Літературно-меморіальний музей Юрія Федьковича

02/06/2026

💐📚🙏ІВАН ФРАНКО… ВЕЛИКИЙ КАМЕНЯР:
«…ВЛОЖИВ У СВОЮ ПОЕЗІЮ НАЙКРАЩУ ЧАСТИНУ СВОЄЇ ДУШІ…»
Так про творчий доробок Юрія Федьковича висловився великий Каменяр у статті, приуроченій до 25-річчя літературної діяльності нашого славного краянина. То був 1886 рік…
🌺28 травня - день, коли відійшов у Позасвіти ІВАН ФРАНКО (1856-1916). Поет, прозаїк, драматург, історик, вчений, фольклорист, етнограф, журналіст, перекладач, соціолог, економіст, громадсько-політичний діяч… Це величні іпостасі Івана Франка - генія української нації, знакової постаті відчизняноі і світової культури. Невтомного трударя на ниві української Нації. Гратулюємо Його нині вдячною памʼяттю, величанням імені нашого генія, сумлінною працею задля блага Української Держави, героїчною боротьбою проти ворога…
🌺…Геніальний перекладач, Франко досконало володів 14-ма мовами. Сучасники недарма називали його «академією в одній особі». 5 тисяч праць різної тематики тому доказом. А найбільшої слави зажив Іван Франко як Поет. Ним написано 6 000 творів. У 1976-1986 роках творіння Івана Франка видано 50-томним зібранням. І це лише третина його доробку!..
🌺Зі столицею Буковини єднає великого Каменяра не лише навчання у нашому університеті. В Українському народному домі вперше (!) пролунали в авторському прочитанні рядки його пророчо геніальної поеми «МОЙСЕЙ»:
📚Народе мій, замучений, розбитий,
Мов паралітик той на бездорожжу,
Людським презирством, ніби струпом вкритий!
Твоїм будущим душу я тривожу…

…Невже задарма стільки серць горіло
До тебе найсвятішою любовʼю,
Тобі офіруючи душу й тіло?
Задарма край твій весь политий кровʼю
Твоїх борців? Йому вже не пишаться
У красоті, свободі і здоровʼю?..

… О ні! Не самі сльози і зітхання
Тобі судились! ВІРЮ В СИЛУ ДУХА
І В ДЕНЬ ВОСКРЕСНИЙ ТВОЙОГО ПОВСТАННЯ…

📚💛🩵Пролог, звернений до рідних сердець, пророчий і закличний у кожному слові, будив до борінь за свободу не одне покоління українців. Так було, так є нині… І буде так!.. Слово геніального Каменяра незгасним смолоскипом осяває путь Українцям.
До величі.
До свободи.
До щастя й добробуту…
📚🌺 «…На дні моїх споминів і досі горить той маленький, але міцний вогонь... Це вогонь у кузні мойого батька. І мені здається, що запас його я взяв дитиною в свою душу на далеку мандрівку життя,» - звірявся у спогадах своїх Іван Франко.
📚🌺Схилімо нині голови… над книгою із творами великого Каменяра. Згадаймо, процитуймо товариству улюблену прозову а чи поетичну мудрість Івана Франка. А хтось тихо заспіває пісню - українську, народну, що народилась насправді у Його люблячій ліричній душі й щемливо відлунює у наших…

🎼Час рікою пливе, як зустрів я тебе,
Як зустрів я тебе край дороги.
Довго- довго дививсь, марно очі трудив,
Та впізнати тебе було годі.

Ти висока струнка, в тебе руса коса,
В тебе очі сумні, невеселі.
І уста вже не ті, не солодкі такі.
Скажи хто цілував їх без мене?

Як зустрінеш колись, привітай, усміхнись,
Зустрічай, як колись зустрічала.
Бо пройшли вже роки і ми стали батьки,
Але наша любов не пропала.

Як почуєш вночі край свойого вікна,
Що хтось плаче і хлипає важко,
Не тривожся зовсім, не збавляй собі сна.
Не дивися в той бік, моя пташко!

Се не та сирота, що без мами блука,
Не голодний жебрак, моя зірко.
Се розпука моя, невтишима тоска,
То любов моя плаче так гірко.

