LU Galleries

Directions Website

LU Galleries Ukrainian Contemporary Art Gallery

See you Tue-Sun, 11:00–19:00. Monday іs off

For those who couldn’t make it in person to witness the live painting performance by Olha Henda, we’ve got you covered. ...
08/10/2026

For those who couldn’t make it in person to witness the live painting performance by Olha Henda, we’ve got you covered. Video documentation of the event, together with the artist talk, is out now. Check it out and come see the work in person before this very special wall painting disappears.

Для тих, хто не змогли бути присутніми наживо та побачити перформанс Olha Henda, ми про все подбали. Відеодокументація події разом із розмовою з художницею вже доступні на нашому YouTube каналі. Переглядайте і встигніть побачити роботу ще раз наживо, перш ніж цей особливий стінопис зникне.

Links in bio.
Video documentation: Макс Місюк

Specificity to the point of abstraction is one of the recurring themes across both parts of Odesa, Texas. How can we spe...
06/10/2026

Specificity to the point of abstraction is one of the recurring themes across both parts of Odesa, Texas. How can we speak about traumatic experience, ruination, and loss without turning them into spectacle?

Both Anna Ivchenko and Serhii Torbinov use fragmentation in their works, asking the viewer to complete what is missing and, in doing so, keeping the final image of each work in constant flux.
What differs between them is distance. While Serhii takes a certain spatial distance, working with the floor plan of a studio that no longer exists, Anna looks at images of Irpin through a zoom lens, up close. In both cases, distance becomes a way of making the image incomplete. Whether seen from afar or examined almost too closely, the place refuses to resolve into a single, stable picture.

Специфічність, доведена до абстракції є наскрізною темою обох частин Одеси, Техас. Як говорити про травматичний досвід, руйнування й втрату, не перетворюючи їх на видовище?

І Анна Івченко, і Сергій Торбінов використовують у своїх роботах фрагментацію, спонукаючи глядача уявляти відсутнє, тим самим залишаючи фінальний образ кожної роботи в постійному русі. Відрізняє їх дистанція. Сергій відходить на певну просторову відстань, працюючи з планом студії, якої більше не існує, тоді як Анна розглядає зображення Ірпеня через зум, дуже зблизька. В обох випадках дистанція стає способом зробити образ неповним. Чи то побачене здалеку, чи розглянуте майже надто близько, місце відмовляється складатися в єдиний, стабільний образ.

🖼Serhii Torbinov
Atelier.Trace
2026
anna ivchenko
Zoom, 2025

📸Anastasia. ☁️

Seriality, and the rhythm between the works, are concerns shared by both Dima Mykytenko and Victoria Pidust. Although th...
02/10/2026

Seriality, and the rhythm between the works, are concerns shared by both Dima Mykytenko and Victoria Pidust. Although these two series belong to different exhibitions, they still somehow echo one another.
Both revolve around a very specific landscape diffused into abstraction. Both avoid the direct representation of place, leaving enough space for interpretation and for our own perception to inhabit the work.

Серійність та ритм, що виникає між роботами, є спільними механізмами для Діми Микитенка та Вікторії Підуст. Ці дві серії належать до різних виставок, однак вони досить звучно перегукуються між собою.
Обидві зосереджені навколо конкретного пейзажу, розчиненого в абстракції. Обидві уникають прямого зображення місця, залишаючи достатньо простору для інтерпретації та для того, щоб наше власне сприйняття могло заселяти роботу.

🖼Dima Mykytenko
Landscape That Is Yours / Пейзаж, що належить тобі, 2023 
Victoria Pidust
Edition / серія ssmj, 2023

📸Anastasia. ☁️

Try to remember that special melancholic blue in Valeria Troubina’s paintings. Now, once again, imagine the dense layer ...
29/09/2026

Try to remember that special melancholic blue in Valeria Troubina’s paintings. Now, once again, imagine the dense layer of time covering Volodymyr Budnikov’s works dedicated to Crimea. Then return to the gallery and look more closely at the velvety film grain of Yaroslav Solop’s photographs from Eternal Return.
Don’t you have the feeling that this velvety quality somehow flows between works from different exhibitions? Each of them functions independently, yet in imaginary proximity they complement one another and create a very particular relation.

