Слов'янський краєзнавчий музей

Call Directions Website Contact the museum

Слов'янський краєзнавчий музей Contact information, map and directions, contact form, opening hours, services, ratings, photos, videos and announcements from Слов'янський краєзнавчий музей, Museum, Банковская, 31, Sloviansk.

Історія мікрорайону «Хімік» у Слов’янську: від промислового селища до житлового масивуМікрорайон «Хімік» — один із найбі...
13/10/2026

Історія мікрорайону «Хімік» у Слов’янську: від промислового селища до житлового масиву

Мікрорайон «Хімік» — один із найбільш самобутніх житлових районів Слов’янська, історія якого тісно пов’язана з розвитком хімічної промисловості міста. Його виникнення, архітектурне формування та соціально-економічний розвиток безпосередньо зумовлені діяльністю Слов’янського содового заводу, згодом - виробничого об’єднання «Хімпром».

Водночас «Хімік» є одним із наймолодших мікрорайонів міста за часом формування багатоповерхової забудови. Його сучасне архітектурне обличчя склалося переважно у 1980-х - на початку 1990-х років, коли на місці колишнього робітничого селища постав житловий масив із дев’ятиповерховими будинками.

Витоки мікрорайону: «Новосодівський майданчик»

До початку 1930-х років територія на правому березі річки Казенний Торець залишалася переважно незабудованою околицею Слов’янська. Ситуація змінилася з розширенням хімічного виробництва та необхідністю забезпечення житлом працівників содового заводу.

1936 рік вважається початком історії майбутнього мікрорайону «Хімік». Саме тоді розпочалося будівництво перших капітальних житлових споруд для робітників підприємства. Перші двоповерхові будинки з’явилися на сучасних вулицях Донській (колишній Каховській) та Кутузова.

Нове поселення отримало назву «Новосодівський майданчик», що відображала його безпосередній зв’язок із содовим виробництвом. Початкова забудова складалася переважно з двоповерхових цегляних будинків та одноповерхових споруд барачного типу, призначених для тимчасового проживання працівників і їхніх родин.

Поступово формувалася й необхідна побутова інфраструктура: зводилися гуртожитки, їдальні, господарські та допоміжні приміщення. Так виникло робітниче селище, життя якого протягом десятиліть було нерозривно пов’язане з діяльністю промислового підприємства.

Повоєнна відбудова та розвиток житлової забудови

Друга світова війна завдала значних руйнувань промисловим підприємствам Слов’янська. Проте вже в повоєнні десятиліття розпочалися відбудова виробництва, розширення житлового фонду та розвиток міської інфраструктури.

У 1950-х роках «Новосодівський майданчик» пережив другу хвилю активного будівництва. У цей період зводилися двоповерхові багатоквартирні цегляні будинки, зокрема типової серії Кс-8-50. Такі споруди, відомі як «сталінки» спрощеного типу, вирізнялися міцними цегляними стінами, відносно високими стелями та характерними для повоєнної архітектури планувальними рішеннями.

Перші чотири будинки цього типу були зведені на вулиці Донській.

Одночасно з житловим будівництвом розвивалася соціальна інфраструктура. У районі відкривалися дитячі садки, зокрема дошкільний навчальний заклад № 4 «Квіточка», медична амбулаторія (поліклініка), магазини та інші заклади побутового обслуговування. Важливе місце в житті мешканців посідав профілакторій «Богатир».

Поступово колишнє тимчасове робітниче поселення перетворювалося на впорядкований житловий район із власною інфраструктурою та сформованою громадою.

1980-ті роки: народження сучасного «Хіміка»

Наймасштабніші зміни в історії мікрорайону відбулися у 1980-х роках. Саме тоді розпочався новий етап його містобудівного розвитку, який визначив сучасний архітектурний вигляд «Хіміка».

Знаковим став 1982 рік. Рішенням міської влади було скасовано попередню назву «Новосодівський майданчик», а район отримав назву «Хімік», що закріпила його історичний зв’язок із хімічною промисловістю Слов’янська.

Того ж року розпочалося будівництво першого дев’ятиповерхового панельного житлового будинку.

Упродовж 1980-х - початку 1990-х років на території мікрорайону було зведено 13 дев’ятиповерхових будинків. Масштабна житлова забудова дала змогу переселити сотні родин зі старих довоєнних бараків до сучасних на той час квартир із централізованими системами опалення та водопостачання.

