гарелея неотодрёшь

Directions Contact the museum

гарелея неотодрёшь Contact information, map and directions, contact form, opening hours, services, ratings, photos, videos and announcements from гарелея неотодрёшь, Lisichansk.

14/10/2026

«До фотографій звертаються з певними очікуваннями. Від них можуть чекати впізнаваного минулого, а від людей, які їх надали, — свідчення про нього. Проте свідчити про власне життя й представляти регіон — різні завдання. Перехід між ними легко не помітити. Опинившись у полі публічної уваги, окремий спогад може набути обов’язку підтверджувати певний наратив».

Читайте есей Вадима Олійникова «Ціле як практики: про "Фотоальбом Донеччини"», присвячений проєкту «Гарелеї Неотодрешь» — за покликанням.

https://kontur.media/donetsk/

Донеччину зараз показують переважно через війну, руйнування, терикони та промисловість. Але приватні фотоархіви зберігаю...
27/08/2026

Донеччину зараз показують переважно через війну, руйнування, терикони та промисловість. Але приватні фотоархіви зберігають інший образ регіону — як місця, де люди закохувалися, гуляли містами, їздили до моря, зустрічалися з друзями, святкували й просто жили.

Під час дискусії про «Фотоальбом Донеччини» в рамках виставки «На згадку. Ваша А.Н.» у Малій галереї Мистецького арсеналу учасники й учасниці говорили про втрату особистих архівів, пам’ять, яка поступово стирається, та фотографії, що з часом стають історичними документами.

Саме з окремихособистих моментів проєкт намагається скласти спільний образ Донеччини. Люди на цих фото не є тлом для великих історичних подій. Навпаки — вони перебувають у центрі.

«Гарелея Неотодрешь» створює «Фотоальбом Донеччини» із фотографій та історій, надісланих мешканцями й мешканками регіону.

У каруселі — думки учасників і учасниць дискусії про те, навіщо зберігати приватні архіви й робити їх публічними, та як вони допомагають побачити Донеччину поза звичними стереотипами.

Цей проєкт здійснюється за підтримки Програми «Партнерство за сильну Україну», яку фінансують уряди Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.

Open Call до «Фотоальбому Донеччини» завершено — ми дякуємо усім, хто долучився до нього своїми фотографіями та історіям...
29/05/2026

Open Call до «Фотоальбому Донеччини» завершено — ми дякуємо усім, хто долучився до нього своїми фотографіями та історіями.

Ми отримали 99 заявок і близько 7500 фото. За цими цифрами непростий архів: особистий, фрагментарний, подекуди несподіваний, а подекуди й болючий. У ньому поруч опинилися повсякденність і великі зламні події, те, що ми бачимо кожного дня й те, що зазвичай лишається тільки всередині сімейних альбомів.

Нас дуже зворушило, скількома особистими матеріалами ви поділилися. Серед надісланого — не лише образи міст і селищ, а й приватні спогади, домашні сцени, фото рідних місць, до яких уже неможливо повернутися. Дякуємо всім, хто дав доторкнутись нам до цієї пам’яті.

Тепер ми працюємо з цим масивом далі: переглядаємо фотографії та відбираємо роботи альбому.

28-31 травня триває виставка “Фото на згадку. Ваша АН” у . На ній представлені фото, що увійдуть до альбому.

Дякуємо всім, хто долучився до Open Call і допомагає нам збирати цей багатошаровий образ Донеччини.

Цей проєкт здійснюється за підтримки Програми «Партнерство за сильну Україну», яку фінансують уряди Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.

У 2025 році ми видали «Фотоальбом Луганщини» — колективний архів мешканців Луганської області, які втратили доступ до св...
07/04/2026

У 2025 році ми видали «Фотоальбом Луганщини» — колективний архів мешканців Луганської області, які втратили доступ до своїх сімейних фотоальбомів через війну. Багато з вас питали, чи не плануємо ми створити подібну книгу про Донецьку область, тож радо анонсуємо, що розпочинаємо роботу над «Фотоальбомом Донеччини»!

