Коропський регіональний історико-археологічний музей

21/09/2026

У селі Бужанка, що на Чернігівщині, збереглася будівля фільварку XVIII століття. За словами викладача кафедри історії України Сумського державного університету Євге...

17/09/2026

17 вересня минає 162 роки з дня народження письменника, класика української літератури, Михайла Коцюбинського.

00:00 – Вступ00:23 – Правнук письменника про вивчення творів Михай...

10/09/2026

🎉 Друзі, маємо чудову новину! У нашого музею тепер є офіційна сторінка в TikTok!Переходьте за посиланням, дивіться, підписуйтесь та поширюйте, щоб знати про рідний край більше:
👉https://www.tiktok.com/
Чекаємо на вас у TikTok! До зустрічі в коментарях! 💙💛

31/08/2026

🕯️ Від воску до свічки: майстер-клас із свічкарства у Коропському музеї

У нашому музеї відбувся теплий і атмосферний майстер-клас зі свічкарства, який провела Кіра Цусь.

Цього дня музей наповнився особливим ароматом натурального воску та творчою атмосферою. Учасники власноруч створювали свічки, знайомилися з матеріалами та технікою їх виготовлення і переконувалися, що звичайна свічка — це не просто джерело світла, а частина нашої традиційної культури.

🐝 А чи знали ви, що свічка має свою історію і на Коропщині?

Короп здавна був краєм розвинених ремесел. Тут працювали численні майстри, існували ремісничі цехи, розвивалися гончарство, ткацтво, ковальство, шкіряне виробництво та інші промисли. Важливе місце в господарському житті посідали також бджільництво та переробка воску.

Особливо цікаво, що в Коропі в ХІХ столітті діяло воскобійне підприємство. Воскобійний промисел був пов’язаний із переробкою бджолиного воску — цінної сировини, яку використовували, зокрема, для виготовлення свічок.

Традиційне українське свічкарство мало не лише побутове, а й глибоке духовне значення. Свічки виготовляли з бджолиного воску для домашнього вжитку та церковних потреб. Майстри створювали їх різної форми, прикрашали орнаментами, хрестиками, нарізами по воску, а іноді використовували кольоровий віск та декоративні матеріали.

Свічка супроводжувала людину протягом усього життя. Тому робота з воском була не просто ремеслом, а справою, яка поєднувала працю рук, природний матеріал і духовну традицію.

Саме цю традицію — любов до натурального матеріалу, повагу до ручної роботи та вміння створювати красу власноруч — учасники змогли відчути під час майстер-класу Кіри Цусь.

Дякуємо юній майстрині за цікаву подачу виготовлення декоративних свічок та можливість доторкнутися до давнього ремесла.
Бережімо ремесла Коропщини — бо в них живе історія нашого краю.

29/08/2026

Пам’ятаємо. Шануємо. Дякуємо.
29 серпня — День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави.
Це не єдиний день у році, коли ми згадуємо наших Героїв. Ми пам’ятаємо їх щодня — у молитвах, у родинних історіях, на меморіальних дошках, у назвах вулиць і площ, у музейних експозиціях, у фотографіях та спогадах тих, хто знав їх особисто.
Але 29 серпня — особливий день, коли вся Україна разом зосереджується на пам’яті, шані та вдячності тим, хто віддав найдорожче — своє життя — за Україну.
Цю пам’ятну дату започатковано у 2019 році. Саме 29 серпня було обрано не випадково. Цього дня у 2014 році відбувався вихід українських військових з оточення під Іловайськом. Російські війська порушили домовленості про «зелений коридор» і відкрили вогонь по українських військовослужбовцях. Багато наших захисників загинули саме серед соняшникових полів.
Відтоді соняшник став символом цього дня — символом пам’яті про Героїв, які загинули, захищаючи Україну.
З 2014 року тисячі українських військовослужбовців і добровольців загинули у боротьбі з російською агресією. А після 24 лютого 2022 року, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення, рахунок українських втрат продовжує зростати.
Станом на кінець серпня 2026 року війна триває. Тому ми не можемо назвати остаточну кількість загиблих, адже багато історій ще не розказані, багато імен ще чекають на те, щоб їх почули.
За кожною цифрою — людина.
Людина зі своїми мріями, планами, родиною, улюбленою справою та нездійсненим майбутнім.
Саме тому наш обов’язок — не дозволити, щоб пам’ять про загиблих Героїв перетворилася лише на статистику.
Ми повинні знати їхні імена, берегти їхні історії, розповідати про їхній подвиг дітям і наступним поколінням.
Україна вже створює власну культуру пам’яті. У містах і селах з’являються меморіальні дошки, пам’ятні знаки, Алеї Героїв, музейні експозиції та місця, де люди можуть зупинитися, згадати і подякувати.
І після Перемоги ця пам’ять має стати ще глибшою — у наших музеях, книгах, меморіалах, родинних архівах та щоденному житті.
Бо народ, який пам’ятає своїх Героїв, має майбутнє.
Сьогодні схиляємо голови перед усіма захисниками і захисницями України, які віддали життя за нашу свободу.
Перед тими, чиї імена знаємо.
І перед тими, чиї імена ще тільки маємо дізнатися.
112 Героїв Коропської громади — назавжди в нашій пам’яті.

Вічна пам’ять і слава Героям України!
Пам’ятаємо кожного.

24/08/2026

Коропщина в історії України: шлях до Незалежності💙💛

До 35-ї річниці Незалежності України в Територіальному центрі соціального обслуговування Коропської селищної ради була проведена тематична лекція «Коропщина в історії України: шлях до Незалежності».

Лекцію провела науковий співробітник Меморіального музею Миколи Кибальчича Тетяна Жинжер.

