Донецький обласний художній музей

11/10/2026

Донецький обласний художній музей щиро вітає митців Донеччини з Днем художника! Дякуємо за плідну співпрацю, творчість і підтримку спільних мистецьких ініціатив. Бажаємо натхнення, нових здобутків і сподіваємося на реалізацію нових спільних проєктів!
День художника об’єднує митців Донеччини та відкриває світові культурну самобутність краю
Триває Війна за Незалежність України, і в цей час мистецтво набуває особливого значення — зберігає пам’ять про людей і міста, осмислює пережите та розповідає про Україну світові.
Митці Донеччини продовжують формувати культурний образ краю, зберігаючи його самобутність та відкриваючи нові горизонти творчості.
Мистецький простір України цьогоріч збагачувався виставками та творчими проєктами художників Донецької області, різноманітними за тематикою та художньою мовою.
У Кременчуці на виставці «Старовинний Бахмут» Сергія Садчикова був представлений графічний літопис рідного міста, що повертає до його архітектури та історичної пам’яті.
У Києві художник з Мирнограда Роман Мінін представив проект «З антології шахтарського життя» — мистецьке осмислення образів і символів шахтарського краю, виставка «12 історій віри» живописця і скульптора з Краматорська В’ячеслава Гутирі стала роздумом про духовні опори людини, а горлівський митець Петро Антип долучився до проєкту «Дерево Буття», звернувшись до теми в’язку людини з рідною землею, її корінням та пам’яттю поколінь.
Персональна виставка «Зимовий блюз» живописця і графіка зі Слов’янська Андрія Кутани у Хмельницькому відкрила глядачам красу зимових пейзажів.
Художник із Донецька Сергій Захаров у Черкасах презентував виставку «Про тебе», звернену до внутрішнього світу людини. Слов’янський художник Сергій Сметанкін долучився до Всеукраїнського культурно-мистецького проєкту, присвяченого Дню Незалежності України.
Особливе місце серед мистецьких ініціатив посів проєкт «Код Донеччини», у якому знакові образи рідного краю отримали нове художнє втілення. Маріупольська художниця Оксана Гнатишин створила роботи, присвячені історії, природі та культурній самобутності Донеччини, які стали основою поштового випуску АТ «Укрпошта». Згодом ці твори експонувалися у Львові на персональній виставці мисткині «Світлотінь».
Мистецтво стає й простором діалогу між країнами. Живопис художника та військовослужбовця з Краматорська Артура Новікова був представлений у Черкасах у спільному українсько-литовському проєкті «Рідні барви. Спільні горизонти». У Берліні на персональній виставці «DELTA» знайомила глядачів зі своєю творчістю художниця з Бахмута Олена Клочко, роботи маріупольської мисткині, засновниці Міжнародного фестивалю сучасного мистецтва TRACE Ірини Федоренко експонувалися в Мюнхені. Так митці Донеччини стають своєрідними культурними амбасадорами краю, відкриваючи його Україні та світові через мистецтво.
З нагоди Дня художника щиро вітаємо митців Донеччини! Дякуємо за творчість, що зберігає культурну пам’ять краю та гідно представляє його в Україні й світі. Нехай ваша творчість і надалі надихає, об’єднує та стає джерелом сили для майбутнього відновлення рідного краю!

06/10/2026

У Харківському історичному музеї імені М.Ф. Сумцова триває проєкт «Слобожанський код. Церковна старовина» за підтримки Українського культурного фонду, який реалізується ГО «КЛІО ХАБ» у партнерстві з Харківською державною науковою бібліотекою імені В.Г. Короленка.

Проєкт охоплює церковні реліквії з колекцій Харківському історичному музеї імені М.Ф. Сумцова XVII-XX ст., що репрезентують релігійну складову культурної спадщини Слобожанщини, яка є невід'ємною частиною загальноукраїнської та європейської духовної традиції.

За час реалізації проєкту були сфотографовані 402 музейні предмети, відскановані 59 богослужбових книг, створений мультимедійний каталог оцифрованих предметів, до якого мають вільний онлайн-доступ усі зацікавлені користувачі незалежно від місця перебування.

Для доступу до оцифрованих колекцій був розроблений спеціальний вебсайт, на якому розміщені каталог та віртуальна 3D-виставка «ВИБІР. ВИМІР. ВІЧНІСТЬ», яка є окремим продуктом проєкту.

