Музей історії Полтавської битви Poltava battle history museum

15/08/2026

15 серпня - день археолога!

Пропонуємо ознайомитися із рапортом відносно шведських масових поховань на полі Полтавської битви стажерів Генерального Штабу, лейтенантів Північно-Сконського піхотного полку Фрея Рюдеберга і Карла Бенедіка.

Що стосується питання про поховання шведів, загиблих у Полтавській битві, кожен ладен вирішувати для себе, вірити чи ні твердженням місцевого населення стосовно того, що кургани, розташовані на північний схід від селища Побиванки приховують рештки вояків, полеглих у цій битві. Оскільки це цілком природно, багато хто вважає, що ці полеглі є шведами.
Саме через це шведський монумент було встановлено 1909 року на найбільшому із вище згаданих курганів. Ще одним непрямим свідченням стосовно того, що там лежать саме шведи можна вважати бажання звести монумент на честь загиблих шведів якомога далі від величного пам’ятника на братській могилі російських воїнів. Втім, навіть за найменшого критицизму, чинники, що їх взяли до уваги, коли встановлювали монумент саме там, не мають нічого спільного з дійсністю. Начальник Генерального Штабу (Knut Bildt) також вважає, що питання, стосовно масових поховань шведів, досі не розв’язане належним чином. У інструкції, що ми її отримали від нього, було чітко і переконливо сформульовано наказ докласти усіх зусиль для пошуку дійсних місць поховань шведських вояків.

Північніше “великого яру” шведи під час битви не мали великих бойових дій, за виключенням кількох сутичок. Коли армія розгорталася на південь від Тахтаулового, полковник принц Вюртемберг-Віннентальский із Сконським драгунським полком відкинув козаків (Скоропадського – О.Б.) із згаданого вище селища. Коли під час головної частини битви на лівому фланзі генерал-майор Карл Крейц з частиною Лейб-гвардії кінного полку, Північно-Cконським кавалерійським полком і драгунським полком Н. Х’єльма переслідував кавалерію правого флангу росіян через Побиванку.
Доволі важко запідозрити переможців-росіян у тому, що вони тягали тіла загиблих ворогів на відстань від 2 до 5-6 кілометрів, щоб там поховати.
Для того, щоб відповісти на це питання раз і назавжди, ми провели розкопки на цьому місці. Ми встановили, що це місце на північний схід від Побиванки є дуже старим масовим похованням. Усі кістки були повністю фрагментовані і стали частиною структури ґрунтую Не ризикуючи сильно помилитися, можна стверджувати, що знайдені кістки знаходились у могильних пагорбах не менш ніж 500 років.

Ми продовжили дослідження поля битви, виходячи із припущення, що росіяни без будь-яких церемоній просто поховали нашвидкуруч загиблих шведів у безпосередній близькості до місця, де їх було найбільше. Здається дуже ймовірним, що ми маємо врахувати те, що таких місць може бути декілька. Насправді, такі місця повинні знаходитись між Малими Павленками і Тахтауловим. Тим не менш, у трьох місцях шведські втрати, насправді, були дуже великими. Одним з таких місць є восьмий редут (третій з південного боку). Наступне місце – це мис лісового масиву на північний захід від Малих Павленок, біля правого флангу шведської піхоти, на північний схід і північ від монументу загиблим шведам від росіян, встановленого за ініціативи нині правлячого імператора Росії. Ще одне місце – це внутрішня (східна) частина так званого “малого яру” на північ від психіатричної лікарні у Малих Будищах. На цих трьох місцях ми мали сконцентрувати пошуки. Через брак часу, що був у нашому розпорядженні, ми утримались від обстеження місця, де лежать шведи, що загинули під час останнього бою відрізаної частини правого флангу. Тож у нас залишились для дослідження Малі Павленки і “малий яр”.