Останні чотири роки наша робота сфокусована на збереженні та репрезентації локальної ідентичності Луганщини та Донеччини та пам’яті про ці регіони. Внаслідок російської агресії один за одним продовжують зникати населені пункти, а разом із ними — історія, культура, пам’ять про людей, ті місця, які більше ніколи не вдасться відновити. Родинні фотоальбоми, які багато хто залишив разом із своїми домівками, також є важливими частинками історії — як особистої, так і про регіон. Тому ми маємо на меті спробувати створити власний спільний фотоальбом.

У пам’яті наших смартфонів та інших ґаджетів зберігається безліч спогадів: фотографії міст і селищ, друзів, сім’ї, святкувань і звичайної буденності. Звертаючись до персональної та колективної пам’яті, ми хочемо відтворити образ регіону і закарбувати його для майбутніх поколінь у вигляді книги-фотоальбому, який зможе погортати кожен.

https://forms.gle/yoEkwKqAPJwbtfJ5A

Дедлайн подачі: 1 травня 2026 року

Про умови участі розповідаємо в каруселі 👉🏻

Цей проєкт здійснюється за підтримки Програми «Партнерство за сильну Україну», яку фінансують уряди Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.

Мета Програми — посилення стійкості України в умовах російської агресії через надання критично важливої підтримки громадам у співпраці з українськими органами державної влади, громадянським суспільством, медіа та приватним сектором.

Нарешті готові познайомити вас з візуальною мовою «Щоденника окупації».Ілюстрації стали окремим рівнем роботи з текстом ...
28/01/2026

Нарешті готові познайомити вас з візуальною мовою «Щоденника окупації».

Ілюстрації стали окремим рівнем роботи з текстом — спробою зафіксувати те, що погано піддається образному впорядкуванню: буденність війни, звикання, поступову деформацію уявлень про нормальне.

Над візуальним оформленням щоденника працювали:

• Марина Псарьова
• Юля Шаяхметова
• Хорхе Фарго

Ми продовжуємо роботу над друкованим виданням. Через проблеми з електропостачанням поки не можемо зорієнтувати щодо дати виходу, але обовʼязково повідомимо про це окремо.

Стежте за анонсами на сторінці.

Проєкт реалізується у співпраці з Goethe-Institut в Україні

Ілюзія політичної нейтральності часто тримається на дуже конкретних речах: відповідальності за літніх родичів, бізнесі, ...
23/01/2026

Ілюзія політичної нейтральності часто тримається на дуже конкретних речах: відповідальності за літніх родичів, бізнесі, який неможливо перевезти, домі, збудованому власними руками, вагітності, боргах, хворобах. У цих умовах вибір «залишитися» може виглядати не як політична позиція, а як прагнення вижити й зберегти мінімальний контроль над життям: питання чиї прапори майорять над адмінбудівлями ніби відсуваються на другий план.

Цей текст — кульмінація серії публікацій із щоденника Ганни Смілки. Після нього важко говорити про окупацію в загальних формулюваннях.

Він не про виправдання і не про швидкі моральні оцінки. Він про складну реальність окупації, у якій зміна поглядів часто є не ідеологічним жестом, а наслідком тривалого тиску, розчарування, страху й ізоляції. Про ціну рішень, ухвалених у ситуації, де безпечних варіантів не існує.

Фрагменти цього щоденника ми публікували онлайн протягом останніх тижнів.
Зараз вони вперше зібрані у фізичному просторі — як спроба проговорити те, що зазвичай лишається поза розмовою.

Виставка триває останні дні.
25 січня — фінальна можливість побачити ці тексти у .

Проєкт реалізується у співпраці з Goethe-Institut в Україні

Окупація не ділить людей за віком — вона перекроює соціальні зв’язки й уявлення про нормальність. Те, що могло б вигляда...
18/01/2026

Окупація не ділить людей за віком — вона перекроює соціальні зв’язки й уявлення про нормальність. Те, що могло б виглядати як тяглість поколінь, виявляється набором зламаних ролей і суперечливих сигналів.

У цих сценах українська мова звучить поруч із проросійськими гаслами. Лояльність до окупації озвучується голосом старших, тоді як діти засвоюють нові правила гри — через заборони, символи, уявлення про силу й біль. Мова тут не несе пам’яті, а стає механічною звичкою, позбавленою змісту.

Насильство нормалізується, страх маскується під «патріотизм», а лояльність нав’язується як єдино допустима позиція. У таких умовах формується покоління, для якого чужі танки — «свої», а власна ідентичність не має альтернатив.