Актуальність проєкту полягає в тому, що він охоплює частину культурної спадщини Слобожанщини у цифровому просторі. Через можливість доступу до цифрових відтворень богослужбових книг, православних ікон, металевої пластики, церковного облачення та інших предметів сакрального мистецтва, у тому числі пам'яток часів козацького бароко, а також артефактів, що репрезентують багатоконфесійне розмаїття Слобожанщини, всі зацікавлені можуть ознайомитися з різними пластами української історії та культури.

Віртуальна 3D-виставка дає можливість детально оглянути 50 музейних пам'яток, відсканових у вигляді 3D-моделей. Завдяки новітнім технологіям є можливість відвідати виставку за допомогою VR-шолому.

В умовах війни, яку веде рф проти України, проєкти з оцифрування музейних колекцій надзвичайно важливі. Предмети постійно знаходяться під загрозою знищення, відриваються від культурного ґрунту своєї батьківщини та стають недоступними для конкретних громад. Для подолання цих викликів війни як раз і працюють механізми цифровізації культурної спадщини, які зберігають для наступних поколінь усе те, що було культурною традицією їхніх предків.

Підтвердженням того, що проєкт «Слобожанський код. Церковна старовина» охоплює всю Слобожанщину, є ікона Божої Матері «Знамення» створена на початку ХХ ст. і придбана музеєм у мешканця Харкова Суслова Володимира Ставрійовича, уродженця Донецької області.

На сайті проєкту «Слобожанський код. Церковна старовина» ви зможете переглянути мультимедійний каталог https://church.slobocode.art/uk-UA та побувати на віртуальній виставці https://church.slobocode.art/uk-UA/vr-exhibition.

01/10/2026

ПОКРОВА ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ – СИМВОЛ ЗАСТУПНИЦТВА, ВІРИ ТА ЗАХИСТУ
Покрова Пресвятої Богородиці – один із найшанованіших образів християнської традиції, у якому втілено прагнення людини до захисту, душевного спокою та небесного заступництва. Протягом століть до Божої Матері зверталися з молитвами про мир, добробут родини, здоров’я близьких і збереження життя.
В основі свята лежить переказ про чудесне явлення Богородиці у Влахернському храмі Константинополя на початку X століття. За церковним переданням, святий Андрій Юродивий та його учень Епіфаній побачили Пресвяту Діву, яка молилася за людей, а згодом розпростерла над ними свій покров. Це видіння стало символом Її невпинної молитви за людство та небесної опіки над тими, хто шукає порятунку й розради.
В іконографії Покрови особливе місце посідає образ Богородиці з омофором (покривалом), що символізує захист і милосердя. Композиція традиційно поєднує небесний і земний світи: у верхній частині постає Божа Матір, а в нижній зображуються люди, які звертаються до Неї з молитвою. У різних іконографічних варіантах Покрову тримає сама Богородиця або ангели. Усі елементи композиції об’єднані спільною ідеєю – вірою в заступництво та силу молитви.
Для українців Покрова має особливе історичне й духовне значення. Її шанування міцно пов’язане з козацькою добою: козаки вважали Богородицю своєю небесною покровителькою, будували на Її честь храми та зверталися до Неї перед військовими походами. Так сформувався окремий різновид українського іконопису - «Козацька Покрова», на якому під покровом Божої Матері зображували гетьманів, козацьку старшину та інших представників українського суспільства.
Сьогодні Покрова Пресвятої Богородиці набуває особливого звучання для України. Це день, коли молитва за захисників і захисниць, за родини, які чекають на своїх рідних, за зниклих безвісти, поранених і тих, хто переживає втрату, поєднується з надією на мир і справедливий спокій. У цей день ми особливо гостро відчуваємо цінність людського життя, родинного тепла та рідного дому.
Перед образом Покрови люди здавна моляться про захист від небезпек, здоров’я близьких, злагоду в родині та добру долю. Для багатьох ця ікона є не лише святинею, а й символом внутрішньої опори – нагадуванням про віру, яка допомагає вистояти у складні часи.
Збереження таких пам’яток у музейних колекціях – це не лише охорона мистецької спадщини. Це також можливість передати наступним поколінням історію віри, традицій і духовних цінностей українського народу.
Нехай образ Покрови Пресвятої Богородиці нагадує нам про силу молитви, цінність родини та надію, що підтримує навіть у найважчі хвилини. Нехай під Її небесним Покровом будуть наші захисники й захисниці, українські родини та вся Україна.
Зі святом Покрови Пресвятої Богородиці!

