Ніжинський краєзнавчий музей ім. Івана Спаського

18/08/2026

З 21 серпня по 20 вересня 2026 р. у відділі Художній музей НКМ ім. І. Спаського діятиме виставка «Ніжин в текстурах нашого часу» – учасників резиденції в рамках проєкту «Молодь і культура: вектор розвитку Ніжинської громади».
Щодня ми ходимо знайомими вулицями, минаємо старовинні храми, історичні будівлі, бачимо звичні з дитинства краєвиди. Але яким постає Ніжин для художників? Як відчуваються його простір, фактури, кольори й форми крізь погляд сучасної творчої людини?
Через творчість митці досліджували міський простір, його архітектуру, характерні деталі та особливий ритм життя.
Запрошуємо відвідати виставку та побачити роботи, у яких сучасне бачення відкриває нові сенси й допомагає по-новому поглянути на знайомий міський простір.

📍 Локація: м. Ніжин, вул. Небесної Сотні, 11
📞 Довідки та замовлення екскурсій: (068) 465-51-75, (068) 092-96-41

18/08/2026

Надзвичайний і Повноважний Посол України
18 серпня виповнюється 70 років від дня народження Георгія Михайловича ІЛЬЧЕНКО (1956–2006) дипломата, Надзвичайного та Повноважного Посланника 1-го класу. Генерального консула України в Нікосії. Випускника НДПІ ім. М. В. Гоголя (1978).
Георгій Михайлович народився в с. Яблунівка Прилуцького району Чернігівської області в сім’ї вчителів. Закінчив школу із золотою медаллю. У 1973 р. був зарахований на факультет англійської мови Ніжинського державного педагогічного інституту ім. М. В. Гоголя. Блискуче знання англійської мови сприяло тому, що його, студента 4 курсу, запросили бути перекладачем на весь 1976/1977 навчальний рік у групі працівників, які виїжджали в індійське місто Бокаро. Після закінчення інституту у 1978 р. він працював учителем у школі, згодом вступив до Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, отримав юридичну освіту та завершив навчання у 1989 р.
Після закінчення університету розпочався новий етап життя, який пов’язаний зі службою у Міністерстві закордонних справ України в Києві: у Консульському управлінні; від 1992 р. – завідувач візового відділу, від 1993 р.– завідувач відділу державно-правових питань, завідувач консульського відділу Посольства України у США (1993–1997); радник-посланник (2002–2003), тимчасовий повірений у справах України в Республіці Кіпр, заступник начальника Управління кадрового забезпечення (2004–2005), заступник директора Департаменту кадрів, начальник відділу закордонних установ МЗС України (2005–2006). З 1999 по 2003 рр. – Генеральний консул України у Нікосії (Республіка Кіпр).
26 червня 2006 р. Указом Президента України Г. М. Ільченко був призначений Надзвичайним і Повноважним Послом України в Об’єднаних Арабських Еміратах.

Ірина РАДЕЙ, науковий співробітник відділу Музей
«Поштова станція» НКМ ім. І. Спаського

