What are the opening hours?

Wednesday 10:00 - 18:00 Sunday 10:00 - 18:00

Музей «Пам'ять єврейського народу та Голокост в Україні», Шолом-Алейхема вулиця, 4, Dnipro (2026)

18/05/2026

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ МУЗЕЇВ 2026
Щороку 18 травня світова спільнота відзначає Міжнародний день музеїв. Свято заснувала Міжнародна рада музеїв (ICOM) у 1977 р. з метою привернення уваги до цих закладів як до центрів культурного обміну, освіти та взаєморозуміння між народами. Традиційно в цей день музеї по всьому світу відкривають свої двері для безкоштовного відвідування, проводять особливі екскурсії, влаштовують тематичні виставки. Для України свято має особливе значення, оскільки в умовах війни наші музейники захищають та рятують історико-культурну спадщину країни від знищення ворогом.
Музей «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» не залишився осторонь і провів 17 травня низку заходів, приурочених до Міжнародного дня музеїв. Окрім вільного входу, протягом святкового дня на гостей Музею чекала програма ексклюзивних екскурсій. Давній друг Музею, секретар рабинського суду, рабин Авраам Йосиф Іцхак Каршенбаум провів відвідувачів до Національного центру софрута, де вони на власні очі побачили, як пишуть та перевіряють священні юдейські тексти.
Надихнувшись філігранною працею сойферів, гості Музею перейшли до наступної екскурсії, а саме тимчасовою виставкою «Невідомі експонати з Фондів Музею». Можна сказати, що відвідувачам пощастило, адже артефакти виставки доступні для огляду лише 1 день. На продовження екскурсійного нон-стопу відбулася презентація тимчасової виставки «Хтось був сусідом. Вибір, людська поведінка та Голокост» Меморіального музею Голокосту (м. Вашингтон, штат Колумбія).
Під час святкових заходів лунали тривоги, але це не вплинуло на рішучість гостей Музею долучитися до всіх локацій та дочекатися розіграшу цінних призів. Тож після привітання директора Музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» д-рки Ірини Радченко кожен відвідувач мав можливість випробувати свою удачу та отримати приємні і корисні подарунки.
Щиро дякуємо кожному, хто розділив цей день з нами! Сподіваємось, що для кожного з гостей він став особливим днем, наповненим приємним спілкуванням, новими знаннями та незабутніми враженнями.

