Пропонуємо до Вашої уваги сторінку одного із трьох шевченківських музеїв Києва. Музей створено у будинку, де Тарас Шевченко жив у 1846-1847 роках – до арешту у справі Кирило-Мефодіївського товариства.
Якщо Ви ще не були тут, то маєте чудову нагоду відкрити для себе щось нове про Шевченка. Якщо Ви вже відвідували цей музей, то знаєте, що це місце, куди хочеться повертатися, тож приходьте ще, щоби знову пригадати і відчути цю атмосферу.
У будь-якому разі, якщо Вам захочеться відпочити від галасу мегаполіса, то маєте шанс, відійшовши два кроки від Майдану Незалежності, опинитися у тихому спокійному місці: серед високих споруд сучасного центру Києва заховався одноповерховий будиночок з мансардою, у якому відчувається щось рідне, домашнє, де панує якесь таке приємне й врівноважене позачасся. Тут вирування міста й галас Хрещатика раптово змінюється на спокій дому, легкість і тиху умиротвореність.
Коли приходиш сюди, то складається враження, що це дійсно ідеальне місце для творчої людини. Садиба пропонує спокійний простий побут, якому не треба приділяти надмір часу і зусиль – натомість можна вільно й вибухово творити, тільки лови натхнення. За словами Олександра Афанасьєва-Чужбинського, близького приятеля Шевченка, який також винаймав кімнату у цьому домі, тут вирувало „життя у надзвичайно поетичній атмосфері”. Шевченко прожив тут рік – дуже насичений і особливий. Він писав, малював, спілкувався з друзями. Тут творив замальовки київських краєвидів (у музеї можна побачити оригінальні Шевченкові офорти), тут написані „Лілея” і „Русалка” (є факсиміле рукопису цих балад), тут відбувалися зустрічі з цілою когортою відомих людей. Час проходив захопливо, насичено і вільно. Ця свобода і творчий лет відчуваються якось дуже підкреслено – можливо, через той факт біографії, який дуже з цим усім контрастує, через той різкий поворот долі, яким закінчилося перебування Шевченка в цьому домі – арешт. На його фоні загострюється й підсилюється відчуття натхнення і вільної атмосфери цього дому.
У будинку два безпосередньо „Шевченкові” місця: його кімната і художня студія на мансарді. Шевченкова кімната – та, що виходить вікнами на вулицю. У ній все облаштовано так, щоби відвідувачі могли побачити, уявити і відчути, яким був побут Тараса Шевченка. З особливих цікавинок – особисті речі поета, справжні, ті, якими він користувався.
І ще один Шевченків куточок – кімната на мансарді, яка була для Тараса Григоровича художньою майстернею. Тут також є особисті речі художника.
Навколо будинку – подвір’я і сад, де можна просто прогулятися чи посидіти на лавочці й відпочити. А в саду росте шовковиця, яка його, Тараса Шевченка, точно пам’ятає.
Мабуть, це місце – одне із найкращих втілень ідеї музею, адже забуваєш, що це музей. Він живий. Туди заходиш – і відчуваєш домашність, специфічний колорит того часу. Тут зберігають саме час: збереглися не лише матеріальні речі, але й атмосфера. Тут досі живуть маленькі історії з Тарасового побуту, як, наприклад, розказана другом Шевченка журналістом Віктором Аскоченським байка про один спекотний літній день, яку можна назвати „Шевченко і жебрак”.
Про те, як з’явився будинок, його історію, як він став „Шевченковим”, що у ньому можна побачити, почути і відчути – запрошуємо ознайомлюватися за поданими нижче ланками.
А найкраще прийти туди в реальному часопросторі. Відвідати Шевченкову кімнату, побачити його особисті речі, роздивитися деталі на оригінальних офортах. Відчути, що таке гортати альбом з його замальовками. Зануритися в атмосферу його побуту, відчути ритм його часу. Походити кімнатами, коридорами, сходами, погуляти в садочку, поспілкуватися із працівниками музею – воно варте того. До слова, відразу відкиньте психологічне налаштування „іду в музей ставити галочки”. Ідіть, як в гості до добрих друзів. Співробітники музею – щирі, привітні люди, готові розповідати і ділитися найцікавішим про Шевченка, відповідати на Ваші питання і дарувати Вам усмішки. Чудова нагода надихнутися від людей, які люблять свою справу, кожен куточок цього будинку, кожну найменшу дрібничку.
Цікаво, що Тарас Шевченко, винаймаючи кімнату в цьому будинку у 19 столітті, напевно, навіть не уявляв, що селиться в самісінькому центрі Києва 21 століття. Тоді він селився в одній зі звичайних кімнат типового тогочасного будиночка в околиці столиці. А тепер це, м’яко кажучи, зовсім нетипове місце для центру Києва. Отож, як пройти з Майдану Незалежності в 19 століття? Завітайте в хатину з садом за адресою провулок Шевченка, 8а. Запрошуємо!