Важливу роль у розвитку мікрорайону відігравав Віктор Логвінович Трофимов, який у 1982 році очолив комітет мікрорайону. Він брав активну участь у розв’язанні питань благоустрою, житлово-комунального господарства та забезпечення належних побутових умов для мешканців.

Згадуючи ті роки, Віктор Логвінович наголошував на своїй особистій участі в організації теплопостачання житлових будинків: «За організацію теплової системи в квартирах клопотав особисто».

На той час чисельність населення мікрорайону становила приблизно 5 тисяч осіб.

Завдяки активному будівництву та розвитку інфраструктури «Хімік» остаточно набув рис повноцінного міського житлового масиву.

Пострадянський період: життя після «Хімпрому»

Розпад Радянського Союзу та економічна криза 1990-х років стали серйозним випробуванням для промислового Слов’янська.

Однією з найболючіших подій для мешканців «Хіміка» стало припинення діяльності виробничого об’єднання «Хімпром», яке остаточно закрилося у 1996 році.

Підприємство, що десятиліттями забезпечувало роботою значну частину місцевого населення та визначало розвиток району, припинило своє існування. Це спричинило суттєві соціально-економічні зміни.

Колишнє робітниче селище, створене для працівників хімічної промисловості, поступово перетворилося на звичайний житловий район Слов’янська. Водночас у його забудові, плануванні та самій назві продовжувала зберігатися пам’ять про промислове минуле.

Попри складні економічні обставини, мешканці прагнули підтримувати й розвивати свій мікрорайон.

У 2002 році було створено Комітет мікрорайону «Хімік» як орган самоорганізації населення, покликаний представляти інтереси громади та сприяти вирішенню місцевих питань.

Після тривалої перерви у 2016 році здійснювалися спроби відновити його активну діяльність. Серед основних завдань залишалися благоустрій території, розв’язання комунальних проблем, утримання житлового фонду та модернізація інфраструктури.

«Хімік» - частина історичної пам’яті Слов’янська

Історія мікрорайону «Хімік» - це не лише історія житлового будівництва. Це відображення цілої епохи розвитку Слов’янська як одного з промислових центрів Донеччини.

Від перших робітничих бараків 1930-х років до повоєнних двоповерхових будинків, від масштабного будівництва дев’ятиповерхівок до складних соціально-економічних змін 1990-х — кожен етап залишив свій слід в архітектурі, просторі та житті мікрорайону.

За десятиліття тут виросло не одне покоління слов’янців. Для тисяч людей «Хімік» став не просто місцем проживання, а рідним домом, простором дитинства, родинних історій і спогадів.

Сьогодні, попри воєнні випробування, мікрорайон залишається невіддільною частиною Слов’янська. Його історія нагадує про людей, які будували місто, працювали на підприємствах, створювали родини та формували особливий характер цього куточка Слов’янська.

Адже історія міста — це передусім історія його людей. І «Хімік» має власну, важливу сторінку в літописі Слов’янська.
Дякуємо ://www.facebook.com/share/1M9R1Z4fsh/ за надану інформацію та допомогу🙏

🎨 З Днем художника, дорогі митці Слов’янська! 💙💛Від щирого серця вітаємо наших талановитих художників із професійним свя...
10/10/2026

🎨 З Днем художника, дорогі митці Слов’янська! 💙💛

Від щирого серця вітаємо наших талановитих художників із професійним святом!

Ви - люди, які вміють бачити красу навіть там, де її, здавалося б, уже не залишилося. Ваші картини зберігають душу нашого міста, його історію, неповторні краєвиди, спогади та почуття.

Сьогодні, коли рідний Слов’янськ переживає важкі випробування, ваша творчість набуває особливого значення. Ви не просто створюєте мистецтво - ви зберігаєте пам’ять, нашу ідентичність, любов до рідної землі та віру в майбутнє.

Дякуємо кожному з вас за талант, натхнення, незламність і відданість своєму місту!

Бажаємо вам мирного неба, творчої свободи, нових ідей, яскравих фарб та щасливих днів.

Нехай на ваших полотнах завжди живе наш Слов’янськ - красивий, квітучий, мирний і щасливий!

Зі святом, наші дорогі митці! ❤️

З повагою та вдячністю -Слов’янський краєзнавчий музей.