17/05/2026

Цього дня – 17 травня – День пам’яті жертв політичних репресій

Терор був важливим інструментом комуністичної влади від початку формування тоталітарного суспільства. Під час революції 1917–1921 рр. каральні акції були частиною класової та міжнаціональної війни. Пізніше репресивні заходи стали нормою існування держави. Її керівники робили ставку на монополію соціалістичної власності в економіці, однопартійність і ліквідацію будь-якої опозиції в політиці, відмову від плюралізму в ідеології та духовному житті. Тож уже у 1920-ті рр. чекісти систематично чинили розправу над представниками небільшовицьких партій та національних рухів, служителями релігійних культів та іншими особами.
У 1930-ті рр. терор набув вражаючих масштабів. Більшість звинувачень базувалися на примусових зізнаннях, які отримували за допомогою тортур. Замість судових процесів діяли «трійки» НКВС. Сотні тисяч людей були звинувачені за сфабрикованими доказами у різноманітних політичних злочинах (шпигунстві, шкідництві, саботажі, антирадянській агітації, таємній підготовці державного перевороту, тероризмі), а потім розстріляні або відправлені до таборів ГУЛАГу. Там багато з них померло від недоїдання, виснаження й хвороб… Так, не позбавлена принад комуністична доктрина на практиці виявилася неспроможною стати основою для побудови життєздатного суспільства і дедалі більше втягувала радянських людей у спотворений світ.
Жоден громадянин СРСР не міг почуватися в абсолютній безпеці, найщиріша лояльність не гарантувала спокійного життя. Цілі народи оцінювалися з погляду їхньої прихильності до комуністичної диктатури. Українці виявилися індивідуалістами, нездатними оцінити переваги колективної праці на землі, «хворобливо» реагували на позбавлення власності. Їх «лікували» голодом, виселенням на непридатні для господарювання землі, знищенням творчої інтелігенції. Кримськотатарський народ безпідставно звинувачувався в переході на бік нацистів під час Другої світової, а відтак – був змушений покинути рідний Крим.
Стосовно ставлення до євреїв комуністичний режим пройшов певну еволюцію. За часів раннього СРСР, у 1920-ті рр., упослідженому за царату народу були надані певні права: вільно обирати місце проживання навіть поза колишньою «смугою осілості»; отримувати вищу й середню спеціальну освіту без обмежень ганебною «відсотковою нормою» прийому; євреї отримали право перебувати на державній службі (чим вони радісно скористалися й отримали можливість працювати в партійних, радянських органах влади, господарському управлінні й спецслужбах). Втім, постраждала духовна основа єврейського народу – юдаїзм. Поза радянським законом опинилися іврит, юдейська освіта, традиції єврейського громадського життя, що зазвичай оберталося навколо синагоги та інших общинних інституцій. Тобто за надання певних прав євреї заплатили, користуючись сучасною лексикою, власною «денацифікацією». До того ж класова війна підірвала економічну основу життя єврейського народу – у державну власність перейшли всі великі й середні, а згодом і малі підприємства, якими володіли євреї, що знищувало можливості єврейської доброчинності. Отже, нація була розколота: як і серед інших народів СРСР, серед євреїв були й жертви політичних гонінь, були й передовики системи НКВС.
Проте ситуація міжвоєнного періоду все ж разюче відрізнялася від подальших періодів життя євреїв в СРСР. Після Другої світової війни СРСР впевнено перейшов до відверто антисемітських політичних практик. Євреї розглядалися як чи не найбільш нелояльне населення радянської країни: надто розумні, невидимо згуртовані солідарністю спільного етнічного походження й історичного переслідування. Фактор утворення Держави Ізраїль, що пішла некомуністичним шляхом розвитку, остаточно підірвав довіру до євреїв СРСР. Боротьба з «космополітами», «сіоністами» стала важливою складовою розгортання політичних гонінь аж до розвалу Радянського Союзу.
Застосування масових репресій дегуманізувало радянських людей: слухняні, залякані громадяни втратили здатність чинити опір найбрутальнішим діям влади. Це вплинуло на перебіг Голокосту на окупованих нацистами територіях СРСР. Це продовжує впливати сьогодні на громадян посткомуністичної РФ, які в основній масі нездатні чинити навіть ментальний опір пропаганді, погано розрізняють добро й зло, вважають насильство найзручнішим способом спілкування між людьми й народами. Ті ж, хто має сміливість думати й діяти не за кремлівськими трафаретами, піддаються жорстоким політичним репресіям.
Ми вшановуємо жертв комуністичної диктатури ХХ століття.
Ми пам’ятаємо жертв політичних гонінь ХХІ століття.

Олена Іщенко

15/05/2026

«У затінку „Старої фортеці”:
маловідомі сторінки біографії письменника Володимира Бєляєва»

Більшість з людей, чиє дитинство та юність припали на радянський період, знають Володимира Бєляєва (1909-1990) за його трилогією «Стара фортеця». Роман – один з найпопулярніших творів, був написаний ще наприкінці 1930-х і відтоді неодноразово перевиданий. Проте В. Бєляєв писав не лише для дітей. Його авторству належить один із перших в історії радянської літератури твір, присвячений Голокосту у Львові – документальний нарис «Світло у мороку». Серед доробку письменника численні публіцистичні нариси, кіносценарії тощо.
Про письменника його твори, а також малознані сторінки біографії можна було дізнатися цієї п’ятниці 15 травня йшлося під час онлайн лекції заступника директора з наукової роботи Музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні», кандидатом історичних наук Єгором Врадієм для аудиторії учасників програм Благодійного фонду «Хесед Менахем». Це та інші заняття є частиною масштабного просвітницького проєкту Музею та Благодійного фонду «Хесед Менахем».
Віримо, що подібні історико-літературні зустрічі триватимуть й надалі.