Підготувала #ЛесяКолодій

29/05/2026

110-ті
РОКОВИНИ ВЕЛИКОГО КАМЕНЯРА
Народ, що не шанує своїх
великих людей, не варт зватися
народом…
Іван Франко
💐📚🌺У Львові урочисто відзначили 110-ті роковини відходу у вічність геніального ІВАНА ФРАНКА. На Личаківському цвинтарі відбулось традиційне покладання квітів, запалення свічок і лампадок, а спільна молитва стала даниною шани і вдячної памʼяті…

23/05/2026

🌺🎼💐 ДО 47-ї РІЧНИЦІ ПАМʼЯТІ
ВОЛОДИМИРА ІВАСЮКА
у Чернівецький обласному меморіальному музеї Володимира Івасюка відбулась святкова імпреза…
🌺ОКСАНА ІВАСЮК, рідна сестра Володимира Івасюка, відома філологиня, літераторка - про етнокультуру, українську вишивку та авторку виставки вишиванок Ларису Канюк…

23/05/2026

🌺🎼💐ДО 47-ї РІЧНИЦІ ПАМʼЯТІ
ВОЛОДИМИРА ІВАСЮКА
у Чернівецький обласному меморіальному музеї Володимира Івасюка відбулась святкова імпреза…
Пісню Володимира Івасюка «Я піду в далекі гори» виконала Жанна Гулковська, студентка Чернівецького фахового коледжу мистецтв ім. Сидора Воробкевича. Зворушено упівголоса підспівували й учасники святкування…

21/05/2026

💐ДЕНЬ ВИШИВАНКИ…
Українська вишита сорочка - традиційно присутня при кожному святі у Музеї Юрія Федьковича…

21/05/2026

ℹ️ Юрій Федькович: Гуцульський бунтар, який змінив австрійський мундир на селянський киптар.

Коли ми згадуємо класиків літератури, то часто уявляємо відірваних від реального життя кабінетних професорів.

Але Юрій Федькович (1834-1888) був зовсім іншим. Офіцер цісарської армії, який писав перші твори німецькою, він раптом кинув виклик імперському статусу, повернувся в гори й став головним захисником простих гуцулів.

Його життя - це історія про те, як людина шляхетського походження свідомо обрала бік свого народу.

☑️ Від німецьких віршів до українського крику душі.

Юрій Федькович народився в карпатському містечку Путила у родині небагатого урядовця та доньки священника. Хлопець здобув якісну німецьку освіту в Чернівцях і згодом поїхав працювати канцеляристом до Молдови. Увесь цей час він розмовляв і писав виключно німецькою мовою.

Усе змінилося у 1852 році, коли його призвали на військову службу. Попереду були понад 10 років у казармах та участь у жорстокій франко-австро-італійській війні. Саме на чужині, серед воєнного пекла, у серці німецькомовного солдата прокинувся голос предків. Він бере папір і пише свій перший вірш українською - "Нічліг". Перебування в армії назавжди закарбувало в його пам'яті важку долю жовнірів, яка потім стане головною темою його творчості.

☑️ Бунт проти системи: Свідомий вибір і власне ім'я.

У 1863 році Федькович ухвалює радикальне рішення: він звільняється з армії, щоб назавжди розірвати зв'язки з аристократичним минулим. На знак повного переродження він переходить у православну віру і саме тоді обирає собі нове, суто українське ім'я - Юрій.

Поет знімає блискучий офіцерський мундир, одягає традиційний гуцульський киптар і повертається у рідну Путилу. Але він не збирався просто сидіти в хаті. Федькович з головою поринає у громадські справи: стає сільським головою (війтом) та інспектором місцевих шкіл. Він відчайдушно судиться з панами, захищаючи права селян на землю та ліси. Селяни його обожнювали й навіть висунули в депутати Буковинського сейму, але імперська влада злякалася такого "народного трибуна" і заблокувала його кандидатуру.

☑️ Романтик Карпат та конфлікти у Львові.

Його літературний талант розквітнув на повну. Збірки "Поезії" зробили його знаменитим, а за поетичний опис карпатського побуту та героїзацію опришків (зокрема Довбуша та Лук'яна Кобилиці) його назвали "Буковинським Кобзарем". Федькович став першим, хто відкрив для української літератури містичний і дикий світ Гуцульщини. Крім того, він фанатично збирав карпатський фольклор: записував народні співанки, казки та коломийки.

