Вдома

Call Directions Contact the museum

Вдома Етнографічний проєкт, створений Олександрійським міським музейним центром.

4 вересня стали учасниками  чудової події. Ділились з колегами з Рівненщини досвідом про шлях місцевого культурного елем...
16/09/2026

4 вересня стали учасниками чудової події. Ділились з колегами з Рівненщини досвідом про шлях місцевого культурного елементу " Традиція виготовлення та дарування обрядовго різдвяного печива "коники і баришні" до Нацперліку НКС України
https://www.facebook.com/share/p/18VTioM3ss/

З Днем Незалежності, українці!Памʼятаємо ціну, яку платимо за можливість носити вишиту сорочку і пишатись цим.Ця сорочка...
24/08/2026

З Днем Незалежності, українці!

Памʼятаємо ціну, яку платимо за можливість носити вишиту сорочку і пишатись цим.

Ця сорочка з села Калантаїв Олександрійського повіту Херсонської губернії має реєстраційний номер 3155-45, але зберігається не в нашому музеї. Це експонат Російського етнографічного музею, що знаходиться в Петербурзі.

 #ПирігНезалежності2026 Етнографічний проєкт «Вдома» приймає участь у громадській ініціативи «Пиріг Незалежності 2026», ...
21/08/2026

#ПирігНезалежності2026


Етнографічний проєкт «Вдома» приймає участь у громадській ініціативи «Пиріг Незалежності 2026», у новій національній традиції, що обʼєднує українців навколо спільного гастрономічного символу Дня Незалежності України.

Для створення «Пирога Незалежності» було обрано традиційну для нашого регіону начинку, відому під назвою «пісок». Її основними складниками є пересмажене сало, шкварки та борошно. За свідченнями старожилів села Головківка, у минулому така начинка використовувалася для приготування вареників.

Страви з «піском» не були святковими, їх готували тоді, коли великого вибору харчів не було. Це їжа степових українців, коли треба було «протриматись». Про те, що часи випробувань, часи, коли потрібно «триматись» будуть - українці памʼятали завжди, тому, коли різали свині і харчів було багато - не викидали нічого. З сала топили смалець, заливали ним ковбаси, а шкварки заощадливо складали в банки і зберігали на ті часи, коли іншого не буде. Банки з витопленими сухими шкварками в погребі були символом готовності до випробувань сутужними часами, побутовим символом стійкості.

Зараз цю страву готують вкрай рідко. Смаки змінились, загальний достаток став кращим, а «пісок» залишився метафорою здатності пережити найтемніші часи, можливо саме тому він так точно говорить про нашу незалежність.

Про рецепт.

Тісто звичайне хлібне( борошно, вода, сіль, дріжджі)

Начинка:
«Пісок»

Топимо на сковорідці подрібнене сало, додаємо шкварки і борошно та смажимо разом до набуття карамельного відтінку.

Пиріг формуємо невисоким та печемо в духовці 25 хвилин при температурі 200 гр.

Зверху наш пиріг ми прикрасили насінням конопель, культури, яка в нашому регіоні і одягала і годувала. Від старожилів села Головківки чули про те, що смажене насіння конопель дуже смачне, ним охоче ласували діти.

Про «пісок» ми дізнались в польових експедиціях 2025 року від жителів села Головківка:

Ольги Братченко (1953 р.н)
Григорія Братченка(1950 р.н)
Софії Прозоровоі (1940 р.н)
Валентини Гелевері (1948 р.н)

Не завжди можемо вказати імена і прізвища тих, хто дарує нам подарунки, які стають експонатами й окрасою нашої колекції....
04/08/2026

Не завжди можемо вказати імена і прізвища тих, хто дарує нам подарунки, які стають експонатами й окрасою нашої колекції. Люди не хотять називати себе, при цьому вважають важливим віддати знайдені цінності в музей.
Ось так і цього разу.
Два місяці тому в будинку, де розташовано музей, родина переселенців з Донецької області купила квартиру і серед речей попередніх власників знайшла декілька вишитих рушників, підузорник, серветки та наволочки.
Завдяки небайдужості містян маємо поповнення колекції текстилю.

