Музей Кисилина

Directions Website

Музей Кисилина Музей Кисилина — місце дослідження історії, культури, генеалогії Кисилина та околиць.

Музей Кисилина це про ідею, про ідею, яка виникла паралельно у двох незнайомців, предки яких колись проживали в Кисилині. І ось ряд випадковостей і щасливих життєвих збігів привели до того, що у колишньому містечку повстало місце, де можна почути й побачити минуле не лише Кисилина, а й близьких околиць.

Офіційне відкриття Музею Кисилина відбулося 8 листопада 2023 року.

Музей Кисилина не має графіку роботи, тому для відвідин музею або замовлення екскурсій Кисилином просимо домовлятися заздалегіть.

Печатка Кооперативи з обмеженою відповідальністю «Єдність» в Озютичах (в документі Оздютичі) з підписом секретаря Пилипа...
21/08/2026

Печатка Кооперативи з обмеженою відповідальністю «Єдність» в Озютичах (в документі Оздютичі) з підписом секретаря Пилипа Шахраюка

1936 рік
З фондів Державний архів Волинської області

Долучаємося до змін в громаді
18/08/2026

Долучаємося до змін в громаді

Впродовж декількох днів волонтери з Польщі спільно з місцевими волинянами брали участь в упорядкуванні католицького цвин...
14/07/2026

Впродовж декількох днів волонтери з Польщі спільно з місцевими волинянами брали участь в упорядкуванні католицького цвинтаря в Кисилині. Попри те, що в ці дні погода була, м'яко кажучи, не надто привітна для такого роду робіт, спільними зусиллями вдалося викосити значну кількість хащів, прорідити дерева у молодому лісі, що формується на території цвинтаря, та зробити вільний доступ до практично всіх вцілілих пам'ятників.

Дякуємо усім причетним до прибирання, хто брав участь, хто допоміг з матеріально-технічною базою, ночівлею, їжею тощо. Завдяки вам ми маємо змогу зберігати нашу локальну історію.

Окремо ще хочемо виділити волонтерів Іґу та Станіслава, які дорогою на нашу акцію, перевезли два авто, які після ремонтів будуть служити для захисту України від росії. На їх рахунку вже понад 50 перевезених через кордон авто.

Більше про цьогорічне прибирання можна прочитати на сторінках Monitor Wołyński:
🇺🇦 https://monitorwolynski.com/uk/news/6891-polacy-i-ukraincy-sprzatali-cmentarz-w-kisielinie/
🇵🇱 https://monitorwolynski.com/pl/news/6891-polacy-i-ukraincy-sprzatali-cmentarz-w-kisielinie?

Старий католицький цвинтар у Кисилині – один із позитивних прикладів волинських некрополів, територію яких в останні роки регулярно прибирають. Цьогоріч цю тради...

10 липня виповнилося 100 років з дня народження Петра Міщука (10.07.1926 - 04.01.2024), кисилинця, що у дуже молодому ві...
12/07/2026

10 липня виповнилося 100 років з дня народження Петра Міщука (10.07.1926 - 04.01.2024), кисилинця, що у дуже молодому віці потрапив у нацистський концентраційний табір Бухенвальд.

Він впродовж багатьох років збирав інформацію про історію в'язнів концтаборів, їздив на різноманітні зустрічі в місцях пам'яті, розповідав свою історію дорослим та дітям, створив музей у себе вдома у м. Шептицький.

Збирав спогади з рідного для нього Кисилина. Впродовж багатьох років пробував добитися аби в Кисилині повстав музей. Вже після його смерті, частина зібраних ним експонатів потрапила до нашого музею, а окремі матеріали (ті, що не стосувалися Кисилина) потрапили до музею Територія Терору у Львові.

Пропонуємо вам переглянути його, ймовірно, останнє прижиттєве інтерв'ю:

Ukrainischer Originalton mit deutschen Untertiteln.Der Überlebend...

Сьогодні, 4 липня 2026 року, Сполучені Штати Америки відзначають свою 250-ту річницю Незалежності (Наша кисилинська церк...
04/07/2026

Сьогодні, 4 липня 2026 року, Сполучені Штати Америки відзначають свою 250-ту річницю Незалежності (Наша кисилинська церква лише на кілька місяців молодша за США😉). Рівно століття тому, під час святкування 150-річчя США, суспільство міжвоєнної Польщі (в кордонах якої знаходилася тоді західна частина Волині) зробило американському народу цікавий подарунок — Декларацію подиву та вдячності (пол. Deklaracja Podziwu i Wdzięczności).

