07/11/2025
У час, коли Одеса перебуває під безпосереднім впливом воєнної агресії, а культурні інституції - музей, бібліотека, галерея, театр - змушені жити й працювати в режимі постійної напруги, створення й презентація проєктів за кордоном мають не просто мистецьке чи освітнє значення. Вони є стратегічним елементом культурного фронту.
Коли ми представляємо українську культуру в містах Європи, як це відбулося, наприклад, у Bremer Zine Festival 2025 у Бремені (Німеччина), ми не просто показуємо книгу чи виставку. Ми створюємо мультинаціональний простір видимості наших історій, наших ідентичностей, наших втрат і нашої стійкості. Ми показуємо, що попри війну - культура живе, створюється і вирушає вперед.
За даними досліджень (посилання в коментарях під цим відео), з початку повномасштабного вторгнення культура України стала одним із ключових елементів публічної дипломатії, що протидіє інформаційному тиску з боку агресора. У звітах зокрема зазначено, що культурна дипломатія тепер відіграє роль не менш важливу, ніж класичні гуманітарні чи військові напрямки, оскільки формує глобальну платформу підтримки України.
Одеса - місто літератури UNESCO. 24 лютого цього року Одесу та музей підтримала світова літературна спільнота, а саме розмістили на своїх сторінках перший епізод коміксу англійською мовою:
1. Мельбурн (Австралія) + наклад Першого епізоду та його розповсюдження;
2. Данидин (Нова Зеландія) + провели виставку та демонстрували наш анімаційний фільм;
3. Леуварден (Нідерланди) + переклали голандською і фрізландською мовами, зробили наклад і розповсюджували його;
4. Айова-Сіті (США);
5. Окаяма-Сіті (Японія):
6. Любляна (Словенія);
7. Мілан (Італія);
8. Ґетеборг (Швеція).
Отже, у конкретному випадку наша книга "Одеса. Музейний щоденник війни. Марісель і Панна Кота рятують культурну спадщину і рятуються самі" та комікс - не просто видання про музей під час війни. Це проєкт, який також був наживо показаний у Брно (Чехія), у кількох містах України, у тому чисті в Києві, також в Кишиневі, далі в Бремені. Чому це важливо?
По-перше: це сигнал світу, що Одеса, її культурні інституції й музейні працівники не зникли, не замкнулися, не замовчали.
По-друге: це відкриває міжнародні контакти, мережі, можливості партнерств - особливо тоді, коли ресурсів всередині країни обмаль.
По-третє: це спосіб зберегти пам’ять і говорити не лише до внутрішньої аудиторії, але до міжнародної: до тих, хто має вплив, хто формує дискурс і готовий почути - українська культура переживає війну, але не піддається.
І якщо навести ще одну цифру: за даними дослідження ЄС з сектору креативних індустрій, Україна з березня 2022 року мала понад 50 % культурної сфери, яка постраждала. Це не лише про пошкоджені будівлі, але й про втрату можливості діяти всередині країни. Презентація музейного продукту закордоном - форма доповнення цієї діяльності, її продовження.
Отже: коли ви бачите нашу виставку в Брно, коли читаєте про наше видання у Бремені чи в Мельбурні і при цьому шістьма різними мовами, пам’ятайте - це не просто "за кордоном". Це є нашою стратегією, нашою присутністю у світі, нашим вкладом у майбутнє післявоєнної України. І так, це має значення для Одеси сьогодні.
Відеорепортаж з виставки Deník války. Marisel a Panna Kota zachraňují kulturní dědictví в Брно, Чехія
Операторка: Andrea Spak