Музей Голодомору I Holodomor Museum

Call Directions Website Contact the museum

Музей Голодомору I Holodomor Museum Національний музей Голодомору-геноциду є першим і єдиним національним музеєм, що висвітлює геноцид 1932-1933 років та вшановує пам'ять його жертв
(1)

Слово «Голодомор» – це власна назва геноциду української нації, вчиненого у 1932 – 1933 роках. Голодомор був результатом зумисної політики комуністичного тоталітарного режиму щодо української нації. Радянська тоталітарна система створила для українців такі життєві умови, що призвели до фізичного винищення мільйонів. Було насильно вилучено усе продовольство, села і цілі райони заблоковано, а українцям заборонено виїзд за межі охопленої голодом України, супроти незгодних застосовано криваві репресії.

🇺🇦🇮🇹Національний музей Голодомору-геноциду та Національний Конгрес українських асоціацій Італії уклали меморандум про сп...
20/10/2026

🇺🇦🇮🇹Національний музей Голодомору-геноциду та Національний Конгрес українських асоціацій Італії уклали меморандум про співпрацю.

Партнерство передбачає реалізацію спільного просвітницького проєкту «Голод як зброя: Голодомор і пам’ять українського народу». Сторони об’єднають зусилля, щоб доносити правду про геноцид українців до італійської та ширшої європейської спільноти. Зокрема, співпраця передбачає організацію виставок, освітніх заходів і підготовку унікальних видань італійською мовою.

Сьогодні, на п’ятий рік повномасштабної війни росії проти України, особливо важливо говорити про злочини, спрямовані на знищення українців. Росія продовжує використовувати голод як інструмент терору: цілеспрямовано вивозить і знищує українське зерно, створює гуманітарні катастрофи на тимчасово окупованих територіях, зокрема в Олешках та інших окупованих населених пунктах, а також морить голодом українських військовополонених і цивільних заручників у місцях незаконного утримання.

Цей злочинний терор має глибоке історичне коріння. Наш спільний обов’язок — зберігати пам’ять про жертв Голодомору, розповідати про геноцид українського народу та доносити правду про злочини Росії до міжнародної спільноти. Адже засудження геноциду й належне усвідомлення його наслідків сьогодні — важливий крок до запобігання подібним злочинам у майбутньому.

🤝Дякуємо партнерам за співпрацю, довіру та спільне прагнення зберігати історичну пам’ять. Вдячні міжнародній спільноті за солідарність і підтримку України в боротьбі за справедливість!

🧬 Цієї суботи разом із Романом Молдавським, старшим науковим співробітником Музею Голодомору, учасники воркшопу «Родовід...
19/10/2026

🧬 Цієї суботи разом із Романом Молдавським, старшим науковим співробітником Музею Голодомору, учасники воркшопу «Родовід: шукаємо коріння» розбиралися, як розпочати генеалогічне дослідження, шукати інформацію про предків і працювати з історичними джерелами.

Дослідження роду починається з цікавості, розпитувань рідних і уважного пошуку документів, які зберігають пам’ять про попередні покоління. Навіть найменша знахідка може стати важливою підказкою в пошуках.

💬«Окрім розпитувань родичів, які ми фіксуємо, ми заводимо на кожну людину окрему картку, і туди записуємо всю інформацію. Ми маємо перерити всі шафи і горища у пошуках різноманітних документів. Що нас цікавить? Нас цікавить все! Свідоцтва про народження, смерть, шлюб, паспорти, дипломи, військові квитки, трудові книжки, і особливо — фотографії. Фотографія для генеалогії — це дуже важлива річ. По фотографії можна отримати додаткову інформацію…», — наголошує дослідник.

Щиро дякуємо Роману Молдавському за змістовну лекцію, практичні поради та готовність ділитися досвідом, а учасникам — за активність, цікаві запитання й жваве обговорення. Саме ваша зацікавленість і прагнення досліджувати історію власних родин роблять такі зустрічі особливо цінними!

До нових зустрічей у Музеї Голодомору!