01/10/2026

«Під Покровом пам’яті. Олексій Юков» — до Дня захисників і захисниць України.

1 жовтня Україна відзначає День захисників і захисниць України — день вдячності тим, хто став на захист нашої держави, її свободи, незалежності та майбутнього.
У фондах Донецького обласного художнього музею зберігається портрет Олексія Юкова — Героя України, керівника пошукового загону «Плацдарм».
Портрет був написаний ще до повномасштабної війни художником Тарасом Дудкою зі Слов’янська — рідного міста Олексія Юкова. Його створення припало на період активного введення в науковий і суспільний обіг відомостей про події Визвольного руху Української Народної Республіки на Слов’янщині у 1917–1919 роках. До дослідження та повернення цієї маловідомої сторінки історії краю Олексій Юков доклав чимало зусиль.
Тоді це був портрет земляка, сучасника, людини, небайдужої до історичної пам’яті рідного краю. Сьогодні, через роки, цей твір набув іншого, особливо глибокого звучання — він став частиною збереженої пам’яті про людину, життя якої було нерозривно пов’язане зі служінням іншим.
Олексій Юков присвятив себе справі, яка потребує не лише професіоналізму, а й особливої людської мужності: пошуку тих, кого забрала війна, поверненню імен загиблим, можливості для родин дочекатися своїх рідних і гідно провести їх в останню путь.
Сьогодні ми дивимося на цей довоєнний портрет уже крізь усвідомлення подальшої долі його героя. Олексій Юков загинув, виконуючи справу, якій присвятив багато років свого життя. До останнього він продовжував свою місію — повертав із забуття імена й долі тих, чиї життя обірвала війна.
Та справа, розпочата ним, не припинилася. Її продовжують дружина Євгенія Калугіна і члени пошукового загону «Плацдарм». У цьому продовженні — вірність справі свого керівника, пам’ять про нього та відповідальність перед тими, кого ще чекають удома.
Для музею цей портрет сьогодні набуває особливого значення – це не лише мистецький твір, а й свідчення часу та носій пам’яті про людину, її вибір, справу і цінності.
День захисників і захисниць України відзначаємо у день Покрови Пресвятої Богородиці. Образ Покрови в українській традиції століттями пов’язаний із заступництвом і захистом, а шанування Богородиці-Покрови посідає особливе місце в духовній традиції українського воїнства.
Сьогодні, згадуючи Олексія Юкова та всіх, хто віддав своє життя за Україну і заради інших людей, звертаємося до цього давнього образу захисту.
Нехай Покров Пресвятої Богородиці оберігає всіх Захисників і Захисниць України. Нехай береже членів «Плацдарму», які продовжують справу, розпочату Олексієм Юковим. Нехай повертаються живими ті, хто сьогодні виконує свій обов’язок.
А пам’ять про тих, хто не повернувся, залишається з нами — у людських спогадах, у продовженні їхніх справ і в музейних творах, які зберігають їхні образи для майбутніх поколінь.
Вічна пам’ять Олексію Юкову.
Шана і вдячність усім Захисникам і Захисницям України.