 #степрозповідає Словʼянський музей люблять і не забувають 🦋🧚🏻‍♀️💫🏛️ 350 років Слов’янську - історія, закарбована в мета...
05/10/2026

#степрозповідає

Словʼянський музей люблять і не забувають 🦋🧚🏻‍♀️💫

🏛️ 350 років Слов’янську - історія, закарбована в металі

Колекція Слов’янського краєзнавчого музею поповнилася особливими пам’ятними предметами - ювілейними медалями «350 років м. Слов’янськ», присвяченими історії нашого міста.

Слов’янськ виріс біля Торських соляних озер, на берегах Казенного Торця. Його історія нерозривно пов’язана із сіллю, козацьким минулим, торгівлею, розвитком промисловості та курортної справи. А від 2014 року Слов’янськ став ще й одним із символів українського спротиву російській агресії - містом, яке знає справжню ціну свободи.

Ця багатовікова історія відображена в образах ювілейної медалі.

На аверсі - козак на тлі фрагмента дерев’яної фортеці, стилізовані хвилі та напис «Соляний Тор» - нагадування про витоки нашого міста.

На реверсі, на тлі силуету гори Карачун, постає вже сучасний Слов’янськ: герб міста, будівля міської ради, Свято-Воскресенська церква, історична будівля міської лікарні та фонтан.

Медалі виготовлено у 2026 році обмеженим тиражем: 500 екземплярів із нейзильберу та 150 - із латуні.

Художники: Олександр Кузьмін, Марія Скоблікова, Святослав Іваненко.
Автор ідеї реверсу - Микола Омельченко.
Скульптори: Анатолій Дем’яненко, Святослав Іваненко.

Особливо цінно, що сьогодні ці медалі стали частиною музейної збірки.

❤️ Щиро дякуємо Миколі Омельченко та Сергію Топкіну, які подарували ювілейні медалі Слов’янському краєзнавчому музею.

Такі надходження - це не просто поповнення музейної колекції. Це збереження пам’яті про наше місто для майбутніх поколінь.

Бо історія Слов’янська продовжується.
І ми зберігаємо її - навіть у найскладніші часи.

Микола Омельченко (https://www.facebook.com/share/1DsdoZ2sby/?mibextid=wwXIfr
Та Сергій Топкін (https://www.facebook.com/share/1KC6G3XDc9/?mibextid=wwXIfr

#Словянськ #СловянськийКраєзнавчийМузей #350роківСловянську #ІсторіяСловянська #МузейнаКолекція #КультурнаСпадщина

У Харківському історичному музеї імені М.Ф. Сумцова реалізується проєкт «Слобожанський код. Церковна старовина», підгото...
04/10/2026

У Харківському історичному музеї імені М.Ф. Сумцова реалізується проєкт «Слобожанський код. Церковна старовина», підготовлений за підтримки Українського культурного фонду. Проєкт втілюється ГО «КЛІО ХАБ» у партнерстві з Харківською державною науковою бібліотекою імені В. Г. Короленка.

Проєкт націлений на широку аудиторію, яка дізнається про значний пласт музейних артефактів, що репрезентують релігійну складову культурної спадщини Слобожанщини, яка є невід'ємною частиною загальноукраїнської та європейської духовної традиції.

У ході проєкту були оцифровані колекції церковних реліквій XVII-XX ст. із фондів Харківського історичного музею імені М. Ф. Сумцова, створений мультимедійний каталог оцифрованих предметів та наданий вільний доступ до цих пам'яток з будь-якого стаціонарного комп’ютера або мобільного пристрою незалежно від місця перебування користувача.

Унікальність проєкту полягає в тому, що були задіяні колекції богослужбових книг, православних ікон, інших предметів сакрального мистецтва, у тому числі пам'ятки часів козацького бароко, а також артефакти, що репрезентують багатоконфесійне розмаїття Слобожанщини.

Для доступу до оцифрованих колекцій був розроблений спеціальний вебсайт, на якому розміщені каталог та віртуальна 3D-виставка «ВИБІР. ВИМІР. ВІЧНІСТЬ», яка є окремим продуктом проєкту.

Електронний мультимедійний каталог музейної колекції включає 461 музейний предмет, 50 3D-моделей цінних артефактів та науковий опис кожного з представлених предметів.

Віртуальна 3D-виставка дає змогу відвідувачам детально дослідити музейні пам'ятки, ознайомитися з їхньою історією, побачити розмаїття декоративних прийомів, використаних для їх створення. Надзвичайно цікавою є можливість відвідати виставку за допомогою VR-технологій, коли опиняєшся всередині віртуального простору.