⏪️«В’язні мовчали. Мовчали мов прокляті. І начальник, який не один рік прослужив у в’язниці, відразу ж зрозумів, що він ...
16/10/2026

⏪️«В’язні мовчали. Мовчали мов прокляті. І начальник, який не один рік прослужив у в’язниці, відразу ж зрозумів, що він не доб’ється нічого.

— Що ж, посидьте трохи, подумайте. А щоб вам легше було думати, я не дам вам обідать... І вечеряти не дам... І снідати завтра не будете... Думайте, гадики…

І «гадики» думали. Намагалися не дивитись на порожні миски…

Мовчали увечері, мовчали і вранці, хоч порожні миски, здається, аж кричали, щоб їх наповнили юшкою. Отією баландою, рудою на колір, гіркуватою на смак, настояною на картопляній шкаралупі. Отією «тюремною радістю», під якої й собака в доброго господаря одвернувся б бридливо...

Та ще хліб. Не пишна булка, не паляниця, не чорний духмяний хліб, не зарум’янений крендель — а глевкий, беручкий до зубів, важкий, як чавун, чорний, як совість тюремників, шматок пайкового хліба з обов’язковим доважком, пришпиленим тріскою. Чого варті пишна булка або рум'яна паляниця, які все своє зніжене життя проводять на волі... Чого варті вони поруч з тюремним хлібом, зліпленим, здається, із самої землі, вчиненим на розпуці, вимішаним на муках ув’язнених! Чи знають вони, оті білі панянки, пещені у високих та світлих печах, як можуть тремтіти руки, беручи шматочок глевкого, мов глина, хліба? Чи їх коли їли так, щоб найменша крихта не впала додолу? Або ось такими шматочками, щоб надовше вистачало, щоб смоктати, ласуючи, наче цукром? Чи наважувалися задля них лежати поруч з померлим товаришем і одну ніч, і другу, і третю, відповідаючи на перекличці, що товариш хворий, що він не може звестись за пайкою,— дайте, я йому однесу,— чи наважувалися приховувати смерть людини задля паляниці, якою б високою та пишною вона не була? А задля тюремної пайки наважувались...»

©️ Анатолій Дімаров «Чорний ворон» (1960–1988 рр.)

🍞 У Міжнародний день хліба згадаймо всіх, для кого він став недосяжною мрією: мільйони українців, заморених голодом на родючих землях власної країни, жертв радянських репресій, в’язнів, які голодували в тюремних камерах і таборах, а також українців, які сьогодні зазнають голоду й катувань у російському полоні. Для багатьох хліб став недосяжною мрією, для інших — символом пережитого болю. Пам’ятаймо, якою ціною дається життя. 💔

👩‍🏫 У Музеї з’явилася нова послуга для закладів загальної середньої освіти — виїзні інтерактивні заняття про Голодомор-г...
15/10/2026

👩‍🏫 У Музеї з’явилася нова послуга для закладів загальної середньої освіти — виїзні інтерактивні заняття про Голодомор-геноцид.

Відтепер знайомитися з історією Голодомору школярі зможуть не лише під час відвідування Музею, а й у стінах свого навчального закладу. Наші освітні заняття адаптовані до віку школярів, тож ви зможете обрати формат, що найкраще відповідає потребам ваших учнів.

⏳💰Одне заняття триває 45 хвилин і розраховане на групу до 25 учнів. Вартість — 1250 грн.

📌Як замовити заняття та які умови його проведення? Усю необхідну інформацію про можливі формати ви можете знайти за посиланням: https://forms.gle/BiGn5QsAE22DBH2X7. Тут можна одразу зареєструватися.

Для довідок телефонуйте за номером 254-45-12.

🙌 Чекаємо на ваші запрошення!

У Варшаві відбулася міжнародна конференція «Після тоталітаризму: музей, пам'ять і білоруська перспектива», організована ...
15/10/2026

У Варшаві відбулася міжнародна конференція «Після тоталітаризму: музей, пам'ять і білоруська перспектива», організована Музеєм Вільної Білорусі Free Belarus Museum. Учасники конференції мали можливість обговорити, як музеї та дослідницькі інституції працюють із травмою тоталітарного минулого, державним насильством, пам'яттю про жертв і збереженням спадщини.

