Корсунь-Шевченкiвський державний iсторико-культурний заповiдник

07/10/2026

ПАМ’ЯТАЙМО ВСІХ, ХТО ВІДДАВ ЖИТТЯ ЗА УКРАЇНУ!

7 жовтня 2022 року, захищаючи рідну українську землю від російської збройної агресії, став Янголом-Охоронцем і поповнив Небесне Військо солдат Швець Руслан Романович, снайпер ІІ категорії 198 окремого батальйону територіальної оборони 111 окремої бригади територіальної оборони.

Народився Руслан Романович 23 травня 1989 року в с. Роги Маньківського (нині – Уманського) району Черкаської області. Згодом родина переїхала до с. Квітки Корсунь-Шевченківського (нині – Звенигородського) району Черкаської області. Працював на будівництвах у Києві й Польщі, потім повернувся до Квіток.

26 лютого 2022 року добровольцем став на захист України. Після короткого навчання в м. Сміла був направлений на фронт. Брав участь у жорстоких боях на Сході України. Загинув від снайперської кулі в с. Терни Лиманської міської громади Краматорського району Донецької області.

Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІ ступеня.

Похований у с. Квітки Селищенської ОТГ. Іменем Героя названа вулиця, на якій він жив.

ЧЕСТЬ І СЛАВА ГЕРОЮ! БЕЗМЕЖНА ВДЯЧНІСТЬ ЗА ЗАХИСТ!

05/10/2026

ПАМ’ЯТАЙМО ВСІХ, ХТО ВІДДАВ ЖИТТЯ ЗА УКРАЇНУ!

6 жовтня 2022 року, захищаючи рідну українську землю від російської збройної агресії, став Янголом-Охоронцем і поповнив Небесне Військо солдат Руснак Віктор Васильович, номер обслуги протитанкового відділення протитанкового взводу 111 окремої бригади територіальної оборони.

Народився Віктор Васильович 14 жовтня 1986 року в с. Шендерівка Корсунь-Шевченківського (нині – Звенигородського) району Черкаської області. Проживав у Києві й Корсуні-Шевченківському.

На другий день повномасштабної російсько-української війни став на захист України. Після короткого навчання був направлений на Луганщину для поповнення місцевої бригади тероборони. Брав участь у боях на Луганщині й Донеччині, у Слобожанському контрнаступі ЗСУ. Попередивши побратимів про небезпеку, загинув під час зачистки від ворога с. Терни Лиманської міської громади Краматорського району Донецької області.

Похований на Алеї Героїв центрального кладовища в м. Корсунь-Шевченківський.

Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, присвоєно звання «Почесний громадянин Корсунь-Шевченківської міської територіальної громади».

ЧЕСТЬ І СЛАВА ГЕРОЮ! БЕЗМЕЖНА ВДЯЧНІСТЬ ЗА ЗАХИСТ!

05/10/2026

ПАМ’ЯТАЙМО ВСІХ, ХТО ВІДДАВ ЖИТТЯ ЗА УКРАЇНУ!

5 жовтня 2022 року, захищаючи рідну українську землю від російської збройної агресії, став Янголом-Охоронцем і поповнив Небесне Військо солдат Сисенко Володимир Іванович, електрик відділення технічного обслуговування бронетанкової техніки ремонтного взводу ремонтної роти бронетанкового озброєння і техніки ремонтно-відновлювального батальйону 30 окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького.

Народився Володимир Іванович 2 грудня1963 року в селі Сахнівка Корсунь-Шевченківського (нині – Черкаського) району Черкаської області. Жив і працював на Донбасі. Після виходу на пенсію повернувся до рідного села.

У лютому 2022 року добровольцем став на захист Батьківщини. Брав участь у боях на Донеччині й Луганщині, у Слобожанському контрнаступі.

Зник безвісті під час ворожого артилерійського обстрілу в районі селища Курдюмівка Торецької міської громади Бахмутського району Донецької області. Рішенням суду визнаний загиблим.

ЧЕСТЬ І СЛАВА ГЕРОЮ! БЕЗМЕЖНА ВДЯЧНІСТЬ ЗА ЗАХИСТ!

03/10/2026

ПАМ’ЯТАЙМО ВСІХ, ХТО ВІДДАВ ЖИТТЯ ЗА УКРАЇНУ!