Для музеїв, які продовжують працювати в умовах сучасної війни, проєкти з цифровізації культурної спадщини набувають надзвичайної важливості. Коли стираються з лиця землі цілі пласти культурної спадщини нашого народу, гинуть носії культурних традицій усіх регіонів України і предмети з музейних колекцій перебувають під постійною загрозою знищення, особливо актуальною стає потреба створення цифрового захисту музейних колекцій як частини культурного коду нашої держави. Також дуже важливим є те, що музейні колекції завдяки таким проєктам стають ближчими для студентів, школярів, науковців, митців. Українці, розкидані війною, внутрішньо переміщені особи, українська діаспора за кордоном - усі, хто цікавиться історією й культурою України, - мають змогу користуватися сучасним цифровим культурно-дослідницьким продуктом.

На сайті ви зможете переглянути мультимедійний каталог https://church.slobocode.art/uk-UA та побувати на віртуальній виставці https://church.slobocode.art/uk-UA/vr-exhibition.

Церковна старовина Слобожанщини

 #степрозповідає«Тримаємо небо разом». Вечір пам’яті Олексія Юкова🦋1 жовтня, у День захисників і захисниць України, у Хм...
02/10/2026

#степрозповідає

«Тримаємо небо разом».
Вечір пам’яті Олексія Юкова🦋

1 жовтня, у День захисників і захисниць України, у Хмельницькому обласному художньому музеї відбувся особливий вечір пам’яті, присвячений Олексію Юкову - Герою України, керівнику пошукового загону «Плацдарм», військовому археологу, волонтеру, людині, яка присвятила своє життя поверненню загиблих додому.

Назва зустрічі «Тримаємо небо разом»-стала не просто словами. Вона об’єднала цього вечора рідних, друзів, побратимів, музейників і всіх, хто знав Олексія, працював поруч із ним або знає про його надзвичайно важливу справу.

Це була розмова про людину — живу, сильну, справжню. Про його характер і переконання. Про роботу, яка вимагала мужності щодня. Про тисячі повернутих імен і родини, які завдяки пошуковцям отримали можливість гідно попрощатися зі своїми близькими.

Спогадами про Олексія поділилася його дружина Євгенія Калугіна. У цих спогадах було все: біль втрати й тепло любові, роки спільного життя і праці, незламність Олексія та тверде розуміння — його справа має продовжуватися.

Особливого змісту зустрічі надав портрет Олексія Юкова роботи слов’янського художника Миколи Корягіна з домашньої колекції подарок до 40 річчя.

Пам’ять це не лише про минуле.
Пам’ять - це наша відповідальність перед тими, кого вже немає поруч. Це продовження їхніх справ, збереження їхніх імен і передавання їхніх історій наступним поколінням.

Дякуємо Хмельницькому обласному художньому музею за простір для цієї важливої зустрічі, за тепло, делікатність і можливість говорити про наших Захисників мовою пам’яті та мистецтва.

Олексію, твоя справа живе.
Твої люди продовжують шлях.
Тримаємо небо разом. 🇺🇦

01/10/2026

Сьогодні — слова вдячності тим, хто захищає Україну. 🇺🇦

Ми звертаємося до наших захисників із найголовнішим побажанням: бережіть себе, будьте живими й здоровими та повертайтеся додому!

Дякуємо за мужність, силу й можливість жити, працювати, творити та навчати.

З Днем захисників і захисниць України!
Низький уклін і щира вдячність кожному й кожній, хто стоїть на захисті нашої держави. 🇺🇦

Слава Україні!💙💛
Марина Олійник Марія Середа Оксана Литвинець

Понад століття тут рятували життя: історія земської лікарні Слов’янська"Історія організованої медичної допомоги у Слов’я...
23/09/2026

Понад століття тут рятували життя: історія земської лікарні Слов’янська

"Історія організованої медичної допомоги у Слов’янську налічує понад два століття. Одним із перших офіційних лікувальних закладів міста стала Степанівська лікарня, заснована 1809 року Олександром Степановичем Тарановим-Білозеровим" - зазначає краєзнавець Ігор Гулько у своїй книзі «Слов’янськ крізь призму часу: факти, постаті, будівлі».