Спробуйте пригадати цей особливий меланхолійний синій у живописі Валерії Трубіної. А тепер уявіть щільний шар часу, що вкриває роботи Володимира Буднікова, присвячені Криму. Потім поверніться до галереї та уважніше придивіться до оксамитової зернистості плівки на фотографіях Ярослава Солопа із серії Вічне Повернення.
Чи не виникає у вас відчуття, що ця оксамитова пелена якимось чином перетікає між роботами з різних виставок? Кожна з них існує цілком самостійно, однак хача би в уявній близькості вони взаємодоповнюються та утворюють дуже особливий зв’язок.

🖼budnikovvolodymyr 
Made in Crimea series / Зроблено в Криму, 2013
Valeria Troubina / Валерія Трубіна
Білий балкон / White Balcony, 1998
Yaroslav Solop
The Eternal Return series / Із серії Вічне повернення, 2011-2014

📸Anastasia. ☁️

In both editions of “Odesa, Texas”, meaning emerges within liminal spaces: between individual works in the exhibition, a...
25/09/2026

In both editions of “Odesa, Texas”, meaning emerges within liminal spaces: between individual works in the exhibition, as well as on a broader scale. With less than a month remaining until the exhibition closes, we decided to reveal some of the hidden connections between the two editions.
“A Sense of Place”, explored in the opening room of the first edition, finds a kind of continuation in “Odesa, Texas Up Close”, where it returns as a “Sense of Time”. The desire to tame memories of home thus comes to resemble a Parthian shot: a bitter awareness of the impossibility of returning to our happy memories.

В обох едиціях «Одеси, Техас» сенси виникають у лімінальних просторах: між окремими роботами в експозиції, між практиками, а також на ширшому 
рівні. До завершення виставки залишилося менше місяця, тож ми вирішили розкрити  тонкі зв’язки між двома виставками.
«Відчуття місця» із першої едиції, знаходить своєрідне продовження в «Одесі, Техас: Ближче», де повертається «Відчуттям часу». Так бажання приборкати спогади про дім починає нагадувати парфянський постріл - гірке усвідомлення неможливості повернутися до щасливих спогадів.

🖼Taisiia Cherkasova
The Double / Дубль, 2025
Vasya Dmytryk
No title (Parthian shot series) / Без назви (Парфянський постріл)
2021
📸Anastasia. ☁️

Our final book recommendation for “Odesa, Texas: Up Close” is also the most obvious one. Not only because the book’s edi...
22/09/2026

Our final book recommendation for “Odesa, Texas: Up Close” is also the most obvious one. Not only because the book’s editor-in-chief is Yaroslav Solop, co-curator of our exhibition. And not only because, among many others, it features works by Victoria Pidust. Perhaps slightly because it is the most well-thumbed book in our library. But above all because “UPHA Made in Ukraine” is a truly unique publication devoted to an equally unique phenomenon in Ukrainian contemporary art — the Ukrainian Photographic Alternative. The quintessence of photographic alternative gathered into a single 600-page volume. Come by and leaf through it. Today, the book is practically impossible to find for sale.

Наша фінальна книжкова рекомендація до «Одеси, Техас: Ближче» є найочевиднішою.
Не лише тому, що головним редактором цього видання є співкуратор нашої виставки Ярослав Солоп. І не лише тому, що серед багатьох інших у книжці представлені роботи Вікторії Підуст. Можливо, трохи тому, що це найбільш «загортана» відвідувачами книжка в нашій бібліотеці. Але найбільше тому, що «UPHA Made in Ukraine» є справді унікальним виданням про не менш унікальний феномен українського сучасного мистецтва — об’єднання «Українська фотографічна альтернатива». Квінтесенція фотографічної альтернативи в одному 600-сторінковому томі. Заходьте до нас погортати її. Сьогодні знайти цю книжку у продажу вже практично неможливо.

BOOKSHA
Misha Buksha

Revealing a new, ephemeral work that has surfaced on the gallery walls. Everything here is in constant flux. Even the ex...
18/09/2026

Revealing a new, ephemeral work that has surfaced on the gallery walls. Everything here is in constant flux. Even the exhibition itself.

Ділимося новою роботою, що зявилася на стінах галереї. Тут усе перебуває в постійному русі. Навіть сама виставка.

🖼 Olha Henda
Letter to the Future 3/ Лист в майбутнє 3, 2026

Just realized we have a sunrise in one room and a set of sunsets in another.That’s it.Просто раптом зрозуміли, що у нас ...
15/09/2026

Just realized we have a sunrise in one room and a set of sunsets in another.
That’s it.

Просто раптом зрозуміли, що у нас схід сонця в одній кімнаті, а захід — в іншій.

