Черкаський археологічний музей Середньої Наддніпрянщини - ЧАМ

23/08/2026

Цьогорічний сезон був надзвичайно насиченим, адже ми працювали відразу на трьох локаціях: Межиріч, Лука-Могилки та Бабичі.

Традиційно, основні роботи були зосередженні на дослідженні пізньопалеолітичної стоянки Межиріч. Наші головні сили були зосереджені на дослідженні ділянки біля першого житла. І тут маємо дуже цікаву ситуацію для аналізу: ми фіксуємо знахідки, які залягають трохи вище за основний культурний шар. Паралельно тривали дослідження всередині четвертого житла. Ми заглибилися в дуже перспективну ділянку — між точком та вогнищем. Було зафіксовано багато фрагментів кістки та кременю, разом зі спрацьованими знаряддями праці. Така щільність та характер знахідок (особливо наявність виробничих відходів) красномовно говорять про надзвичайну потужність культурного шару на цій ділянці. Люди тут не просто грілися біля вогнища, а довго й активно виготовляли знаряддя праці.

Ще однією точкою досліджень Межиріцької експедиції є багатошарове поселення Лука-Могилки. Локація на березі річки Рось вабила людське населення, починаючи з періоду неоліту і включно до пізнього Середньовіччя. Матеріали цьогорічних розкопок демонструють присутність яскравих комплексів трипільської, чорноліської та багатьох інших культур. Робоча група з нашої експедиції фокусується на дослідженні неолітичного шару населення києво-черкаської культури. Знахідки представлені масовим керамічним матеріалом неолітичного часу, знаряддями праці з кременю та результатами харчування давнього населення - численними кістками тварин та раковинами молюсків. Серед трипільських артефактів варті згадки дві голови керамічних фігурок, накінечник стріли та фрагменти кухонного та столового посуду.

Село Бабичі, сусіднє від Межирічів, насичене поселеннями різних періодів та епох. В цьому сезоні під час підготовки ділянки для будівництва в місцевості Бабичі-Шайка екскаватором була знищена частина хати періоду Київської Русі, ХІІ-ХІІІ ст. Рештки споруди опинились на краю урвища висотою 6,5 м і почалась руйнація, через що було необхідно провести рятівні роботи. За декілька днів було вибрано заповнення хати, розвал пічки та траншею окопу, яка перерізала хату. В результаті досліджень та методичного просівання ґрунту було знайдено більше 30-ти фрагментів скляних браслетів, дрібний хрестик, імовірно, зробленого з пірофіліту, показові фрагменти вінець, металевий пінцет та низку інших виробів.

І на завершення: цьогорічна Межиріцька експедиція стала не просто центром паралельного дослідження кількох пам'яток. Вона об'єднала навколо себе потужну команду науковців та фахівців!

Експедиція реалізується Центром палеоетнологічних досліджень в рамках програми Преісторія у проєкті Українська історія: глобальна ініціатива