За свідченнями того часу, це був просторий дерев’яний будинок, пристосований для розміщення хворих. Лікарня була розрахована насамперед на найбідніші верстви населення. Під час перевірки закладу лікар Карл Грумбах доповідав губернаторові, що хворі забезпечувалися постільною білизною, харчуванням та необхідним доглядом.

Для Слов’янська початку ХІХ століття поява такого закладу мала велике значення. Фактично це був один із перших кроків до формування системної міської медицини, яка протягом наступного століття поступово розвивалася разом із самим містом.

Новий етап настав на початку ХХ століття, коли на Харківській вулиці було споруджено комплекс земської лікарні. Зведена з червоної цегли двоповерхова будівля стала не лише важливим медичним закладом, а й помітною частиною архітектурного середовища Слов’янська.

За історичними відомостями, урочисте освячення нової земської лікарні відбулося 15 лютого 1909 року. Будівництво та оснащення закладу коштували Ізюмському земству близько 50 тисяч рублів — значну для того часу суму.

Лікарня була розрахована на 30 стаціонарних хворих, але за необхідності могла прийняти до 60 пацієнтів. У будівлі передбачили централізоване опалення, облаштовані палати та окремі ізольовані приміщення для пацієнтів із венеричними захворюваннями. Для початку ХХ століття це свідчило про прагнення створити у Слов’янську сучасний на той час медичний заклад.

Архітектура будівлі також заслуговувала на окрему увагу. Цегляні фасади були оздоблені декоративною кладкою, міжповерховими поясами та карнизами. Особливо виразними були високі аркові вікна з цегляним обрамленням та наріжна частина споруди. Утилітарна за призначенням лікарня водночас стала характерним зразком громадської архітектури Слов’янська початку ХХ століття.

Після революційних подій та встановлення радянської влади будівля не втратила свого медичного призначення. Тут і надалі лікували мешканців міста.

Окремою сторінкою її історії стали роки Другої світової війни. Під час німецької окупації Слов’янська у приміщеннях лікарні діяв військовий госпіталь, у якому лікували поранених. Із цим періодом пов’язана історія місцевих медичних працівників, які продовжували працювати в умовах окупації.

За наявними місцевими свідченнями, медики намагалися допомагати не лише цивільним, а й пораненим радянським військовополоненим. Окремі епізоди цієї історії — зокрема оформлення полонених як померлих та сприяння їхній втечі — потребують подальшого документального й архівного дослідження.

Пам’ять про воєнний період зберігала й меморіальна дошка на фасаді будівлі, присвячена роботі медиків у 1941–1943 роках.

Після війни лікарня продовжила служити місту. Для кількох поколінь слов’янців ця будівля була відома передусім як хірургічний корпус міської лікарні, місце, де десятиліттями працювали лікарі, медичні сестри та інший персонал, де проводили операції, рятували життя і лікували мешканців Слов’янська.

Таким чином, цінність споруди визначалася не лише її архітектурою. Вона була частиною історичної пам’яті міста — матеріальним свідченням розвитку слов’янської медицини від земської доби до ХХІ століття.

21 вересня 2026 року близько 16:30 російські війська завдали авіаційного удару ФАБ-250 по будівлі непрацюючого медичного закладу у Слов’янську. Унаслідок удару пам’ятка архітектури місцевого значення була частково зруйнована. Загиблих і поранених безпосередньо внаслідок цього удару не було; пошкоджень також зазнали прилеглі приватні будинки та автомобілі.
За повідомленнями місцевих медіа, епіцентром удару став колишній хірургічний корпус міської клінічної лікарні №1, де також містилося відділення анестезіології та інтенсивної терапії.

Фотографії, зроблені після удару, сьогодні вже є не просто фіксацією наслідків війни. Вони документують втрату частини історичного міського середовища Слов’янська: обвалені перекриття і стіни, пошкоджені фасади, вибиті вікна, уламки історичної цегляної кладки.

Будівля, що пережила революції, зміну державних устроїв, дві світові війни та понад століття історії міста, зазнала тяжких руйнувань унаслідок російсько-української війни.

І за цими стінами стоїть значно більше, ніж історія одного медичного закладу.

Це понад століття історії слов’янської медицини. Це покоління лікарів і медичних сестер. Тисячі пацієнтів. Людські долі, врятовані життя, родинні спогади. Це частина історичної пам’яті Слов’янська, яка відтепер потребує не лише дослідження, а й ретельної фіксації та збереження.

