Художня галерея ім. Генріха Семирадського

16/10/2026

Завтра, 17 жовтня о 13:30, запрошуємо Вас до галереї на теплу творчу зустріч з авторкою виставки «Бо Ти скеля моя і твердиня моя» Зоєю Пилипенко!
Програма сповнена живого спілкування та натхнення: екскурсія виставкою та авторська розповідь, майстер-клас із портретного малювання, під час якого можна буде спостерігати за роботою майстрині та відкривати для себе секрети її творчого процесу, ароматний чай і частування пирогом у дружній атмосфері.
Приходьте за новими враженнями і приємними митями в колі поціновувачів мистецтва!

08/10/2026

Продовжуємо ділитися світлинами з відкриття виставки Зої Пилипенко " Бо Ти скеля моя і твердиня моя"
Фото - Катерина Чайка

07/10/2026

Вчора відбулося відкриття виставки Зої Пилипенко «Бо Ти скеля моя і твердиня моя»! Щиро вітаємо Зою Віталіївну з ювілеєм та відкриттям виставки! 💐 Бажаємо натхнення, сил і нових творчих пошуків, а її мистецтву — добрих відгуків у серцях глядачів!
Дякуємо всім, хто був із нами цього вечора, сповненого щирих розмов, зустрічей і тепла. Ділимося світлинами:
Фото – Дмитро Овсянкин

02/10/2026

ЖИВОПИС СМУТКУ І НАДІЇ
(до виставки Зої Пилипенко “Бо Ти скеля моя і твердиня моя...”)

Ювілейна виставка знаної мисткині, випускниці ХХПІ (1983 р.), учениці В. Лєнчина, багатолітньої викладачки ХФВХК, учасниці численних міжнародних, всеукраїнських, регіональних і зарубіжних виставок, пленерів та живописних симпозіумів З.В. Пилипенко “Бо Ти скеля моя і твердиня моя...” (жовтень 2026) ― є своєрідним підсумком багатолітніх шукань вирішення широкого кола питань, розгорнутих навколо світоглядних парадигм сучасного українського живопису.

Сформований художницею художньо-пластичний образ мистецького одкровення убудовується в складну систему просторово-динамічних відносин внутрі оригінальної художньої мови, в межах якої живопис стає отілесненим, зматеріалізованим молитовним Словом, метафорично уподібненим і іконописному образу, і образу псалтирних молінь, піснеспівів про милосердя, плачів та довірливих молитов. Псалом в межах задуму художниці постає, наче шкіра живопису, розтягнута на кістках слів. Так можна сформулювати тему експонованого проєкту.

Вона має свою історичну тяглість ― від візантійської іконографії книжкової мініатюри, іконопису, ренесансної концепції Ut Pictura Poesis до постмодерних, трансавангардних та постсучасних візуальних практик.

Тема ікони та іконостасу як моделі Всесвіту для художниці не нова. З певними відозмінами майстриня працює над нею з початку 90-х рр. ХХ ст. (напр.. “Заступниця”, 1992 р.). Непересічне ставлення до фактури живопису, неоавангардне вплетіння в його ткань елементів рукописемності та гра з вербально-визуальними паралелями робить здійснений виставковий проєкт винятковим і в творчому житті самої мисткині, і в глядацькій практиці шанувальників мистецтва.

В суцільній живописній етично-християнській драматургія візуального дійства авторка розгортає сувій біблійних одкровень та життєвих істин через внутрішній ілюмінатор власної малярської оптики та загального людського співчуття. Вона не імітує іконопис, не вказує на божественне та сакральне, а безпосередньо уприсутнює його перед нами, покладаючись на сугестію кольору, живописної плями, асоціативний метафоризм та емоційні чинники сприйняття живопису, який розуміє як читання сакрального Слова.

Живопис проростає крізь букви та сліди тілесності, з'явлені в аурі молитовної писемності. Прокламуєма тотожність мовного змісту вербального тексту та малярського образотворення (іноді це перетворює релігійний живопис на плакат) робить особливо наочною розбіжність і семантичну подібність у формотворенні та образотворенні. Формотворення приймає вигляд спонтанної та невимушеної імпровізації навколо обраної теми. Мерехтливі та вібруючі, фактурно акцентовані малярські поверхні авторки будуються скоріше на асоціативному принципі, ніж на класичній сакральній іконографії. Зближують їх між собою те, що і сакральний живопис, і твориво З. Пилипенко є мистецтвом нагадувальним, споминальним, утім звернутим до конкретного життєвого досвіду.

