05/10/2026
ЧОМУ СТАРА ХАТА МАЛА ТАКІ МАЛЕНЬКІ ВІКНА?
У старій хаті сонячний день міг уміщатися в невеликому прямокутнику на долівці. Біля вікна добре видно нитку, руки, поверхню столу, а за кілька кроків уже густішає присмерк. Для нас це здається незручним. Для господаря давньої оселі розмір вікна був компромісом між світлом, теплом, доступними матеріалами й можливостями родини. Кожен додатковий отвір у стіні мав свою ціну.
Почати варто зі скла. Сьогодні великий прозорий лист здається звичайним матеріалом, а колись його треба було виготовити, довезти цілим і придбати. Скло існувало на українських землях задовго до ХІХ століття, проте доступність якісних шибок дуже різнилася. Особливо промовисте свідчення навів етнограф Федір Вовк: в описі села поблизу Яготина розмір селянського вікна залежав від того, який шматок скла господареві вдавалося дістати. Отже, іноді саме наявна шибка визначала майбутній отвір у стіні.
До того ж давнє скло могло бути товстим, нерівним і зеленкуватим. Вовк згадував маленькі круглі шибки та вікна, складені лише з двох частин. Таке скління давало інше освітлення, ніж сучасне прозоре вікно. Згодом поширювалися рами на чотири, шість і більше шибок. Дерев’яні перегородки дозволяли скласти більшу засклену площину з невеликих шматків, а пошкоджену частину можна було замінити окремо.
Другий чинник — тепло. Одинарна шибка та нещільності навколо рами були вразливими місцями опалюваної кімнати. За однакової конструкції збільшення площі вікна означало більші тепловтрати. Піч нагрівали дровами, хмизом, соломою чи іншим доступним паливом, на заготівлю якого витрачали багато сил. Тому бажання впустити більше денного світла доводилося узгоджувати з можливістю обігріти оселю взимку. Маленьке вікно було частиною цієї господарської арифметики.
Свої умови ставила й конструкція будівлі. У зрубній хаті проріз переривав горизонтальні дерев’яні вінці. Його потрібно було правильно оформити, утримати краї колод або плах і врахувати осідання дерева. Більші отвори вимагали відповідного конструктивного рішення та роботи майстра. Водночас пояснювати всі маленькі вікна лише будовою зрубу було б помилкою: невеликі віконця мали також глинобитні й каркасні оселі. Тут діяло одразу кілька причин.
Розміри справді могли дивувати. У дослідженні еволюції поліського вікна етнолог Роман Радович наводить приклади отворів приблизно 38 на 25 сантиметрів. Проте такі знахідки характеризують конкретні будівлі й місцеві традиції. Українські хати різних століть, регіонів і рівнів достатку суттєво відрізнялися. Поруч зі старими оселями з крихітними віконцями поступово з’являлися будинки з більшими рамами та значно світлішими кімнатами.
Важливим було й розташування вікон. В описах традиційного українського житла часто згадуються три-чотири вікна: два на чільній стіні та додаткові на бічній. Окремі назви пояснювали їхній зв’язок із побутом. «Протипічне» містилося навпроти печі, «застільне» або «покутне» — ближче до столу й покуті. Денне світло потрапляло до певних ділянок кімнати, а сама оселя мала світліші та темніші місця.
Це впливало на щоденні заняття. Для шиття, лагодження одягу й іншої дрібної роботи природно було обирати місце ближче до світла. Узимку короткий день скорочував час, коли можна було добре бачити без додаткового освітлення. Після сутінків користувалися лучиною, каганцями, свічками, пізніше — гасовими лампами; набір засобів залежав від місцевості, доби й достатку. Вечірня робота вимагала окремого палива, догляду за вогнем і терпіння.
Навіть однакові вікна могли освітлювати хати по-різному. Значення мали орієнтація до сонця, сусідні споруди, дерева, глибина віконного отвору та винос стріхи. Білі стіни відбивали більше світла, темні поверхні його поглинали. Тому музейний присмерк дає лише частину уявлення про колишній побут: освітленість змінювалася протягом дня й року, разом зі станом шибок та оздобленням кімнати.
Коли дивишся на маленьке вікно старої хати, за ним варто бачити конкретні рішення. Скільки скла могла придбати родина? Скільки палива заготовити? Як збудовано стіну? Де стоятиме стіл і працюватимуть люди? У кількох шибках сходилися ремесло, достаток і щоденна праця. А поступове збільшення вікон змінювало сам досвід дому: кімната ставала світлішою, і денне світло доходило туди, де раніше трималася тінь.
А у вашій родині збереглася стара хата з маленькими вікнами?
