22/04/2026
У квітні 1838 року в житті майбутнього поета і художника Тараса Шевченка відбулася визначальна подія, яка повністю змінила його долю.
В цей час він жив і працював в малярній артілі живописних справ цехового майстра В. Ширяєва, з яким поміщик
П. Енгельгардт як власник кріпака Т. Шевченка підписав контракт на 4 роки.
За короткий час обдарований юнак став провідним рисувальником. Зажевріла надія на майбутнє визволення, яке було необхідною умовою подальшого навчання в Петербурзькій академії мистецтв. Перед ним був приклад чотирьох братів Ткаченків, котрі, за сприяння відомого художника О. Венеціанова, домоглися визволення з кріпацтва у 1834 р. І вже наступного року старший з них, Григорій, виконав програму й був удостоєний звання вільного художника, а двоє інших – Федот, друг Шевченка по ширяєвській артілі, і його брат Денис – стали сторонніми учнями петербурзької академії мистецтв.
Першим кроком до цього було навчання у класах Товариства заохочення художників, і художник та покровитель Тараса
І. Сошенко за підтримки конферанс-секретаря Академії мистецтв В. Григоровича домігся для Шевченка дозволу відвідувати класи товариства. У жовтні 1835 року комітет товариства схвалив рисунки Тараса Шевченка.
Маючи хорошу репутацію в артілі В. Ширяєва, Тарас Шевченко усвідомлював, що П. Енгельгардт все одно не відпустить його на волю безкоштовно. Мова може йти тільки про викуп.
І справді, ціна свободи була величезна: 2500 рублів. На перемовини поїхав спочатку К. Брюллов, а потім О. Венеціанов. Аби зібрати потрібну суму, Карл Брюллов за порадою А. Мокрицького і В. Григоровича та за згодою В. Жуковського, 2 квітня 1837 року почав роботу над портретом останнього; його мали розіграти в лотерею за участю царської родини, яка бажала мати портрет поета, вихователя наслідника престолу цісаревича Олександра.
Відомо, що розіграш лотереї відбувався між 23 і 26 квітня. Але на той день обумовлену П. Енгельгардом суму вже було зібрано й передано поміщику, який до відпускної «руку приклав» 22 квітня. Тоді ж його підпис засвідчили дійсний статський радник В. Жуковський, професор К. Брюллов і радник М. Вієльгорський. Отже, викуп відбувся раніше, ніж царська родина зібралася оплатити портрет В. Жуковського. За документами, імператриця внесла 400 рублів асигнаціями, її діти княжна Марія і наслідник Олександр – по 300 рублів. Загалом – 1000 рублів. Більшу частину коштів внесли К. Брюллов, В. Жуковський, М. Вієльгорський та ін.
Загалом, у справі звільнення Тараса Шевченка з кріпацтва брали участь більше 20 осіб, частина з яких побажала залишитися невідомими.
Тарас Шевченко, будучи вже на засланні, довідався, що по імперії лунає поголос, ніби він був звільнений від кріпосного стану на кошти царської родини. Поет записав 19 червня 1857 р.: «…пригрезилось, что я освобождëн от крепостнического состояния и воспитан на счет царя, и в знак благодарности нарисовал карикатуру своего благодетеля. Откуда эта нелепая басня – не знаю. Знаю, что она мне недëшево обошлась».
Згідно із записом у щоденнику А. Мокрицького, В. Жуковський вручив Т. Шевченку «бум агу, заключающую в себе его свободу и обеспечение прав гражданських» 25 квітня 1838 р. в майстерні К. Брюллова.
Відомо, що з портрета В. ЖуковськогоА. Мокрицький та М. Биков зняли копії. Сам же портрет, до якого царська родина не виявила інтересу, був у майстерні К. Брюллова майже до смерті автора. Пізніше він перейшов у власність до брата художни ка – архітектора О. Брюллова, далі – до збирача живопису В. Кокорєва і, зрештою, до Третьяковської галереї. Зараз він належить Національному музею Тараса Шевченка у Києві. Там же зберігається і акварельна його копія, виконана Т. Шевченком на знак щиросердної поваги до улюбленого художника, учнем якого він став після викупу і вважав себе таким до кінця життя.
З вдячністю до своїх благодійників Тарас Шевченко присвятив поему «Катерина» В. Жуковському, поему «Гайдамаки» – В. Григоровичу, повість «Художник» – К. Брюллову.