4 жовтня 2023 року, захищаючи рідну українську землю від російської збройної агресії, став Янголом-Охоронцем і поповнив Небесне Військо солдат Кульбаченко Анатолій Юрійович, розвідник-санітар 1 розвідувального відділення 2 розвідувального взводу розвідувальної роти 82 окремої десантно-штурмової бригади.

Народився Анатолій Юрійович 9 березня 1983 року в Корсуні-Шевченківському Черкаської області. Жив і працював у рідному місті та в Києві.

Брав участь у Революції Гідності.

9 січня 2023 року був мобілізований до Збройних Сил України. Після навчання у Великій Британії і Німеччині брав участь у жорстоких боях на Запорізькому напрямку. Загинув у бою в районі с. Работине Токмацької міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області.

Понад рік і вісім місяців вважався зниклим безвісти. Чин поховання відбувся 30 червня 2025 року в Спасо-Преображенському храмі Православної Церкви України в м. Корсунь-Шевченківський.

Похований у рідному місті на Алеї Героїв центрального кладовища.

Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, присвоєно звання «Почесний громадянин Корсунь-Шевченківської міської територіальної громади».

ЧЕСТЬ І СЛАВА ГЕРОЮ! БЕЗМЕЖНА ВДЯЧНІСТЬ ЗА ЗАХИСТ!

03/10/2026

ПАМ’ЯТАЙМО ВСІХ, ХТО ВІДДАВ ЖИТТЯ ЗА УКРАЇНУ!

3 жовтня 2022 року, захищаючи рідну українську землю від російської збройної агресії, став Янголом-Охоронцем і поповнив Небесне Військо солдат Єфремов Іван Іванович, стрілець військової частини А1872.

Іван Іванович народився 2 грудня 1993 року в м. Часів Яр Бахмутського району Донецької області. Жив і працював у рідному місті.

З липня 2019 року, підписавши контракт, перебував на військовій службі в Збройних Силах України. Брав участь у багатьох жорстоких боях на території Донецької і Луганської областей.

Загинув під час виконання бойового завдання в м. Часів Яр. Похований у м. Дніпро. Дружина з донькою проживають у м. Київ, батьки – у м. Корсунь-Шевченківський.

ЧЕСТЬ І СЛАВА ГЕРОЮ! БЕЗМЕЖНА ВДЯЧНІСТЬ ЗА ЗАХИСТ!

02/10/2026

Хто такі ейситиристи?

Що нам відомо про колекціонування? Знаємо, хто такі філателісти, нумізмати. Рідше зустрічаємо назви боністика, фалеристика, філокартія чи філотаймія.

Є назви напрямків у колекціонуванні, про котрі більшість ніколи не чули. Серед них – ейситиристика.

Ейситиристи – люди, захоплені колекціонуванням знаків оплати проїзду на різних видах транспорту (квитки, талони, картки, абонементи, посвідчення про пільговий проїзд, жетони). Колекціонують квитки на трамвай, тролейбус чи автобус, жетони метро. У колекціях особливо цінуються залізничні квитки, котрі є цікавими історичними документами. Нині, у цифрову епоху, ми вже рідко тримаємо в руках паперовий залізничний квиток. Раніше люди зберігали такі квитки, щоб залишити пам’ять про цікаву подорож, нові відкриття, яскравий відпочинок, незабутні враження, емоції, відчуття.

У чому історична цінність залізничних квитків? Кожний такий квиток розповідає історію. Історію людини, станції, зупинки, вокзалу, маршруту, залізничного вузла, вагонів, цін і тарифів. Відтворює атмосферу подорожей. А ще за квитком можна прослідкувати особливості паперу, оформлення, ступенів захисту, систему контролю оплати.

Серед залізничних квитків вирізняються квитки на картонних бланках. Їх називають «едмондсонівськими». Це перші в світі стандартизовані проїзні документи та справжня класика в колекціонуванні залізничних квитків. Маленькі прямокутні квитки з щільного картону були винайдені англійцем Томасом Едмондсоном у 1840-х роках і використовувалися на залізничному транспорті в багатьох країнах світу, у т.ч. і в Україні в періоди Російської імперії та СРСР. Цікаво, що в СРСР їх використовували ще й на річковому транспорті (придбавали такі квитки пасажири теплоходів: «Ракет», «Метеорів»). Картонні квитки почали зникати в СРСР наприкінці 1970-х – на початку 1980-х років. В Україні в деяких областях їх видавали для проїзду в приміських електропоїздах ще наприкінці 1990-х – на початку 2000-х років. Стандартний розмір квитка – 31 х 57,2 мм.