23/08/2026

ЧЕРКАСЬКА АПТЕЧНА ПЛЯШЕЧКА
Фактично із самого початку весни в місті Черкаси, на різних ділянках, тривають археологічні дослідження Черкаської археологічної експедиції Інституту археології НАН України під керівництвом Дмитра Куштана (Dmytro Kushtan). Цьогорічні розкопки вже принесли велику кількість цікавих артефактів, які значно доповнюють історію нашого міста.
Однією із цікавих та значних для історії міста стала знахідка аптечної пляшечки із коричневого скла, на якій міститься напис «Аптека Л. И. Диккеръ Черкассы». Що ж це за аптека, де вона розташовувалася, та ким був її власник?
Згідно адресної книги міста Черкаси за 1912 рік «Адресная и справочная книжка «Весь г. Черкассы на 1912 год.»» М.О.Айзенштейна, аптека Л. І. Діккера знаходилася на вулиці Дахнівській (на той момент частина нинішньої вулиці Хрещатик до нинішньої вулиці О. Дашковича). Володів аптекою з 1883 по 1916 рік провізор Лазар Ісаакович Діккер. Проживав він за адресою вулиця Дахнівська, 85, ймовірно там була також і його аптека. Як член єврейської громади міста, свого часу був головою опікунської ради, яка розподіляла кошти коробкового збору на потреби лікарні, богодільні, талмуд-тори, дешевої їдальні та молитовних будинків. Окрім цього Лазар Діккер входив до ради єврейської лікарні. Подальша його доля невідома.
Які саме ліки перебували понад сто років назад в цій пляшечці, ми можемо лишень здогадуватися. Але й без цього даний артефакт показує історію нашого міста, доповнюючи письмові джерела, як свідок тої, давно минулої, історії.
Нині відвідувачі нашого музею можуть побачити черкаську пляшечку на виставці «Археологічні знахідки XVII – початку ХХ століття з Черкас» у вітрині, присвяченій двадцятому століттю.

На фото: аптечна пляшечка в момент виявлення

14/08/2026

ШАНОВНІ ЧИТАЧІ!
15 серпня археологи України святкують своє професійне свято - День археолога!

Черкаський міський археологічний музей Середньої Наддніпрянщини щиро вітає співробітників, колег, друзів та всіх причетних з нашим професійним святом.
Велику вдячність ми висловлюємо Збройним силам, в рядах яких і наш співробітник, і завдяки яким ми в умовах війни маємо можливість виконувати і далі свою роботу.

Значною подією в історії музею стало цьогорічне оновлення та відкриття розширеної експозиції.

Починаючи з весни наші співробітники задіяні в археологічних роботах на території міста Черкаси та Черкаської області.
На території міста рятівні розкопки проводить Черкаська археологічна експедиція Інституту археології НАН України (кер. Куштан Д. П. Dmytro Kushtan ).
Продовжує свою роботу Черкаська Лісостепова археологічна експедиція музею (кер. Сиволап М. П. Mykhaylo Syvolap ). Рятівні роботи та розвідки на території села Бабичі експедиція нашого музею проводила спільно із Межиріцькою експедицією кафедри археології КНУ ім. Шевченка Кафедра археології та музеєзнавства - офіційна Центр палеоетнологічних досліджень ім. Хв. Вовка (кер. Шидловський П. С.), за що наш музей висловлює щиро подяку керівнику експедиції та колегам.
Також наш співробітник Я. Кузьменко Ярослав Кузьменко брав участь в розкопках на території Мотронинського городища скіфського часу, які проводила Скіфська правобережна експедиція Інституту археології НАН України Інститут археології НАН України - Institute of Archaeology of the NASU (кер. Могилов О. Д. Олександр Могилов) та в дослідженнях решток давньоруських кам'яних храмів в ур. Церковщина на Трахтемирівському півострові, які проводили моніторинговий загін (кер. Зоценко І. В. Іван Зоценко ) Архітектурно-археологічної експедиції Інституту археології НАН Архітектурно-археологічна експедиція ІА НАН України (кер. Івакін В. Г. Всеволод Івакін ) України спільно із Археологічною експедицією Києво-Могилянської академії АЕ КМА - Археологічна експедиція НаУКМА (кер. Білинський О. О. Oleh Bilynskyi ).

Археологічні роботи продовжуються. Віримо, що цей сезон принесе нам та нашим колегам чимало цікавих та важливих результатів)

26/07/2026

Інститут археології НАН України - Institute of Archaeology of the NASU

"Архітектурно-археологічна експедиція ІА НАН України спільно з АЕ КМА - Археологічна експедиція НаУКМА завершила польовий етап досліджень Зарубського монастиря XI–XIII ст. на Трахтемирівському півострові.