Серед майже 1,3 мільйона підписів у цій Декларації є й імена учнів школи у містечку Кисилин, а з їхніх підписів утворено напис "Польща Америці" (пол. Polska Ameryce)

Ось імена школярів (подано, як в оригіналі), які вже стали частиною історії:

A. K.-Horodyski - шкільний інспектор
Barut Jan - керівник (директор) школи та шкільний опікун
1 Soroczyński Bolesław
2 Bielańska Ludmiła
3 Kraszewska Janina
4 Kurzejewska Genowefa
5 Zelent Władysława
6 Traczyńska Konstancja
7 Piudik M.
8 Fajn Mala
9 Daczkowski Wacław
10 Masłowski Bolesław
11 Kraszewska Konstancja
12 Kołtoniuk Jan
13 Zdzinicka Helena
14 Kamiński Antoni
15 Niszta Jan
16 Krupińska Lucyna
17 Besmertniuk Mojsiej
18 Lerner R.
19 Jajdelski Wincenty
20 Pomeranc Bece
21 Żarkier Sura
22 Lerner Hana
23 Latajnik Binia
24 Zelant Franciszek
25 Majzlisz E.
26 Puchalski Józef
27 Glajzer L.
28 Miszures Enia
29 Karski Bolesław
30 Czarny Jerzy
31 Langer R.
32 Majzlisz Chana
33 Kapusta Ch.
34 Fajn Ryfka
35 Dryluk Leon
36 Zalewski Edmund
37 Oleksiuk Adam
38 Glajzer I.
39 Leszczuk A.
40 Perlmuter Barbara
41 Padlewski Witali
42 Kołtonik Stefan
43 Sokoluk Ananij
44 Sokoluk Mifodij
45 Kraszewski Leon
46 Przewoźna Marja
47 Grocholska Leokadja
48 Bagnecki Józef
49 Olaniuk Mikołaj
50 Kołtoniuk Tatjana
51 Daciuk Włodzimierz
52 Traczyński Paweł
53 Bagnecka Eleonora
54 Kuźmińska Janina
55 Piotr Własiuk
56 Dobrowolski Władysław
57 Traczyński Tadeusz
58 Osypiuk S.
59 Palczuk Antoni

- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -

Коротка історія Декларації
Ідея створення цього документа виникла як жест глибокої вдячності. Після Першої світової війни США не лише підтримали відновлення польської державності (це був 13-й пункт мирної програми президента Вудро Вільсона), але й надали колосальну гуманітарну допомогу. Американська місія під керівництвом майбутнього президента Герберта Гувера передала підтримку на суму близько 200 мільйонів доларів, що допомогло врятувати багато життів і зберегти молоду державу.

Як вираз вдячності за цю допомогу, з квітня по липень 1926 року по всій країні було зібрано 1 274 936 підписів, які було вміщено у 111 томів з понад 30 тисячами сторінок.

Сьогодні, завдяки масштабному проєкту оцифрування «Polska 1926» (polska1926 .pl) створена цифровізована база, де можна переглянути підписи не лише з Кисилина, але й зі сусідніх шкіл в Рудні, Мовчанові, Павловичах, Затурцях, Вільці Садівській, Вільці Шельвівській, Шельвові, Сірничках, Хорохорині, Смолигові, Великому Окорську, Малому Окорську та інших.

У ці червневі дні виповнюється 110 років як Кисилин став одним з головних пунктів Першої світової війни. Впродовж майже ...
20/06/2026

У ці червневі дні виповнюється 110 років як Кисилин став одним з головних пунктів Першої світової війни. Впродовж майже двох років він знаходився безпосередньо на лінії фронту через що був дощенту знищений під час боїв між російськими та німецькими арміями.

Протягом 16-19 червня йшли інтенсивні бої за висоти, де розміщувалася ґуральня та фільварок Леонівка (нині там поля на північ від Кисилина). 19-20 червня російських солдат витіснили з Кисилина. Знайшли спогади капітана резерву 74-го піхотного полку Маєра про бої за містечко Кисилин та переправу через Стохід в напрямку Ворончина, Береська, Студинь:

«Я вивів своїх людей із загальної стрілецької лінії, організував підрозділи, переконався, що взводи та групи мають своїх командирів, повідомив роті в кількох словах поставлене завдання і рушив, частково групами, частково повзводно долаючи висоту, повз цвинтар Кисилина на село [містечко]. Все село [містечко] було охоплене полум'ям, мої люди з великими труднощами пробивали собі шлях між палаючими будівлями. Незабаром ми потрапили під кулеметний вогонь з правого флангу, оскільки на південній околиці села ще бився батальйон 79-го полку за захоплення маєтку [Кисилинського палацу]. Командир батальйону, капітан фон Лош, попросив у мене підтримки, і я надав йому в розпорядження один взвод під командуванням лейтенанта Круга та один кулемет. З двома іншими взводами я просувався селом [містечком], поки не розгледів вихід до переправи через Стохід. Звідси я відправив унтер-офіцера [сержанта] Аппеля з його групою як охорону та для розвідки місцевості попереду. Вже через 10 хвилин я отримав від нього повідомлення, що наближається російський батальйон, прикритий сильною козацькою кавалерією, від Забари [неіснуюча нині колонія на схід від Кисилина] до переправи через Стохід. Після цього я негайно зайняв північну околицю села [містечка], встановив другий кулемет на позицію і відкрив прицільний вогонь по колонах, що марширували на відстані 800 метрів. Росіяни розбіглися в різні боки й зайняли підготовлену позицію на протилежному березі переправи через Стохід. За 200 метрів від краю села [містечка] ліворуч від дороги до переправи через Стохід тягнувся витягнутий ліс, який хоч і приховував видимість на територію Стоходу, але на його краю був природний, сухий рів, який можна було розбудувати. Я зажадав від 79-х полку повернути мій перший взвод і зайняв одним взводом ділянку праворуч від дороги, а двома взводами узлісся ліворуч від дороги. Оскільки лівий фланг не був прикритий і тому наражався на ризик обходу, я попросив у командира батальйону ще одну роту для подовження лівого флангу. Через годину з'явилася 8-ма рота під командуванням лейтенанта фон Лімбурга та окопалася на лівому фланзі. Місцевість праворуч від дороги патрулі схарактеризувати як про болотисту і непрохідну. Однак у вечірні години з'ясувалося, що російські патрулі все-таки перетнули цю місцевість завдяки кращому знанню орієнтирів і взяли в полон посильного в нашому тилу. Після мого повідомлення 5-та рота під командуванням капітана резерву Роденберга пізньої години отримала наказ забезпечити мій правий фланг, розмістившись уступом справа позаду. Однак причиною для серйозного занепокоєння для мене залишався лівий фланг. Нібито ліворуч від нас мав знаходитися батальйон 78-го полку. Попри кілька відправлених патрулів, встановити зв'язок з правим флангом цих військ було неможливо. З активності перед нашим фронтом неважко було здогадатися, що ворог планує атаку. Я очікував її на світанку, відправив про це повідомлення в полк і, окрім великої кількості боєприпасів, отримав ще піввзводу саперів, який також був задіяний на лівому фланзі. Протягом ночі я постійно виставляв завісу з надійних і перевірених унтер-офіцерів [сержантів] та рядових приблизно за 40 метрів перед нашими позиціями, щоб бути захищеним від будь-яких несподіванок. О 4:00 ранку я ще раз пройшовся стрілецькою лінією і закликав людей до максимальної пильності та холоднокровності. Адже те, що на нас чекає важкий бій, не підлягало жодному сумніву. Я щойно повернувся у свій окоп, як на світанку почалася російська атака. Як блискавка, наша передова стрілецька завіса відступила на позицію, і тепер ми зустріли ворога влучним вогнем. Проте російська атака невпинно здійснювалася великими силами. Після коротких пауз, спричинених важкими втратами, накочувалися все нові й нові хвилі атаки. Мої кулемети були встановлені на виходах з двох просік, які росіяни змушені були перетинати під час наступу. Один кулемет безпосередньо біля мене обслуговував унтер-офіцер [сержант] Аппель, який зі стоїчним спокоєм прострілював просіку і валив численних росіян. Коли зійшло сонце, до справи долучилася і російська артилерія. Але вона була погано поінформована про наші позиції, всі снаряди лягали за 70—100 метрів позаду нашої лінії. Так минала година за годиною, мої люди мужньо трималися. Близько 10:00 ранку надійшли перші повідомлення про початок нестачі боєприпасів. Я наказав максимально економити набої та спробував надіслати в полк повідомлення з благаннями про боєприпаси та артилерійську підтримку, на жаль, перші спроби були марними. Кілька посильних отримали важкі поранення або загинули, серед них і резервіст Фрідель. Єфрейтору Фішеру (пізніше лейтенант, тепер вчитель у Штюрені біля Бассума) вдалося прорватися, але доставлення боєприпасів було неможливим через російський вогонь. Тепер почали надходити серйозні повідомлення від лейтенанта фон Лімбурга про ситуацію на лівому фланзі: «Лейтенант фон Обстфельдер загинув, росіяни обходять нас, я мушу відвести лівий фланг, у нас більше немає боєприпасів, росіяни лежать 80 метрів перед нами у щільних рядах, готові до штурму». Мужній віце-фельдфебель [старшина?] 8-ї роти, який мав сильну кровотечу на шиї, підповз до мене і зголосився пробратися в тил і повідомити артилерію про нашу біду та про розташування обох позицій. І йому це вдалося. Вже через добрі пів години просвистіли наші перші міни в щільно зайняте росіянами кукурудзяне поле перед лівим флангом. Далі був прицільний швидкий вогонь обох батарей 26-го полку під командуванням капітана Фрайгерра фон Путткамера. Це принесло нам полегшення. З диким виттям росіяни кинулися навтьоки й тепер знову змушені були відступати тими ж просіками, які вже стали для них згубними під час наступу. Ще годину тривав відступ росіян, потім перед нашим фронтом стало тихо. Паралізуюча втома охопила моїх хоробрих людей під палючим сонцем, і незабаром неподалік від мене пролунали безсумнівні звуки, що свідчили про те, що війська «перейшли до відпочинку». Але для цього було ще зарано. Я підняв найближчі групи та наказав переслідувати. Перед нашою лінією ми знайшли двох росіян, які не встигли приєднатися до своїх. З широкою усмішкою і піднятими руками вони вийшли нам назустріч і були відправлені в тил. Сильна атака цілої російської бригади була відбита, але наше завдання ще не було виконано. Переправа через Стохід також мала бути захоплена. Тепер я спрямував власну роту ліворуч і праворуч від дороги, яка спочатку поступово піднімалася, а потім спускалася до переправи через Стохід, в атаку. Пагорб був швидко досягнутий, хоча російська артилерія тепер спрямувала свій вогонь на нас. Щоб бути готовим до будь-якої контратаки, я наказав спочатку закріпитися на пагорбі з трьома окопами, розташованими один за одним. Можливість форсувати переправу через Стохід з моїми слабкими силами перед обличчям сильної переваги росіян здавалася мені від самого початку мізерною. Але спробу потрібно було зробити. Лейтенант Леготт отримав наказ з 2 групами в окопах по обидва боки дороги просуватися до переправи, перейти її та окопатися на іншому березі. Обидві групи виконали своє завдання з великою майстерністю, вони непоміченими дійшли в окопах до мосту. Але в той момент, коли вони там стали видимими, розпочався такий пекельний обстріл мосту, що лише швидкий відступ врятував невеликий загін від повного знищення. Тому я відмовився від другої спроби; не слід намагатися примусити до неможливого. Серед моїх людей панувала горда радість з приводу успіху дня. Втрати росіян були дуже важкими, перед 7-ю та 8-ю ротами наступного дня було поховано понад 300 росіян. О 10:00 вечора прибув лейтенант резерву Апфельд і змінив мене на посаді командира 7-ї роти. Тому що я сам мусив перейняти командування 1-м батальйоном 74-го полку замість важкопораненого майора фон дер Гейде. 6-та рота залишилася в Кисилині як батальйонний резерв і окопалася там поблизу штабу батальйону. Від важкої російської міни тут загинув лейтенант Геріх, командир 6-ї роти. У нашвидкуруч спорудженому бліндажі біля дерев'яного будинку. Поруч з ним офіцер роти, лейтенант резерву Ріппольд, який 19 червня зі зневагою до смерті та великою відвагою вів штурмові хвилі вперед. Він був викинутий назовні й отримав лише легкі поранення. Через місяць він був настільки важко поранений, що йому довелося ампутувати руку»