Прагнучи масштабніших змін, Юрій переїздить до Львова, де працює у товаристві "Просвіта" та театрі "Руська Бесіда". Проте тут на нього чекало розчарування. Консервативні львівські діячі постійно цензурували його твори, обмежували творчу свободу і намагалися перетворити його живі, бунтівні тексти на нудне релігійне моралізаторство. Зневірившись у кабінетній інтелігенції, Федькович кидає все і знову повертається до усамітнення.

☑️ Самотній фінал великого провідника.

Останні роки життя майстер провів у Чернівцях. Попри розчарування, він продовжував боротьбу - очолив редакцію першої на Буковині української газети "Буковина".

Він пішов із життя у 1888 році в Чернівцях. У його житті не було сімейного затишку, але був колосальний спадок. Його похорон став мовчазним маніфестом тисяч людей, які прийшли провести в останню путь свого захисника.

☑️ Чому Юрій Федькович у нашому "Таємничому Архіві"?

Постать Федьковича - це приклад того, що патріотизм вимірюється не походженням чи мовою дитинства, а конкретними вчинками. Маючи всі шанси побудувати успішне, сите життя німецькомовного австрійського офіцера або чиновника, він обрав шлях боротьби за права свого народу.

Він не просто писав про гуцулів - він жив серед них, судився за їхні права і змусив усю Україну та Європу прислухатися до голосу Карпат. Саме тому його ім'я сьогодні з гордістю носить Чернівецький національний університет.

14/05/2026

💐🙏❤️14 травня в Україні відзначають
ДЕНЬ «ПРАВЕДНИКІВ НАРОДІВ СВІТУ»
«Праведники народів світу» — це почесне звання, яке присвоює ізраїльський інститут Яд Вашем за порятунок євреїв від Голокосту. Україна посідає 4-те місце у світі за кількістю отриманих звань
«Праведник народів світу» (понад
2600-2700 осіб). Його присуджує Національний меморіал Катастрофи та Героїзму «Яд Вашем» в Єрусалимі.
💕Праведників визнає спеціальна комісія, яка ретельно вивчає кожен випадок. Людина, яка отримала це звання, отримує іменну медаль, почесне свідоцтво, а її ім’я викарбуване на Стіні пошани в Саду Праведників народів світу на горі Пам’яті в Єрусалимі.
❤️У столиці Буковини є вулиця Андрея Шептицького. Названо її невипадково, позаяк тут ця свята особа була неодноразово. У березні 1898-го ще як ігумен львівського Онуфріівського монастирі отців василіян. У вересні 1899 року його було іменовано Станіславським єпископом. Візитуючи свою єпархію ю, владика ШЕПТИЦЬКИЙ відвідав у травні 1900-го і буковинські деканати греко-католицької церкви. Зокрема і церкву на вулиці Руській (нині - Собор Успіння Пресвятої Богородиці), яка міститься неподалік…
❤️У наших Чернівцях чимало благородних і сміливих людей допомагали євреям у страшні роки Голокосту. Особливою є історія порятунку євреїв ТРАЯНОМ ПОПОВИЧЕМ. Відомий адвокат, румун за походженням, із 1942 року – мер міста Чернівців, він ставився до євреїв так само, як і до решти мешканців міста, допомагаючи нужденним. Коли у вересні губернатор Буковини генерал Калотеску оголосив план зі створення гетто для євреїв, Попович єдиний на зустрічі чиновників адміністрації Буковини виступив проти цієї ідеї.
10 жовтня губернатор повідомив Поповича, що він отримав наказ щодо депортації євреїв із Чернівців до Трансністрії, але Попович відмовився брати участь у її здійсненні. Хоча його демарш був марним, проте прагнення врятувати бодай когось підштовхнуло Поповича до активніших дій. Основним аргументом, який він висував, було те, що внесок євреїв у культуру та розвиток промисловості й торгівлі міста був дуже вагомим, тож слід відмовитися від депортації представників «вільних професій» (інженерів, юристів, суддів), а також пенсіонерів та ін.
Перелік осіб, яким пощастило уникнути депортації, підлягав затвердженню Антонеску та Калотеску. Врешті, приблизно 19 тис. євреїв залишилося у місті та було врятовано. Траян Попович видав тисячі дозволів на проживання та роботу в Чернівцях для єврейських родин та ховав у власному будинку євреїв, які перебували у небезпеці. Проте згодом, у лютому 1942-го, депортації поновилися, а навесні того ж року Поповича було звільнено з посади…
У 1969 році Яд Вашем присвоїв Траяну Поповичу звання Праведника народів світу.
❤️🙏💐Цього дня чесна Людність в Україні й усьому світі схиляє голови у вдячній пошані до сміливих і сильних Людей, яких визнано Праведниками світу.