18/08/2026

Він мріяв об’єднати Україну:
190 років Олександру Кониському

Сьогодні ми вшановуємо пам'ять видатної постаті нашої історії та культури — Олександра Яковича Кониського (1836–1900). Професійний юрист, письменник, публіцист, видавець, журналіст, громадський діяч, історик і дослідник української культури, автор слів духовного гімну «Молитва за Україну» («Боже великий, єдиний…»). Олександр Кониський належав до покоління української інтелігенції, яке в умовах Російської імперії вперто відстоювало право українців бути нацією — зі своєю мовою, історією та культурою.
Народжений на хуторі Переходівка неподалік від Ніжина, О. Кониський завжди зберігав особливий зв'язок із цим краєм. Саме Ніжин сформував його інтелектуальний та національний світогляд — тут він навчався в повітовому училищі, робив перші кроки у літературі й гартував свій патріотичний дух.
Його життя не було спокійним. За українську діяльність О. Кониський зазнавав переслідувань з боку російського імперського уряду, був заарештований та засланий на чужину... Але замість того, щоб відійти від громадського життя, він кожного разу ще активніше брався за працю для української справи. Українська земля та рідне слово стали для нього тими джерелами, з яких він черпав силу для боротьби за українську ідентичність у часи жорстких валуєвських та емських заборон.
Олександр Якович був справжнім двигуном українського національно-культурного відродження. Він стояв біля витоків створення недільних шкіл, Літературно-наукового товариства ім. Т. Шевченка (НТШ) у Львові та активно співпрацював із галицькою «Просвітою». Для О. Кониського «Просвіта» була не просто громадською організацією, але й потужним інструментом культурного єднання Наддніпрянщини та Галичини. Особливе місце в його діяльності посідає видавнича та просвітницька робота. Він розумів просту, але надзвичайно важливу річ: нація існує доти, доки пам’ятає себе і говорить власним голосом.
Він видавав підручники, дбав про поширення української книги та робив усе, щоб українське слово звучало вільно. Одним із головних подвигів його життя стала фундаментальна біографічна праця — «Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя». Це була перша повноцінна, документально обґрунтована біографія Кобзаря, над якою Кониський працював понад 10 років. Він зібрав сотні спогадів, архівних документів та свідчень сучасників, подарувавши українцям справжнього, незламного Шевченка. Кониський став автором ґрунтовної біографії Тараса Шевченка, прагнучи показати поета не лише як геніального митця, а як людину, навколо якої формувалася українська національна свідомість.
Олександр Кониський належав до тих, хто допомагав українцям знайти відповіді на ці питання тоді, коли зробити це було надзвичайно важко. Пам'ятаймо та шануймо великих земляків, які будували фундамент нашої незалежності!

На фото: 1.Олександр Кониський, фото. 2.-3. Пам'ятний знак біля Ніжинського повітового училища, де навчався О. Кониський. 4. Книга О.Кониського "Тарас Шевченко-Грушівський: хроніка його життя."5. О.Кониський. "Молитва за Україну"

Олександр МОРОЗОВ, науковий співробітник відділу Меморіальний музей Ю. Лисянського НКМ ім. І. Спаського

14/08/2026

РУБРИКА: Вікно у природу
Колючі «зелені друзі і вороги» (частина 1)
Намагаючись виростити щедрий врожай на городі чи в саду ми стикаємося з різними проблемами, одна з яких – агресивні бур’яни з колючками, які швидко розмножуються і шкодять культурним рослинам.
Найпоширенішими колючими бур’янами на городах і полях в Україні є осот польовий та городній, будяки, паслін колючий та розторопша плямиста.
Осот жовтий городній (Sonchus oleraceus L.) (фото 1–3) і осот польовий, або рожевий (Cirsium arvense L.) (фото 4,5) – багаторічні, рідше дворічні або однорічні трав’янисті рослини родини Айстрових (Asteraceae) з колючими краями листків і потужною кореневою системою. Вони активно ростуть на полях зернових, овочевих і технічних культур, що завдає значної шкоди врожаям. Рослини мають глибоку кореневу систему (до 6 м у глибину), що робить їх стійкими до механічних методів боротьби. Вегетативне розмноження осоту – основний спосіб поширення (із кожного фрагмента кореня утворюються нові рослини). Одна рослина може утворити до 10–15 тис. насінин. Осот польовий і городній мають пряме, висотою від 40 до 160 см, гіллясте вгорі стебло, довге, зубчасте, з колючками по краях листя. Квіти у осота польового – дрібні рожеві або пурпурові кошики, що цвітуть з червня до серпня, у городнього – жовті кошики на потовщених ніжках.
Чортополох (фото 6–8) – це народна назва колючої трав’янистої рослини будяка (Carduus) з родини Айстрових, яка має пряме колюче стебло, густо вкриті колючками листя та суцвіття зазвичай рожевого, фіолетового або синього кольору. У світі налічується від 90 до 127 видів будяків, в Україні – 11 видів.
Рослина має дуже міцне та глибоке коріння, тому швидко розростається.
За народним повір’ям, ця рослина лякає злу силу, тому її використовували як оберіг (звідси й назва – «що полохає чортів»). У багатьох країнах будяк вважається символом стійкості, відваги та мужності.
Окрім того, що будяки – небажані бур’яни, особливо на пасовищах та полях, вони приносять велику користь: рослина є чудовим медоносом, а деякі її види використовують у народній медицині.
Чортополох – один із найщедріших постачальників нектару серед диких рослин. Його фіолетові квіти приваблюють безліч запилювачів: бджіл, джмелів, метеликів та інших корисних комах, а мед володіє лікарськими властивостями. Застосовується в медицині як кровоспинний, протизапальний, нейротонізуючий засіб при неврозах, шизофренії, епілепсії, депресії, захворюваннях жіночих статевих органів. Соком з листя промивають рани, що сприяє їх загоєнню. У кулінарії використовують для салатів і супів-пюре. В косметології, як засіб проти випадання волосся.
Перші історичні відомості використання чортополоху йдуть від тибетських ченців, які широко використовували його в лікуванні гнійних очних хвороб і інфікованих ран.
Людмила КОТ, наукова співробітниця відділу
Музей природи Приостер’я НКМ ім. І. Спаського