Саме тому сьогодні особливо важливо документувати те, що залишилося: архітектурні деталі, меморіальні дошки, фотографії будівлі до руйнування та після нього, архівні документи, спогади лікарів і мешканців міста. Адже навіть тоді, коли руйнується матеріальний носій історії, сама історія не повинна бути втрачена.
Фото: інтернет-джерела

19/09/2026

#степрозповідає

Від станції Рапна до ресторанно-розважального комплексу: історія трансформації об’єкта курортної зони Слов’янськаУ верес...
19/09/2026

Від станції Рапна до ресторанно-розважального комплексу: історія трансформації об’єкта курортної зони Слов’янська

У вересні 2026 року близько 15:00 внаслідок ворожого обстрілу було повністю зруйновано будівлю ресторанно-розважального комплексу Golden Ring, розташовану на вул. Рапно-Набережній у Слов’янську, безпосередньо біля озера Рапне.

Знищена споруда становить інтерес не лише як об’єкт сучасної міської інфраструктури. Історія цієї локації пов’язана з формуванням транспортної системи Слов’янського курорту наприкінці ХІХ століття та відображає послідовну зміну функціонального призначення території впродовж більш ніж ста років.

За інформацією слов’янського краєзнавця Дмитра Торця, у 1894 році в районі озера Рапне було облаштовано залізничну платформу та відкрито сполучну залізничну гілку, яка забезпечила зв’язок магістральної станції Слов’янськ із курортною територією та місцевими соляними промислами.

Первісно зупинний пункт мав назву «Слов’янські мінеральні води». Зростання пасажирських і вантажних перевезень спричинило подальший розвиток транспортної інфраструктури, і вже у 1895 році платформу було перетворено на повноцінну залізничну станцію Рапна.

Першою станційною спорудою був дерев’яний павільйон. Функціонування залізничного сполучення мало важливе значення для розвитку курортної зони Слов’янська: воно забезпечувало перевезення відпочивальників, обслуговуючого персоналу та вантажів, а також сприяло інтеграції курорту й соляних промислів у загальну транспортну систему міста.

Після встановлення радянської влади функціональне призначення станції зберігалося. Упродовж 1920–1930-х років вона продовжувала обслуговувати приміське пасажирське сполучення.

Істотні зміни відбулися у повоєнний період. У 1960-х роках залізничне сполучення безпосередньо з курортною територією було припинене. Одним із чинників такого рішення називають необхідність дотримання екологічних вимог щодо охорони природних лікувальних ресурсів — озер та грязьових покладів Слов’янського курорту. Залізничні колії, прокладені до курортної зони, надалі були демонтовані.

Після припинення залізничного руху будівля втратила функцію пасажирської станції. Надалі вона використовувалася для інших потреб, зокрема виконувала функції автобусної станції, а пізніше — адміністративно-господарського та складського приміщення.

Таким чином, у другій половині ХХ століття відбулася поступова зміна функціонального призначення об’єкта та його часткова архітектурна трансформація. До кінця 1990-х років споруда перебувала в напівзанедбаному стані, після чого була придбана приватними власниками та пристосована до ресторанно-розважальної функції.

У 2000–2010-х роках тут діяв ресторан Golden Ring, поряд із яким працював нічний клуб «Скорпіон».

Важливим джерелом для вивчення цього етапу історії об’єкта є керамічна плакетка роботи слов’янського майстра Олександра Фоменка, датована 2009 роком. На ній зафіксовано зображення ресторану Golden Ring та нічного клубу «Скорпіон». Плакетку можна розглядати не лише як твір декоративно-ужиткового мистецтва, а й як іконографічне джерело, що фіксує вигляд і функціонування міського об’єкта на початку ХХІ століття.

Надалі розважальна інфраструктура комплексу неодноразово змінювалася. Після припинення діяльності «Скорпіона» у 2016–2017 роках у цьому місці працював нічний клуб Hollywood.

Наступний етап простежується за матеріалами місцевого інтернет-видання «Карачун». У 2019 році повідомлялося про відкриття клубу Granat, який розмістився «в одному приміщенні з оновленим рестораном Golden Ring». Це дозволяє припустити, що ресторанний комплекс незадовго до цього пройшов черговий етап реконструкції або оновлення.