Саме він робить живописну образність майстрині сповненою конкретно-метафізичним та загальнокультурним смислом. Експресія, нестандартні візуальні прийоми, ритміко-конфігураційні та просторові рішення, кольорові акценти перетворюються на символічні перформативи, позбавлені ситуативної випадковості, утім сповнені новизною пластичних рішень, спричиненою відштовхуванням від канонічної іконографічної традиції та свободою композиційної творчості. Таким постає Живопис, народжений зі Слова.

Олег Коваль,
мистецтвознавець,
голова секції критики та мистецтвознавства ХО НСХУ,
лауреат премії ім. І.Ю. Рєпіна, викладач, лектор

02/10/2026

Живопис і осінь – рідні брат і сестра (існує така думка).

І саме в жовтні п′ятого року війни галерея ім. Г.Семирадського презентує новий проект – виставку майстрині живопису Зої Пилипенко.

Всупереч декларативній «бідності» та «брутальності» експозиції (жодних рам, рваний папір ба навіть живопис на старих лантухах), в залах панує відчуття незбагненного багатства і навіть розкошів.

І багатства ці насамперед духовні, надбані роками невпинної праці, пошуків, негараздів і різноманітних перемог: над слабодухістю, жалями, і в першу чергу – над собою.

Більша частина виставки – своєрідний власний, дуже персональний іконостас. Що, як це звичайно і буває з сакральними явищами, виник, ніби то сам по собі.

Як згадує майстриня: з перших днів війни виникла потреба опанувати, збагнути і усвідомити те, що усвідомленню якраз і не піддавалося. А для цього нема нічого кращого, ніж праця.

Цей натхненний марафон можна назвати модним словом «медитація», але доречніше старе і маловживане - «служіння». Пошуки сенсу. Щодня. Щодня (без метафор).

Мабуть, багато хто згадає холодний березень 2022 року, коли на стрічці Фейсбуку кожного вечора можна було побачити нову роботу Зої Пилипенко, коли сяючу, коли розгублену, недописану, іноді – блискучу і зворушливу. Деколи роботи були ледь намічені, недописані, обірвані, як обривається людський крик, плач або стогін. Це була невпинна молитва, мовчазна і гаряча.

Щоденна праця в холодній квартирі, під обстрілами та завиваннями сирен.
Далі були роки мандрів и поневірянь, переїздів, праці в різних куточках світу, але робота не припинялася. Безпритульність і самотність, як відомо, додають людині мудрості, а палітрі – земляних фарб.

Як спраглий олень жадає і шукає воду в темних лісових хащах, так і митець наполегливо, навпомацки і навмання шукає воду істини і краси, правди і життя вічного.

Життя! Тут доречно, мабуть, нагадати, що наш автор – ЗОЯ ВІТАЛЬЇВНА! Тобто подвійне життя! Навіть за паспортними даними.

Та годі, більше ніж подвійне, якщо згадати, скільки молодих художників випестувала Зоя Пилипенко за декілька десятиріч викладання у Харківському художньому коледжі!

Завдяки мандрам і незбагненним життєвим сюжетам поступово додалися портрети, пейзажі, імпровізації, сінкопи - відблиски власного душевного ландшафту, тобто паралельний світ живопису.

Палітру Пилипенко важко не впізнати в будь-якому контексті. Пестощі пензля.

Кипуче-червоне, як вишня, сяюче-біле ніби холодне молоко.

Кров з молоком!

Від всієї експозиції насамперед залишається враження – червоне! Незбагненний важкий, густий, глибокий червоний. Мабуть, такого кольору була б палаюча совість, якби цей феномен мав фізичний еквівалент.

Палкий живопис.

Палка любов.

І це гріє і надихає.

І додає віри.

Ніна Виноградова, поет

Запрошуємо Вас на відкриття 6 жовтня о 17.00!

Вхід вільний

17/09/2026

Сьогодні день рятівника! Для Харкова це свято має особливе значення. Рятувальники ДСНС щодня доводять, що мужність — це не відсутність страху, а готовність діяти попри нього, заради людського життя, заради свого міста. Саме цим людям присвячена виставка «Сміливість крізь покоління», яка поєднує роботи харківських художників 1986 року та сучасних студентів і викладачів Харківської державної академії дизайну і мистецтв — дві епохи, об’єднані повагою до тих, хто рятує інших. Запрошуємо відвідати виставку і разом віддати шану людям, для яких рятувати — щоденна робота і покликання.
Дякуємо рятувальникам за сміливість, витримку і життя, які вони щодня повертають людям. ❤️🩹
Зі святом!

12/09/2026

https://www.youtube.com/watch?v=H0DwJ3exemY

У Харкові, напередодні Дня рятівника, відбулося відкриття мистецько...

12/09/2026