17/10/2026
☝18 жовтня 2026 року - останній день роботи виставки “Ровесники 2.0”, що діє у нашому музеї в рамках субпроєкту “Безжурне покоління” і присвячена таємницям дитинства. Завершуємо розповідь про багатозначні сенси експозиції, яку ви ще можете встигнути оглянути.
🖼 Остання, третя частина виставки - це оповідь про зростання дітей, які навчаються у гімназії в очікуванні свого прекрасного майбутнього. Велика парта-вітрина стоїть біля бічної стіни білої зали, на якій з’явилися віртуальні “вікна” гімназійного класу, що з них видно будівлю університету Св. Володимира (нині - Червоний корпус Національного університету Тараса Шевченка). Ці вікна - алюзія до цитати з М. Булгакова, яка є квінтесенцією сприйняття його поколінням перспектив вищої освіти і ставлення до університету:
🛳 “О, вісім років навчання! Скільки у них було недолугого і сумного і зневірливого для хлопчачої душі, але і скільки радісного. Сірий день, сірий день, сірий день, ут консекутівум, Кай Юлій Цезар, кіл з космографії і вічна ненависть до астрономії від дня цього кола. Але зате і весна і гуркіт у залах, гімназистки у зелених фартухах на бульварі, каштани і травень, і, головне, вічний маяк попереду — університет, значить, життя вільне,— чи розумієте ви, що означає університет? Заходи сонця на Дніпрі, воля, гроші, сила, слава.”
✨ Образ університету як маяка, провідної зірки в бурхливому океані підліткового життя - позиція, якій слід навчати сучасних дітей, плекаючи повагу до вищої освіти, шанування академічного братства - все те, що роками виховувалося з покоління у покоління в середовищі інтелігентів, для яких “Gaudeamus” існував над фальшивим пафосом, і був дійсно піснею єднання людей, які подолали нелегку вершину вищої освіти й були гідними отриманих дипломів.
✨ Саме тому на цій стіні між віртуальними “вікнами” розміщено листівки зі сценами з життя Першої київської класичної гімназії та архівні копії переважно навчальних документів героїв нашої виставки - екзаменаційні відомості та атестати М. Булгакова, Ф. Ернста, П. Филиповича, М. Зерова.
✨В першій вітрині розташовано путівник-репродукцію панорами “Голгофа”, що знаходилася на Володимирській гірці від 1902 до 1934 рр. Діти, що навчалися у київських навчальних закладах, бували там, в тому числі зі шкільними екскурсіями. На передньому плані - олов’яні фігурки римських воїнів кін. ХІХ ст. Разом із зображенням панорами вони ніби створюють ілюстрацію до глави “Страта” роману “Майстер і Маргарита”.
✨У другій вітрині - навчальні посібники з географії та богослов’я і оригінальне фото 1908 р. М. Булгакова, який закінчив гімназію, маючи в атестаті дві п’ятірки - саме з цих предметів. Також тут є рідкісна можливість побачити збірку робіт учнів Першої гімназії “Молоді паростки”, присвячену пам’яті вчителя географії М. Т. Черкунова. Книжку розгорнуто на тексті одного з учнів, який описує мнемонічний прийом Черкунова, згаданий К. Г. Паустовським у “Повісті про життя”, що його вчитель використовував для кращого запам’ятовування учнями географії Азії.
✨Третю вітрину присвячено М. Зерову, який навчався у гімназії на клас старше від М. Булгакова і та Ф. Ернсту, який в свою чергу навчався на історико-філологічному факультеті одночасно з М. Зеровим та П. Филиповичем.
✨Федір (Теодор) Ернст є прикладом самостійного формування людиною власної політичної національності. Будучи етнічним німцем, Ернст став видатним українцем і по суті віддав життя за Україну подібно до М. Зерова і П. Филипповича, хоча всі вони були не воїнами, а кабінетними вченими.
✨Муляжі лекційних (залікових) книжок Булгакова та Ернста дають можливість дізнатися, які предмети вивчали на двох факультетах університету - медичному та історико-філологічному. Імена багатьох представників професури є окрасою пантеону видатних вчених України і Києва. Слід також звернути увагу, що Ф. Ернст склав свою останню сесію за 1914 р. лише у 1917 р. Причиною тому було його заслання до Сибіру на 3 роки за національною ознакою, адже під час Першої світової війни у Російській імперії піднялася хвиля шовіністичного переслідування всього німецького і самих німців як представників ворожої держави. Саме тому, зокрема, було ліквідовано київську жіночу лютеранську гімназію Св. Катерини, у якій навчалися сестри М. Булгакова.
⚡Експозиція завершується листівкою із зображенням роботи канадського художника Ф. Буало “Надходження бурі”, що ілюструє передчуття Світової війни. Мати, що притискає до себе синів - представників “безжурного покоління” - з болем і тривогою вглядається у майбутнє, яке чекає на її дітей.
🌳 Для пояснення тісноти контактів, різноманіття і переплетеності доль людей, про яких розповідається на виставці, у нашому залі виросло Дерево зв’язків, роздивившись яке, маємо надію, глядач відкриє для себе дещо нове.
👨👩👧👦 Хотілося б присвятити цю виставку нашим дітям й дітям, якими були наші герої і кожен із нас. Пам’ятаймо, що дитинство — це дуже важливо. Те, чим займаються діти, чим захоплюються, що вони відчувають — важливо. Кожна найнікчемніша на думку дорослих, але видатна з точки зору дитини деталь є дійсно значущою. Адже вона — один з камінчиків, із яких мурується майбутнє доросле життя.
Ганна ПУТОВА, куратор виставкового проєкту “Ровесники”
Запрошуємо до світу дитинства “Безжурного покоління”.
Музей можна відвідати щодня, крім понеділка та вівторка.
Умови відвідин - за посиланням: https://www.facebook.com/share/p/1C4425SjmV