Отже, історія об’єкта на березі озера Рапне демонструє характерну для міського середовища послідовну функціональну трансформацію історичної локації:

залізнична платформа «Слов’янські мінеральні води» → станція Рапна → транспортно-господарський об’єкт та автостанція → адміністративно-складське використання → ресторанно-розважальний комплекс Golden Ring.
Особливістю цього об’єкта є його безпосередній зв’язок із розвитком Слов’янського курорту. Від моменту формування курортної транспортної інфраструктури наприкінці ХІХ століття і до початку ХХІ століття територія біля Рапного озера неодноразово змінювала функції відповідно до економічних, транспортних та соціокультурних процесів, що відбувалися у місті.

Знищення будівлі внаслідок воєнних дій у вересні 2026 року стало завершенням чергового матеріального етапу існування цієї історичної локації. Водночас її історія може бути реконструйована за комплексом різнотипних джерел: картографічними матеріалами, історичними фотографіями та листівками, документами залізничного і міського господарства, періодичними виданнями, усними свідченнями, а також предметами музейного значення.

У цьому контексті керамічна плакетка Олександра Фоменка 2009 року набуває додаткової джерелознавчої цінності. Після фізичного знищення зображеного на ній комплексу вона є одним із матеріальних свідчень певного етапу історії забудови курортної частини Слов’янська.

Таким чином, дослідження історії цієї споруди виходить за межі історії окремого ресторанного закладу. Воно дозволяє простежити понад столітню трансформацію одного міського простору — від залізничної інфраструктури Слов’янського курорту кінця ХІХ століття до об’єкта громадського та розважального призначення початку ХХІ століття, знищеного внаслідок російсько-української війни.

Фото: інтернет-джерела

У Дніпрі відкрили фотофестиваль «ЗАЛІЗНЯК-fest/ВІДНОВЛЕННЯ/ДНІПРО»4 вересня у Дніпровському академічному театрі опери та...
08/09/2026

У Дніпрі відкрили фотофестиваль «ЗАЛІЗНЯК-fest/ВІДНОВЛЕННЯ/ДНІПРО»

4 вересня у Дніпровському академічному театрі опери та балету відбулося відкриття фотофестивалю «ЗАЛІЗНЯК-fest/ВІДНОВЛЕННЯ/ДНІПРО», започаткованого свого часу у Покровську.

Сьогодні фестиваль продовжує свою історію у Дніпрі, об’єднуючи громади Донеччини, музейників, митців та всіх, для кого важливе збереження пам’яті про людей, культуру й спадщину нашого краю.

Одним із центральних проєктів фестивалю стала виставка «Люди великого степу: Донеччина», присвячена особистостям, які своїми знаннями, талантом, працею та вчинками творили й продовжують творити історію Донеччини.

На відкритті була присутня директорка Слов’янського краєзнавчого музею Євгенія Калугіна, яка також є членкинею команди проєкту. Під час свого виступу вона розповіла про двох людей, тісно пов’язаних зі Слов’янськом, чиї історії представлені у виставці, — Олексія Юкова та Наталію Максимченко.

Олексій Юков — людина-легенда, пошуковець, який присвятив своє життя поверненню загиблих додому та збереженню пам’яті про них. 5 серпня 2026 року він загинув на Донеччині, повертаючись із чергової пошукової місії. 21 серпня Олексію Юкову посмертно було присвоєно звання Героя України.

Наталія Максимченко — відома слов’янська художниця, чия творчість стала яскравою частиною мистецької спадщини міста та Донеччини. Значна колекція її творів зберігається у фондах Слов’янського краєзнавчого музею.

Говорячи про героїв виставки, Євгенія Калугіна наголосила: Великий степ — це передусім люди та їхні вчинки. Саме через долі людей ми зберігаємо пам’ять про Донеччину, її характер, культуру та ідентичність.

«ЗАЛІЗНЯК-fest/ВІДНОВЛЕННЯ/ДНІПРО» ще раз нагадує: міста можуть зазнавати руйнувань, люди можуть бути змушені залишати свої домівки, але пам’ять і культура продовжують жити — у наших історіях, світлинах, музейних колекціях і людях, які передають їх далі.

Address

Банковская, 31
Sloviansk
84122

Opening Hours

Monday 08:00 - 16:00
Tuesday 08:00 - 16:00
Wednesday 08:00 - 16:00
Thursday 08:00 - 16:00
Friday 08:00 - 16:00
Saturday 09:00 - 16:00
Sunday 09:00 - 16:00

Telephone

+380993966473

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Слов'янський краєзнавчий музей posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The Museum

Send a message to Слов'янський краєзнавчий музей:

Shortcuts

Share

Category