Під час зустрічі учасники пригадали ключові етапи боротьби українського народу за свободу й державність, а також дізналися про внесок Коропщини та її видатних земляків у становлення незалежної України. Захід став нагодою ще раз осмислити цінність Незалежності, яку українці виборювали століттями і продовжують захищати сьогодні.

Щиро дякуємо відвідувачам Територіального центру за непідробну зацікавленість, активну участь і тепле спілкування.

З Днем Незалежності України! Слава Україні!

24/08/2026

КОРОПЩИНА В ІСТОРІЇ УКРАЇНИ: 5 ФАКТІВ НА ШЛЯХУ ДО НЕЗАЛЕЖНОСТІ
Коропщина — це не просто мальовничий край над Десною. Це земля, яка століттями була частиною великої історії України. Тут жили, боролися, мріяли про свободу і захищали право бути господарями на власній землі. До Дня Незалежності України — 5 фактів, які варто знати про Коропщину.
КОРОПЩИНА — ЧАСТИНА ІСТОРІЇ КИЇВСЬКОЇ
РУСІ Ще з XI століття Чернігівсько-Сіверський край був частиною Чернігівського князівства. А Десна була важливою водною артерією, яка поєднувала наш край з іншими землями. Поблизу Коропа археологи знаходили фрагменти давньої кераміки, наконечники стріл та інші свідчення постійного проживання людей. Тобто Коропщина була не окраїною історії, а освоєною, економічно активною та стратегічно важливою землею.
КОРОП БУВ КОЗАЦЬКИМ МІСТОМ І ЦЕНТРОМ СОТНІ У козацьку добу Короп став сотенним містом і був активно залучений до життя Гетьманщини. У 1654 році Короп отримав Магдебурзьке право. А козаки Коропської сотні брали участь у визвольній боротьбі українського народу. Саме з Коропщиною пов'язане ім'я Дем'яна Ігнатовича (Многогрішного) — гетьмана України, який прагнув зберегти автономію Гетьманщини та зменшити її залежність від Московії.
БОРОТЬБА ЗА СВОБОДУ НЕ ЗАКІНЧИЛАСЯ ПІСЛЯ ЛІКВІДАЦІЇ ГЕТЬМАНЩИНИ Імперська влада змінювала адміністративні кордони, запроваджувала заборони та кріпосну неволю. Але прагнення до свободи не зникло. У 1783 році на наших землях діяли повстанські загони Гаркуші. У 1825 році солдати Чернігівського полку підтримали повстання декабристів і виступили проти царського самодержавства. А в XIX столітті боротьба продовжилася вже за українське слово, культуру та історичну пам'ять. Одним із символів цього спротиву став наш земляк Микола Кибальчич — учений, винахідник і революціонер. КОРОПЩИНА ВЖЕ ТОДІ БОРОЛАСЯ ЗА ВЛАСНУ УКРАЇНСЬКУ ДЕРЖАВУ У 1917–1921 роках Україна зробила ще одну спробу здобути незалежність. На Чернігівщині діяли прихильники Української Народної Республіки, формувалися загони Вільного козацтва. А у 1919 році в Коропі тимчасово розташовувався штаб Ніжинського полку армії УНР. Серед прихильників української державності були й уродженці Коропщини — брати Михайло та Василь Куриленки. Перемоги тоді не здобули. Але мрія про незалежну Україну не згасла — вона передавалася від покоління до покоління.
У 1991 РОЦІ КОРІНЬ БОРОТЬБИ ДАВ СВОЇ ПЛОДИ Після десятиліть репресій, підпілля, дисидентського руху та боротьби за українську мову й культуру настав момент, якого чекали покоління. 1 грудня 1991 року Чернігівщина сказала «ТАК» незалежній Україні. І це було не випадкове рішення. За ним стояли десятиліття спротиву, пам'яті та боротьби. 93,78% жителів Сіверщини підтримали незалежність України. Але історія на цьому не завершилася. Революції, Майдан і повномасштабна війна довели: незалежність — не подарунок, а реальність, яку потрібно захищати.

І НАД УСІЄЮ ЦІЄЮ ІСТОРІЄЮ — ДЕСНА Вона бачила князів і козаків. Пам'ятає битви, повстання, репресії та відродження українського духу. Бачила синьо-жовті прапори тоді, коли за них можна було поплатитися свободою. І бачить їх сьогодні — над Україною, яку захищають її сини й доньки. Коропщина має свою сторінку в історії Незалежності України. І наше завдання — пам'ятати її, берегти й передавати наступним поколінням.
З Днем Незалежності, Україно! Коропщина — частина твоєї історії. Твоя пам'ять. Твоя сила. Твоя свобода.

23/08/2026

23 серпня Україна відзначає День Державного Прапора — день одного з головних символів нашої держави.

Синьо-жовтий стяг — це не просто поєднання кольорів. Це наша історія, наша гідність, наша свобода та незламність. Під цим прапором українці виборювали незалежність і сьогодні продовжують захищати право України бути вільною та самостійною.

Синій — колір українського неба, а жовтий — колір стиглої пшениці, наших родючих полів і праці поколінь.

Сьогодні український прапор майорить над містами й селами, на передовій і в тилу, у різних куточках світу, де живуть українці. Він нагадує нам, хто ми є і за що боремося.

Нехай синьо-жовтий стяг завжди буде символом миру, єдності, свободи та перемоги України!

💙💛 З Днем Державного Прапора України!

Шануймо наш прапор. Пам’ятаймо тих, хто віддав життя за Україну. Віримо в ЗСУ та нашу Перемогу!

19/08/2026

Світло, яке ми створили!

19/08/2026