15/05/2026

Відкриття виставки «Досвід Аушвіцу у мистецтві колишніх в’язнів» у м. Самар

15/05/2026

ВИСТАВКА «ДОСВІД АУШВІЦУ У МИСТЕЦТВІ КОЛИШНІХ ВЯЗНІВ»
У м. САМАР
14 травня у Історико-краєзнавчому музеї імені Петра Калнишевського у м. Самар відбулося відкриття виставки «Досвід Аушвіцу у мистецтві колишніх в’язнів». Виставка, що є поєднанням творів людей, яким вдалося вижити в умовах нацистської «фабрики смерті» є мистецьким свідченням про трагічний досвід періоду Другої світової війни та злочини нацизму. Виставка створена Державним музеєм Аушвіц-Біркенау (Польща). Спеціально для української аудиторії вона була перекладена та адаптована науковими співробітниками нашого Музею.
Символічно, що відкриття відбулося 14 травня у День українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни – меморіальний день присвячений людям, які виявили найвищий ступінь людськості та прийшли на допомогу гнаним, попри пряму небезпеку для себе та своїх рідних. У цей день ми вшановуємо усіх Рятівників та Праведників народів світу.
Відповідно до статистичних даних Національного меморіалу Катастрофи та героїзму єврейського народу Яд Вашем (Єрусалим, Ізраїль) станом на 01 січня 2024 р. званням «Праведник народів світу» було вшановано 28 707 осіб. До українського списку Праведників народів світу належать 2713 осіб, а Україна посідає 4 місце за кількістю відзначених з-посеред 51 країни.
На територію Дніпропетровської області припадає 70 Праведників народів світу за українським списком і ще 4 – за іншими національними списками. Ці люди взяли участь у 39 випадках порятунку в 15 населених пунктах області та зберегли життя 120 євреям. Серед них варто відзначити Михайла Зірченка, який працював бухгалтером і проживав у с. Благодатне Кам’янського р-ну, разом із дружиною він врятував 32 євреїв (в основному жінок і дітей). Тільки в м. Дніпропетровськ (нині Дніпро) мешкали 28 осіб, відзначені цим званням, які сукупно врятували 51 єврея (наймолодшому на момент порятунку виповнився 1 рік). Певний час у Дніпропетровську мешкав Ян Ходоровський, визнаний Праведником народів світу за польським списком, і який порятував тут 26 львівських євреїв.
У 2018-2019 рр. з ініціативи Музею «Пам'ять єврейського народу та Голокост в Україні» підтримки Дніпропетровської обласної державної адміністрації у 12 населених пунктах області було найменовано 13 вулиць на честь місцевих Праведників народів світу.
Варто відзначити, що через існування негласних табу щодо представлення історії Голокосту в радянський період, подвиг рятування залишався на периферії дослідницької та суспільної уваги. Тисячі рятівників пішли з життя до моменту визнання їхнього діяння. Саме тому на сьогодні значна кількість історій рятування залишаються малознаними, а їхні головні учасники невідомими широкому загалу.
Єгор Врадій