13/08/2026

🌿 Анонс заходів на вересень у межах проєкту «Етно-місто: свій серед своїх у культурному просторі Ніжинської громади»

Осінь розпочинаємо з цікавих зустрічей, екскурсій, творчості та можливості по-новому поглянути на історію й культуру Ніжина! 💚
Запрошуємо долучатися до наших вересневих заходів:
📅 1 вересня 2026 р.
🔹 «Ніжин у Другій світовій війні» – екскурсія, під час якої поговоримо про події та історію Ніжина в роки Другої світової війни.
📋 Google-форма реєстрації на екскурсію:
https://forms.gle/7dHh6VCdVpci5MjTA
📅 5 та 17 вересня 2026 р.
🔹 Гончарна майстерка «Глина в руках – історія в серці» – власноруч виготовлятимемо вироби з глини на гончарному крузі та відкриватимемо для себе традиції гончарного мистецтва. 🏺
📋 Google-форма реєстрації на майстер-клас, який відбудеться 05 вересня 2026 р.:
https://forms.gle/UNJoYohUxGQ2Wyva8
📅 11 вересня 2026 р.
🔹 Оглядова екскурсія по місту – прогуляємося Ніжином, дізнаємося більше про його історію, архітектуру та цікаві місця.
📋 Google-форма реєстрації на екскурсію:
https://forms.gle/a8765pzfc78ieMNS6
📅 15 вересня 2026 р.
🔹 Документальна публічна лекція-дискусія «Незрячий воїн: історія підпільного руху в Ніжині в 1941–1943 рр.» – говоритимемо про діяльність підпілля, спираючись на архівні матеріали та дослідження науковців.
📋 Google-форма реєстрації на захід:
https://forms.gle/ZG3mmayCDvEA25gU8
📅 22 вересня 2026 р.
🔹 Ходьба з простиною з наконечником у масках «Доступність – справа кожного» – через спільну активність говоритимемо про доступність, взаємопідтримку та комфортний простір для кожного. 💚
📋 Google-форма реєстрації на захід:
https://forms.gle/7btNDqhbfVzW7Chv8

⚠️ Зверніть увагу!
📌 Реєстраційна форма Google автоматично закривається після досягнення максимальної кількості заявок, передбаченої умовами гранту.
✅ Тому рекомендуємо не відкладати реєстрацію на останній момент.
📞 Детальна інформація за номером: 098 272 77 23.
Зв’язатися з нами можна з понеділка по суботу, з 09:00 до 17:00.

Проєкт реалізовується ГО «ЕкоАртПлатформа» у партнерстві з Ніжинський краєзнавчий музей ім. Івана Спаського та Ніжинська Центральна Бібліотека Ніжин. Проєкт фінансується EVZ Foundation в межах програми «єМістечко – Треті місця в Україні».

