Сектор воєнної історії Черкаського обласного краєзнавчого музею

12/04/2026

ЛАБУНСЬКИЙ ДЕНИС БОГДАНОВИЧ, «ГРОМ»

Герой України. Сержант. Кулеметник. 3-тя ОШБР.
Народився 29 жовтня 1993 р. у Черкаській області. Дитинство та юність пройшли у м. Вінниця. Жив в районі Сабарова. Спочатку навчався у школі №16, а після 7 класу перейшов у школу №36, яку й закінчив.
Денис був спортивною дитиною, займався футболом та різними видами спорту, але врешті ще в шкільні роки захопився важкою атлетикою – займався в дитячо-юнацькій спортивній школі Вінницької територіальної організації «Колос». Отримав звання кандидата в майстри спорту. Був вимогливим до себе й до інших, увесь час працював над собою, бо мріяв стати військовим.
Після школи Денис пішов до війська. Мрія стала реальністю: він став десантником, пройшовши службу у 95-й аеромобільній бригаді в Житомирі, де виконував обов’язки командира. Неодноразово стрибав з парашутом. Демобілізувався у званні сержанта.
Останнім часом жив і працював за кордоном.
У перші дні повномасштабної війни Денис повернувся на Батьківщину. Згодом став бійцем 3-ї ОШБр ЗСУ (колишній полк ССО «Азов-Київ»). Обіймав посаду кулеметника. Побратими пригадують його як мужнього і безстрашного воїна. Брав участь у боях за звільнення Київщини, воював на Запоріжжі та Донеччині.
Він говорив: «Хто, як не ми? Потрібно починати з себе. Я йду заради наших майбутніх дітей, за сім’ю, близьких людей, за Україну». Він багато зробив для нашої України, багато поклав ворогів та віддав найцінніше – своє життя! Це велика ціна нашої перемоги», – розповіла дружина Тетяна.
У період з червня до вересня 2022 р. на Запорізькому напрямку показав неймовірну ефективність: знищив більше 100 окупантів, 3 одиниці техніки та 8 БПЛА. Також влучив у склад пально-мастильних матеріалів ворога, що призвело до вибуху та допомогло уповільнити атаки окупантів.
З середини листопада 2022 р. успішно виконував бойові завдання у м. Бахмут та на його околицях, незважаючи на надтяжкі умови та переважаючі сили противника.
24 листопада настала його остання, героїчна битва. Того дня він знищив не менше 18 окупантів. Ситуація на позиції була критичною. Денис, разом із молодшим сержантом, висунувся на порятунок взводів, що потрапили під щільний ворожий вогонь.
Зберігаючи холоднокровність, він прикривав евакуацію поранених й розумів, що для нього обстановка безвихідна, але продовжував вести бій, даючи змогу своїм побратимам евакуювати поранених військовослужбовців.
Загинув Денис Лабунський 24 листопада 2022 р. в битві за Бахмут на Донеччині. Під час прикриття побратимів він отримав смертельне поранення від снаряда, випущеного з важкої артилерійської техніки.
Похований 29 листопада 2022 р. на Алеї Слави Сабарівського цвинтаря у Вінниці. 8 липня 2023 р. Президент України посмертно нагородив Дениса Лабунського званням «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Також воїна вшанували орденом «За мужність» III ступеня.
3 грудня 2024 р. за мужність, проявлену в боротьбі за незалежність України Денис нагороджений Комбатантським Хрестом.
Також у Вінниці є провулок Дениса Лабунського, відкрита меморіальна дошка на будівлі Вінницького спорткомплексу «Колос». Його пам’яті також присвятили обласні змагання з важкої атлетики серед молоді та юніорів.

08/04/2026

Вже у виставковому залі. Експозиція присвячена Герою України Валерію Деменеву .