Сьогодні в Україні вшановують пам’ять українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни — людей, які, ризикуючи власним життям, обирали людяність і милосердя.

Однією з таких постатей був митрополит Андрей Шептицький - духовний лідер, який у роки нацистської окупації Львова став на захист переслідуваних євреїв.

За його згодою євреїв переховували у греко-католицьких монастирях, сиротинцях і навіть у митрополичій резиденції. Митрополит наказав урятувати понад 300 єврейських дітей та зберегти важливі єврейські документи. Серед врятованих був і син львівського рабина Ізакаїла Левіна - Курт Левін, який згодом назвав своїх синів Андрей і Климентій на честь братів Шептицьких.

У цій рятівній місії митрополиту допомагали його брат Климентій Шептицький, а також монахині й священнослужителі, які часто діяли під загрозою арештів і переслідувань. Через небезпеку викриття значну частину цієї діяльності доводилося тримати в таємниці навіть від частини духовенства.

Про шляхетність і мужність Андрея Шептицького з великою вдячністю згадував рабин Давид Кагане у своєму «Щоденнику львівського гетто».

У своїх пастирських посланнях митрополит відкрито засуджував насильство, ненависть і вбивства. Його приклад і сьогодні нагадує нам про силу людської гідності та морального вибору навіть у найтемніші часи.

Пам’ятаємо.

10/05/2026

10 травня
💐ДЕНЬ МАТЕРІ
святкують в Україні…
📚ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ - великий Українець, наш славний краянин, незабутні твори якого живуть і актуально звучать у часі нинішнім. Вчать нас думати, творити…любити… Бо і сам умів щиро любити, одначе називав своє ліричне почуття до юних красунь «закохАнням». Найсвятішою ж любовʼю його була єдина жінка - Мати. У творах Юрія Федьковича образ матері незмінно наділений благородними рисами: мудрістю, добротою, беззастережною жертовною любовʼю до дитини своєї…
* * *
У синє море сонце ясне тоне,
І своє світло, ніби кров, червоне,
По всій країні доокола сіє;
А там зозульку в гаю десь чувати,
А там дзвіночок став селом кувати,
Там в борі вітер листям шелевіє:
Пречиста діво, радуйся, Маріє...

Пречиста діво, радуйся, Маріє!
Он молод жовняр ліг си на мураві,
Личко студене, шати му кроваві, —
Розстрілен нині; бо самий не вміє...
Камраття яму темну му вкопали
І на спочинок бідного в ню склали;
Уже не скаже, як дзвінок запіє:
"Пречиста діво, радуйся, Маріє..."

Пречиста діво, радуйся, Маріє!
Під плотом сіла удовиця-мати,
До себе тулить бідне сиротяти
І плаче ревне, серденько їй мліє, —
Ба вже не плаче, вже і не голосить,
Склонила голов — більше не підносить;
Зірниці плачуть, а дзвінок німіє...
Пречиста діво, радуйся, Маріє.

Пречиста діво, радуйся, Маріє!
Там онде блудить сплакана дитина
Без тата, мами, бідна сиротина,
Нічо не їло, душечка му мліє, —
І хоче в хату бідня навернути,
Господар псами тровить єго, чути:
Верескло, впало, кров ся з ніжки ліє...
Пречиста діво, радуйся, Маріє.

Пречиста діво, радуйся, Маріє,
Бо я не можу... Вшак я маю душу,
І чути мушу, і дивити мушу,
Що тут на світі, ах, тутки ся діє;
Да як до гробу зложать моє тіло,
Де темно, тісно, студено, зотліло,
Де нич не плаче, де усе німіє,-
Пречиста діво, радуйся, Маріє!
1861 р.

10/05/2026

💐З ДНЕМ МАТЕРІ, ШАНОВНЕ ТОВАРИСТВО!

«…МАЮ Я СВЯТЕ СИНІВСЬКЕ ПРАВО
З МАТІРʼЮ ПОБУТЬ НА САМОТІ…»
Святі, зворушливо щирі і вічні рядки поезії Василя Симоненка. Такі актуальні нині.