31/07/2026
Фото «Танкісти РКЧА 1936 рік» було зроблено 28 лютого 1936 року. Місце зйомки: м. Коростень. Фотограф невідомий. На фото — військовослужбовці, командири легких танків або механіки-водії середніх танків навчальної роти в/ч 2622 46-ї стрілецької дивізії РКЧА у демісезонній спеціальній формі зразка 1934–1936 років.
На фото зображено реальну форму та спорядження молодших командирів танкових військ РКЧА станом на початок 1936 року. Це фото надійшло до нашого музею від родини Долударевих у липні 2026 року.
Історія експоната
На цій фотографії зображені військовослужбовці (командири або механіки-водії) автобронетанкових військ РКЧА у демісезонній спеціальній формі зразка 1934–1936 років. Один із двох танкістів на фото — старшина Долударев Трофим Федорович.
1. Танкові шоломи зразка 1934 року (шкіряні)
Обидва танкісти одягнені в шкіряні танкові шоломи зразка 1934 року (також відомі як «довоєнний» тип). Це не радіофіковані шоломофони, а виключно захисні головні убори.
Матеріал: Шоломи пошиті з високоякісної натуральної гладкої шкіри (хромового шеврету) чорного або темно-коричневого кольору.
Конструкція купола: На куполі кожного шолома чітко видно три поздовжні захисні валики (амортизатори), що проходять від чола до потилиці. Вони щільно набивалися натуральним кінським волосом для захисту голови від ударів об броню.
Налобний валик: Спереду, прямо над бровами, розташований поперечний налобний валик. На нього насунуті захисні окуляри.
Вушні клапани: Бічні клапани закривають вуха та щоки. На них видно три вертикальні валики, що розходяться «віялом». На лівому шоломі (у танкіста зліва) чітко помітний характерний круглий відкидний клапан на лівому «вусі», що закривав вентиляційні отвори (люверси), а також давав можливість встановити навушник (телефон).
Підборідний ремінець: Тонкий шкіряний ремінець застібався під підборіддям на маленьку металеву пряжку.
Введено: Постановою РНК СРСР № 175 від 29 січня 1934 року та Циркуляром НКО № 4.
2. Захисні окуляри-напівмаски (льотний/автомобільний тип)
На лобову частину шоломів підняті захисні окуляри. Це класичний довоєнний тип, який постачався до ВПС та бронетанкових військ.
Конструкція: Окуляри складаються з двох круглих металевих рамок (оправ), у які вставлялися безосколкові скельця (триплекс) або целулоїдні лінзи. Рамки оснащені стяжними гвинтами у верхній частині для швидкої заміни скелець.
Основа (обтюратор): Металеві рамки вшиті в широку м’яку напівмаску з натуральної шкіри, краї якої зсередини підбиті оксамитом або фланеллю для щільного прилягання до обличчя та захисту від дрібнодисперсного пилу.
Кріплення: Окуляри утримуються на шоломі за допомогою широкої тканинної еластичної стрічки (гумки), яка проходить по потиличній частині купола.
Введено: Наказом РВР СРСР № 400 від 8 грудня 1928 року.
3. Шкіряні куртки (пальто) зразка 1934 року
Танкісти одягнені у спеціальне обмундирування мотомеханізованих військ РККА — двобортні шкіряні куртки (офіційно — шкіряне пальто), введені Наказом Наркома оборони СРСР № 67 від 14 травня 1934 року.
Матеріал: Щільна, важка волов’яча або кінська шкіра спеціального вичищення з водовідштовхувальним просоченням. Колір — чорний або темно-коричневий.
Крій: Куртки двобортні, з глибоким запахом для захисту від зустрічного вітру та протягів у відкритих люках. Застібалися на два ряди великих формених ґудзиків.
Комір: Відкладний комір, який у піднятому стані повністю закривав шию. На комірах розташовані суконні петлиці (чорного кольору з червоним кантом для танкових військ), із знаками розрізнення у вигляді 4 трикутників, що відповідає військовому званню старшина. Звання введено Наказом Народного комісара оборони (НКО) СРСР № 176 від 3 грудня 1935 року (на підставі Постанови ЦВК і РНК СРСР від 22 вересня 1935 року «Про введення персональних військових звань керівного складу РКЧА»)
У автобронетанкових військах (АБТВ) РКЧА зразка 1936 року чотири трикутники на петлиці надавалися військовослужбовцям на таких ключових посадах (згідно зі штатним розкладом):
Старшина танкової роти (головний помічник командира роти з господарських та адміністративних питань).
