27/05/2026
Є люди, поруч із якими особливо гостро відчуваєш справжність. Для мене таким був Микола Гаврилович Пошивайло (27.05.1930 - 25.10.2017) — гончар, який умів не лише творити, а й зігрівати людей своїм словом, поглядом і тихою мудрістю.
Я й досі пам’ятаю той особливий запах майстерні, теплу глину в руках і його спокійний голос, у якому було стільки любові до української традиції. Поруч із ним ремесло оживало — ставало не просто працею, а пам’яттю роду, продовженням культури, живою ниткою між поколіннями.
У ньому дивовижно поєднувалися майстерність і людяність. Він умів слухати, підтримати, поділитися досвідом без повчальності — щиро й по-доброму. Такі люди залишають після себе не лише роботи, а й тепло, яке живе в серцях інших.
У день його народження, згадую з вдячністю наші зустрічі й той світлий слід, який він залишив у моїй пам’яті. Світла пам’ять і велика шана Майстрові!