Після встановлення місця знаходження восьмого редуту (див. карту Полтавської битви 28 червня 1709р., виконану лейтенантом Карлом Бенедіком як додаток до праці полковника Карла Платена “Історія Королівського Сконського драгунського полку”) ми також встановили положення північно-західної частини Яківчанського лісу. Це - саме те місце, куди відступав загін генерал-майора Рооса після невдалої спроби захопити зазначений вище редут і де він був атакований і оточений супротивником. Здається вельми природним, що загиблі шведи були нашвидкуруч поховані або у яру, або десь поруч з яром, поблизу якого зараз розташовані Малі Павленки. Звичайно, ніяких залишків могильних курганів там нема, і навряд чи вони там коли-небудь були, втім місцеві мешканці, на наше запитання відповіли, що кожного разу, коли риють могилу на місцевому кладовищі, викопують багато людських кісток. Поза будь-якими сумнівами можна стверджувати, що то є рештки шведських воїнів – переважно Йончепінгського і Далекарлійського полків, а також Вестерботтенського і Нерке-Вермландського полків. Ні про які археологічні дослідження там не може бути і мови, бо на теперішній час ця територія є кладовищем.

Після цього ми продовжили наші дослідження в районі “малого яру”. Тут мають бути поховані переважно воїни Вестманландського, Нерке-Вермландського і Остготського полків. Також тут можуть бути знайдені рештки вояків Уппландського і Кальмарского полків. Ближче до східної частини малого яру билися Лейб-гвардійський кінний полк, Північно-Сконський кавалерійський полк, а також драгунський полк Н. Х’єльма. На південь і південний схід від них Нюландський, Остготський кавалерійські полки і Сканський драгунський полк зазнали важких втрат, але вибороли вічну славу.

Далі мі зробили відповідні запити стосовно того, а чи не знаходили людські рештки, зброю і таке інше під час копання дренажних траншей, а особливо “каналу”, що сприяло осушенню “малого яру”. Нам повідомили, що кістки, а особливо кінські кістки, знаходили дуже часто. Ми бачили це особисто, але перш за все нам повідомили, що, під час копання зазначеного вище каналу, знаходили дуже багато людських скелетів. Поза будь-якими сумнівами, усі внутрішня частина “малого яру” є великою братською могилою шведів. Місце, що становить особливий інтерес, розташоване у північній частині “малого яру”, недалеко на захід від кладовища психіатричної лікарні. Ми почали розкопки відразу після отримання дозволу від директора психіатричної лікарня, який з великою дружелюбністю, порозумінням і готовністю допомогти забезпечив нас потрібними для цього робітниками. Відразу ж на глибині 1,5 метри або навіть менше, ми знайшли різноманітні людські кістки, багато з яких мали сліди залишені холодною зброєю, кулями або шрапнеллю. Незважаючи на те, що ми розуміли, що стоїмо перед могилою, де лежать наші співвітчизники, полеглі 28 червня 1709 року, нам все ж було потрібно провести належне наукове дослідження знайдених зразків черепів. Спокій загиблих воїнів не буде порушено, якщо їх кіски через 200 років будуть повернуті на батьківщину. Решту кісток поклали назад у могилу і засипали землею під нашим наглядом. Бажано, щоб це місце було якимось чином огороджено, і щоб був об лаштований могильний пагорб. Ми намагалися отримати відомості щодо формальностей, що їх треба виконати для цього
Обмежений час нашого перебування у Полтаві не дозволив нам розібратися з усіма аспектами даного питання. Тим не менш ми з подякою прийняли пропозицію, що її озвучив офіцер штабу 9-ї піхотної дивізії капітан Павло Кузьмич Віцентьєв, який запропонував облаштувати могильний пагорб у районі “малого яру” після отримання відповідних інструкцій від шведської сторони. Полки, що билися на лівому фланзі, можливо, допоможуть грошима на облаштування такого могильного пагорба і непишного монументу, можливо у вигляді залізного хреста. Ми всі у боргу перед пам’яттю загиблих воїнів Карла XII.
Наприкінці, ми хотіли би зазначити, що Монумент на честь загиблих шведів, встановлений на північ від “великого яру” залишений без нагляду. Дерева, що були висаджені обабіч дороги, що з’єднує монумент з головною дорогою, були покрадені місцевим населенням. Генерал-лейтенант Зметнов висловив припущення, що така сама доля може спіткати залізні ланцюги й гранітні тумби. На його думку Швеція мала б найняти доглядача, що виконуватиме доволі просту роботу і отримуватиме невелику заробітну плату.