08/04/2026

До Черкаського обласного краєзнавчого музею нещодавно були передані особисті речі, фото та копії документів Героя України, уродженця Черкащини Валерія Деменева. Щиро вдячні мамі Оксані Миколаївні та сестрі Героя Ользі за безцінний дар. Ці експонати доповнять експозицію залу російсько-української війни.
ДЕМЕНЕВ ВАЛЕРІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ, «ДЕМОН».
Народився 26 жовтня 1995 р. у с. Матусів Шполянського району Черкаської області. У юному віці разом із родиною переїхав у сусіднє с. Марʼянівка, де й навчався у місцевій школі. Після закінчення 9 класу вступив до Київського професійного енергетичного ліцею, який закінчив у 2012 р., фах: маляр-штукатур). У 2017 - 2018 рр. проходив строкову службу в Національній гвардії України у м. Запоріжжя, через рік підписав контракт. Після служби працював, їздив на роботу до Польщі. Потім у Черкасах працював на ПрАТ «ЮРІЯ».
16 квітня 2022 р. добровільно став до лав Збройних сил України. Молодший сержант, стрілець. Був командиром стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти 20-го окремого стрілецького батальйону Сил територіальної оборони. Від квітня 2022 р. брав участь у боях за Луганщину, Донеччину та Харківщину. Захищав міста Сіверськодонецьк і Лисичанськ та с-ще Білогорівка Сіверськодонецького р-ну Луганської обл. В одному з боїв визначив і надав точні координати, що сприяло знищенню російської БМП і понад 30-ти окупантів. Брав участь у контрнаступальній операції поблизу міст Ізюм і Балаклія Ізюмського р-ну Харківської обл. Під його командуванням було знищено більш ніж 50 противників, три вогневі точки та захоплено склад з боєприпасами. Потрапивши у подвійне оточення на Лиманському напрямку, разом із побратимами цілодобово утримував позиції. Загинув 24 червня 2023 р. унаслідок ворожого мінометного обстрілу поблизу м. Лиман Перший Куп’янського району Харківської області.
Похований 29 червня 2023 р. у с. Мар’янівка Звенигородського району Черкаської області.
Присвоєно звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (21 лютого 2025, посмертно).
Текст: Григоренко Тетяна Олександрівна - старший науковий співробітник сектору воєнної історії.

05/02/2026

СТАНКУС АРТУР АЛЬБЕРТАСОВИЧ
Народився 21 грудня 1995 р. у с. Дубіївка Черкаського району Черкаської області. Закінчив Дубіївський заклад середньої освіти І-ІІІ ступенів
Під час російського вторгнення в Україну служив солдатом на посаді стрільця-помічника гранатометника у складі 77-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ Збройних сил України.
На Луганщині підрозділ під його командуванням відбивав штурми переважаючих сил ворога. Зазнав тяжкого поранення, але далі виконував завдання, надавав допомогу іншим, прикривав відхід поранених. Сам утримував позицію, яку російські окупанти не змогли взяти під контроль і просунутися далі. Після приходу підкріплення Артур Станкус керував евакуацією поранених.
Загинув 26 квітня 2024 р. унаслідок обстрілу поблизу населеного пункту Новоселівське Сватівського району Луганської області.
Похований 10 травня 2024 р. в с. Дубіївка Черкаського району Черкаської області.
Нагороджений: Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (2024 р., посмертно). На фасаді навчального закладу де навчався Артур Станкус встановлена пам’ятна дошка.

05/02/2026

БОРОВИК ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ

Майор. Льотчик 39-ї бригади тактичної авіації.
Народився 19 квітня 1995 р. у с. Кононівка Драбівського району Черкаської області. Більшу частину дитинства та юність провів у м. Бориспіль на Київщині, навчався у загальноосвітній школі №5.
Згодом вступив до Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба. У 2017 р. став до лав 39-ї бригади тактичної авіації. Пілот літака СУ – 27.
З перших днів повномасштабного російського вторгнення в Україну став на захист Батьківщини у складі Повітряних Сил ЗСУ. За час бойових дій здійснив понад 200 бойових вильотів, завдаючи ударів по скупченню ворожих військ, бронетехніці та підземних бункерах на Донеччині та Луганщині, командних пунктах, укріпленнях та піхоті в Курській та Бєлгородській областях рф. Брав участь в операціях зі звільнення Київщини та Харківщини. Його точні та сміливі дії неодноразово змінювали перебіг боїв, допомагаючи українським підрозділам утримувати стратегічні позиції, прикривав наземні сили від повітряних атак, підтримував штурмові підрозділи Збройних Сил України з повітря.
Загинув 11 вересня 2025 р., близько 13.30 на Запорізькому напрямку, під час виконання бойового завдання на літаку Су-27.
Похований 14 вересня 2025 р. у рідному селі на Драбівщині.
Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (посмертно).
Повний лицар ордена Богдана Хмельницького.
Нагороджений: орденом Богдана Хмельницького І ступеня (2025), орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеня (2024), орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (2022), відзнакою «Честь і слава Житомирщини» (2021), медаллю «За оборону України» (2022).