Перший день конференції був присвячений пам'яті про репресії, історичному ревізіонізму, складній спадщині та локальним практикам вшанування. Другого дня обговорювали політику пам'яті, війну й транснаціональні наративи, білоруську пам'ять і ідентичність, а також міграцію та вимушене переселення.

У тематичній секції від Національного музею Голодомору-геноциду виступив Михайло Костів, завідувач відділу досліджень геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів. Його доповідь «Оцифрування кримінальних справ про Голодомор як інструмент подолання тоталітарного замовчування» була присвячена досвіду Музею щодо оприлюднення кримінальних справ про канібалізм та трупоїдство в роки Голодомору, які довгий час були малодоступними для дослідників.

Крім того доповідач охарактеризував різні типи документів, які зустрічаються в цих справах. Михайло Костів наголосив, що відкритість і повне оприлюднення справ дозволяє уникнути спекуляцій щодо архівних матеріалів, які розкривають випадки насильства під час Голодомору, зокрема таку трагічну та контраверсійну його сторінку як канібалізм та трупоїдство. Доповідач наголосив і на локальному вимірі цих матеріалів, де збережена інформація про особливості життя в тому чи іншому населеному пункті, зафіксовані імена людей та можна прослідкувати особливості їх життя в період Голодомору. Водночас доповідач наголосив на необхідності ретельної джерелознавчої критики матеріалів.

Національний музей Голодомору-геноциду дякує організаторам, модераторам і всім учасникам за відкриту розмову та професійну солідарність.

Фото: Музей Вільної Білорусі, Daria Krotova

🌸Неймовірної краси квітки́ розцвітатимуть відтепер у нашій музейній бібліотеці для всіх, хто відкриє для себе книжку «Кв...
14/10/2026

🌸Неймовірної краси квітки́ розцвітатимуть відтепер у нашій музейній бібліотеці для всіх, хто відкриє для себе книжку «Квітки́. Велика книга про хатні розписи». Над створенням цього видання працював творчий колектив Old khata project. Це тандем завзятих і натхненних сестер Анни Ільченко і Світлани Ославської.

✏️Як зазначають авторки, книга представляє найбільше друковане зібрання матеріалів про хатні розписи першої третини ХХ століття. Основна частина книжки – різні типи зображень хатніх розписів: фото кольорових замальовок, скани літографій з друкованих видань, копії чорно-білих знімків розписаних хат. У виданні зібрані розписи хат із Наддніпрянської України, зі Слобожанщини, Запоріжжя, Причорномор’я та Поділля.

Книжка про красу, про людей, про пам’ять, про історію, а також про мистецтвознавців, дослідників і збирачів народного мистецтва, доля багатьох з яких була трагічною. Репресії, примусова колективізація, розкуркулення, депортація, голод знищували й самих творців розписів – українське селянство.

Заквітчані українські хатинки відійшли в давнину, та залишилися дослідження, світлини й малюнки, які представляють художній та історичний скарб – хатні розписи.

🏠«Кожна хазяйка хоче зробити хату якнайвеселішою, найзатишнішою. Особливо ж це бажання помітно восени. Тоді жовті гвоздики бачимо скрізь: за іконами, на вікнах, на столі, навіть між подушками. Сама хата робиться якимось букетом квіток живих, і мальованих. Од цілого села вражіння краси й привабливости», – пише мистецтвознавиця Марія Щепотьєва про розписи на Кам’янеччині.

Особлива радість бачити таку красиву, сповнену сенсів книжку, яка вийшла в дуже непростий для нас час. Це є підтримкою нашого духу, щоб жити й плекати майбутнє.

Дякуємо Old khata project за вашу працю, за цінний дарунок нашій бібліотеці🤍

У Львові на 110-му році життя померла найстарша жінка України Олена Рибалко. Щиро сумуємо та висловлюємо співчуття рідни...
13/10/2026

У Львові на 110-му році життя померла найстарша жінка України Олена Рибалко. Щиро сумуємо та висловлюємо співчуття рідним. Тривалий час ми були з родиною пані Олени на зв’язку, планували зафіксувати її свідчення для нашого музейного архіву. Та все відкладали свій візит через стан здоров’я довгожительки. На жаль, так і не зустрілися…

Олена Рибалко народилася 3 червня 1917 року в селі Мухівці Брацлавського повіту Подільської губернії (нині — Вінниччина). Її батько Кирило Рибалко походив із роду козацької старшини, а мати — зі шляхетного роду Потоцьких. В сім'ї було троє дітей.

