Музей - Пошук

06/10/2026

Людвіг Вітьман, який проживав після Другої світової в селищі Бабинці (нині – Бучанський район Київської області), встиг відчути на собі всі злигодні війни: зазнав переслідувань, побував на примусових роботах, пройшов бойовий шлях рядового воїна Червоної армії.

Детальніше за посиланням:
https://vbz.martyrology.org.ua/return/render_article.php?id=290

26/08/2026

Іван Перелигін, уродженець Білорусії, під час нацистської навали виконував постійні вильоти з метою розвідки для створення карт ворожих територій. На сьогодні його правнук, Родіон Батулін («Гена»), вже понад 10 років веде боротьбу з російськми окупантами.

Детальніше про цю історію - за посиланням:
https://vbz.martyrology.org.ua/return/render_article.php?id=288

26/06/2026

26 червня – День кримськотатарського прапора, символу незламності гордого народу, який не відділяє себе від української нації. Незважаючи на те, що його представники воювали в Червоній армії, 18 травня 1944 року радянсько-комуністична влада примусово виселила цей етнос до азійської частини СРСР. Попри всі труднощі, кримські татари вистояли, повернулися на рідну землю й відновили свою символіку. Та заклятий ворог не заспокоївся й у 2014 році знову окупував Крим, тож значна їх частина змушена була знову покинути домівки.
Але боротьба триває, і одним із методів спротиву є ідентифікація себе за допомогою символіки. За ініціативою кримчанина İsmail Ramazanov було пошито найбільший кримськотатарський прапор і запущено його на повітряних кульках до Криму. У 2024 році це знамено внесли до Книги рекордів України. Нині воно зберігається у фондах Музею війни.

18/05/2026

11/05/2026

«Я хочу, щоб люди дізналися більше про мого дідуся і пам’ять про нього жила якомога довше», – із цих простих щирих слів розпочалась історія пошуку, з якою до Національного музею історії України у Другій світовій війні звернулась онука фронтовика Дмитра Черткова.

Детальніше про цю історію за посиланням:
https://vbz.martyrology.org.ua/return/render_article.php?id=287

08/05/2026

У День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років віддаємо шану всім, хто здобув Перемогу.
На жаль, мільйони не дожили до омріяного повідомлення: хтось загинув в окупації, хтось – на фронтових шляхах. Один із них – Яків Павлик. Він поклав своє життя під час оборони Севастополя. У своєму останньому листі до дружини боєць написав: «Сьогодні я поки ще живий і здоровий, а за дальші хвилини ручатися не можу. Й щодо вас усіх – я не знаю, чи ви є там, чи немає…»

Детальніше про цю історію за посиланням:
https://vbz.martyrology.org.ua/return/render_article.php?id=286

03/04/2026

Ув’язнення під час німецько-радянської війни відіграло вирішальну роль у долях братів Тернових із Київщини. Петрові, молодшому, неволя врятувала життя, а Іван, старший, потрапив із таборів на фронт, де й загинув.

Детальніше за посиланням:
https://vbz.martyrology.org.ua/return/render_article.php?id=285

10/03/2026

Українці – воїни Червоної армії, загиблі на фронтах Другої світової війни, – навіть не уявляли, що їхні нащадки змушені будуть вести боротьбу з бюрократією за їх увічнення, як це робили діти загиблого Василя Чернявського.

Детальніше за посиланням:
https://vbz.martyrology.org.ua/return/render_article.php?id=284

24/02/2026

martyrology.org.ua доповнено 30 805 персональними записами та 40 594 сканографіями документів по Рівненській області.

11/02/2026

Війна – це біль, страждання, моменти радості, героїчних та боягузливих учинків, зокрема дезертирство. Скільки військових під час німецько-радянської війни були зараховані дезертирами і чи всі були справді такими – ніхто сказати не зможе. Деякі людські історії стають відомі при опрацюванні Документального фонду обліку втрат, зібраному в Музеї війни (Національний музей історії України у Другій світовій війні. Офіційна стор.). Так, документи Київських військкоматів розкрили історію про помилкове тавро «дезертир» військовослужбовця Челюбаєва Олексія Назаровича.

Детальніше за посиланням:
https://vbz.martyrology.org.ua/return/render_article.php?id=283