Стокгольм, Листопад 30, 1911р.
Фрей Рюдеберг, лейтенант
Карл Бенедік, лейтенант

Переклад зі шведської Олег Безверхній Oleg Bezverkhnii

14/08/2026

13/08/2026

12 серпня 2026 року на території музейного містечка ДІКЗ «Поле Полтавської битви» о 10.00 годині за адресою вулиця Шведська Могила, 32 відбулося відкриття пам’ятного знака «Битва на Ворсклі 1399 року»

Спорудження пам’ятного знака, присвяченого битві Великого Литовського князя Вітовта на Ворсклі 12 серпня 1399 року, відбулося за ініціативи депутата Подільської районної у місті Полтаві ради VIII скликання Ганни Невойт, Інституту Литовського наукового товариства, Асоціації вчених Литви, на підставі рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради від 6 червня 2024 року № 152 та підтримки ДІКЗ «Поле Полтавської битви».
Ескізний проєкт пам’ятного знака «Битва на Ворсклі 1399 року» з облаштуванням території навколо нього розробило ТОВ «Пі Полтаваархпроєкт» (директор, архітектор Микола Карюк, головний архітектор проєкту Юрій Громов) 2023 рік. Будівельні роботи виконала фірма «Капітель», очільник Олег Колодій.
Пам’ятний знак виготовлено з цільного гранітного каменю – це природна гранітна глиба із обточеною фронтальною поверхнею та художньо оформленими емблемою з надписом на трьох мовах: українською, англійською, литовською: «12 серпня 1399 року на цьому полі відбулася Битва на Ворсклі, за свідченням шведського історика Г. Адлерфельда».
Висота пам’ятного знака – 2м, ширина – 1,4м, товщина – 0,6м
У відкритті пам’ятного знака взяли участь: заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів (питання діяльності і розвитку гуманітарної сфери) Леся Марталішвілі, ІІІ секретар Посольства Литовської Республіки в Україні Юстінас Ражінскас, президент Литовського союзу науковців, професор, доктор наук, економіст, соціолог, член міськради
м. Кедайняй Даліус Серафінас, директор Інституту Литовського наукового товариства (ЛНТ), Віцепрезидент Литовського союзу науковців Вігінтас Гонтіс, професор, доктор історичних наук, завідувачка кафедри історії Університету Вітовта Великого та співробітниця Військового музею Лайма Буцевічюте, депутатка Подільської районної у м. Полтаві ради VIII скликання, доцент, кандидат медичних наук Ганна Невойт, представники Департаменту культури та молоді Полтавської міської ради, науковці ДІКЗ «Поле Полтавської битви», викладачі вищих навчальних закладів м. Полтави, краєзнавці, громадськість міста. Організаційні питання та супровід литовської делегації забезпечувала КО «Інститут розвитку міста» Полтавської міської ради, який займається налагодженням міжнародних партнерських зв’язків.
Чин освячення пам’ятного знака та проведення молитви за всіх полеглих у битві на Ворсклі звершили духовенство Полтавської і Кременчуцької Єпархії Православної Церкви України.
Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять загиблих воїнів у битві на Ворсклі 1399 року та у сучасній російсько-українській війні, яку веде рф проти нашої країни.
Учасники заходу поклали квіти до пам’ятного знака.
Продовження урочистостей відбулося у залі № 2 музею історії Полтавської битви. До присутніх з вітальним словом та про давні українсько-литовські зв’язки звернулася заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів (питання діяльності і розвитку гуманітарної сфери) Леся Марталішвілі. Вона подякувала уряду Литовської Республіки, литовському народові та всім, хто долучився до відкриття пам’ятного знака; наголосила, що ця подія є запорукою подальшого спілкування і партнерства між двома народами.