10/05/2026

ЦЬОГО ДНЯ – 10 ТРАВНЯ – ДЕНЬ МАТЕРІ.
СТЕФАНІЯ ВІЛЬЧИНСЬКА

Кожної другої неділі травня в Україні та ще майже 80 країнах світу відзначають День матері. Історія свята на пошану матерів має багатовікову традицію та різноманітне етнічне й релігійне підґрунтя. Користуючись нагодою, вітаємо всіх мам зі Святом, бажаємо здоров’я, світлих і радісних днів, дякуємо за тепло, підтримку та терпіння.
У цей святковий день Музей пропонує познайомитися з надзвичайною постаттю Стефанії Вільчинської, яка була «серцем, мозком, доглядальницею, матір’ю» для сотень єврейських сиріт. Хто ж така «пані Стефа», на якій тримався порядок у славнозвісному Домі сиріт – варшавському сиротинці під керівництвом Януша Корчака?
Стефанія Вільчинська народилася 26 травня 1886 р. у Варшаві в родині заможних польських євреїв. Навчалася у варшавській школі-інтернаті Ядвіги Сікорської, факультеті природничих наук Льєзького університету (Бельгія), у 1906 р. вивчала природничі науки в Женевському університеті (Швейцарія). Отримавши освіту, Стефанія повернулася до рідної Варшави, де почала працювати волонтером у притулку для єврейських сиріт. Вона налагодила роботу занедбаного притулку і незабаром була призначена на керівну посаду. Саме там у 1909 р. Стефанія познайомилася з Янушем Корчаком, що стало доленосною подією для цих однодумців – їхня співпраця з невеличкими перервами тривала аж до смерті обох у Треблінці. У 1912 р. Товариство «Допомога сиротам» відкрило дитячий будинок у власному приміщенні на вулиці Крохмальній, 92. Стефанія Вільчинська стала головною вихователькою закладу, який очолив Януш Корчак. Однак Вільчинська неодноразово брала на себе керівні обов’язки через широку діяльність Корчака поза межами притулку: його військову службу під час Першої світової війни та подорожі в Палестину в 1934 і 1936 рр.
Стефанія Вільчинська відповідала за організацію щоденної роботи Дому сиріт. За спогадами одного з колишніх вихованців, притулок працював «із чіткістю механізму швейцарського годинника». Серед іншого, Стефанія розробила систему змінності та підтримувала контакт з дітьми, які вже покинули заклад. Із середини 1920-х рр. пані Стефа також відповідала за молодих вихователів, які перебували в дитячому будинку та здобували там свій перший педагогічний досвід. Як вихователька, вона також мала можливість проявити себе в Палестині, куди подорожувала чотири рази. Вільчинська також виконувала обов’язки інспектора, відвідуючи різні єврейські установи опіки, де ділилася своїм досвідом.
Як і Януш Корчак, Вільчинська розглядала еміграцію в Палестину, де жила в кібуці Ейн-Харод, але, відчуваючи наближення війни, навесні 1939 р. повернулася до Польщі. У листі, надісланому до друзів з кібуцу, вона писала: «Мої дорогі, у нас все добре. Я трохи працюю в притулку, Корчак – багато. Я не приїду, тому що не хочу їхати без дітей».
Протягом перших тижнів війни пані Стефа організувала пункт першої допомоги на вулиці Крохмальній, 92, а пізніше – швейну майстерню. Разом з Корчаком, іншими єврейськими робітниками та дітьми Вільчинська переїхала до закритого єврейського району. Маючи шанс на порятунок, вона залишилася в установі до самого кінця, піклуючись про дітей та своїх колег. Під час «великої акції», 5 серпня 1942 р., Стефанію Вільчинську разом з Янушем Корчаком, іншими вихователями та дітьми нацисти відвезли на Умшлагплац. Звідти їх в товарних вагонах відправили до табору смерті в Треблінці, де вони всі загинули.
Протягом багатьох років життєва історія Стефанії Вільчинської залишалася в тіні історії Януша Корчака. На щастя, поступово, разом з іншими жінками, громадськими активістками, педагогами та опікунами – її постать стає дедалі помітнішою в історії благочинності та опіки над тими, хто найбільше цього потребує. У 1947 р. Стефанію Вільчинську посмертно нагородили Срібним хрестом за значні досягнення у сфері догляду за дітьми. У 2004 р. було видано книгу пані Стефи «Слово дітям і педагогам». У 2015 р. в Польщі вийшли друком кілька книг, присвячених історії життя Стефанії Вільчинської.
Пані Стефа ніколи не створювала власної сім’ї, але з особливою турботою ставилася до дітей і вихованців дитячого будинку. З багатьма з них вона підтримувала тривалі та сердечні відносини. До дітей колишніх вихованців вона ставилася як до своїх онуків і дозволяла їм називати її «бабусею Стефою». «Стефа була з нами 24 години на добу. Ми відчували її присутність навіть уві сні. Ми також усвідомлювали, як вона турбувалася про кожну нашу потребу» (зі свідчень Іцхака Белфера, Яд Вашем, 1992 р.).

