського житлового масиву.
Пострадянський період: життя після «Хімпрому»
Розпад Радянського Союзу та економічна криза 1990-х років стали серйозним випробуванням для промислового Слов’янська.
Однією з найболючіших подій для мешканців «Хіміка» стало припинення діяльності виробничого об’єднання «Хімпром», яке остаточно закрилося у 1996 році.
Підприємство, що десятиліттями забезпечувало роботою значну частину місцевого населення та визначало розвиток району, припинило своє існування. Це спричинило суттєві соціально-економічні зміни.
Колишнє робітниче селище, створене для працівників хімічної промисловості, поступово перетворилося на звичайний житловий район Слов’янська. Водночас у його забудові, плануванні та самій назві продовжувала зберігатися пам’ять про промислове минуле.
Попри складні економічні обставини, мешканці прагнули підтримувати й розвивати свій мікрорайон.
У 2002 році було створено Комітет мікрорайону «Хімік» як орган самоорганізації населення, покликаний представляти інтереси громади та сприяти вирішенню місцевих питань.
Після тривалої перерви у 2016 році здійснювалися спроби відновити його активну діяльність. Серед основних завдань залишалися благоустрій території, розв’язання комунальних проблем, утримання житлового фонду та модернізація інфраструктури.
«Хімік» - частина історичної пам’яті Слов’янська
Історія мікрорайону «Хімік» - це не лише історія житлового будівництва. Це відображення цілої епохи розвитку Слов’янська як одного з промислових центрів Донеччини.
Від перших робітничих бараків 1930-х років до повоєнних двоповерхових будинків, від масштабного будівництва дев’ятиповерхівок до складних соціально-економічних змін 1990-х — кожен етап залишив свій слід в архітектурі, просторі та житті мікрорайону.
За десятиліття тут виросло не одне покоління слов’янців. Для тисяч людей «Хімік» став не просто місцем проживання, а рідним домом, простором дитинства, родинних історій і спогадів.
Сьогодні, попри воєнні випробування, мікрорайон залишається невіддільною частиною Слов’янська. Його історія нагадує про людей, які будували місто, працювали на підприємствах, створювали родини та формували особливий характер цього куточка Слов’янська.
Адже історія міста — це передусім історія його людей. І «Хімік» має власну, важливу сторінку в літописі Слов’янська.
Дякуємо ://www.facebook.com/share/1M9R1Z4fsh/ за надану інформацію та допомогу🙏