Розроблення, реалізація проєкту, організаційні і фінансові питання, будівельні роботи щодо встановлення пам’ятного знаку тривали три роки. Усім, хто долучився до проведеної копіткої роботи, заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів (питання діяльності і розвитку гуманітарної сфери) Леся Марталішвілі вручила подяки.
Подякою відзначені:
1. Президент Литовського союзу науковців, професор, доктор наук, економіст, соціолог, член міськради м. Кедайняй Даліус Серафінас. З нагрудним знаком.
2. Директор Інституту Литовського наукового товариства (ЛНТ), Віцепрезидент Литовського союзу науковців Вігінтас Гонтіс. З нагрудним знаком.
3. Заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів Полтавської міської ради Віталій Нікіпелов. З нагрудним знаком.
4. Депутатка Подільської районної у м. Полтаві ради VIII скликання, доцент, кандидат медичних наук Ганна Невойт. З нагрудним знаком.
5. Кафедра історії Університету Вітовта Великого.
6. Директор ТОВ «ПІ Полтаваархпроект» Микола Карюк.
7. Доцент, кандидат історичних наук, викладач Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка Олександр Сакало.
8. Директор «РГ Церкви «Спасителя Христа» місто Коростишів» Павло Смик.
9. Громадський активіст Сергій Лученцов.
10. Громадський активіст Олександр Петров.
11. Громадський активіст Олег Колодій.
До присутніх звернувся ІІІ секретар Посольства Литовської Республіки в Україні Юстінас Ражінскас. Свій виступ гість розпочав з подяки всім, хто долучився до відкриття пам’ятного знака. Від імені Посольства Литовської Республіки в Україні та Міністерства закордонних справ Литовської Республіки подякував українському народові за стійкість і незламність. Зазначив, що відкриття пам’ятного знака є одним з найкращих моментів для української культури, а литовський народ завжди буде підтримувати Україну.
Депутат Подільської районної у м. Полтаві ради VIII скликання, доцент, кандидат медичних наук, офіційна представниця Литовського союзу науковців Ганна Невойт зазначила, незважаючи на те, що битва на Ворсклі відома у Європі серед фахових істориків, у Полтаві мало інформації про неї і вона не відображена в історико-культурній спадщині міста, в екскурсійних маршрутах. Відсутність вшанування й забуття про військові події на нашій землі у 1399 році є не лише історичною несправедливістю, а й ознакою втраченої нами поваги до наших пращурів. Адже тоді, у 1399 році, Великий Литовський князь Вітовт зі своїм військом, у якому були й українці, прагнув звільнити наші землі від ординців. Пам’ять про подвиг війська Вітовта, про цю історичну подію повинна підтримуватися полтавцями, це вагома частина історії нашого міста.
Президент Литовського союзу науковців, професор, доктор наук, економіст, соціолог, член міської ради м. Кедайняй – Даліус Серафінас розповів про значення битви Великого Литовського князя Вітовта на Ворсклі 12 серпня 1399 року для Східної Європи та її наслідки для України і Великого Князівства Литовського. У своєму виступі він неодноразово висловлювався про підтримку українському народові.