Дільфуза Глущенко

08/05/2026

До Міжнародного дня музеїв
Музей «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» відзначає Міжнародний день музеїв! З цієї нагоди запрошуємо мешканців та гостей нашого міста долучитися до святкових заходів, які відбудуться 17 травня з 11.00.
На Вас чекатимуть:

11.00 – екскурсія до унікальної інституції – Національного центру софрута.* Тут займаються написанням та перевіркою священних текстів, які використовуються в єврейських громадах для молитви та виконання заповідей;

11.30 – екскурсія тимчасовою виставкою «Невідомі експонати з Фондів Музею». Артефакти виставки, які до цього жодного разу не виставлялися, доступні до огляду лише 1 день!*;

12.15 – екскурсія тимчасовою виставкою «Хтось був сусідом. Вибір, людська поведінка та Голокост» Меморіального музею Голокосту (м. Вашингтон, штат Колумбія);

13.00 – Розіграш цінних призів.

Протягом усього дня вхід у Музей вільний.
Щиро раді бачити всіх у цей особливий день!

* За умов попередньої реєстрації на https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSeb4fyv1x5i01IbX9U96pGjU3r2-gOlYgsBzfutqa8B56ewpw/viewform

Чекаємо на Вас за адресою:
м. Дніпро, вул. Шолом-Алейхема 4/26, центр «Менора», Музей «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні».
Довідки за телефонами:
+38 050 452 21 63, +38 056 717 70 16.

06/05/2026

Після того, як стихла урочиста тональність ювілейних привітань, а герої, які врятували світ 40 років тому, знову залишилися сам на сам із своїми проблемами, Музей пропонує Вам поглянути на трагедію Чорнобиля через спогади Ігоря Володимировича Турчина – людини, яка брала безпосередню участь у ліквідації наслідків катастрофи влітку-восени 1986-го року, а також протягом багатьох років докладає зусиль для належного вшанування героїв Чорнобиля.
Відео можна подивитися, перейшовши за посиланням https://youtu.be/RA_i-YBpF9I

04/05/2026

5 травня – Лаґ ба-Омер – день тисячі багать

«Люби ближнього свого як самого себе»
– ось головний принцип Тори»
Єрусалимський Талмуд, Недарим, 9: 4

Лаґ ба-Омер – одне із найдавніших юдейських свят, яке відзначають 18 числа місяця Іяр. Цього року за григоріанським календарем свято припадає на 5 травня.
Назва свята складається з двох слів – «лаґ» і «омер» , що означає «33 день від початку відліку Омеру» (усний рахунок сорока дев’яти днів між святами Песах і Шавуот).
Головною подією, що визначила зміст цього свята стало припинення епідемії, що забрала життя 24 тисяч учнів великого мудреця та систематизатора Тори – рабі Аківи.

У рабі Аківи, згідно Талмуду, було 24 тисячі учнів, вони збиралися на свої таємні зустрічі, не зважаючи на жорстокі римські заборони, та продовжували вивчати Тору. Але, в період між Песахом і Шавуотом, всі вони, окрім п’яти, померли під час епідемії. Прийнято вважати, що епідемія тривала 33 дні та припинилася саме в день Лаґ ба-Омеру. Серед учнів, що вижили, був рабі Шимон бар Йохай (Рашбі), автор книги «Зогар». 33-й день Омеру вважається також днем його смерті. День кончини рабі Шимона бар Йохая був наповнений світлом, як ніякий інший день, так зазначено в книзі Зогар. Рашбі заповідав, щоб день його смерті не був траурним і сумним, а навпаки, став днем радості і веселощів.

