07/10/2026
Богодухівський жіночий монастир
На горизонті, на горі бачимо величну будівлю монастирської церкви.
У 1924 році уряд Радянської України ухвалив рішення про закриття трьох монастирів на Харківщині :Курязький, Охтирський та Богодухівський.
Свої спогади про перші роки дитячого містечка, заснованого на території Богодухівського жіночого монастиря залишив Петро Львович Слонім (при народженні також відомий як Револьт) — легендарний український радянський педагог, режисер дитячих театрів, один із засновників і художній керівник Харківського Палацу піонерів. В 1935 році написав першій сценарій радянської новорічної ялинки. Народився у 1908 році у Глухові. Закінчив Харківський інститут народної освіти. Працював в театрі юного глядача. Учасник Другої світової війни. Відмінник народної освіти; у 2002 році видатному харків’янину надали звання Почесного громадянина Харкова.
Помер 12 березня 2011 року в місті Мілуокі (США), за три дні після свого 103-річчя ).
Він згадує: «Богодухівський монастир, розташований на околиці міста я добре знав. У Богодухові пройшли мої спартаківські роки, став потім там комсомольцем. Пригадалося, як на одних зборах спартаківського осередку ми категорично заборонили спартаківцям брати участь в релігійних святах, носити хрестики і ходити до монастиря або церкви навіть просто з цікавості. (Примітка: скоріш за все, з 1922 року у Богодухові вже існувала організація «спартаківців», де і став піонером Слонім. Монастир же закрили в вересні 1924 році рішенням ВУЦВКу, а Петра направили вже від комсомолу працювати.)
Вікіпедія стверджує: організація «Юні спартаківці» з'явилася у 1922 році (офіційною датою заснування вважається 19 травня 1922 року, коли на конференції комсомолу було ухвалено рішення про повсюдне створення дитячих загонів).
Назва «піонери» використовувалася від самого початку, але спочатку вони іменувалися саме «Юними піонерами імені Спартака» (на честь римського гладіатора Спартака), через що дітей і називали «спартаківцями».
Трансформація назви відбувалася у кілька етапів:
• Жовтень 1922 року — усі дитячі загони офіційно об'єднали в єдину організацію «Юні піонери імені Спартака».
• 21 січня 1924 року — після смерті Володимира Леніна організації присвоїли його ім'я, і вона стала називатися Дитячою комуністичною організацією імені В. І. Леніна (слово «Спартак» з назви прибрали).
Петро Слонім прибув до директора дитячого містечка Івана Родіоновича Шупенко. «Виявилося, що директор сприйняв мене, як безпритульного, такий несолідний я мав вигляд у свої шістнадцять з половиною років. Як же здивувався він, побачивши путівку окружкому ЛКСМУ!
-Чи думають вони там, кого посилають на роботу?- кинув невдоволено.-У нас вихованці старші за тебе. Що ж робитимеш з ними ? Зажди в коридорі -подзвоню в окружком…
Я відчув, як образа гарячою хвилею залила мені лице.
У коридорі чекали ще четверо молодих педагогів, направлених сюди на роботу. Аж ось з кабінету вийшов завідуючий учбовою частиною і сказав, що мене зачислили на посаду політвихователя з іспитовим строком.
«У двох корпусах, звільнених від 150 черниць, які на той час організувалися в артіль «Веретено», розмістили перших 150 безпритульних. Діти жили, не визнаючи ніякого порядку, не було вчителів, необхідного обладнання. У школах вже розпочалося заняття, а тут про навчання й не згадували (кінець вересня – жовтень 1924 року).
Вихованці – брудні, обшарпані, озлоблені, розбещені, недовірливі. Різного віку. Старші не визнавали ніяких авторитетів, ніякого розпорядку. Незважаючи на розподіл їх по кімнатах, самі переселялись, хто куди хотів, групувалися табунцями. Мене вразило ще й таке: у кожній кімнаті-келії був собака. На ніч підлітки зачинялися на засув, курили, грали в карти, не впускали до себе ні вихователів, ні директора. Фактично жили колишнім вуличним життям. В їдальні панував неймовірний хаос: старші відбирали у малюків їжу…»
Великою подією стало відкриття школи, яку очолив Андрій Денисович Лук’янов. Не легко було укомплектувати класи, адже діти , різні за віком, мали неоднаковий рівень знань. Слідом за школою почали працювати майстерні. Слюсарна і столярна - для хлопців. Трикотажна – для дівчаток.
До сьомої річниці жовтневої революції (7 листопаду 1924 року) закрили монастирську церкву. «Пригадую, з яким завзяттям виготовляли п’ятикутну зірку хлопці в слюсарній майстерні. 6 листопада група комсомольців закріпила зірку на хресті, тим самим сповістивши округу про те, що на місці старого монастиря засновано дитяче містечко імені революції 1905 року» - продовжував згадувати Слонім.
«На початку 1925 року в містечку було організовано три піонерських загони. Влітку перевели ще один дитячий будинок з Харкова, в них вже була досить міцна піонерська організація, що пожвавило роботу і з’явився цікавий зміст, почалися походи до міста з горнами та барабанами.»
В спогадах Петра Львовича йдеться про те, що літом 1925 року почалася перебудова монастирських корпусів. Похмурі, тісні келії переробляли на просторі, світлі спальні, чисті їдальні. В колишній церкві обладнали клуб. При ньому почали діяти гуртки художньої самодіяльності, спортивні секції.
Чи цікаво вам, наші читачі, почитати як богодухівські піонери звернулися до Петровського, щоб він надав їм піонерську атрибутику і як вони їздили до москви?
