09/10/2025
Миколі Бажану виповнився 121 рік!
Тут на фото він 1) у юному віці - гімназист, учасник уманської студії при трупі "Кийдрамте" Леся Курбаса, 2) уже лауреат ордена Леніна - нагороди, що врятувала йому життя, 3) у віці "старого майстра".
От і пропонуємо вам його твори цих трьох періодів творчості:
***
Мене зелених ніг,
тіль тюль люля хміль.
О, хто зазирає ввечері на зорі
в хвиль сльотну толь?
Маг гамм втом —
гілля хили чоло.
Лягай, гаї лагун
на килим, легінь льон.
О коло, локон лих
у голих ніг і мхів твоїх.
Не келих хилить літо то —
а плахту,
не конопель стон —
жах туг —
тінь туг.
Коло плеса оплетено тло
навкруг.
Плахта там.
1923
***
Ні, вірю я, що знову піднесу
До уст пугар пречистих цих напоїв.
Я знав, я знаю й знатиму красу,
Якою душу напував і гоїв.
О музико безповоротних літ,
Надій і марень тіньові алеї,
І снів, і днів бренькливий переліт,
І світ любові першої моєї, —
Ти, мов дірчаві пахощі суниць,
Цих лісових, достиглих лалів, —
Перед тобою я схиляюсь ниць,
Ні, не з жалю, не з марної печалі,
А з радості, що й досі до дрібниць
На все життя, а може, навіть далі
Я пам’ятаю, сутний світе мій,
Твоє тепло, і пахощі, і тайни.
Світися, світе, не вгасай, теплій
І в час прощання, темний і
відчайний.
1944
Фонтан
Звелась веселка в срібній грі фонтану.
Її я бачу в грі краплин і барв,
Зелену, жовту, голубу, багряну,
Струнку й струмливу, наче струнність арф.
Тремтіння вод, бриніння водограю.
Щедротно й звучно виплеснутий струм.
Вслухаюсь і, радіючи, вчуваю,
Як віщу вість, його музичний шум.
Мигтливий танець на полянах саду,
Прудких дріад грайливий хоровод.
Я чую музику — це чудо і принаду
Розмаяних, прозоротканих вод.
Ритмічний плюскіт легкокрилих ніжок
По хвильках плеса, по воді дзвінкій.
Обличчя сяйва в блисканні серіжок
Являє раптом добрий усміх свій,
Свій талісман, свій світик амулета,
Як знак надії, з’явлений з води.
Невже він — справді провісна прикмета?
Невже надійся, і живи, і жди?
Невже під дивне райдужне склепіння
Наважишся незважено ввійти
І з плетива струмінного проміння
Для себе звістку прочитаєш ти?
Повір же їй, довірся сяйву й чуду.
Невже нараз загасне знамено?
Ні, я його читати знову буду,
Як був читав колись давно-давно.
1983
А в коментарі - посилання на розмову про Миколу Бажана письменника й радіоведучого Павла Вольвача з науковицею нашого музею Альоною Артюх на Радіо Культура