Саме тому існує звичай запалювати в цей день безліч свічок у синагогах і єшивах з тим, щоб при їхньому світлі вивчати вчення рабі Шимона, розповідати історії, що його прославляють, і співати пісні, складені на його честь.
Цього дня величезні багаття горять всюди на честь Шимона бар Йохая. Безліч людей відвідує на Лаґ ба-Омер гору Мерон поблизу міста Цфат, де розташована могила великого філософа й аскета рабі Шимона. Всюди влаштовують пікніки та атракціони, стріляють із лука на честь повстанців Бар-Кохби* та проводять дитячі паради.
Бажано цей день святкувати у великій компанії, відчуваючи радість від спілкування. І не забувати про любов до ближнього, Бо любов – це універсальний ключ, що відкриває будь-які замкнені двері. Так навчав мудрий Рашбі! І водночас він навчав величі кожної людини, як частини Б-жого творіння.

Бажаємо всім, хто святкує Лаґ ба-Омер знайти Б-жу іскру всередині себе та в душах інших людей. Най від неї розгоряються почуття любові і поваги до ближніх, нагадуючи про справжній духовний сенс свята!
Дива можуть бути ближчими, ніж це здається!

Павло Поллюль

* Повстання Бар-Кохби – повстання юдеїв проти римлян при імператорі Адріані, в 132-136 рр, під проводом Шимона Бар-Кохби. Вважається, що повстання почалося саме на Лаґ ба-Омер.

03/05/2026

Рубрика «Експонат місяця» - медаль «Праведник народів світу»
Експонат травня нами був обраний не випадково. Саме цього місяця Україна відзначає День пам'яті українців, які рятували під час Другої світової війни: Праведників народів світу1, а також тих, хто через різноманітні обставини так і не був відзначений цим почесним званням.
Предметом нашої розмови є медаль «Праведник народів світу» Зубкових Василя та Марії, представлена у постійній експозиції Музею. Проста родина з Дніпропетровська (Дніпра), яка ризикуючи власними життями врятувала єврейську дівчинку Неллі Гордон (Ципіну).
Неллі Гордон народилася 1932 р. в м. Горлівка Сталінської (Донецької) області в родині інженера гірничорятувального загону Лева Менделевича та домогосподарки Зінаїди Борисівни Гордонів. Через три роки в Неллі з’явився брат Еммануїл.
По закінченні першого класу Неллі була на канікулах у м. Дніпропетровськ у дідуся Бориса Гершковича Фруміна та тітки Розалії Борисівни. Мешкали вони на вулиці Дзержинського (нині Вернадського). І разом з ними дівчинка опинилась в окупованому нацистами місті.
12 жовтня 1941 р. родина разом з іншими євреями міста йшла у колоні, яку від проспекту Карла Маркса (нині пр. Дмитра Яворницького) вели до глибокого яру на території лісорозплідника Ботанічного саду. Невдовзі від яру почулися довгі кулеметні черги. Страти тривали два дні. Наприкінці другого дня родина підійшла до краю яру. Так сталося, що за мить до пострілів Неллі впала на землю. Їй вдалось врятуватись…
До Зубкових звернулась їхня сусідка з проханням надати притулок 9-річній дівчинці Неллі Гордон, яка залишилася одна після загибелі її тітки і діда тижнем раніше. Бездітні Зубкови погодилися.
Після визволення до Дніпропетровська почали повертатися єврейські родини. Про долю Неллі Гордон дізналася лікарка Чегринська, яка вирішила розшукати її рідних. І нарешті 16 березня 1945 р. за Неллі приїхав батько. Родина возз’єдналась.
З часом Ципіна Неллі Львівна клопотала про присвоєння Зубковим почесного звання «Праведник народів світу». Воно їм було присвоєно в листопаді 1998 р. посмертно.
У Дніпрі в 2019 р. на честь Праведників родини Зубкових названо вулицю у Соборному районі (колишня вул. Ясна).
Більш детально про подвиг родини Зубкових та історії інших Праведників Дніпропетровської області можна дізнатись:
• з книги «Ті, хто повертають віру в людину»: Праведники народів світу Дніпропетровської області / за ред. І. Я. Щупака. Дніпро : Інститут «Ткума»; ПП «Ліра ЛТД». 2019. 108 с.; іл.: https://www.tkuma.dp.ua/ua/publikacy-tkuma/drudie-izdaniya/608-ti-khto-povertaiut-viru-v-liudynu-pravednyky-narodiv-svitu-dnipropetrovskoi-oblasti
• з документального фільму Є. Титаренка «Праведники»: https://www.youtube.com/watch?v=VpFJYKFz_QI