27/01/2026

26 січня 2026 р. Президент України В. Зеленський присвоїв звання Героя України уродженцю Черкащини, майору Федоренку Юрію, командиру 429-ї окремої бригади безпілотних систем «Ахіллес».

ФЕДОРЕНКО ЮРІЙ СЕРГІЙОВИЧ, позивний «АХІЛЛЕС»

Народився 26 квітня 1991 р. у с. Носачів Смілянського району Черкаської області. Після 9 класу закінчив ПТУ по спеціальності кухар-кондитер.
З 2009 по 2015 р служив за контрактом у Національній гвардії України на посаді старшого інструктораз рукопашного бою роти спеціального призначення. У 2014—2015 рр. брав участь у антитерористичній операції на сході України, де був поранений і визнаний обмежено придатним.. З 2016 р.— приватний підприємець: ТО і ремонт автотранспортних засобів.
У 2017 році заснував і очолив громадську організацію «Твердиня»
У тому ж році працював журналістом видання у журналі «Корупціонер в Україні».
Закінчив з відзнакою Національну академію внутрішніх справ за спеціальністю правознавство (2017), Університет державної фіскальної служби України за напрямком публічне управління та адміністрування (2021), Національний юридичний університет ім. Ярослава Мудрого. Магістр міжнародного права (2025). Живе і працює у м. Києві.
З першого дня повномасштабного російського вторгнення в Україну воював у складі 112 ї бригади 128-го батальйону Територіальної оборони ЗСУ на посаді командира 4 роти.
Ініціював впровадження аеророзвідки в межах стрілецької роти. Самостійно оволодів навичками управління БПЛА та організував навчання для особового складу.
9 лютого 2023 р. Юрій Федоренко очолив одну з перших в Україні рот ударних авіаційних комплексів (РУБпАК «АХІЛЛЕС») у складі 92-ї ОМБр імені кошового отамана Івана Сірка. 31 січня 2024 р. рота реоранізувалася у батальйон (БУБпАК «АХІЛЛЕС»). У січні 2025 р. батальйону окремий полк безпілотних систем «АХІЛЛЕС» (429 ОП БпС). У січні 2026 р. полк розгорнули до бригади.
Політична діяльність.
У 2019 р. брав участь у виборах до Верховної Ради 9-го скликання, (позачергові): Політична партія «Слуга народу»— список №158. Не обрано
У 2020 р. вибори у Київську міську раду 9-го скликання Політична партія «Слуга народу» — список №4, округ 2. Обраний.
Депутат Київської міської ради з 2020 р. Секретар постійної комісії Київської міської міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин.
26 січня 2026 року удостоєний звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка».
Нагороди:
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»;
Грамота Верховної Ради України «За заслуги перед Українським народом»;
Відзнака Президента України «Орден Богдана Хмельницького» ІІІ ступеня;
Медаль «Захиснику України», Нагрудний знак «За відвагу» (Національна гвардія України); Нагрудний знак «Учасник АТО»; Грамота Верховної Ради України «За заслуги перед Українським народом»; відзнака Президента України «Орден Богдана Хмельницького» ІІІ ступеня та інші.

18/01/2026

Сьогодні минає три роки від аварії гелікоптера на борту якого знаходився міністр внутрішніх справ України Денис Монастирський. Серед загиблих був і наш земляк, що входив до групи супроводу міністра.
МАРИНЧЕНКО АНДРІЙ ІВАНОВИЧ
Народився 31 березня 1993 р. у с. Горобіївка Канівського району Черкаської області. Після закінчення Горобіївської середньої школи, разом із братом-близнюком Сергієм, вступив на навчання до Ірпінської податкової академії, яку закінчив з відзнакою.
Згодом почав працювати у Канівському управлінні Пенсійного фонду України Черкаської області, одночасно навчаючись в Національній академії внутрішніх справ. У 2021 р. по закінченню навчання, отримав посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Департаменту внутрішньої безпеки і був призначений охоронцем міністра внутрішніх справ України Дениса Монастирського.
Загинув 18 січня 2023 р. під час виконання службових обов’язків. Він знаходився на борту вертольоту разом з міністром внутрішніх справ Денисом Монастирським. Похований 22 січня у рідному селі.

08/01/2026