Продовжуємо збирати свідчення про традиційне різдвяне печиво «коники і баришні».Наша респондентка- жителька міста Олекса...
04/08/2026

Продовжуємо збирати свідчення про традиційне різдвяне печиво «коники і баришні».
Наша респондентка- жителька міста Олександрія, Людмила Шевченко(1960 р.н), народилась в селі Пустельникове Олександрійського району.
Про печиво памʼятає наступне:
«Знаю, що мені його приносили і давали, та це й усе. Баришні не памʼятаю, а коники, іменно коники… Біла глазур, а самі коники були розові. А чого розові- не знаю. Може сок буряка, но самі пряники були розові. Я сильно мала була, але це помню. Бабушки з дідом приносили помню…На якийсь празник, по-моєму на Різдво…Мабуть купляли..Хоча у бабушки була піч, вона сама хліб пекла, але я ні разу не бачила, щоб вона пекла пряники. Воно було солодке і більш до пісочного тіста. Помню, його кусаєш, а воно наче резина. Воно не маленьке було, величеньке. Ну може з долоньку, а то й більше…»

Від бабусі пані Людмилі дісталась макітра, але оскільки жінка нею не користується, макітра стояла в гаражі і була місцем збереження скляного посуду.
Відсьогодні є експонатом нашого музею.

До фондів Олександрійського міського музейного центру імені А. Ф. Худякової  надійшла портьєра другої половини ХХ століт...
04/08/2026

До фондів Олександрійського міського музейного центру імені А. Ф. Худякової надійшла портьєра другої половини ХХ століття, яка привернула увагу не лише своєю збереженістю, а й наявністю оригінального фабричного ярлика.
На ньому зазначено, що портьєру виготовлено на Опішнянській фабриці художніх виробів імені Н. К. Крупської, яка входила до системи Головного управління художніх промислів УРСР (Головхудожпром). Ярлик також містить відомості про назву виробу («Живописний»), номер художнього малюнка, сорт продукції, її ширину та дату виготовлення — серпень 1971 року.
Інформація на ярлику спонукала звернутися до історії Опішнянської фабрики художніх виробів імені Н. К. Крупської — одного з найбільших підприємств художнього текстилю Української РСР.

На початку ХХ століття українське село переживало складний соціально-економічний період. Більшість населення займалася землеробством, однак сезонність праці змушувала селян шукати додаткові джерела доходів.
Особливе місце серед домашніх промислів займали:
ткацтво;
килимарство;
вишивка;
прядіння.

У 1911 році в Опішні була створена земська рукодільна майстерня, яка стала одним із перших спеціалізованих закладів художнього текстилю на Полтавщині.
Першими працівницями стали близько 15 місцевих майстринь.
На жаль, імена цих жінок невідомі. У доступних джерелах також відсутні відомості про конкретного ініціатора створення майстерні. Відомо лише, що вона була заснована за підтримки Полтавського губернського земства в межах комплексної програми розвитку народних художніх промислів.

Майстерня поєднувала одразу кілька функцій:
виробничу;
навчальну;
експериментальну.
Фактично вона стала школою професійної підготовки ткаль і вишивальниць.

Створення рукодільної майстерні саме в Опішні було закономірним.
На початку ХХ століття селище вже мало репутацію одного з найважливіших центрів народного мистецтва Лівобережної України.
Тут активно розвивалися:
гончарство;
килимарство;
ткацтво;
художня вишивка.
Саме тому земство спрямовувало сюди значні кошти.
У 1911–1912 роках в Опішні відкриваються також:
гончарна навчально-показова майстерня;
столярна майстерня;
інші навчально-виробничі осередки.
Таким чином формується комплексний центр народних художніх промислів.

Після революційних подій 1917 року земська система була ліквідована.
Майстерню було реорганізовано.
Послідовність розвитку підприємства виглядала так:
1911 — земська рукодільна майстерня;
1918 — кооператив «Кустаркредит»;
1920-ті роки — промислова артіль «Шлях до кращого»;
1960 — Опішнянська фабрика художніх виробів імені Н. К. Крупської.
Зміна назв відображала політичні та економічні трансформації держави, однак виробнича основа підприємства залишалася незмінною

Основною спеціалізацією підприємства стало виробництво художнього текстилю.
Асортимент поступово розширювався.
Фабрика випускала:
декоративні тканини;
килими;
портьєри;
покривала;
рушники;
скатертини;
чоловічі та жіночі сорочки;
дитячий одяг;
комплекти столової білизни.
Вироби виготовлялися із застосуванням традиційних українських орнаментів, адаптованих до серійного виробництва.
Особливу увагу приділяли художньому оформленню продукції.
Організація художнього виробництва
На відміну від звичайних текстильних фабрик, підприємство працювало в системі художніх промислів.
Кожен новий виріб проходив складний процес погодження.
Розроблявся ескіз.
Його розглядала художня рада.
Після затвердження виробу присвоювали:
артикул;
назву;
номер малюнка.
Саме тому на ярликах можна побачити позначення:
Арт. «Живописний»
Малюнок №77
Ці написи свідчать, що тканина належала до офіційно затвердженої художньої серії.
Головхудожпром
У 1960-х роках фабрика увійшла до системи Головного управління художніх промислів Міністерства місцевої промисловості УРСР (Головхудожпром).
Ця структура координувала діяльність художніх підприємств України.
До її повноважень належали:
затвердження нових моделей;
контроль художнього рівня виробів;
проведення художніх рад;
організація виставок;
експорт продукції.
Таким чином продукція фабрики поєднувала народні традиції із вимогами державної системи художнього виробництва.