У 1932—1933 роках родина пережила Голодомор. Важким часам передувала колективізація, вступити в колгосп батька змусили катуваннями і погрозами. «Мого батька три дні били, прийшов додому весь синій і мама сказала: «Та вже запишися, бо вб’ють». Батько записався, а після того прийшли і все забрали: зерно, коні, реманент – все. Вдруге тата арештували в 1937 році. Приїхав «чорний ворон» і забрали. Розстріляли за рішенням “трійки”», — розповідала Олена Кирилівна в інтерв’ю «Локальній історії».

«В 33-му році урожай був абсолютно нормальний. Тому що після того казали, що був неврожай, але врожай нормальний був. Ходили повсюду з такими металевими піками, шукали чи нема де захованого зерна. Я пам’ятаю такий випадок, я йшла і лежала вмерша жінка. Коли ми підійшли, то по їй тілі, по животі повзала дитина. Всіх вивозили в спільну яму на цвинтарі, а возили підводами і так їх всіх там скидали. І засипали так щодня. То довгий час продовжувалося, поки лишилась може якась третя частина [села]. Я в той час якраз вчилася в медучилищі, нам давали по 200 г хліба. І ми повинні були стояти в черзі цілу ніч. Ми стояли, в кожного на руках був номер написаний. Для таких кагебістів, для секретарів обкому партії голоду не було, вони не голодували, мали відкриті магазини», — розповідала очевидиця.

Після Другої світової війни пані Олену направили працювати до Львова, де працювала в Пустомитівській лікарні. Це місто стало для жінки рідним. Тут, як медик, контактувала з націоналістичним підпіллям — таємно лікувала упівців. Порятунку людей Олена Рибалко присвятила все своє життя… На пенсію вийшла в солідному віці — 89 років.

Більше про долю цієї непересічної жінки — на сайті проєкту «Жива історія» Посилання лишаємо у коментарях.

Фрітьйоф Нансен — норвезький полярний дослідник, дипломат і гуманіст, лауреат Нобелівської премії миру 1922 року. З Укра...
12/10/2026

Фрітьйоф Нансен — норвезький полярний дослідник, дипломат і гуманіст, лауреат Нобелівської премії миру 1922 року. З Україною його пов’язує особлива місія — допомога людям, які потерпали від голоду в 1921–1923 роках. Нансен докладав зусиль, аби привернути увагу міжнародної спільноти до гуманітарної катастрофи, організовував продовольчу допомогу та підтримував порятунок голодуючих. Його діяльність стала прикладом людяності й солідарності перед обличчям масового голоду, а його подвижництво дотепер називають “Місія Нансена” на знак вдячності людині, яка не пройшла повз чужу біду.

10 жовтня виповнилося 165 років від дня народження Фрітьйофа Нансена. З цієї нагоди в центрі Києва відбувся захід на вшанування пам’яті норвежця, який присвятив життя порятунку інших.

Національний музей Голодомору-геноциду був партнером події, яку організував Київський хаб прав людини разом із PEN Ukraine, Центром громадянських свобод Center for Civil Liberties / Центр громадянських свобод і Норвезьким Гельсінським комітетом Norwegian Helsinki Committee за підтримки уряду Норвегії. Музей представляв завідувач відділу досліджень геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів Михайло Костів.

Під час зустрічі він розповів про гуманітарну місію Нансена під час масового штучного голоду в Україні 1921–1923 рр. “Місія діяла через мережу організованих пунктів, які забезпечували видачу продуктових пайків. Особливу увагу вона приділяла дітям, студентам, викладачам та боротьбі з епідеміями”, – наголосив пан Михайло.

Говорячи про особистість Нансена, Михайло Костів звернув увагу на його почуття справедливості. Воно проявилося як у захисті прав та інтересів усіх народів (зокрема під час роботи в Лізі Націй), так і в прагненні рівного ставлення до людей різного походження і достатку.

