Обухівський краєзнавчий музей імені Юрія Домотенка

19/10/2026

🇺🇦 Михайло Петрович Горловий 🇺🇦 - скульптор, письменник, патріот.
Народився 19 жовтня 1952 року у селі Щербанівці Обухівського району на Київщині. Змалку Михайло був дуже допитливим хлопчиком.
У 1963 році закінчив Щербанівську початкову школу. Далі - Трипільську семирічку на Кисилівці, а у 1969 - Трипільську десятирічку, що знаходилась тоді на Гамазеї.
Коли повернувся з армії, працював у рідній Щербанівці завклубом і відвідував літстудію ім. А.С. Малишка. Село потроху порожніло, а Михайлу хотілося вчитися, і він поїхав у Київ. Спочатку працював монтажником апаратури на заводі «Маяк», а потім слюсарем заводу ім. Калиніна. Згодом поступив у студію образотворчого мистецтва Жовтневого палацу.
3 1977 р. влаштувався на роботу в «Київзеленбуд», де різьбив скульптури з дерева. 1986-й - студент скульптурного факультету Київського художнього інституту.
У 1996 році вийшла друком перша поетична книжка Михайла Горлового « Я скит з трипільських праглибин». 2002-й - видавництво «Вир» видало другу книжку «Діти Дажбога», а видавництво «Задруга» видрукувало третю книгу поезій і публіцистики «Дорога в Україну».
По закінченні Української Академії образотворчого мистецтва і архітектури (1992 р.) Михайло Горловий працював головним художником РБУ - 1 «Київзеленбуду».
У співавторстві зі скульптором Олександром Фурманом створив:
1990-й - на обухівському Сліпаковому кладовищі
встановлено пам'ятник жертвам голодомору 1932-1933 років «Скорботна Мати»,
пам'ятники гетьману України Івану Виговському (1995 р.) і легендарній сестрі милосердя Олені Ковальчук (1996 р.) у Германівці,
меморіальні дошки поету Василю Швецю (1994 р.) і гетьману України Пилипу Орлику (1998 р.),
письменнику Григорію Косинці (1999р) в с. Красному, першовідкривачеві трипільської культури Вікентію Хвойці (2002р).
У співавторстві з ліванським скульптором Петром Караном створив пам'ятник Миру (стоїть у центрі ліванського міста Мікаель Зук).
Погруддя Степана Бендери у м. Бучач Тернопільської обл.
У 2004 р. установив меморіальну дошку в м. Українці на приміщенні будинку, в якому жив письменник Василь Чухліб.
У 2006 р. установив меморіальну дошку на приміщенні Гусачівської школи, де навчався поет земляк Петро Швець.
Погруддя полковника Петра Болбочана (2020 р.).
Пам'ятник Василю Вишиваному у Києві (2021 р.).
Пам'ятники жертвам Голодомору в селах Щербанівка та Козин на Київщині.
Скульптор М.П. Горловий влаштував десять персональних художніх виставок у музеях Києва, Обухова, Ржищева, брав участь у форумах і художніх виставках
республіканського і міжнародного рівнів. Роботи митця зберігаються в музеях і приватних колекціях України, Канади, США, Франції, Фінляндії, Австрії, Лівану, Вірменії, Марокко, Сирії, Швейцарії.
М.П.Горловий член Національних спілок художників (1993р.) та письменників (1998 р.) України.
Михайло Горловий увійшов в історію української культури як самобутній майстер, що зміг перенести глибокі архетипи української історії (зокрема трипільські та скіфські мотиви) у сучасну європейську кам'яну та бронзову пластику, залишивши по собі значний слід як в образотворчому мистецтві, так і в поезії.

16/10/2026

Коли Леся Українка через хворобу не могла сидіти, він власноруч змайстрував для неї спеціальний столик, щоб сестра могла писати лежачи. А згодом сконструював апарат, яким зробив рентгенівський знімок її хворої ноги.

Це був Михайло Косач — талановитий український фізик, математик, метеоролог, письменник і старший брат Лесі Українки.

Сьогодні, 16 жовтня, минає 123 роки від дня його смерті.

Михайло народився 1869 року у Звягелі, у родині Петра Косача та Олени Пчілки. Змалку вирізнявся допитливістю і здібностями. Мати навчала його вдома так успішно, що хлопець вступив одразу до п'ятого класу гімназії.

