27/10/2026
Ловимо кожну хвилинку жовтня, що минає... 🍂
Дні зараз стоять похмурі, сонечко виглядає з-за хмар дедалі рідше, а небо вкрите спокійною сірою вуаллю. Та попри це, ми намагаємося вхопити кожну мить жовтня, який уже зовсім скоро поступиться місцем листопаду. Природа зараз зовсім інша — стримана, зосереджена, напоєна глибокими відтінками багрянцю і золота, які не потребують яскравого світла, щоб вражати своєю красою.
У фондовій колекції нашого музею є робота, яка резонує з цим тихим осіннім настроєм найточніше — полотно класика українського живопису Сергія Григор'єва «Осінні дуби» (1976).
Подивіться на це полотно: молоді дубки ще міцно тримають на гілках своє листя, граючи всіма відтінками глибокого золота і багрянцю. А вдалині серед них височіє одне старше дерево, мов мовчазний вартовий часу. На передньому плані — м'яка осіння трава й стежина, а посередині стоїть жінка. Вона повернута до нас спиною, склавши руки в боки, і просто дивиться на цю осінню велич. Цей образ створює неймовірне відчуття присутності: ніби ми самі стоїмо поряд із нею на цій стежці, розділяючи цей тихий момент гармонії.
Сергій Олексійович Григор'єв відомий насамперед як неперевершений майстер психологічного сюжету та видатний педагог. Але для нього пейзаж був чимось на кшталт творчого «подиху». Колеги згадували, що він міг покинути масштабну роботу над великою картиною, взяти етюдник і піти до лісу. Григор'єв вірив, що осінь — це пора «найчеснішого» кольору, коли природа знімає все зайве, залишаючи чисту форму та глибоку внутрішню силу. Ця робота 1976 року — якраз такий зловлений момент справжньої поезії на полотні.
Запрошуємо вас зупинитись на хвилю в круговерті буднів, роздивитися цю роботу й відчути всю красу жовтня разом із нами.
Чекаємо на Вас у Кмитівському музеї!
