Jana Dekerta w Gorzowie Wielkopolskim – jedną z pierwszych instytucji kultury w mieście oraz pierwsze polskie muzeum na Ziemiach Zachodnich – otwarto 8 września 1945 roku pod nazwą Muzeum Ziemi Lubuskiej. W skład struktury organizacyjnej instytucji wchodzą cztery filie: Zespół Willowo-Ogrodowy przy ul. Warszawskiej 35 w Gorzowie Wielkopolskim (siedziba główna), Spichlerz przy ul. Fabrycznej 1-3 w
Gorzowie Wielkopolskim, Muzeum Grodu Santok przy ul. Wodnej 2a w Santoku oraz Zagroda Młyńska przy ul. Zespół Willowo-Ogrodowy na Santockim Przedmieściu pierwotnie należał do fabrykanta Gustawa Schroedera – radcy handlowego, deputowanego miejskiego, właściciela m.in. Mechanicznej Fabryki Sieci i Fabryki Kabli na Zawarciu. Powstał w latach 1903-1904. Siedziba muzeum mieści się tutaj od listopada 1947 roku.
„Biały” Spichlerz wzniesiono, wedle ostatnich kwerend archiwalnych, w roku 1723, gdy z polecenia króla Fryderyka Wilhelma w miejscu częściowo splantowanego szańca rozpoczęto budowę magazynu na dwa tysiące wispli zboża. Budynek Spichlerza został przejęty przez ówczesne Muzeum Okręgowe w Gorzowie Wielkopolskim już w 1976 roku, natomiast muzeum otwarto 31 stycznia 1989 roku. W gorzowskich filiach prezentowane są zabytki europejskiego rzemiosła artystycznego, numizmaty, zbiory sztuki, techniki, historyczne i archeologiczne. Organizowane są wystawy czasowe, konferencje naukowe, imprezy kulturalne, konkursy pisanek, zajęcia edukacyjne i inne. Muzeum Grodu Santok w Santoku, jako statutowy oddział gorzowskiego muzeum, powstało w 1978 roku. Obecnie mieści się tutaj nowoczesna wystawa stała „Gród Santok. Strażnica i klucz królestwa”, w obrębie której zaaranżowano wykopy archeologiczne z reliktami zabudowy odkrytej na grodzisku w Santoku oraz zaprezentowano zabytki pozyskane w trakcie badań wykopaliskowych. Dzieje Santoka, związane z powstaniem państwa polskiego za pierwszych Piastów, wyróżniają się nie tylko na tle sąsiednich miejscowości. Zagroda Młyńska w Bogdańcu skupiona jest wokół działalności etnograficznej. Na jej terenie znajdują się trzy zabytkowe obiekty: młyn (zwany Młynem Górnym, wpisany do rejestru zabytków), budynek gospodarczy oraz wozownia. Młyn, zanim przeszedł na własność muzeum, zamieszkiwany był na przestrzenni niemal 150 lat przez wiele rodzin. Wzniesiono go w 1826 roku na miejscu istniejącego od XVI wieku młyna. 10 kwietnia 1984 roku został przejęty przez ówczesne Muzeum Okręgowe, natomiast działalność muzealna rozpoczęła się tutaj na przełomie lat 1989/1990. W czterech filiach Muzeum Lubuskiego podziwiać można wystawy na powierzchni ok. 3000 metrów kwadratowych. Dostarczamy inspiracji dorosłym, a dzieciom i młodzieży przekazujemy wiedzę w sposób ciekawy i przyjemny podczas warsztatów i lekcji muzealnych. Aktualne informacje o godzinach otwarcia poszczególnych filii, wystawach i wydarzeniach znajdą Państwo na naszej stronie internetowej oraz Facebooku. Do zobaczenia w muzeum!
ПРО МУЗЕЙ
Любуський музей ім. Яна Декертa у Гожові Великопольському – один із перших культурних закладів міста та перший польський музей на Західних землях – був відкритий 8 вересня 1945 року під назвою «Музей Любуської землі».
Організаційна структура закладу складається з чотирьох філій: Комплекс Віллово-Парковий на вул. Варшавській 35 в Гожові Велькопольському (основне розташування), Шпіхлір на вулиці Фабричній 1-3 в Гожові Велькопольському, Музей Граду Санток на вул. Водній в Сантоку та Млинова садиба на вул. Лесьній 37 в Богданці.
Комплекс Віллово-Парковий у Сантоцькому передмісті спочатку належав власнику фабрики Густаву Шредеру – торговому раднику, міському депутату, власнику, серед ін. Фабрики механічних мереж і кабельної фабрики на Заварті.
Згідно з останніми архівними розвідками, «білий» Шпіхлір був зведений у 1723 році, коли за наказом короля Фрідріха Вільгельма на місці частково зрівняного шанця було розпочато будівництво складу на дві тисячі віспелів зерна. Будівля Шпіхліря була передана тодішньому Обласному музею в Гожові Великопольському ще в 1976 році, а музей був відкритий 31 січня 1989 року.
У філіях у Гожові представлені пам’ятки європейських ремесел, нумізматичні предмети, колекції мистецтва, техніки, історії та археології. Тут проводяться тимчасові виставки, наукові конференції, культурні заходи, конкурси писанок, просвітницькі заходи тощо.
Музей граду Санток у Сантоку, як статутний філіал Гожівського музею, був заснований у 1978 році.
Нині тут розміщена сучасна постійна експозиція «Град Санток. Сторожева застава і ключ королівства», в рамках якої були зааранжувані археологічні розкопки з виявленими в укріпленому поселенні в Сантоку реліктами будівель та представлені пам'ятки отримані під час дослідження розкопок. Iсторія Сантока, пов’язана зі створенням Польської держави за перших П’ястів, виділяється не лише з сусідніх місцевостей.
Млинова садиба в Богданці орієнтована на етнографічну діяльність. На його території є три історичні будівлі: млин (так званий Верхній млин, занесений до реєстру пам’яток), господарська будівля і возівня.
У млині, до того, як він став власністю музею, майже 150 років мешкало багато сімей. Його споруджено в 1826 році на місці млина, який існував з 16 століття. 10 квітня 1984 року він перейшов у власність тодішнього Обласного музею, одначе музейна діяльність тут розпочалася на рубежі 1989/1990 років.
У чотирьох філіях Любуського музею можна помилуватися виставками на площі приблизно 3000 кв. Ми надихаємо дорослих, передаємо знання дітям та підліткам у цікавий та приємний спосіб під час майстер-класів та музейних уроків.
Актуальну інформацію про години роботи окремих відділень, виставок та заходів Ви можете знайти на нашому сайті та у Facebook. До зустрічі в музеї!