З Лесею вони були нерозлучні. Разом читали, гралися, вигадували історії. Рідні навіть називали їх одним спільним ім'ям — «Мишелосіє».

Згодом Михайло навчався в Київському та Тартуському університетах, захистив наукову роботу з фізики, займався дослідженнями й технічними винаходами.

У Харкові він викладав фізику та метеорологію, розробив проєкт мережі метеостанцій і організував спостереження на семи з них. Фактично став одним із засновників метеорологічної служби на Харківщині.

А ще писав оповідання під псевдонімом Михайло Обачний. Разом із Лесею перекладав українською твори Миколи Гоголя. Його літературний талант високо оцінював Іван Франко.

У 1893 році Михайло одружився з письменницею Олександрою Судовщиковою, відомою під псевдонімом Грицько Григоренко. У подружжя народилася донечка Євгенія.

Він багато працював, будував плани, мріяв про нові дослідження. Та восени 1903 року Харків охопила епідемія дизентерії.

Михайло захворів, але спочатку не усвідомлював небезпеки. Навіть продовжував читати лекції. Коли стан різко погіршився, його госпіталізували.

16 жовтня 1903 року Михайла Косача не стало. Йому було лише 34 роки.

Для родини це стало страшним ударом. Особливо тяжко втрату переживала Леся, для якої Михайло був не просто братом, а найближчим другом, порадником і підтримкою.

У листі до матері вона зізнавалася, що не має сил навіть писати: кожен лист змушував знову переживати страшну втрату.

А про любого брата залишила слова, у яких стільки любові й болю:

«...в моєму серці є його струни».

Михайло Косач прожив коротке життя, але залишив власний помітний слід в українській науці та літературі. Його ім'я заслуговує на пам'ять не лише через славетну родину, а й завдяки всьому, що він устиг зробити для України.

На фото: Михайло Косач із сестрою Лесею Українкою.

16/10/2026

Шановні друзі! З 16 жовтня по 04 листопада 2026 року маєте можливість переглянути виставку картин талановитої художниці-акварелистки, дизайнерки інтер'єрів, авторки майстер-класів живопису Лілії ПЛИС. Роботи зачаровують людську душу своєю неповторністю.

03/10/2026

КОЗАЦЬКА ЛЮЛЬКА: МАЛЕНЬКА РІЧ ІЗ ВЕЛИКОЮ ІСТОРІЄЮ

На старих зображеннях козак із люлькою виглядає так звично, ніби цей предмет існував на наших землях споконвіку. Та тютюн потрапив сюди через міжнародні контакти ранньомодерної доби. Люлька поширювалася разом із новою звичкою, торговими зв’язками й модою, а згодом стала настільки впізнаваною, що без неї важко уявити козацький образ. Саме тут починається цікава різниця між справжньою річчю та її пізнішою славою.

Музейна люлька XVII століття може здивувати розміром. Глиняні зразки завдовжки близько п’яти сантиметрів зовсім не схожі на величезні трубки з кіно. Це невелика чашечка для тютюну з отвором для окремого чубука — стрижня, через який вдихали дим. Глиняна частина добре зберігається в землі, тому саме її часто знаходять археологи. Дерев’яний чубук міг зникнути за століття, і знайдена чашечка сьогодні здається ще меншою, ніж ціла люлька колись у руці.

Люльки виготовляли з глини, випалювали, прикрашали втиснутими лініями, геометричними або рослинними мотивами. У музейних колекціях є і стримані вироби, і оздоблені поливою. Розмір, форма чашечки, спосіб декорування та сліди виготовлення допомагають дослідникам порівнювати знахідки між собою. Орнамент може свідчити про смак майстра чи поширену моду. Приписувати кожному завитку таємне «козацьке значення» без доказів було б надто сміливо.

Наприкінці XVI — на початку XVII століття тютюнопаління ширилося серед козаків та інших мешканців українських земель. Відчутним був вплив контактів з османським світом: звідти приходили речі, назви й способи вживання тютюну. Спершу люльки й тютюн могли бути привізними, згодом з’являлося місцеве виробництво та вирощування. Це історія руху товарів і звичок через кордони, які у повсякденному житті ніколи не були такими непроникними, як на політичній мапі.