Основною метою експедиції було визначення сучасного стану архітектурних решток монастирського комплексу, створення їх детального плану та 3D-моделі, а також актуалізація картографічної інформації про пам'ятку. Це завдання є особливо важливим, оскільки всі архівні матеріали та артефакти попередніх досліджень нині перебувають у Москві. Крім того, пам'ятка розташована на березі Канівського водосховища, де абразійні процеси та складна геологічна будова схилів постійно змінюють її стан.

У ході розвідкових рятівних робіт було закладено сім зондажів та шість розвідувальних шурфів. На території Великого храму відкрито фундамент північно-східного стовпа, стіни та апсиди, а також фундамент південно-західного кута споруди, що дозволило суттєво уточнити її планувальну структуру. На території Малого храму зафіксовано фундаментні рови та недосліджений культурний шар, пов'язаний із розбиранням храму.

Важливі результати отримано під час дослідження берегового розрізу. Встановлено існування двох похованих горизонтів, перекритих селевими відкладами. Один із них попередньо датується XII ст. Його вдалося дослідити як у природному розрізі, так і окремим зондажем, що дало можливість отримати будівельний матеріал та індивідуальні знахідки, імовірно пов'язані з етапом спорудження Малого храму у ХІІ ст. Камеральне опрацювання матеріалів дозволить уточнити датування цього горизонту.

Для визначення меж поширення селевих потоків та похованих поверхонь проведено геологічне буріння до глибини 6,5 м, що дало змогу значно краще зрозуміти геологічну будову пам'ятки та окреслити перспективні ділянки майбутніх досліджень.

До експедиції долучилися фахівці-реставратори Мар'яна Каплінська, завідувачка кафедри архітектури та реставрації Інституту архітектури та дизайну Національного університету «Львівська політехніка», та Ігор Бокало, які відібрали зразки будівельних розчинів для лабораторного аналізу. Отримані результати дозволять порівняти розчини з різних частин монастирського комплексу та надати науково обґрунтовані рекомендації щодо подальшої консервації архітектурних решток.

Окремим напрямком стала промивка відвалів розкопок Михайла Каргера, що нині інтенсивно руйнуються хвилями Канівського водосховища. У результаті виявлено понад 200 фрагментів фрескового живопису. Серед них є фрагменти з графіті, літерами та елементами зображень. Також зібрано значну кількість плінфи, пірофілітового сланцю, будівельних розчинів, інших архітектурних деталей та антропологічного матеріалу. Особливо цікавою індивідуальною знахідкою став фрагмент хороса, виявлений у воді, що ще раз підтверджує втрату значної частини пам'ятки внаслідок створення Канівського водосховища.

Важливою складовою експедиції стала участь співробітників Черкаського міського археологічного музею Середньої Наддніпрянщини, які долучилися до польових досліджень. Отриману колекцію після її наукового опрацювання буде передано до музею для створення тематичної експозиції, присвяченої Зарубському монастирю.

Після завершення досліджень відкриті архітектурні рештки були законсервовані шляхом укриття геотекстилем. Ці роботи виконано для їхнього захисту від атмосферного впливу та подальшого руйнування до наступного етапу досліджень. Колектив експедиції висловлює щиру подяку організації HeMo за наданий геотекстиль і постійну підтримку робіт зі збереження археологічної спадщини.

Попри складні польові умови, експедиція успішно виконала поставлені завдання та отримала результати, які суттєво доповнюють сучасні знання про Зарубський монастир і стан його збереженості. Зібрані матеріали стануть основою для подальших наукових досліджень, розроблення заходів із консервації пам'ятки та планування наступних польових сезонів.

Колектив експедиції висловлює щиру подяку незамінній учасниці експедиції, аспірантці НаУКМА Олександрі Івановій, керівнику студентської групи, магістру НаУКМА Святославу Сиротюку, студентам НаУКМА, а також усім учасникам експедиції, чия професійність, відповідальність і щоденна праця стали запорукою успішної реалізації цього проєкту."

Також зазначимо, що на даних археологічних дослідженнях проходив археологічне стажування науковий співробітник музею Ярослав Кузьменко.