Дар’я Мадяр

1. Детальніше про звання, а також критерії його присудження можна дізнатися на офіційній сторінці Національного меморіалу Яд Вашем https://www.yadvashem.org/righteous/faq.html

30/04/2026

Віртуальна екскурсія виставкою Меморіального музею Голокосту (м. Вашингтон, штат Колумбія)
Зусиллями партнерських організацій БФ «Хесед Менахем» та Музею «Пам'ять єврейського народу та Голокост в Україні» пройшла чергова зустріч слухачів Відкритого лекторію. Вона була присвячена експозиції «Хтось був сусідом: вибір, поведінка людей та Голокост», нещодавно відкритій у просторі тимчасових виставок Музею. У ній розкривається проблема «сусідства» в подіях Голокосту – роль звичайних людей, які роками, іноді десятиліттями, жили поряд із євреями. Д-рка Олена Іщенко познайомила слухачів з матеріалами виставки. Акцент був зроблений на екстремальних умовах, у які були поставлені «сусіди» євреїв. Адже перед ними постав дуже непростий етичний вибір: бути співучасниками злочинів нацистів; залишитися байдужими до того, що відбувається навколо, з головою занурившись в особисті проблеми; або, навпаки, допомогти переслідуваним. Останній вибір був пов'язаний з неймовірним ризиком благополуччям, власним та своєї сім'ї, а у разі Голокосту на окупованій території СРСР – із ризиком для життя (знову-таки не лише свого, а й близьких людей).
Виставка демонструє маловідомі фотодокументи, за допомогою яких реконструюється атмосфера, що склалася в Європі напередодні та під час Другої світової війни. На всій окупованій нацистами території люди різних національностей, соціальних страт прагнули вижити, уникнути репресій. Для цього вони були змушені дотримуватись поведінкової моделі, яку запропонували нацисти: виконувати накази, йти на різні форми співробітництва. Лише одиниці знаходили в собі сили ризикнути та допомогти сусідам-євреям. Саме рішучість цих людей протистояти злу наочно демонструє можливість іншої поведінки, іншого вибору. Експоновані матеріали дають змогу замислитися над власними етичними мотивами, відрефлексувати якість прийнятих рішень.
Заняття почалося із запізненням через масовану атаку ворожих безпілотників. Проте наші слухачі після відбою тривоги активно підключилися до ефіру й подальшого обговорення важливої теми. Вони говорили про те, що іноді навіть маленькі жести співчуття долають відчуження й допомагають перенести біду.
Щиро дякуємо учасникам Лекторію за висловлені думки!

Музей «Пам'ять єврейського народу та Голокост в Україні»

18/05/2026

17/05/2026

15/05/2026

15/05/2026

15/05/2026

10/05/2026

08/05/2026

06/05/2026

04/05/2026

03/05/2026

30/04/2026

Address

Opening Hours

Telephone

Website

Alerts

Shortcuts

Share

Category