Директор Інституту Литовського наукового товариства (ЛНТ), Віцепрезидент Литовського союзу науковців – Вігінтас Гонтіс підкреслив необхідність продовження історичних досліджень щодо битви Вітовта на Ворсклі у співпраці литовських і українських вчених, першим кроком яких є встановлення у Полтаві пам’ятного знака «Битва на Ворсклі 1399 року». Інститут Литовського наукового товариства відгукнувся на звернення відомої полтавки Ганни Невойт щодо увічнення пам’яті наймасштабнішої битви ХІV століття, яка відбулася на Полтавщині. Заклад надав організаційну й фінансову допомогу у реалізації цього проєкту, бо ця подія є важливою сторінкою спільної історії Литви та України, саме спільна спадщина надихнула Литовське наукове товариство підтримати ініціативу з її відродження та вшанування, а також зміцнення культурних зв’язків між нашими країнами. Окремо, у виступі, наголосив про роль ДІКЗ «Поле Полтавської битви», як визначного історичного місця, де оживає історія, та міцного фундаменту майбутньої співпраці України та Литовської Республіки.
Директор Інституту Литовського наукового товариства (ЛНТ), Віцепрезидент Литовського союзу науковців Вігінтас Гонтіс від імені Міністерства культури Литовської Республіки вручив Подяки:
1. Депутатці Подільської районної у м. Полтаві ради VIII скликання, доценту, кандидату медичних наук Ганні Невойт.
2. Заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів Полтавської міської ради Віталію Нікіпелову.
3. Доценту, кандидату історичних наук, викладачу Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка Олександру Сакалу.
4. Директору ДІКЗ «Поле Полтавської битви» Євгенії Щербині.
Кандидат історичних наук Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка Олександр Сакало висвітлив хід битви Великого Литовського князя Вітовта з ординцями на Ворсклі 12 серпня 1399 року.
Професор, доктор історичних наук, завідувачка кафедри історії Університету Вітовта Великого та співробітниця Військового музею Лайма Буцевічюте від імені інституцій, які вона представляє, зазначила, що литовський народ розуміє, що для України настав найважливіший період в її історії, коли український народ виборює свою свободу та право самим вирішувати своє майбутнє. Відкритий пам’ятний знак «Битва на Ворсклі 1399 року» став символом стійкості зв’язків між нашими двома державами.
Директор ДІКЗ «Поле Полтавської битви» Євгенія Щербина – подякувала всім, хто долучився до реалізації масштабного проєкту – спорудження пам’ятного знака «Битва на Ворсклі 1399 року».
Директор Інституту Литовського наукового товариства Вігінтас Гонтіс урочисто вручив директору ДІКЗ «Поле Полтавської битви» Євгенії Щербині Акт безоплатної передачі та приймання на баланс ДІКЗ «Поле Полтавської битви» пам’ятного знака «Битва на Ворсклі 1399 року» для збереження, утримання і публічного експонування. Вартість становить 20 000 євро.
Було підписано договір про співпрацю між ДІКЗ «Поле Полтавської битви» та Військовим музеєм Вітовта Великого (співробітниця музею Лайма Буцевічюте професор, доктор історичних наук, завідувачка кафедри історії Університету Вітовта Великого). Директор ДІКЗ «Поле Полтавської битви» Євгенія Щербина підкреслила, що це сприятиме міжмузейній співпраці – реалізації наукових, виставкових проєктів, обміну досвідом, архівними документами, поглибленому дослідженню спільної історії Литви і України, розширенню експозиції, присвяченої битві Великого Литовського князя Вітовта на Ворсклі.
Захід завершився спільним фото учасників.

