08/09/2026
Сьогодні ми згадуємо та відзначаємо 512-ту річницю битви під Оршею — однієї з найбільш тріумфальних подій XVI століття. Це була блискуча перемога війська, очолюваного великим гетьманом литовським князем Костянтином Івановичем Острозьким (1460-1530), над московським військом Василя III (безпосередньо на полі бою командували воєводи Іван Челяднін та Михайло Булгаков-Голиця).
Поряд із перемогами біля Очакова (1497) та під Лопушним (1512), Оршанська битва принесла визнання не лише Костянтину Івановичу, а й примножила славу та забезпечила гідне шанування всьому роду Острозьких (згодом цей список тріумфів доповнила й битва під Ольшаницею 1527 року). Згаданими подіями не вичерпується дуже насичене життя великого гетьмана литовського, в якому було місце для інших мілітарних подвигів, поразок та навіть полону.
Вважаємо, що сьогодні — чудова нагода поговорити також про Костянтина Івановича як будівничого міст і замків, і людину, яка заклала основу для економічної могутності свого роду.
Через вдалі шлюби (з Тетяною Гольшанською, а після її смерті — з Олександрою Слуцькою) і, звісно, завдяки наданням від монархів, котрі, «бачачи високі послуги в знаменитих вальках», щедро його нагороджували, найвідоміший полководець династії Острозьких зміг стати одним з найбільших землевласників Великого Князівства Литовського. Завдяки вислузі, купівлі і успадкуванням Костянтину Івановичу вдалося додати до родових маєтків ще близько 300 населених пунктів.
Уявлення про реальне становище князя серед основних магнатів ВКЛ дає “попис війська 1528 р.”, де К. І. Острозький зі своїх володінь виставляв 426 кінних воїнів, Юрій Олелькович Слуцький - 433, віленський воєвода Ольбрахт Мартинович Гаштовт - 466, троцький воєвода і староста жемойтський пан Станіслав Станіславович-Янович — 617, Радзивіли — 621, Кезгайли виставляли 768 кінних воїнів.
За підрахунками істориків в останні роки життя на землях, що належали гетьману проживало від 40 до 60 тис. підданих.
Основні надання були пожалувані монархами “на вічність”, тобто ставали приватними володіннями і передавались у спадок. До прикладу, 1507 р. Сигізмунд І Старий надав привілей на Чуднів: “Місто тримати з усіма боярами чуднівськими, і з їхніми селами, і з міщанами, і слугами путними, і людьми волості Чуднівської — тяглими та данними, і з усіма їхніми землями: орними, бортними, сіножатями, з лісами й борами, з дібровами й гаями, і пасіками, і з ловами звіриними й пташиними, і бобровими гонами, і з данинами грошовими, і медовими, і куничними, і бобровими, і з ріками, і з річками та їхніми потоками, і з озерами, і зі ставами й ставищами, з млинами та їхніми вимелками, і з усіма доходами, прибутками й податками, і з усім тим, що здавна до того замку Чуднова належало…”.
Звучить чудово. Однак таке надання вимагало створення “адміністративної мережі”, та кроків, які б забезпечували економічний розвиток населеного пункту (привілеї на мита і торгівлю, магдебурзьке право і т.п.), заселення території, а найголовніше вимагало забезпечення безпеки.
Власне, одна з головних заслуг Костянтина Івановича Острозького полягає в тому, що йому вдалося сформувати дві лінії оборони із замків та укріплених міст. Одна з них знаходилася на півдні Волині й тягнулася до південно-західної Київщини: Чернехів — Колодне — Красилів — Полонне — Чуднів); інша пролягала північніше: Дубно — Сатиїв — Рівне — Острог — Дорогобуж — Звягель. Нащадки Костянтина Івановича, головним чином його молодший син Василь-Костянтин та онук Януш, продовжили цю політику, удосконалюючи вже наявні укріплення і будуючи нові, паралельно просуваючись далі на південь і схід (Старокостянтинів, Базалія, Остропіль, фортифікації на Київщині та Брацлавщині).
Більше Інформації можна дізнатись із наступних досліджень:
Ульяновський В. “Славний для всіх часів чоловік” князь Костянтин Іванович Острозький. Отрог, 2009.
Кулаковський П. Роль князя Костянтина Острозького в організації оборони південних рубежів Великого князівства Литовського у першій половині ХVІ стhttps://history.org.ua/LiberUA/978-966-02-5255-4;/7.pdf
Кулаковський П. Князь Януш Острозький як організатор боротьби з татарськими нападами на початку XVII століттяhttps://heritage.oa.edu.ua/assets/files/kulakovs'kyi_orhanizator.pdf
