Музей Федоровича у Вікні

02/11/2026

Є. Мінюра. Батьківське благословіння. 1916 р. Світлина з видання: Недяк В. В. Україна – козацька держава. Київ: Емма. 2004. С. 690.

29/10/2026

29/10/2026

Подія відродження через століття віконської килимарні була зафіксована на спеціальних конвертах і ювілейному штемпелі. Усі присутні на урочистостях власноруч поставили відбиток і отримали на згадку оригінальний подарунок. До цих конвертів була виготовлена власна марка із зображенням віконського килима, який зараз зберігається у Національному музеї Кракова.

28/10/2026

Знаєте, є поворотні моменти, коли треба озирнутися і сказати собі, що не треба втрачати те, що було. Що тішило наших пращурів, що ніби непомітно увійшло в наше єство. Це те, що зараз називають культурною спадщиною. Це те, що підкреслює нашу самобутність. Сьогодні відбулась подія відродження традицій віконського килимарства. Попереду - розуміння, терпіння і підтримка. Дякую всім, хто був сьогодні поруч...

27/10/2026

Оголошуємо набір у Віконську килимарську школу 2026–2027

Хочете створити килим власними руками? Запрошуємо на курс у межах проєкту «Відновлення Віконської килимарської традиції».
Навчання безкоштовне й триватиме чотири місяці. Попередній досвід не обов’язковий і почати можна з нуля 🌿

📅 Важливі дати
▫️ Заявки приймаємо з 27 жовтня по 25 листопада включно (23:59 год за київським часом)
▫️ Імена 8 учасників і учасниць оголосимо 4 грудня
▫️ Детальний графік навчання узгодимо з учасниками та учасницями з урахуванням їхньої зайнятості.

Килимарство може стати не лише захопленням, а й справою, яку ви розвиватимете професійно: створюватимете авторські вироби, працюватимете на замовлення чи у співпраці з дизайнерами інтер’єрів. Власноруч витканий килим має особливу цінність, адже у ньому поєднуються майстерність, індивідуальний задум і багато годин роботи. Навчання у школі може стати вашим першим кроком до власної творчої справи 🧶

📚 Як відбуватиметься навчання
▫️ Тривалість: 4 місяці, 200 академічних годин
▫️ Формат очно-дистанційний: очні сесії відбудуться в місті Глиняни на Львівщині плюс самостійна практична робота
▫️ Усі матеріали й обладнання для практичних завдань надаємо
▫️ Тим, кому потрібне житло на час очних сесій, забезпечимо проживання, харчування та компенсуємо транспортні витрати.

👥 Хто може взяти участь
Усі повнолітні з будь-якого регіону України. Досвід ткацтва і мистецька освіта не обов'язкові, але мистецький, ремісничий чи текстильний досвід врахують за критеріями оцінювання.

💛 Ми чекаємо на вас, якщо ви:
▫️ цікавитеся традиційним ткацтвом, текстилем, декоративно-ужитковим мистецтвом чи суміжними напрямами
▫️ готові до систематичного навчання й практичної роботи
▫️ готові пройти весь чотиримісячний курс і працювати самостійно між очними сесіями
▫️ готові створити власні килимки та інші текстильні вироби.

✅ Що потрібно робити
▫️ приїжджати на очні сесії
▫️ виконувати передбачений програмою обсяг самостійної роботи
▫️ брати участь в онлайн-консультаціях
▫️ виконувати навчальні й практичні завдання
▫️ виготовити підсумковий виріб
▫️ взяти участь у підсумковій виставці та публічній презентації робіт

🎓 Сертифікат отримають ті, хто виконав усі навчальні завдання, виготовив підсумкові роботи та взяв участь у їх презентації.