🖼Kseniya Bilyk / Ксенія Білик

Sunrise Over Unknown Hospital / Схід сонця над невідомим госпіталем
2021

Victoria Pidust / Вікторія Підуст
Edition / серія ssmj, 2023

📸Anastasia. ☁️

It is only logical to recommend one of the most significant books on photography in the context of this show, since we d...
11/09/2026

It is only logical to recommend one of the most significant books on photography in the context of this show, since we do have a lot of photography here. Yet, why not try to apply those ideas beyond photography? “Camera Lucida: Reflections on Photography” is a philosophical book by French theorist Roland Barthes, published in 1980. Rather than presenting a systematic history of photography, Barthes investigates what makes a photograph emotionally and ontologically different from other images. Among many other things, Barthes introduces the ideas of studium and punctum. And the latter one is something we would love you to explore a little further. For Barthes, punctum is the unexpected detail that “pierces” or “wounds” the viewer. It may be a gesture, an object, a light, an apparently insignificant detail that produces a deeply personal reaction. Don’t know about you, but we see (or rather feel) a few punctums throughout this exhibition. Even “Sunrise Over an Unknown Hospital” has one, despite not being a photograph.
The Ukrainian edition of Camera Lucida by comes highly recommended by us.

У контексті цієї виставки, видається досить логічним говорити про одну з найвпливовіших книжок про фотографію, адже фотографії тут  не мало. І нічого не зупиняє нас, застосовувати ідеї звідти до не-фотографій. «Camera Lucida: Reflections on Photography» — філософська книжка французького теоретика Ролана Барта, опублікована 1980 року. Замість систематичної історії фотографії Барт досліджує, що саме робить фотографію емоційно й онтологічно відмінною від інших зображень. Серед багатьох інших речей він вводить поняття studium і punctum. І саме punctum нас особливо цікавить у нових контекстах. Для Барта це несподівана деталь, яка ніби «пронизує» або «ранить» глядача. Це може бути жест, предмет, світло, на перший погляд незначна деталь, яка викликає дуже особисту памʼять . Не знаємо, як у вас, але ми бачимо, а радше відчуваємо, кілька таких punctum у цій виставці. Навіть у «Сході сонця над невідомим госпіталем» він є, попри те, що це не фотографія.
Українське видання «Camera Lucida» від однозначно займає своє місце на полицях нашої бібліотеки.

The memory of a traumatic event rarely remains whole. Fragments, repetitions, and gaps shape its structure as we experie...
08/09/2026

The memory of a traumatic event rarely remains whole. Fragments, repetitions, and gaps shape its structure as we experience it. Olha Henda and Bilyk Ksenia approach these fragments of memory, attempting to domesticate them. Bilyk weaves the wool to gradually claim (and tame) the Soviet part of our history. She portrays a building which is uniform and quite imposing. Here, each pass of the thread becomes an act of reclamation. The building remains legible, yes, but its authority collapses strand by strand. Similarly, Olha Henda works with memory by stripping away everything nonessential to the vital trace. Her lines seem to materialise feelings that cannot be fully expressed in words. Mark by mark, repeating the same gesture, the artist relives the moment, freeing herself from fear, doubt, and hesitation. Recording her memory of the here and now. 

Пам’ять про травматичну подію рідко зберігається цілісною. Фрагменти, повтори та прогалини формують її структуру такою, якою ми її переживаємо. Olha Henda та Bilyk Ksenia по-різному осмислюють ці фрагменти пам’яті, намагаючись її приручити. Білик працює із вовною, поступово приборкуючи радянську частину нашої спільної історії. Вона зображує типову, нав’язливу радянську споруду. Вплітаючи нитку за ниткою, художниця поступово повертає собі контроль над цим образом. Будівля на гобелені залишається впізнаваною, але її колишня владність слабшає з кожним рухом руки. 
За схожим принципом Генда працює з пам’яттю, відкидаючи все несуттєве, доки не залишається лише істотний слід. Її лінії ніби матеріалізують відчуття, які неможливо повністю передати словами. Риска за рискою, повторюючи один і той самий жест, художниця проживає цей момент знову, звільняючись від страху, сумніву й вагання. Фіксуючи свою пам’ять про тут і тепер.

📸Anastasia. ☁️

Address

вУлица Мялковського, 8
Lutsk
43025

Opening Hours

Tuesday 11:00 - 19:00
Wednesday 11:00 - 19:00
Thursday 11:00 - 19:00
Friday 11:00 - 19:00
Saturday 11:00 - 19:00
Sunday 11:00 - 19:00

Website

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when LU Galleries posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Shortcuts

Share

Category