Краєзначий музей Васильіквської селищної ради

  • Home
  • Ukraine
  • Dnipro
  • Краєзначий музей Васильіквської селищної ради
Directions

Краєзначий музей Васильіквської селищної ради Contact information, map and directions, contact form, opening hours, services, ratings, photos, videos and announcements from Краєзначий музей Васильіквської селищної ради, Museum, Dnipro.

05/10/2026

ЧОМУ СТАРА ХАТА МАЛА ТАКІ МАЛЕНЬКІ ВІКНА?

У старій хаті сонячний день міг уміщатися в невеликому прямокутнику на долівці. Біля вікна добре видно нитку, руки, поверхню столу, а за кілька кроків уже густішає присмерк. Для нас це здається незручним. Для господаря давньої оселі розмір вікна був компромісом між світлом, теплом, доступними матеріалами й можливостями родини. Кожен додатковий отвір у стіні мав свою ціну.

Почати варто зі скла. Сьогодні великий прозорий лист здається звичайним матеріалом, а колись його треба було виготовити, довезти цілим і придбати. Скло існувало на українських землях задовго до ХІХ століття, проте доступність якісних шибок дуже різнилася. Особливо промовисте свідчення навів етнограф Федір Вовк: в описі села поблизу Яготина розмір селянського вікна залежав від того, який шматок скла господареві вдавалося дістати. Отже, іноді саме наявна шибка визначала майбутній отвір у стіні.

До того ж давнє скло могло бути товстим, нерівним і зеленкуватим. Вовк згадував маленькі круглі шибки та вікна, складені лише з двох частин. Таке скління давало інше освітлення, ніж сучасне прозоре вікно. Згодом поширювалися рами на чотири, шість і більше шибок. Дерев’яні перегородки дозволяли скласти більшу засклену площину з невеликих шматків, а пошкоджену частину можна було замінити окремо.

Другий чинник — тепло. Одинарна шибка та нещільності навколо рами були вразливими місцями опалюваної кімнати. За однакової конструкції збільшення площі вікна означало більші тепловтрати. Піч нагрівали дровами, хмизом, соломою чи іншим доступним паливом, на заготівлю якого витрачали багато сил. Тому бажання впустити більше денного світла доводилося узгоджувати з можливістю обігріти оселю взимку. Маленьке вікно було частиною цієї господарської арифметики.

Свої умови ставила й конструкція будівлі. У зрубній хаті проріз переривав горизонтальні дерев’яні вінці. Його потрібно було правильно оформити, утримати краї колод або плах і врахувати осідання дерева. Більші отвори вимагали відповідного конструктивного рішення та роботи майстра. Водночас пояснювати всі маленькі вікна лише будовою зрубу було б помилкою: невеликі віконця мали також глинобитні й каркасні оселі. Тут діяло одразу кілька причин.

Розміри справді могли дивувати. У дослідженні еволюції поліського вікна етнолог Роман Радович наводить приклади отворів приблизно 38 на 25 сантиметрів. Проте такі знахідки характеризують конкретні будівлі й місцеві традиції. Українські хати різних століть, регіонів і рівнів достатку суттєво відрізнялися. Поруч зі старими оселями з крихітними віконцями поступово з’являлися будинки з більшими рамами та значно світлішими кімнатами.

Важливим було й розташування вікон. В описах традиційного українського житла часто згадуються три-чотири вікна: два на чільній стіні та додаткові на бічній. Окремі назви пояснювали їхній зв’язок із побутом. «Протипічне» містилося навпроти печі, «застільне» або «покутне» — ближче до столу й покуті. Денне світло потрапляло до певних ділянок кімнати, а сама оселя мала світліші та темніші місця.

Це впливало на щоденні заняття. Для шиття, лагодження одягу й іншої дрібної роботи природно було обирати місце ближче до світла. Узимку короткий день скорочував час, коли можна було добре бачити без додаткового освітлення. Після сутінків користувалися лучиною, каганцями, свічками, пізніше — гасовими лампами; набір засобів залежав від місцевості, доби й достатку. Вечірня робота вимагала окремого палива, догляду за вогнем і терпіння.

Навіть однакові вікна могли освітлювати хати по-різному. Значення мали орієнтація до сонця, сусідні споруди, дерева, глибина віконного отвору та винос стріхи. Білі стіни відбивали більше світла, темні поверхні його поглинали. Тому музейний присмерк дає лише частину уявлення про колишній побут: освітленість змінювалася протягом дня й року, разом зі станом шибок та оздобленням кімнати.

Коли дивишся на маленьке вікно старої хати, за ним варто бачити конкретні рішення. Скільки скла могла придбати родина? Скільки палива заготовити? Як збудовано стіну? Де стоятиме стіл і працюватимуть люди? У кількох шибках сходилися ремесло, достаток і щоденна праця. А поступове збільшення вікон змінювало сам досвід дому: кімната ставала світлішою, і денне світло доходило туди, де раніше трималася тінь.

А у вашій родині збереглася стара хата з маленькими вікнами?

З Днем Захисників і Захисниць України.Сьогодні нашу країну захищає багато наших земляків.Низько вклоняємось всім захисни...
01/10/2026

З Днем Захисників і Захисниць України.Сьогодні нашу країну захищає багато наших земляків.Низько вклоняємось всім захисникам, їхній відвагі.Пам'ятаємо тих хто загинув захищаючи рідну Україні.Вічна пам'ять Героям. Всім Перемоги та Миру.

Зі святом Всеукраїнським днем бібліотек вітаю колег, друзів, читачів.Успіхів у всіх ваших творчих починаннях.           ...
30/09/2026

Зі святом Всеукраїнським днем бібліотек вітаю колег, друзів, читачів.Успіхів у всіх ваших творчих починаннях. Мудрості у здійсненні великих задумів і планів. Бажаю міцного здоров'я, родинного затишку, оптимізму,добра і миру.

