24/09/2026
Роботи Миколи Глущенко, Михайла Туровського, Костянтина Ломикіна, Юрія Скандакова, Руслана Саєнко, Ференца Семана та Валентина Хруща на 75 аукціоні «Українська колекційна графіка та кераміка» добре демонструють різні напрями розвитку українського мистецтва другої половини ХХ століття — від академічно сформованого живопису до експериментальної графіки й авангардних пошуків.
Микола Глущенко у роботі «Перед грозою» (1970-і) звертається до передачі мінливого стану природи. Широкий формат акварелі дозволяє розгорнути перед глядачем панораму поля, дороги й неба, над яким збираються важкі хмари. Вільний, рухливий мазок і насичені кольорові акценти — жовті, зелені, сині, фіолетові — передають атмосферу безпосереднього спостереження. Саме ця здатність перетворювати пейзаж на емоційний образ природи є характерною для пізнішої творчої манери Глущенка.
Зовсім інший тип образності бачимо у Михайла Туровського в «Материнстві» (1969). Рисунок побудований на м’якому моделюванні фігур: жінка з дитиною утворюють майже замкнену композицію, з виразною пластикою жестів і взаємодією поглядів. Лінія тут одночасно окреслює форму й створює відчуття особливої камерності сцени.
Костянтин Ломикін представлений роботою «Реквізит в майстерні художника» (1987). Звичайні предмети — глечики й посудини — художник перетворює на самодостатню композицію. Важливу роль відіграють співвідношення об’ємів, контрасти локальних кольорів і світла, а також відчуття простору майстерні. Насичений синій, теракотовий і жовтий кольори предметів виразно звучать на стриманому тлі.
Юрій Скандаков у «Кубинському танці» (1978) переходить до зовсім іншої пластичної мови. Постать танцівниці майже розчиняється у вирі темного тла, кольорових плям і динамічних ліній. Контраст світлої сукні та глибоких синьо-зелених і червоних тонів підсилює відчуття руху. Це не стільки оповідна сцена танцю, скільки спроба передати його ритм і темперамент через колір та енергію штриха. Такий підхід добре узгоджується з широким творчим досвідом Скандакова, який працював не лише як живописець, а й у сфері театрального оформлення, дизайну та художнього конструювання.
Руслан Саєнко у «Музичній композиції» (1970-і) переводить музичні принципи у площину графіки: ритм, повторення, чергування плям і ліній створюють відчуття внутрішнього руху. У результаті композиція сприймається радше як візуальний еквівалент звучання, ніж як зображення конкретного предметного світу.
Для Ференца Семана у «Соняшниках» (1991) важливою стає межа між предметним зображенням і вільною живописною формою. Він поєднує впізнаваний мотив із майже абстрактним баченням форми. Квіти займають значну частину аркуша, а їхні великі жовті суцвіття поступово втрачають ботанічну конкретність і перетворюються на кольорові структури.
Інший тип свободи бачимо у Валентина Хруща в роботі «Квіти» (1990-і). Тут букет фактично розпадається на систему кольорових жестів: темний фон стає активним полем, на якому виникають білі, фіолетові, блакитні, зелені й червоні штрихи. Контури предметів не фіксуються остаточно — вони лише вгадуються у швидкому ритмі ліній. Саме ця безпосередність жесту та відмова від академічно завершеної форми зближує роботу з експериментальними пошуками Хруща, одного з представників одеського неофіційного мистецького середовища.
Взяти участь в торгах за лоти можна в залі аукціонного дому Goldens до 24 вересня включно, а також онлайн за посиланням:
https://gs-art.com/auctions/ukrainian-collactable-graphics-ceramics-75/lots/
Експозиція доступна до перегляду за адресою:
Київ, вул. Леоніда Первомайського, 4
Графік роботи галереї:
16–24 вересня
12:00 – 19:00
Без вихідних