23/07/2026

НОВИНКИ НАШОЇ ЕКСПОЗИЦІЇ:
БАГНЕТ ВІД ФРАНЦУЗЬКОЇ ГВИНТІВКИ КІНЦЯ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

Масштабні археологічні розкопки в середмісті Черкас, які проводить Черкаська експедиція Інституту археології НАН України (начальник - Dmytro Kushtan), регулярно радують нас новими знахідками. Нерідко вони є неочікуваними. Так сталося під час цьогорічних досліджень однієї з ділянок по вул. Остафія Дашковича. У сміттєвій ямі початку ХХ століття трапився… багнет до французької гвинтівки системи Гра зразка 1874 року.

Знахідка після понад 100 років перебування в землі була у доволі поганому стані. На превеликий жаль залізні піхви практично не збереглися. Втім, сам багнет після реставраційних робіт набув досить таки презентативного вигляду – вдалося законсервувати навіть дерев’яні накладки на руків’ї. Тож вже зараз багнет є однією з окрас нової експозиції нашого музею, яка має назву «Археологічні знахідки XVII – початку ХХ століття з Черкас».

Багнет є справжнім витвором військового мистецтва кінця XIX століття. Клинок має Т-подібний профіль з односічним основним лезом і бойовим двосічним кінцем. Руків’я, прикрашене дерев’яними щічками, має витончений дизайн з хвилястою спинкою, надійно скріплене двома заклепками. Латунна головка руків’я оснащена Т-подібним пазом і «кнопкою», які забезпечували надійність фіксації на стволі. Перехрестя оснащене загнутим кінцем з кулькою та кільцем для ствола.

Для довідки: Гвинтівка Ґра (франц. F***l Gras mle 1874) – французька казеннозарядна однозарядна гвинтівка з ковзним затвором системи Базиля Ґра під металевий патрон. Була прийнята на озброєння французької армії в 1874 році. Близько 500 000 гвинтівок цієї системи знаходилися на озброєнні армії Російської імперії під час І-ї Світової війни.

Реставратор – Микола Кривенко

28/06/2026

КЕРАМІЧНІ СВИЩИКИ XVII–XIX СТОЛІТЬ, ЯК ВІДОБРАЖЕННЯ СВІТУ ДИТИНСТВА

Найулюбленішою іграшкою дітей з давніх часів є свищики, які спочатку використовувалися як магічні музичні інструменти для викликання в літню спеку дощу й вітру, відлякування негараздів. Із часом вони втратили своє обрядове значення, перетворившись на чудову дитячу забавку у вигляді музичних іграшок. Улюбленою розвагою малечі вони лишаються й нині.

Гончарі виготовляли свищики з тієї самої глини, що й керамічний посуд. Це були образи птахів (півник, курочка, пташка), тварин (коник, баранець, цапок). Зустрічаються також фігурки з антропоморфними рисами: вершники, кентаври тощо. Майстри прикрашали свищики розписом, або вкривали їх кольоровою поливою. У деяких виробах наявні додаткові отвори до повітряного каналу, що перетворювало їх на сопілки.

Час від часу подібні свищики трапляються під час археологічних розкопок на території Черкас, особливо в культурному шарі ранньомодерного міста. Серію подібних знахідок виявлено Черкаською експедицією Інституту археології НАН України (керівник – Dmytro Kushtan) під час досліджень на території середмістя та Подолу. Більшість з них можна побачити в оновленій експозиції нашого музею

10/06/2026

У 2022–2023 рр. Черкаською експедицією Інституту археології НАН України (керівник – Dmytro Kushtan) під час археологічних досліджень на території черкаського Подолу (по вул. Князя Ольгерда, 60) виявлено й частково досліджено цвинтар 17–18 ст., який відноситься до старої Свято-Троїцької церкви. Розкопано західний сектор стародавнього цвинтаря, в якому виявлено 186 поховань черкасців ранньомодерної доби.

