28/06/2026
28 червня — особлива дата в історії родини Франків. Цього дня народився Петро Франко. І цього ж дня, через 51 рік, його востаннє бачили живим. Доля ніби замкнула коло.
Ми звикли говорити про нього як про сина Івана Франка. І часто забуваємо, що він сам став людиною, яка творила українську історію.
Петро Франко прожив життя, якого вистачило б на кілька біографій. Він був одним із засновників «Пласту», старшиною Українських січових стрільців, авіатором Української Галицької армії, ученим-хіміком, педагогом, винахідником, автором десятків наукових праць. Людиною, яка вірила, що Україну потрібно будувати не лише зброєю, а й освітою, наукою, вихованням молоді.
Але для тоталітарної системи цього було достатньо, щоб стати небезпечним.
Його життя поступово стискалося між війнами, зміною імперій, підозрами й переслідуваннями. І навіть коли він займався наукою, минуле українського офіцера й пластуна нікуди не зникло.
28 червня 1941 року, у власний день народження, Петра Франка, який уже перебував під домашнім арештом у Львові, вивели з дому. Сказали лише одне слово: «Евакуація». Разом з академіком Кирилом Студинським його посадили в автомобіль і повезли у невідомому напрямку.
Удома залишилися дружина Ольга та дві доньки.
Родина чекала.
Спочатку — день.
Потім — місяці.
Потім — роки.
І чекали все життя.
Радянська влада роками приховувала правду. Родині повідомляли різні версії: що Петро Франко загинув під час бомбардування, що працює на секретному заводі в Сибіру, навіть що надсилає листи. Жодна з них не підтвердилася.
Лише десятиліття потому архівні документи почали відкривати справжню картину. Збереглася шифротелеграма НКДБ СРСР від 6 липня 1941 року, у якій нарком держбезпеки УРСР Павло Мєшик повідомляв Москву про арешт Петра Франка, Кирила Студинського та інших українських діячів і просив дозволу на їхній розстріл через неможливість евакуації. На документі збереглася резолюція «За», яку поставили Лаврентій Берія, В'ячеслав Молотов і, найімовірніше, Георгій Малєнков.
Остаточно обставини загибелі Петра Франка й досі не встановлені. Проте службова довідка КДБ 1969 року, складена після перевірки архівних матеріалів, містить висновок, що Петро Франко був заарештований і розстріляний без суду і слідства. Його місце поховання залишається невідомим.
У нього немає могили, до якої можна принести квіти. Та є пам'ять.
І є життя, яке стало прикладом того, що любов до своєї країни вимірюється не лише словами, а щоденною працею, відповідальністю і готовністю жертвувати собою.
Сьогодні ми згадуємо Петра Франка не лише як сина Великого Каменяра. Ми згадуємо людину, яка сама стала частиною української історії.
#петрофранко #ІванФранко