Командир легкого танка (наприклад, Т-26 або БТ-5/БТ-7, якщо на цю посаду за штатом було призначено досвідченого військовослужбовця молодшого командного складу, який прослужив понад строк).
Механік-водій середнього танка (наприклад, трибаштового Т-28).
Командир башти середнього танка.
Рукави: Прямі, із прихованими внутрішніми вовняними напульсниками (манжетами), що запобігають потраплянню холодного повітря в рукави.
Введено: Наказом Наркома оборони СРСР № 67 від 14 травня 1934 року.
4. Поясні ремені
У самому низу кадру видно елементи поясного спорядження, одягнені поверх шкіряних курток.
Матеріал і тип: Широкі поясні ремені з товстої коричневої або чорної шорно-сідлової шкіри.
Пряжка: Використовувалися стандартні одношпінкові металеві рамчасті пряжки прямокутної форми. На цих ременях у польових умовах закріплювалася кобура для пістолета ТТ або револьвера Нагана.
На фотографії видно чудову якість елітного спорядження автобронетанкових військ РККА середини 1930-х років. Шкіряне обмундирування (шолом і куртка) забезпечувало максимальну практичність: шкіра не вбирала розлите в танку моторне масло та бензин, легко очищалася від бруду й захищала екіпаж від опіків у разі можливого загоряння техніки.
Основними типами танків, на яких могли служити ці бійці у 1934–1936 роках, були легкі швидкохідні танки серії БТ (БТ-5 і найновіші на той момент БТ-7), а також найпоширеніші піхотні танки Т-26.
Цікаві факти
Факт 1: На фото зображено «еліту» елітного роду військ.
У 1936 році автобронетанкові війська РКЧА вважалися ультрасучасним і найпрестижнішим родом військ (як космонавти в 1960-х). Однак статус бійців на фото ще вищий — 4 трикутники в петлицях означають звання старшини. На той час це були переважно надстрокові військовослужбовці, професійні «технарі», які досконало знали складні двигуни танків БТ або Т-26. Кожне таке шкіряне пальто-куртка та шолом шилися з дорогого хромового шеврету (високоякісної натуральної шкіри) за спецзамовленням НКО. Рядовим червоноармійцям-танкістам такий розкішний шкіряний комплект не належав — вони носили звичайні брезентові або кирзові комбінезони та тканинні шоломи.
Факт 2: Окуляри на їхніх шоломах насправді «бачили» небо.
Хоча чоловіки на знімку — стовідсоткові танкісти, окуляри на їхніх головних уборах спочатку розроблялися для авіації. У середині 1930-х років танкова промисловість СРСР не встигала забезпечувати екіпажі спеціалізованими засобами захисту очей від пилу. Замість цього військове керівництво скористалося авіаційними складами. Танкісти на фото носять льотні окуляри-напівмаски, призначені для пілотів літаків з відкритою кабіною (таких як легендарні винищувачі І-15 або розвідники Р-5). Конструкція виявилася настільки ідеальною для захисту від пилу на швидкості, що танкісти «присвоїли» її собі на наступні півстоліття.
Факт 3: Ці шоломи були абсолютно «німи».
Сучасній людині важко уявити танковий шолом без вбудованих навушників і мікрофонів (ларингофонів). Однак шоломи зразка 1934 року на фото — це виключно захисні «шапки-амортизатори». Їх набивали звичайним кінським волосом, щоб танкіст не розбив голову об сталеві виступи всередині тісної башти Т-26 під час руху по бездоріжжю. Радіостанції на танки БТ-5 і БТ-7 у 1936 році тільки починали встановлювати, і то переважно на машини командирів рот або батальйонів (так звані «радійні танки» з поручневими антенами навколо башти). Більшість екіпажів у той час спілкувалися всередині танка виключно поштовхами ногами в плечі механіка-водія, а між танками — за допомогою сигнальних прапорців.
Більше інформації на офіційному сайті музею:
Фото «Танкісти РКЧА 1936 рік»