На підприємстві працювали професійні художники декоративного мистецтва.
Серед найвідоміших:
Григорій Гринь;
Микола Півторацький;
Катерина Стасюк;
Галина Каніболоцька;
Любов Мелашенко;
Віра Едіністова;
Марія Перерва.
Саме вони створювали нові композиції, спираючись на традиційні орнаменти Полтавщини.
Виробничі масштаби
До 1970-х років фабрика стала одним із найбільших підприємств художнього текстилю України.
Тут працювали понад 800 осіб, серед яких:
майстрині ручної вишивки;
машинної вишивки;
ткалі;
килимарниці;
художники;
технологи.
Продукція експортувалася за межі України та демонструвалася на міжнародних виставках.

У 1973 році Опішнянська фабрика художніх виробів ім. Н. К. Крупської була реорганізована і стала філією Полтавського виробничо-художнього об'єднання «Полтавчанка». Це була загальносоюзна тенденція: невеликі фабрики художніх виробів об'єднували у великі виробничі структури для централізованого управління.
Наприкінці 1980-х років система художніх промислів УРСР уже переживала кризу. Вироби ручної праці ставали дорожчими, змінювалися смаки покупців, а державне фінансування скорочувалося.
Після проголошення незалежності України
відбувся перелом.
Відсутність державної програми підтримки художніх промислів у перші роки незалежності сприяв занепаду подібних виробництв, тому вони поступово припинили свою діяльність а згодом і існування.

Джерела:
Енциклопедія сучасної України. Стаття «Опішнянська фабрика художніх виробів ім. Н. К. Крупської».
Варивончик А. Організація виробничо-промислової діяльності концерну «Укрхудожпром».

🍯1 серпня, у день Медового Спаса, в Олександрії вже вп'яте відбулося традиційне частування шуликами - стравою, яку здавн...
01/08/2026

🍯1 серпня, у день Медового Спаса, в Олександрії вже вп'яте відбулося традиційне частування шуликами - стравою, яку здавна готували в українських родинах до цього свята.

🍯Ініціатива реалізується Олександрійським міським музейним центром імені Худякової А. Ф. та етнографічним проєктом «Вдома» за підтримки власниці ресторації «Санремо» Ірини Дрюченко.

🍪🍯Шулики — коржі з маком і медом, є однією з найхарактерніших страв Медового Спаса. Щороку учасники заходу підтверджують, що ця традиція була поширеною в різних регіонах України. Цьогоріч своїми спогадами ділилися уродженці Чернігівщини, Львівщини, Донеччини та різних населених пунктів Кіровоградщини. Такі зустрічі вкотре засвідчують, що народна традиція має як спільні для всієї України риси, так і виразні місцеві особливості.

🍪🍯Особливий інтерес викликали спогади пані Світлани Василівни Тертичноі, яка народилася й виросла в селі Лекарівка, Олександрійського району(зараз село в Приютівській громаді)Вона розповіла, що важливою складовою маковійського букетика був євшан - різновид полину з високим стеблом, жовтим суцвіттям і виразним ароматом. Саме найзапашніші рослини традиційно включали до святкового букета.

🍪🍯Не менш цінними стали розповіді про домашнє приготування шуликів. Учасники пригадували, як колись мак розтирали вручну в макітрі, «щоб аж піт виступив». Цей елемент традиційної кулінарної культури став частиною святкової програми і цього року. Діти й дорослі мали змогу власноруч спробувати розтерти мак, відчувши давній спосіб приготування страви.

🍪🍯Одним із головних завдань етнографічного проєкту «Вдома» є дослідження, фіксація та популяризація локальних традицій Олександрійщини. Кожен захід стає нагодою не лише представити відвідувачам елементи нематеріальної культурної спадщини, а й записати нові спогади, місцеві назви, рецепти та особливості обрядової культури, які зберігаються в пам'яті жителів громади. Ця дослідницька робота триває й надалі.

🍪🍯Усі святкові активності до Медового Спаса відбувалися за благодійні внески. Протягом двох днів вдалося зібрати 4150 гривень, які будуть спрямовані на підтримку українських захисників.

💛🩵Проведення таких заходів підтверджує, що традиційна культура залишається важливою складовою сучасного громадського життя, об'єднуючи людей різного віку та походження навколо спільної історичної пам'яті, місцевих традицій і доброчинності.