У каруселі — уривки щоденника анонімної авторки з Донеччини.

Проєкт реалізується у співпраці з Goethe-Institut в Україні

Ганна Смілка писала ці тексти зсередини окупації. Ці записи існували як публічний щоденник — спосіб не зникнути з україн...
16/01/2026

Ганна Смілка писала ці тексти зсередини окупації. Ці записи існували як публічний щоденник — спосіб не зникнути з українського контексту в момент, коли фізично вона була з нього виключена.

У цих записах відсутнє прагнення відповідати очікуванням або виглядати «правильно». У них сумніви, злість, страх, ніяковість, болісні компроміси — те, про що зазвичай мовчать, бо це незручно, небезпечно або не вписується в усталені ролі. Ця відкритість і робить щоденник важливим: він фіксує не абстрактний досвід окупації, а життя конкретної людини всередині системи примусу, ізоляції та постійного тиску.

Сьогодні розмова про окуповані території часто відбувається без участі тих, хто там живе. Між «материком» і окупацією сформувався інформаційний вакуум, наповнений страхом, недовірою та взаємною демонізацією. Новини в медіа працюють із фактами, але майже не торкаються суб’єктивного досвіду, складних емоцій і суперечливих станів. Водночас саме вони визначають повсякденну реальність.

Цей проєкт наполягає на складності й необхідності слухати персональні свідчення, навіть коли вони викликають дискомфорт. Реінтеграція тут мислиться як робота не лише з територіями, а й з людьми — з їхнім досвідом, травмами та умовами життя, сформованими роками ізоляції.

Ми готуємо щоденник Ганни Смілки до друку. Паралельно триває виставка у , де тексти вперше з’являються у фізичному просторі.

Адреса thesteinstudio: Лютеранська, 6 (в арку та направо)
Графік роботи студії: четвер-неділя з 11:30 до 19:00
Вхід вільний

Проєкт реалізується у співпраці з Goethe-Institut в Україні

Життя в окупації повільно змінює уявлення про те, що вважається нормою. Насильство більше не шокує і з часом перестає ру...
14/01/2026

Життя в окупації повільно змінює уявлення про те, що вважається нормою. Насильство більше не шокує і з часом перестає руйнувати буденний ритм життя.

Його присутність входить у повсякденність як фактор, з яким доводиться рахуватись: коли йти додому, з ким і яким шляхом, на що звертати увагу. Насильство вже не шокує, бо стає звичною частиною середовища, у якому живуть люди.

У таких умовах змінюються соціальні зв’язки й поведінка. Довіра звужується, розмови стають обережнішими, страх — практичним. Люди поступово перестають очікувати захисту від системи й шукають способи мінімізувати ризики самостійно. Це вимушена адаптація до обставин.

Цей фрагмент із щоденника Ганни Смілки фіксує життя в умовах, де насильство більше не порушує порядок речей. Воно стає його складовою.

Проєкт реалізується у співпраці з Goethe-Institut в Україні

Окупаційна система тримається на примусі — прямому й повсякденному. Вона змушує приймати рішення, до яких ніколи не готу...
09/01/2026

Окупаційна система тримається на примусі — прямому й повсякденному. Вона змушує приймати рішення, до яких ніколи не готувалися: отримувати небажані документи, відвідувати «офіційні» зустрічі, постійно зважувати кожне слово.

Російський паспорт подається як умова мінімальної безпеки. Публічні «зустрічі» з владою перетворюють особисту трагедію на пункт порядку денного. Погляд незнайомця в лікарняній черзі запускає ланцюг самоцензури, страху й тілесних реакцій. Тут держава не завжди присутня безпосередньо, але її контроль відчувається у кожній дрібниці.

Так виглядає життя в системі, де правила можуть змінюватися щодня, а будь-яка, здавалося б, незначна дія має потенційні наслідки.

У каруселі наводимо фрагменти з щоденника анонімної авторки, в якому вона ділиться власним досвідом життя в окупації.

Проєкт реалізується у співпраці з Goethe-Institut в Україні

Address

Lisichansk

Website

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when гарелея неотодрёшь posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The Museum

Send a message to гарелея неотодрёшь:

Shortcuts

Share