29/09/2026

29 вересня 2026 року Донецький обласний художній музей провів онлайн-вебінар «Музейні установи як платформа реабілітації військових та їхніх родин: можливості та практики».
В умовах Війни за Незалежність України особливого значення набуває створення можливостей для психологічного відновлення, соціальної адаптації та повернення військовослужбовців і ветеранів до активного суспільного життя. Важливу роль у цих процесах можуть відігравати й заклади культури, зокрема музеї, які сьогодні дедалі більше розширюють свої традиційні функції та стають просторами спілкування, творчого самовираження, культурної участі й емоційної підтримки.
Саме можливостям музейних установ у цьому напрямі, практичним напрацюванням та перспективам міжінституційної співпраці було присвячено вебінар, який об’єднав музейних фахівців, працівників закладів культури Донецької, Хмельницької та Черкаської областей, а також представників територіальних громад Донеччини.
У межах вебінару було представлено низку ґрунтовних доповідей, присвячених практичному досвіду музейних установ у сфері соціалізації, відновлення внутрішніх ресурсів та культурно-мистецької підтримки військовослужбовців, ветеранів і членів їхніх родин та залучення військовослужбовців, ветеранів і членів їхніх родин до творчих і культурних практик.
Директор Державного історико-культурного заповідника «Межибіж», заслужений працівник культури України Олег Погорілець розкрив потенціал музейного туризму як однієї з форм культурної взаємодії, соціалізації та психологічного відновлення військових. У доповіді директора Хмельницького обласного художнього музею Ольги ДолІнської було представлено різні форми залучення військових до творчості — від участі у майстер-класах до презентації їхнього творчого доробку в музейному просторі. Практичними напрацюваннями щодо співпраці музею з реабілітаційними установами та можливостями використання мистецьких практик у роботі з військовими та їхніми родинами поділилася Ірина Данилко, завідувач сектору виставкової діяльності Черкаського обласного художнього музею. Про досвід Донецького обласного художнього музею з використання традиційного та декоративно-ужиткового мистецтва, артпрактик як інструментів культурної взаємодії та емоційної підтримки розповіла Оксана Рязанцева, завідувач відділу «Музей народної архітектури, побуту та дитячої творчості в с. Прелесне».
Представлений під час вебінару досвід засвідчив, що музейний простір може бути не лише місцем збереження та презентації культурної спадщини. а й живим середовищем для спілкування, творчості та соціальної взаємодії. Водночас музейні культурно-мистецькі практики не замінюють професійної медичної чи психологічної реабілітації, а доповнюють її, створюючи додаткові можливості для включення військовослужбовців, ветеранів та членів їхніх родин у культурне і суспільне життя.
Завершився вебінар панельною дискусією, під час якої учасники обговорили особливості та актуальні напрями музейної роботи у цій сфері, результативність уже реалізованих ініціатив та окреслили перспективи співпраці між музеями, закладами культури, громадами та реабілітаційними установами задля потреб тих, хто захищає Україну, повертається з війни та разом зі своїми родинами проходить шлях відновлення.

В допису використані слайди з презентацій спікерів вебінару.

21/09/2026

МИР У НАШИХ ТРАДИЦІЯХ...
21 вересня світ відзначає Міжнародний день миру.
Для нас мир - це можливість жити у своєму домі, ростити дітей, працювати, творити, берегти свою землю та передавати наступним поколінням те, що формує нашу ідентичність.
У народних традиціях багато того, що говорить саме про мирне життя.
Про родину - за святковим столом.
Про працю - у господарстві та ремеслах.
Про дім - як місце тепла й захисту.
Про громаду - де люди підтримували одне одного.
Музейні предмети.... за кожним із них стоїть історія життя людей, які будували свій світ працею, зберігали звичаї та мріяли про майбутнє своїх дітей.
Сьогодні, коли Україна виборює право на мирне життя, ці прості речі набувають особливого значення.
Мир у наших традиціях - це пам’ять про те, заради чого варто берегти свою землю, культуру, дім...

19/09/2026

Українська музика: від кобзи — до сьогодення.
Сьогодні, у третю суботу вересня, Україна вперше відзначає День української музики — нове державне свято, започатковане постановою Верховної Ради України від 27 травня 2026 року.
Українська музика має давню історію, а її звучання крізь століття зберігало пам’ять про людей, події, традиції та духовні цінності нашого народу.
Укрпошта у 2014році здійснила випуск, який допомагає поглянути на цю історію через образи української культури, — сувенірний буклет «Музичні інструменти. Європа 2014».
У ньому представлені два поштові блоки з марками «Козак Мамай» та «Кобза». Видання також містить художній опис українською та англійською мовами, присвячений історії кобзарства та символіці образу Козака Мамая.
Кобза — один із найдавніших українських музичних інструментів. У XVI–XVIII століттях, у час розквіту українського козацтва, вона була особливо поширена й улюблена в народі. Кобзарі не лише створювали й виконували пісні — вони були носіями історичної пам’яті, розповідаючи про життя народу, його боротьбу та прагнення до свободи.
Особливе місце в українській культурі посідає Козак Мамай — образ, у якому поєдналися уявлення про мандрівника, воїна, захисника та людину, нерозривно пов’язану з українською землею і традицією. А кобза в його руках стала символом співучої душі українського народу.
Минуле продовжує звучати сьогодні. Сучасна українська музика — це нові пісні, нові голоси, нові жанри й творчі пошуки. Але в її основі залишається те, що передавалося з покоління в покоління: любов до рідної землі, прагнення свободи, пам’ять, сила духу та здатність говорити про найважливіше мовою музики.

08/09/2026