24/01/2025
https://www.facebook.com/photo?fbid=1065097405416251&set=a.538506041408726
Він був тим, хто особисто доклався до перевезення у “Шевченківський гай” більшості об’єктів, які там бачимо сьогодні.
Саме розповіддю про Архипа Данилюка розпочинаємо ще одну рубрику #етнологи, і стартуємо з цієї непересічної постаті.
Як багато ми знаємо про історію свого краю, міста чи про тих, хто доклався до становлення цієї історії? Архип Данилюк один із тих, завдяки кому маємо змогу доторкнутись до нашої історії та відчути її.
Цього дня, 23 січня 2008 року, перестало битись його серце, і саме на Личаківському кладовищі він знайшов свій вічний спочинок.
Архип Данилюк народився 13 березня 1941 року в селі Згорани, колишнього Любомльського, зараз Ковельського району, Волинської області.
Дитинство його було нелегким, оскільки він зростав без матері, яка померла коли він був ще дитиною.
Лауреат Всеукраїнської премії імені Павла Чубинського, географ-краєзнавець за освітою, етнолог, музеолог, кандидат історичних наук, один з найбільших популяризаторів музейної справи та Львівського скансену.
Саме Архип Данилюк був одним із перших працівників вищезгаданого музею, адже працював у відділі народного будівництва та художнього промислу Музею етнографії із якого і постав у 1971 році музей просто неба у Львові.
У скансені Архип Данилюк спочатку виконував обов’язки архітектора, був завідувачем масово-експозиційного відділу. А у 1992-1995 рр. керував Музеєм, де на момент його директорства знаходилось вже більше 100 пам’яток народного зодчества.
За 30 років польової роботи науковець здійснив понад 100 експедицій. Зібрані таким чином етнологічні матеріали знайшли своє місце на сторінках різних видань та книжок. Серед творчого доробку Архипа Данилюка 20 монографій та понад 500 статей.
Окрім того обстежив, систематизував і уклав ґрунтовний реєстр зразків традиційного народного будівництва усієї західної частини України.
Пам'ятаймо тих, хто беріг пам'ять нашої національної ідентичності.
