Графік роботи: субота та неділя з 12:00 до 18:00
Адреса: Культурно-мистецький комплекс «Співоче поле», вул. Лаврська, 41
Музей українського грамзапису (МУГ) заснований Наказом КМЦНТКД №34 від 16 червня 2023. Відкриття експозиції 26 серпня 2023 року.
Місце київської «прописки» виставкового проєкту – Культурно-мистецький комплекс «Співоче поле», вулиця Лаврська, 41 – обрано не випадково. Сцена Співочого поля – сакральне місце для українських музикантів. Тут багатьма робились перші кроки у мистецтві.
У колекції Музею зібрані скарби української музики на різних звукових носіях. Експозиція розповідатиме про історію грамзапису. Колекція МУГ почалась з понад 400 одиниць збереження основного фонду, що продовжує поповнюватись, формується допоміжний фонд.
Ідеолог створення музею, його керівник – культовий музикант, один з піонерів української електронної сцени Іван Москаленко (DJ Derbastler).
Ідеєю надихнувся і взявся за створення МУГу відомий український культуртрегер, директор Київського міського центру народної творчості та культурологічних досліджень Федір Баландін.
Сьогодні МУГ тільки починається. Попереду – розширення, культурологічні розвідки, експедиції, присвячені різним аспектам музичної культури України і Світу. Будемо щасливі співпраці з усіма небайдужими до музики «доцифрової» доби дослідниками та дослідницями !
Дякуємо за підтримку Департаменту культури КМДА.
Історична довідка
Вважається, що перші звукозаписи пісень українською мовою відбулись у Лондоні в 1899 році. Початок ХХ ст. відзначився появою платівок
з українським оперним співом – сестри Крушельницькі, О. Мишуга,
Ф. Лопатинська. Важливий імпульс справі звукозапису в Україні надала Леся Українка. Організована нею етнографічна експедиція 1908–1909 рр. вперше зафіксувала на фонограф кобзарський спів.
Осередками звукозапису в Україні були Київ (де ще 1909 року на студії «Інтернаціональ Екстра Рекорд» М. Лисенко спільно з артистами трупи М. Садовського записав перші 11 платівок із фольклорним репертуаром), Одеса, Харків та Житомир.
Еволюціонували пристрої відтворення та носії звукозапису: на зміну шелаковим платівкам прийшли вінілові. Виникали різні варіації форматів грамплатівки: флексі-диски, семи-, десяти- й дванадцятидюймовки тощо.
В умовах тоталітарної системи виник андеграундний сегмент – саморобні платівки на рентгенівських знімках («музика на кістках»), нелегальні товкучки контрабандних зарубіжних вінілів (т. зв. «бáлки»).
За «Сов’єтів» на потужностях монополіста грамзапису, фірми «Мелодія», час від часу виходили малотиражні записи українських виконавців
та піратські копії зарубіжних альбомів.
На щастя, стрімкий перехід музики в цифровий формат не зробив «вініл» колекційною архаїкою – нова потужна хвиля зацікавлення музикою на касетних і вінілових релізах тільки починається.