В день партизанської слави ми завжди згадуємо наших земляків-партизан,відвідували і покладали квіти до братської могили ...
22/09/2026

В день партизанської слави ми завжди згадуємо наших земляків-партизан,відвідували і покладали квіти до братської могили де у 1942 році були розстріляні партизани.Пам'ять про них житиме у віках. Фото з архіву минулих років.

17/09/2026
17/09/2026

ПОКУТЬ — МІСЦЕ, ДЕ ХАТА СТАВАЛА ЧИМОСЬ БІЛЬШИМ ЗА ЖИТЛО

У традиційній українській хаті був кут, до якого ставилися зовсім не так, як до решти простору. Його називали покуттю, божим або святим кутом. Зазвичай він містився по діагоналі від печі — ніби два головні центри оселі стояли один навпроти одного: піч давала тепло й їжу, а покуть була місцем молитви, честі та родинних обрядів.

Тут розміщували образи. Їх прикрашали рушниками, квітами, освяченим зіллям, поруч могли тримати свічки. Під покуттю стояв стіл — одна з найважливіших речей у хаті. За ним не лише їли. Тут відзначали свята, приймали гостей, збирали родину й виконували обряди, що супроводжували людину протягом життя.

Посадити когось на покуті означало виявити особливу пошану. Саме сюди запрошували найпочеснішого гостя. Під образами сиділи молоді під час весілля. У старому сільському побуті місце людини в хаті могло говорити про її статус не гірше за слова.

Та покуть була поруч із людиною не лише у святкові моменти. Коли хтось помирав, небіжчика могли класти головою до покуті. Так простір, біля якого благословляли нову родину, ставав частиною останнього прощання. Народження нового сімейного життя і смерть ніби проходили через одну символічну точку оселі.

Особливого значення покуть набувала взимку. На Святвечір сюди приносили кутю, ставили дідуха, клали сіно. У різних місцевостях України звичаї відрізнялися, як відрізнялося й саме оформлення покуті: десь образи висіли одним рядом, десь займали обидві стіни кута, а в інших регіонах їх розміщували кількома ярусами.

Для людини XIX століття українська хата була не випадковим набором меблів. Її простір мав порядок. Біля печі готували їжу й грілися, поріг відділяв свій світ від зовнішнього, стіл збирав родину, а покуть позначала найпочесніше місце оселі.

Можливо, саме тому стару українську хату важко зрозуміти, якщо дивитися на неї лише як на будівлю. У кількох квадратних метрах люди створювали власний маленький світ, у якому навіть кут мав своє значення.

І найважливіший із них називали покуттю.

У вересні місяці Васильківка відзначає дві дати:319 -ту річницю заснування селища та 83-тю річницю визволення селища у Д...
17/09/2026

У вересні місяці Васильківка відзначає дві дати:319 -ту річницю заснування селища та 83-тю річницю визволення селища у Другій Світовій війні. Васильківка -селище засноване у 1707 році козаками,як запорізький зимівник (хутір) ватажком якого був запорізький козак Василь Покваліпт.Територія на якій розташоване селище почала заселятися у XVIII столітті.У 1775 році зимівник перетворився на військову слободу Василькове,згодом Васильківка. Васильківка-це селище з її працьовитими людьми,зі своїм колоритом,традиціями,своєю історією та культурою.Селище жило,розбудовувалося,процвітало.У 1941 році його мирне життя було перервано нападом на нашу країну.З того часу минуло 83 роки.У цей день ми згадуємо всіх захисників,наших відважних земляків,героїв,які стали на захист нашого краю.Скільки б не пройшло часу,хочеться сказати словами Василя Симоненка: "І живуть у пам'яті народу Його вірні дочки і сини, Ті,що не вернулися з походів Грізної великої війни". Сьогодні українці,наші земляки зі зброєю в руках захищають нашу рідну землю.Вони символ величі духу,самовідданості й патріотизму.Ми повинні докласти максимум зусиль,щоб нарешті запанував мир у рідній Україні.Мирного неба усім нам та міцного здоров'я, втілення усіх задумів та сподівань.

12/09/2026
1 вересня День знань.Діти йдуть до школи.А 50 років тому я вперше пішла не до школи,а працювати у культуру а саме Василь...
01/09/2026

1 вересня День знань.Діти йдуть до школи.А 50 років тому я вперше пішла не до школи,а працювати у культуру а саме Васильківську централізовану бібліотечну систему. Ювілеї-це не просто дата,це вершина з якої видно пройдене й бажане. Перший запис у трудовій книжці 01. lX.1976 рік.Розпочалася трудова діяльність.На перший погляд стаж роботи-це тільки цифра,але за нею приховано дуже багато: перші кроки в професії, навчання, досягнення,і звичайно великий досвід.Працювати почала у Васильківській централізованій бібліотечній системі.Потім краєзнавчий музей майже 40 років.50 років трудової діяльності,які свідчать про відданість своїй справі,великий життєвий досвід. Фото-це спогад про працю,про Васильківку і її чудових мешканців,творчу молодь.Живу надією,що скоро війна закінчиться і знову зустрінемося у рідній Васильківщині.

29/08/2026

Address

Dnipro
52600

Opening Hours

Monday 09:00 - 17:00
Tuesday 09:00 - 17:00
Wednesday 09:00 - 17:00
Thursday 09:00 - 17:00
Friday 09:00 - 17:00

Website

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Краєзначий музей Васильіквської селищної ради posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Shortcuts

Share

Category