📝 Як подати заявку

1️⃣ Заповніть онлайн-форму: https://forms.gle/ApyW175sDkHzZxxj6
2️⃣ У форму додайте мотиваційний лист про те, чому хочете опанувати закладне ткацтво (до 2 000 знаків з пробілами, формат Word)
3️⃣ Розкажіть про себе й свій досвід (до 7 000 знаків з пробілами, формат Word). Додайте інформацію про досвід у мистецтві, ремеслах чи текстилі та портфоліо або фото власних робіт, якщо вони є
4️⃣ Підтвердіть готовність пройти повну чотиримісячну програму

Усі деталі наведені в положенні конкурсу: https://drive.google.com/file/d/1SKPhGeOf38PKnTCmBGYdVmp1CWgAod2X/view

Із питаннями щодо конкурсного відбору та подачі заявок можна звертатися на електронну пошту: [email protected]

Поділіться дописом із тими, кому це може бути цікаво! 🧶✨

***

Проєкт здійснюється за підтримки ІСАР Єднання та фінансування Norad i Sida - Styrelsen för Internationellt Utvecklingssamarbete

27/10/2026

Стара груша. Єдиний свідок на колишньому подвір'ї маєтку Федоровичів.

26/10/2026

Між виданням цих книг - 80 років.
Місце видання те саме - Познань.
Об'єкт і предмет дослідження - килими - ті самі.
Але різниця в назві.
За цей час ті самі килими "загубили" своє українське походження. Якщо Стефан Шуман в 20-х роках ХХ ст. пише про давні килими Польщі та України (незважаючи на те, що обидва народа тоді втратили свою державність), то книга 2008 року вже безапеляційно зараховує килими з Вікна до "польських". Навіть те, що сигнатура на цих килимах виткана кирилицею, не викликала в авторки застереження.
До такої ситуації частково привела недостатня увага наших мистецтвознавців до віконських килимів, мала кількість видань - альбомів, каталогів, присвячених загалом українським килимам. Тішить поява альбому "Подільський килим" (зауважте в назві лежить історико-етнографічний регіон, а не етнічний критерій). Його назва перегукується з рецензією І. Франка "Подільські килими" (1892 р.) Нашим завданням є популяризація і відновлення традицій художнього ткацтва Західного Поділля.

24/10/2026

Яку вагу і значення в побуті селян мав килим?! Ось уривок з повісті Ольги Кобилянської "Земля". Ілюстрацію до нього згенерував ШІ.
"По перечитанню євангелія велів панотець підіймити домовину й забрати вистелений під нею прегарний дорогий килим. По похороні діставалися йому звичайно килими в дарунок, та, побоюючись сим разом якогось випадку, що ненадійно вирвав би йому таку коштовну річ, приказав уже тепер віднести килим додому. Івоніка зжахнувся, мов уколений, на такий варварський приказ, не довіряючи своїм вухам, а присутні витріщилися безмовно на нього.
- Тепер уже забирати килим і сим разом? - Ідіть, ідіть, чого стоїте та дивитеся? - квапив панотець чоловіка, що стояв нерішуче, не знаючи, чи слід виповнити приказ, чи ні.
- Панотчику, змилуйтеся, лишіть килим, він вам не пропаде! - благав Івоніка з невимовною гіркістю в голосі, між тим коли в його груді серце із жалю розривалося. Якнайкраще хотів би похоронити свого нещасного любимця. Краплями був би кров свою віддав, коли б воно причинилося до піднесення сеї пресмутної, урочистої хвилі. Ніщо не було для нього коштовне, ніщо закрасне, чого б не був пожертвував із цілого серця. Се ж уже він в останній раз давав йому... Все, що велів закон і прастарий звичай, виконав він точно. Хто був убогий, не давав, а хто міг, давав із щирої душі. А тут здирав захланний старець, що трясся над гробом, і здирав останню прикрасу з-під домовини, щоби дві години скорше дістати її на власність.
- Ти потому забудеш, Івоніко! - протестував старечим, дрижачим голосом піп. - Й іще не даси.
Івоніка майже зойкнув із жалю.
- Не забуду я, панотчику, а Михайло не візьме з собою до гробу! Змилуйтеся!
- Не мішайся до сього! Тебе те нічого не обходить! Я твого сина поховаю красно, з почетом, а килим віднесеться тепер до мене додому! - відказав енергійно старенький панотець і, махнувши на кількох людей з гурту, слідив уважно, як мовчки виповнювали його приказ...
Марійка заголосила не своїм голосом, а Івоніка збив п'ястуками по боках. Він не сказав уже більше ні слова. Не протестував ніколи проти приказів вищих, але хто його добре знав, той знав, що він був у тій хвилі обиджений і обурений до глибини душі. Його очі впилися ножем у домовину, а відтак пішли блудом між люди. Йому йшло тепер усе наперекір..."