У козацькому середовищі люлька стала особистою річчю. Її носили із собою, берегли від ударів, чистили, лагодили або замінювали пошкоджені частини. Вона могла опинитися в руці під час відпочинку, розмови чи очікування. Але археологічна знахідка сама по собі не повідомляє, хто був її власником. Такі люльки використовували також міщани й селяни. Назва «козацька» часто позначає добу та культурне коло, а не доводить, що конкретну чашечку колись тримав запорожець.

Чому ж люлька так міцно приросла саме до образу козака? Значну роль відіграло мистецтво. На поширених зображеннях Козака Мамая люлька належить до предметів, які допомагають упізнати героя й атмосферу його світу. Таке зображення є пам’яткою народної культури, а не фотографією козацького табору. Художній символ зберіг пам’ять про справжню побутову річ, але водночас зробив її більш урочистою й обов’язковою, ніж вона була в житті кожної окремої людини.

Знахідки люльок розповідають і про ремесло. Хтось готував глину, формував маленьку чашечку, робив отвори, наносив декор і випалював виріб. Хтось продавав його, а інша людина добирала чубук. Здавалося б, дрібниця. Та для археолога такі дрібниці складаються в карту контактів, смаків і звичок. Річ, яку можна загубити в долоні, іноді промовляє про повсякдення краще за пишний парадний портрет.

Водночас не варто уявляти куріння давнім обов’язком кожного козака. Джерела не дають підстав для такої картини. Люди відрізнялися звичками й можливостями, а сам тютюн був новим продуктом, який поширювався поступово. Історія люльки розповідає, як звичай входив у побут і ставав культурним знаком. Вона не перетворює тютюн на необхідну складову козацького життя й не скасовує його шкоди для здоров’я.

Наступного разу, побачивши люльку в музеї, придивіться до масштабу. Маленька глиняна чашечка, отвір для чубука, сліди пальців майстра, кілька втиснутих ліній. Перед вами предмет, який колись поміщався в кишені й міг зламатися від падіння. Через століття він перетворився на один із найвідоміших знаків козацької доби. Так працює історична пам’ять: велика легенда іноді починається з дуже маленької речі.

01/10/2026

🎁 Щиро вітаємо директора музею Наталію Наталья Федоряченко. Нехай у вашому житті завжди буде місце для чашки улюбленої кави з печивом, легких рішень і фантастичних ідей. Бажаємо, щоб робочі будні були не менш яскравими, ніж святкові ранки, а кожен робочий день починався з посмішки і закінчувався перемогами!💙💛

01/10/2026

1 жовтня — особливий день!

💙💛 Шануємо традиції, пам’ятаємо історію, дякуємо нашим захисникам і захисницям за мужність, силу та незламність!

Слава Україні! Героям слава! 🇺🇦

21/09/2026

21 вересня — Міжнародний день миру. 🕊️
Ми більше не просимо багато…
Не просимо розкішного життя.
Не просимо дорогих подарунків.
Не просимо ідеального майбутнього.
Ми просимо найпростішого — щоб наші діти жили. Щоб сміялися. Щоб ходили до школи без страху. Щоб мама не здригалася від кожного гучного звуку. Щоб тато повертався додому.
Щоб вечір означав чашку чаю на кухні, а не очікування новин.
Мир — це коли дитина знає, що завтра буде просто завтра, а не черговий день тривоги.
Нехай над кожним домом буде тихе небо.
Нехай кожна родина дочекається своїх рідних.
Нехай у наших дітей буде дитинство, яке вони пам’ятатимуть не за сиренами, а за сміхом. 🤍

Миру нам. Миру нашим дітям. Миру Україні. 🕊️💙💛

#МіжнароднийДеньМиру
#МируУкраїні
#МирДітям
#МирнеНебо
#Україна

19/09/2026

16/09/2026

📚 Щиро дякуємо автору Ксенії КРИЛОВІЙ за чудову збірку "Коли мовчать гори", в якій кожна казка відкриває двері у світ, де природа має серце, а звичайні речі приховують глибоку мудрість. Це історія про пам'ять, любов, втрати, надію, про силу людського серця та шлях до самого себе, бо справжня магія живе у людській душі.
Бажаємо пані Ксенії творчого злету! 💙💛