Нововиявлена пам’ятка дала безцінні матеріали для вивчення важливих питань антропології, демографії, соціології давніх мешканців Черкас, також вона має велике значення для дослідження історичної топографії Нижнього міста. Зокрема, дослідження кісток фахівцями-антропологами дає нам уявлення про фізичний вигляд, тривалість життя, хвороби тощо. А ось краніологія черепів (їх пропорції, особливості) надає можливість провести порівняльний аналіз із серіями з інших територій та інших періодів. Завдяки фіксації споріднених краніологічних ознак можливими стають реконструкції етнокультурних і міграційних процесів у давнину.

В нашому випадку це особливо актуально для доведення/спростування кавказького «сліду» в походженні та ранній історії Черкас. Століттями російська імперська історіографія, а за ними й радянська, нав’язували нам «черкеську» версію походження Черкас, засновану на сумнівній схожості екзоніму «черкеси» та топоніму «Черкаси». Ця сама теорія в інтерпретації містифікаторів Татіщєва та Болтіна стала підставою для святкування 700-річчя міста у 1986 р.

Днями світ побачила наукова стаття, присвячена аналізу антропологічного матеріалу (серії черепів) з розкопок цвинтаря 17–18 ст. старої Свято-Троїцької церкви в місті Черкаси –
Рудич Т., Куштан Д., Унгурян В. Антропологічні матеріали з розкопок цвинтаря 17–18 ст. в місті Черкаси // Київські історичні студії. – 1 (22). – 2026. – С. 82–94.

З повним текстом статті можна ознайомитися тут – https://istorstudio.kubg.edu.ua/index.php/journal/article/view/460/599

Приведемо лишень один із важливих висновків, отриманих антропологами:
«Морфологічно серія з Черкас є дуже далекою від мешканців Кавказу, починаючи від римської доби до раньомодерного часу. Антропологія Кавказу досліджена непогано, регіон представлений значною кількістю серій, що позиціонує різні культурні та етнічні групи. З огляду на відсутність морфологічних аналогій між черкасцями й населенням Кавказу, вдаватися до статистичного аналізу не було особливого сенсу. Однак статистичний аналіз із залученням черкаської групи й серій кавказького регіону (від римської доби до раньомодернового часу) ми провели але, цей розгляд зайвий раз підтвердив відсутність між ними морфологічної та статистичної близькості. Вдатися до цього варіанту аналізу нас змусило те, що походження назви Черкаси окремі дослідники пов’язують з Кавказом, також існують писемні згадки про перебування черкесів на цих землях, хоча висловлювалися ще й інші версії походження цього топоніма».

07/06/2026

У Черкаському міському археологічному музеї Середньої Наддніпрянщини відбулася презентація нової поетичної збірки «Неоліт» черкаського автора Олексія Юріна. Захід поєднав читання віршів із знайомством із музейною експозицією, де також присутні експонати епохи неоліту. Ексурсію для відвідувачів провів директор археологічного музею Михайло Сиволап.
https://procherk.info/news/7-cherkassy/133341-virshi-sered-artefaktiv-u-cherkasah-prezentuvali-poetichnij-neolit

30/05/2026

Олександр Петрович Моця
30 травня 1950 народився наш земляк і колега, багаторічний очільник Відділ давньоруської та середньовічної археології ІА НАН України. Доктор історичних наук, член кореспондент НАН України.

Його роботи стали класичними для археології Русі на теренах Середньої Наддніпрянщини (9-13 століття).

Частина публікацій вже доступна онлайн оцифрована його колегами: https://figshare.com/authors/____/774346

З Черкащиною Олександра Петровича єднають шкільні роки проведені в м.Городище. Він неодноразово відвідував наукові заходи в нашій області, зокрема читав гостьові лекції в Черкаському національному університеті ім. Богдана Хмельницького.

19/05/2026