Також Михайло Костів зазначив, що у 1932–1933 роках комуністичний режим уже не допустив організованої міжнародної допомоги в Україну. СРСР заперечував сам факт голоду, і мільйони людей загинули.

Учасники заходу також долучилися до символічного погашення поштової марки-присвяти, створеної художником Олександром Грєховим, а також до тематичної розмови про історичну спадщину Нансена та її значення сьогодні.

🤝 Щиро дякуємо організаторам і партнерам заходу за ініціативу та співпрацю!

Фото Надії Цициліної з сайту Київський хаб прав людини.

09/10/2026

Друзі, підбиваємо підсумки нашої серпнево-вересневої експедиції-2026!

Ми побували в 65 населених пунктах із шести областей України, записали 128 інтерв’ю і виявили 60 предметів музейного значення. Попереду – важливий етап опрацювання зібраних матеріалів та вивантаження на наш сайт.

Експедиція відбулася в межах проєкту «Підтримка Національного музею Голодомору-геноциду в Україні», який реалізує Cowater International у партнерстві з Canada-Ukraine Foundation, за фінансування Canada’s International Development – Global Affairs Canada 🇨🇦

Щиро вдячні партнерам за розуміння наших потреб та підтримку ініціатив! А ще ця надважлива поїздка стала можливою завдяки сприянню мережі OKKO 💚

Дякуємо всім, хто допомагає фіксувати історію! Насамперед нашим партнерам, місцевим громадам, свідкам і їхнім родинам! Та нашим колегам Юлія Коцур, Sofi Diachenko, Роман Молдавський – за здійснення експедиції, Леся Гасиджак – за лідерство і сприяння у вирішенні організаційних питань, нашому водію Денису Осовському – за комфорт і безпеку в дорозі, й усім колегам з команди Музею, які, кожен та кожна на своєму рівні, допомагали реалізувати задум. А ще – фотографці Тетяні, відеооператорам – двом Олександрам і Костянтину, а також нашим логістам Алісі, Яні й Даші!

А поки підбиваємо підсумки, подумки мріємо про нову експедицію! Далі буде!

У видавництві «Юрінком Інтер» щойно вийшла друком книга генерал-лейтенанта Ромео Даллера і майора Брентома Бердслі «Руко...
07/10/2026

У видавництві «Юрінком Інтер» щойно вийшла друком книга генерал-лейтенанта Ромео Даллера і майора Брентома Бердслі «Рукостискання з дияволом: крах людяності в Руанді». Це розповідь-свідчення Ромео Даллера, який був командувачем сил місії ООН в Руанді в 1993–1994 роках і став свідком геноциду в країні, коли за сто днів було вбито близько 800 тисяч людей. Замість можливості зупинити конфлікт контингент залишився без ресурсів і підтримки. Це реальна і показова історія про те, коли бюрократія стала перешкодою для порятунку сотень тисяч життів, починаючи від відсутності адекватної реакції на геноцид і закінчуючи нездатністю ООН забезпечити свою місію.

Генерал Ромео Даллер розповідає, що значить бути затиснутим між двома світами «реальним світом – геноцидом у Руанді – і штучним світом – відстороненістю і тупістю» тих, хто мав владу й вплив ухвалювати рішення.

«Рукостискання з дияволом: крах людяності в Руанді» – це пекуча розповідь про неспроможність людства зупинити геноцид та ціну байдужості і невтручання. На глибоке переконання автора, його книга має «допомагати зберігати пам’ять про геноцид та його уроки для людства».

Щиро дякуємо Видавництво «Юрінком Інтер» за подароване видання нашій бібліотеці. За інформацією видавництва, пан Ромео Даллер планує відвідати Україну. Чекатимемо на зустріч і презентацію книги.

Address

Івана Мазепи, 15-А
Kyiv
01015

Opening Hours

Wednesday 10:00 - 18:00
Thursday 10:00 - 18:00
Friday 10:00 - 18:00
Saturday 10:00 - 18:00
Sunday 10:00 - 18:00

Telephone

+380442544512

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Музей Голодомору I Holodomor Museum posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The Museum

Send a message to Музей Голодомору I Holodomor Museum:

Shortcuts

Share