На світлинах – залізничні квитки з фондової колекції Заповідника початку ХХ століття, 1956 та 2006 років.

У колекції є й картонний, «едмондсонівський», придбаний на станції Корсунь.

Про що «розповів» старий квиток, забутий у жіночій сумочці, – далі буде.

Олена Райкова, старша наукова співробітниця сектору фондів

01/10/2026

30/09/2026

ПАМ’ЯТАЙМО ВСІХ, ХТО ВІДДАВ ЖИТТЯ ЗА УКРАЇНУ!

30 вересня 2024 року, захищаючи рідну українську землю від російської збройної агресії, став Янголом-Охоронцем і поповнив Небесне Військо солдат Кудрик Володимир Вікторович, гранатометник 82 окремої десантно-штурмової Буковинської бригади.

Народився Володимир Вікторович 12 жовтня 1984 року в м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області. Жив і працював у рідному місті та Черкасах.

Добровільно став на захист України. Після проходження навчання брав участь у важких боях на Курщині (рф). 18 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу с. Обуховка Кореневського району Курської області отримав тяжке поранення. Помер у шпиталі.

Похований на Алеї Героїв центрального кладовища в м. Корсунь-Шевченківський.

Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, присвоєно звання «Почесний громадянин Корсунь-Шевченківської міської територіальної громади».

ЧЕСТЬ І СЛАВА ГЕРОЮ! БЕЗМЕЖНА ВДЯЧНІСТЬ ЗА ЗАХИСТ!

29/09/2026

Підсумки онлайн-фотоконкурсу «Фауна старовинного парку»

Закінчився онлайн-фотоконкурс «Фауна старовинного парку», який у рамках екологічного проєкту «Збережемо довкілля» Заповідник проводив на своїй сторінці. На фотоконкурс надійшло 25 світлин представників тваринного світу, що зустрічаються в природних фітоценозах Корсунь-Шевченківського парку.

Найбільше позитивних уподобайок (82) набрала світлина «Лебідь» Василя Даценка. Переможець одержить подарунок і сертифікат на безкоштовну екскурсію палацово-парковим ансамблем.

Пане Василю, щиро вітаємо Вас з перемогою, зичимо подальших успіхів і вдалих кадрів. Про день і час вручення нагороди ми повідомимо додатково.

Щиро дякуємо за участь у фотоконкурсі Яні Таран, Валентині Шульзі, Оксані Чабановій.

Вдячні всім, хто долучився до голосування.

29/09/2026

ПАМ’ЯТАЙМО ВСІХ, ХТО ВІДДАВ ЖИТТЯ ЗА УКРАЇНУ!

29 вересня 2024 року, захищаючи рідну українську землю від російської збройної агресії, став Янголом-Охоронцем і поповнив Небесне Військо старший солдат Прудивус Анатолій Васильович, старший стрілець-оператор 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького.

Народився Анатолій Васильович 16 серпня 1992 року в селі Дорошенкове Долинського району Кіровоградської області. Після закінчення школи переїхав до Стеблева Корсунь-Шевченківського (нині – Звенигородського) району Черкаської області, де довгий час проживав разом з бабусею і дідусем.

6 квітня 2022 року був мобілізований до ЗСУ. Воював на Донеччині, брав участь у кровопролитних боях на Покровському напрямку.

Загинув під час виконання бойового завдання поблизу селища Цукурине Селидівської міської громади Покровського району Донецької області. Понад півтора роки вважався зниклим безвісти.

Чин поховання відбувся 9 травня 2026 року в Богуславі Київської області. Поховали Прудивуса Анатолія Васильовича, за бажанням його сестри Марини, на Алеї Слави центрального кладовища м. Богуслав.

ЧЕСТЬ І СЛАВА ГЕРОЮ! БЕЗМЕЖНА ВДЯЧНІСТЬ ЗА ЗАХИСТ!