23/10/2026

На таку кількість екскурсантів кімнати нашого музею просто не розраховані!!! Тому ми взяли стільці ще й в Світлиці і, сидячі в залі килимів прослухали розповідь. Потім самостійно пройшлись кімнатами, робили фото і перепитували про те, що там побачили. Радий був знову відчути себе серед студентської молоді та побачити колег.

22/10/2026

Із роками і набуттям життєвого досвіду змінюються політичні погляди. Ось і Володислав Федорович еволюціонував у своїх уподобаннях до поляків .
Якщо у 1897 р. з обранням Федоровича (34 р.) до парламенту голос польського суспільства вітав цю подію:
"Федорович Владислав, посол з виборчого округу Жовква-Сокаль-Рава. З народження, віросповідання і самовідчуття – Русин, обдарований значними майном, освітою, здібностями і особистою шляхетністю, п.Федорович був у чергове вербований у різні відтінки, на які ділиться русинський національний рух. Відразу хитався між прибічниками світлої пам’яті Лаврівського та українцями. Навіть St. Jur тішився, що нарешті знайде в ньому репрезентанта руської аристократії. Керуючись щирим почуттям п.Федорович зберіг свою самостійність між тими течіями. Вибраний до Сейму від імені товариства «Просвіта» відмовився від субвенцій, які Сейм призначав цьому товариству, через те, що вимагали аби видання «Просвіти» друкувались польськими літерами. Відкинуту субвенцію замінив власними коштами. Щирий русин ніколи не був неприязним до поляків, тому в останніх виборах до Парламенту був ними підтриманий.
П.Федорович писав і видав Філософські студії, в яких довів талант, помірковані переконання, шляхетних прагнень. Обрання його до парламенту і становище, яке він там займе, може бути важливим. Русин-автономіст, величний громадянин пов'язаний мовою і віросповіданням з народом повинен переконати інших, німців-центристів і німців-федералістів, що фальшивими представниками Русі були ті, що були вірні конституції, а свій патріотизм доводили тільки скаргами на поляків, проявляючи російські симпатії. Пан Федорович зараз є тим, якою в минулому мала залишитись шляхта руська, уніатською, русинсько-польською" (Reprezentacya kraju naszego w Radzie państwa r.1879 /Czas, Krakow 23. Lipca 1879)

А це з листа Федоровича до міністра закордонних справ російської імперії С. Сазонова від 1915 року (70 р.):"Поляки переймаються лише своєю майбутньою, обіцяною Польщею. Вони претендують на те, щоб їм залишили Західну Галичину аж до Сяну. Слід стерегтися вимовити бодай слово, яке могло б бути сприйняте ними як обіцянка в цьому сенсі. Ми ніколи не можемо поступитися їм Західною Галичиною: величезні пласти кам'яного вугілля, що простягаються від Сілезії до Бродів — це мільярди, які й досі не розроблені. Величезні пласти солі від Велічки та Бохні аж до Косова також являють собою невикористані мільярди. Величезні резервуари нафти від Кракова до Румунії, яка за якістю перевершує бакинську нафту, також являють собою мільярди, які ще мало експлуатуються. Окрім цього, під землею та на поверхні Галичини є безліч інших скарбів. Усе це ми не можемо віддати полякам. Щоб утвердити наші етнографічні права та історичні [права] навіть за Краковом, я зібрав різні документи та аргументи. У Віші я згадував арабських письменників 800–900-х років, Аль-Бекрі, Масуді та інших. Згодом я знайшов два документи з Ватиканського архіву у збірці документів «Monumenta Poloniae Historica I» Августа Бєльовського. Один документ 963 року, а другий — 985 року. у другому сказано буквально, слово в слово: «І кордони Русі простягаються аж до Кракова і до річки Одер». Бєльовський скопіював ці документи у Мураторі. Коли це питання порушуватиметься на майбутньому мирному конгресі або під час обговорення цієї теми з поляками, корисно знати ці документи та вміти їх цитувати. Окрім цього, є ще багато інших".