12/08/2026

Колектив ДІКЗ «Поле Полтавської битви» щиро вітає з Днем молоді!
Молодість — це час сміливих мрій, творчого пошуку й нових звершень.
Нові покоління сьогодні формують майбутнє України, наповнюючи його енергією, талантами, ініціативністю та любов’ю до рідної землі.
Будьте сміливими у своїх прагненнях, наполегливими у досягненні мети та завжди пам’ятайте, що саме від вас залежить майбутнє нашої держави.
Миру, добра, незламної віри в Перемогу та щасливої долі під мирним небом України!

10/08/2026

Завжди раді новим зустрічам, відкриті до співпраці та нових проєктів!

06/08/2026

Колектив ДІКЗ "Поле Полтавської битви" вкотре долучається до вшанування пам'яті видатного козацького літописця Самійла Величка та приєднується до проведення фестивалю його пам'яті.
Дякуємо організаторам за співпрацю та запрошення до участі!🤝

25/07/2026

339-та річниця обрання Івана Мазепи гетьманом Лівобережної України – це подія, про яку варто згадати!
Зініційований оточенням царівни Софії навесні 1687 р. Кримський похід завершився цілковитим крахом, а ще спричинив кардинальні зміни у вищому керівництві Війська Запорізького – стрімке усунення від влади гетьмана Івана Самойловича.
25 липня 1687 р. під час повернення з походу, у військовому таборі на березі ріки Коломак обрали нового керманича Козацької держави.
Терміново скликана козацька рада відбувалася за присутності царських ратників, які тісним кільцем, «по шість осіб» у шеренгах, оточили місце проведення виборів. У таких умовах 48-річний генеральний осавул Іван Мазепа обійшов інших претендентів на булаву: генерального обозного Василя Дуніна-Борковського, Полтавського полковника Прокопа Левенця і досвідченого урядника Якова Лизогуба, який свого часу на Правобережжі займав найвищі чини, у томі числі виконував функції наказного гетьмана.
Отримавши булаву в таких специфічних умовах, І. Мазепа був змушений підписати традиційний для гетьманів другої половини ХVІІ ст. договір з царатом. Ця угода, що отримала назву «Коломацькі статті», утверджувала зміни у політичних стосунках на користь москви. Також новообраний керманич постав перед необхідністю вирішення низки проблем, найголовнішими серед яких були забезпечення непорушності влади гетьмана, сприяння соціальному, економічному та культурному розвитку суспільства, оборона держави від зовнішніх посягань та інші. І. Мазепа, досвідчений політик з чудовою освітою, дипломатичним хистом і знанням тогочасних європейських реалій, мав усі необхідні якості державника. Через два роки він зміг вибороти у царя нові угоди з дещо кращими для України умовами.
З висоти погляду сучасного дослідника цей день 339 років тому ознаменував початок 22-річного періоду розвитку й піднесення на наших теренах. Іван Мазепа розбудовував господарське життя країни, її зовнішню торгівлю, просував економічний і військовий вплив Гетьманщини у північне Причорномор’я та на Правобережну Україну. Культура, освіта і архітектура пережили у цей час розквіт, відомий як "мазепинське бароко".
Але найважливішим було прагнення гетьмана здобути максимум політичних прав для свої держави, зробити її незалежною від сусідів. Його вибір розірвати політичні стосунки з московією був продиктований особистою мужністю. Вірність Вітчизні Іван Мазепа виявив у вірності та служінні її устрою, ідеалам, правам та вольностям Війська Запорозького.

22/07/2026

Весело проводити час влітку – хіба не це мрія кожної дитини! Саме такий активний і пізнавальний відпочинок забезпечує маленьким полтавцям та гостям міста ДІКЗ «Поле Полтавської битви»: тематичні заходи, квести, екскурсії, розваги і майстер-класи.
Козацькі розваги «Всі ми діти козацького краю», які відбулися 22 липня, стали захопливою пригодою для малечі!

21/07/2026

📢До уваги полтавців та гостей міста!📢
З нагоди 339-ї річниці обрання Івана Мазепи гетьманом Лівобережної України гостинно запрошуємо вас відвідати тематичну екскурсію "Володар". Ви дізнаєтеся про життєвий та політичний шлях українського керманича, його внутрішній світ, складність політичного вибору борця за волю та незалежність Української держави!
🗓 25 липня 2026 року (субота)
⏰️13:30
💰80 грн з особи
Група - 25 осіб.
Попередня реєстрація за номером, вказаним на афіші 👇
❗️Дзвінки приймаються з 09:00 до 16:30 ❗️
Поспішайте! Кількість місць обмежена!!!

16/07/2026

15 липня, з нагоди Дня Української Державності, завідувачка відділом охорони культурної спадщини Оксана Сальнікова Oxana Salnikova провела пішохідну екскурсію по місту «Код Державності», учасниками якої стали полтавці та внутрішньо-переміщені особи з Центру підтримки ВПО Волноваського району «Пліч-о-пліч» м. Полтави Центр підтримки ВПО Волноваського району Донецької області
Під час подорожі історичним центром міста екскурсанти по-новому відкрили для себе знайомі архітектурні пам'ятки та історичні місця, що зберігають свідчення становлення української державності. Маршрут від Монумента Слави до Білої Альтанки став своєрідною мандрівкою крізь століття, дозволивши простежити, як історичні події, видатні особистості та культурна спадщина формували українську національну ідентичність.
Особливу увагу було приділено постатям, чиє життя і діяльність нерозривно пов'язані з Полтавою та Україною. Учасники екскурсії згадали Тараса Шевченка, Миколу Гоголя, гетьмана Івана Мазепу, Івана Котляревського, а також дізналися більше про історію Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського, будинків Дмитрієва та Русових і їхній зв'язок із розвитком української культури та державотворення.
Екскурсія стала нагодою не лише поглибити знання з історії рідного міста, а й замислитися над цінностями, на яких ґрунтується українська державність: свободою, єдністю, культурою, мовою та історичною пам'яттю. Саме через знайомство з минулим ми краще усвідомлюємо значення незалежності та відповідальність за майбутнє України.
Дякуємо всім учасникам за щирий інтерес, активність та небайдужість до історії нашої держави.