❗Ця публікація не відображає точку зору Фонду EVZ. Відповідальність за зміст будь-яких висловлювань несе ГО «ЕкоАртПлатформа».

✨ Слідкуйте за анонсами – попереду ще більше цікавих зустрічей та відкриттів!

#Ємістечко
#ЕкоАртПлатформа


#Ніжин

12/08/2026

12/08/2026

ГО «ЕкоАртПлатформа» разом з Ніжинський краєзнавчий музей ім. Івана Спаського та Ніжинська Центральна Бібліотека Ніжин реалізує проєкт підтримки жертв нацизму, що фінансується фондом EVZ Foundation у межах програми «єМістечко – Треті місця в Україні».
У межах проєкту передбачена підтримка осіб, які постраждали від націонал-соціалізму в роки Другої світової війни.
Для участі у проєкті запрошуються жителі Ніжинської громади, які народилися до 8 травня 1945 року включно.
Для реєстрації необхідно заповнити Google-форму: https://forms.gle/cE3aswbtRLeEnEuy8
У разі виникнення труднощів із заповненням форми учасники або їхні рідні можуть звернутися за додатковою консультацією за телефоном: 098 272 77 23 (з понеділка по суботу, з 9.00 до 17.00).
Метою проєкту є підтримка людей старшого покоління, які постраждали від націонал-соціалізму. Учасники проєкту зможуть отримати психологічну та побутову підтримку, а також долучитися до заходів, спрямованих на покращення якості життя, соціальної взаємодії та подолання відчуття самотності.
Якщо серед ваших рідних, сусідів чи знайомих є люди, народжені до 8 травня 1945 року, просимо повідомити їм про цю можливість.

❗Кількість учасників проєкту обмежена.

Ця публікація не відображає точку зору Фонду EVZ. Відповідальність за зміст будь-яких висловлювань несе ГО «ЕкоАртПлатформа».

#Ємістечко #ЕкоАртПлатформа #Ніжин

10/08/2026

Українці обрали ескіз марки, яка вийде до 35-річчя Незалежності України!
До Дня Незалежності України у 2026 р. «Укрпошта» випустить нову поштову марку, присвячену військовополоненим, зниклим безвісти та українським родинам, які чекають на їхнє повернення додому. За результатами народного голосування у конкурсі «Ми чекаємо!» в застосунку Дія, переміг ескіз художника Микити Титова «Лелека. Воля».
Зі слів Микити Титова, понад рік тому він створив цей малюнок на прохання Героя України Сергія Волинського – колишнього командира 36-ї окремої бригади морської піхоти, яка боронила Маріуполь.
«Це була робота, яка мала не тільки привернути увагу до теми військовополонених та зниклих безвісти, а й хоч трохи надати надії близьким та рідним наших героїв. Надіюся, що всі, кого ми чекаємо, колись повернуться додому. Сама символіка зображення зібрала в собі все, що має для нас велику цінність. Це і поєднання кольорів державного прапора, а також біло-чорного «Прапора Надії». Дай, Боже, щоб ми мали можливість повернути всіх воїнів та не загубити пам'ять про кожного з них. Лелека – сакральний птах для українців. У ньому і сила, і краса, і надія. Бо кожен раз, коли лелеки повертаються додому, вони приносять відчуття радості та великої надії, що ця весна принесе з собою щось хороше», – говорить художник.
Мал.: «Лелека. Воля».
Фото: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/4137542-ukrainci-obrali-eskiz-marki-do-dna-nezaleznosti.html
Ірина РАДЕЙ, наукова співробітниця відділу
Музей «Поштова станція» НКМ ім. І. Спаського