🌿🌾В Олександрійському міському музейному центрі імені Худякової А. Ф. відбувся майстер-клас зі створення традиційного ук...
01/08/2026

🌿🌾В Олександрійському міському музейному центрі імені Худякової А. Ф. відбувся майстер-клас зі створення традиційного українського маковійчика — святкового букета, який здавна готували до Першого Спаса.

🌞Майстерку провела учасниця ГО «Олександрійський сувенір» Наталя Пранюк.🌞

🌿🌾Учасники заходу не лише власноруч склали свої букети із запашних трав, квітів і злаків, а й познайомилися з місцевими особливостями цієї традиції. Зокрема, дізналися, що в селі Головківка маковійчик називають куликом (з наголосом на першому складі). До його складу традиційно входили полин, кудрявчик, чорнобривці, різноманітні польові квіти та колосся — рослини, які мали особливе символічне значення для наших предків.

🌿🌾Такі майстер-класи — це можливість не лише познайомитись з народними традиціями , а й відчути живий зв'язок із культурною спадщиною рідного краю, зберігати та передавати її наступним поколінням.

🌿🌾Дякуємо всім, хто долучився до заходу та підтримав нашу ініціативу. Саме завдяки спільній зацікавленості й небайдужості українські традиції продовжують жити й розвиватися.

🌿Дякуємо пані Наталі за те, що щиро ділиться знаннями.🌿

🌿Вітаємо всіх зі святом Першого Спаса і запрошуємо на частування шуликами, яке відбудеться сьогодні о 12.00 в ресторації СанРемо на пл. Соборній.

🍯 1 серпня стало вже традицією запрошувати вас до ресторації SanRemo на шулики!🔸Шулики -  давня святкова страва, яку гот...
29/07/2026

🍯 1 серпня стало вже традицією запрошувати вас до ресторації SanRemo на шулики!

🔸Шулики - давня святкова страва, яку готували на святкування Першого Спаса, це запашні коржі, щедро политі медом і перетертим маком. Цю страву добре памʼятають люди старшого покоління, вона асоціюється в них зі смаком дитинства, смаком літа.

🔸Пʼять років тому ми разом з ресторацією SanRemo, що розташована на площі Соборній вирішили, що хочемо зберегти цю смачну традицію нашого степового краю. Для цього ми збирали рецепти макових смаколиків і спогади про святкування Маковія, а потім згідно знайдених рецептів кращі кухарі готували шулики і пригощали всіх гостей.

🔸Сьогодні пригощання шуликами на Спаса стало невеличкою традицією для міста.

Отже нагадуємо:

🔹1 серпня в ресторані SanRemo, що на площі Соборній, протягом дня маєте можливість пригоститись шуликами. Приходьте самі, приходьте з родинами, друзями, дітьми !

🔹О 12.00 в зал ресторану буде урочисто винесено макітру і макогона, всіх бажаючих чекатиме традиційна атракція тертя маку.

📍 Ресторація SanRemo
📅 1 серпня
Приходьте смакувати і донатити!
Підтримуємо кращі українські традиції разом! 💛🍯

Пам'ятайте, що в ці непрості часи ви також можете підтримати українських захисників через перевірені благодійні ініціативи.

🌾 Запрошуємо на майстер-клас зі створення маковійчика!Напередодні свята Першого Спасу запрошуємо власноруч створити трад...
28/07/2026

🌾 Запрошуємо на майстер-клас зі створення маковійчика!

Напередодні свята Першого Спасу запрошуємо власноруч створити традиційний букетик-оберіг з учасницею ГО «Олександрійський сувенір» Наталею Пранюк.

Цікаво, що в нашій місцевості, у селі Головківка, маковійчик має особливу назву — кулик (з наголосом на першому складі). Здавна кулики складали із запашних трав: полину, кудрявчика, чорнобривців, доповнювали їх злаками та іншими рослинами, вкладаючи у кожну рослину особливий зміст.

Запрошуємо познайомитися з цією красивою місцевою традицією, дізнатися більше про символіку рослин та створити власний букетик-оберіг.
📅 31 липня

🕓 16:00

📍 Олександрійський міський музейний центр ім. А. Ф. Худякової

💛 Участь — за донат.🩵

Чекаємо всіх, хто любить українські традиції, народну культуру та творчість! 🌾

Address

Oleksandriia

Opening Hours

Monday 08:00 - 18:00
Tuesday 08:00 - 18:00
Wednesday 08:00 - 18:00
Thursday 08:00 - 18:00
Friday 08:00 - 18:00

Telephone

+380982724139

Website

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Вдома posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The Museum

Send a message to Вдома:

Shortcuts

Share