На фото панорама зроблена в Твердинях в напрямку Леонівки. Зліва видно твердинський вітряк та сільський цвинтар

Сьогодні допис буде ні про Кисилин чи околиці, а про Маневичі. Місце, яке практично жодним чином з Кисилином не пов'язан...
31/05/2026

Сьогодні допис буде ні про Кисилин чи околиці, а про Маневичі. Місце, яке практично жодним чином з Кисилином не пов'язане, але...

Під час нашої праці з оцифрування родинних альбомів жителів Кисилина було знайдено цілу серію цікавих фото післявоєнних Маневич і життя місцевого санаторію, який там функціонував. Ці фото знаходилися в альбомі пані Віри Савонюк. Таким чином наш цифровий репозиторій став в нагоді під час підготовки благодійної виставки Маневичі - центр світу, яка триватиме від сьогодні та до кінця червня.

Нашому музею було дуже приємно долучитися до відзначення #125річчяМаневич, з чим ми вітаємо усіх маневичан. Натомість, цей досвід показує, яку важливу роль відіграють активні "польові" пошуки у нашій музейній діяльності, адже вони можуть принести неочікувані відкриття не лише для локальної історії, а й для людей з різних куточків Волині, України чи світу)

На фото маневицький санаторій, воно одне з декількох, які потрапили на вищезгадану виставку

21/05/2026

Мешканці Кисилина у вишитих сорочках в 1930-х роках.

Address

Naberezhna 3
Kysylyn
45514

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Музей Кисилина posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Shortcuts

Share

Category