05/08/2026

Кок-сагіз – рослина-каучуконос
Чи відомо Вам, що на початку 30-х рр. XX ст. у колишньому СРСР й у повоєнні роки в Україні, на десятках тисяч гектарів вирощували каучуконосну рослину кок-сагіз як джерело природного каучуку. Натуральний каучук вважався стратегічно важливою сировиною з розвитком індустріалізації, автомобільної й авіаційної промисловості. Імпорт каучуку, що отримували з гевеї бразильської (Hevea brasiliensis), був дорогим. Щоб бути незалежними від постачальників, радянська влада поставила завдання перед ученими-біологами виявити каучуконосні рослини, які зростали на території Радянського Союзу. Дослідники Л. Родін, М. Котов, інші вчені виявили низку таких рослин, серед яких перспективною вважали кок-сагіз. У природних умовах рослина росте в Середній Азії, на території Казахстану, Киргизстану, Узбекистану, поширена в міжгірних долинах Східного Тянь-Шаню. Під час однієї експедиції вчені помітили, що місцеві жують корінці, які перетворюються у резину й називали корінці – кок-сагиз, що в перекладі означало «зелена жуйка». Виявилося, що кок-сагіз (Taraxacum kok-saghyz) – багаторічна трав'яниста рослина роду Кульбаба (Taraxacum) родини Айстрові (Asteraceae) заввишки до 15 см, зовні дуже схожа на звичайну кульбабу, з розеткою прикореневого листя та жовтими квітками-кошиками, має товстий стрижневий корінь, молочний сік якого містить 6–12% й більше натурального каучуку.
В Україні, зокрема в Ніжинському районі, кок-сагіз вирощували на найкращих орних землях. Агротехніка вирощування цієї культури була досить трудомісткою. Насіння висівали вручну на глибину 1,5 см (з 3 кг насіння на 1 га зростало близько 500 тисяч рослин). Прополювання, розпушування ґрунту (рихлення) треба було проводили кожні 15-20 днів. На однорічних посівах ґрунт розпушували на глибину до 5 см, на дворічних – до 10 см, у дощовий період – на 10-15 см. За літо проводили 4-6 розпушувань, а на ущільнених ґрунтах – до 8 разів. За вегетаційний період проводили 2-3 підживлення мінеральними і органічними добривами. У газеті «Радянський Ніжин» за 1952 рік міститься інформація про вирощування кок-сагизу, зокрема про підживлення обприскуванням посівів водним розчином мінеральних добрив із розрахунку 25 кг суперфосфату та 10 кг азотних добрив на гектар.
У червні-липні дозрівало насіння, яке збирали у торбинки дорослі й діти. Дрібні насінинки з білим чубком легко розліталися, що ускладнювало збір. Наприкінці вересня корені підкопували плугом, завантажували на вози, відправляли на залізничні станції й далі – на переробні заводи. Промисловий вихід каучуку, який отримували на другий рік зростання посівів складав до 200 кг з 1 га. Вирощування кок-сагізу було трудомістким, переважно вручну, вимагало ретельного догляду, тому колгоспники не дуже любили вирощувати цю культуру. Побутував іронічний вислів «спасибі Сталіну-грузину, що одяг нас всіх в резину».
Під впливом місцевих ґрунтово-кліматичних умов рослини мутували, унаслідок чого вміст каучуку в коренях знизився до 6%. Вирощували кок-сагіз до 1954 р. З початком виробництва синтетичного каучуку його вирощування згорнули. В подальшому поля були засіяні кукурудзою – новим проєктом наступного керівника СРСР.
У сучасному світі спостерігається новий сплеск інтересу до цієї рослини. У Західній Європі, Північній Америці вирощують кок-сагіз з використанням сучасних технологій сільського господарства.
Фото з інтернет-джерел:
1 – рослина кок-сагіз; 2 – сіялка для посіву кок-сагізу з Черкаського обласного краєзнавчого музею; 3 – збирання насіння; 4 – збирання коренів.

Лариса ТАРАСЕНКО – завідувачка відділу Музей природи Приостер’я
НКМ ім. І. Спаського

04/08/2026

До дня народження МАРІЇ ЗАНЬКОВЕЦЬКОЇ