Старововчинецький краєзнавчий музейний комплекс імені І. К. Топала

13/12/2023

25/11/2023

Свічка пам’яті. ПАМ’ЯТІ…
ПАМ’ЯТІ. ПАМ’ЯТІ !!!
Бо як забудем, то буде знову…
ЗНОВУ!!!
«Ми нє доработалі!»
«Ми можем повторіть!»

*** *** ***
… А не орали. Не засівали...
Прийшли й забрали. Уже з комори…
Змели із поду… Знайшли в закутку…
Корову зі стайні . Коня і плуга…
І ТИХО БУДЬТЕ!
І ТИХО БУДЬТЕ...

*** *** ***
Порожні жорна.
Замовкли жорна…
Бо що жорнити?
МукИ не буде…
А буде мУка.
ТА БУДЬТЕ ТИХО.
БО БУДЕ ЛИХО!!!

*** *** ***

І сліз не було…
Ні крику-зойку…
Голодні очі…
Голодні душі.
Німі питання
І страх клітинний…

*** *** ***

У гени в’ївся,
Як вуж скрутився…
Мовчи і бійся.
Мовчи і бійся…
О! Як їм добре!
Таких і треба!
Щоб все забули і їх боялись!
*** *** ***
Ти чуєш ? ЧУЄШ?!!
Щоб все забули!
Таких їм треба!
*** *** ***
ЗАПАЛЮЙ СВІЧКУ !
КРИЧИ ДО НЕБА :
«НЕ буде ЗНОВУ!»
МИ ПАМ’ЯТЬ ВЕРНЕМ! . Л.ГИЩУК . фото О.Вінтоник

24/11/2023

Подаруйте дівчині хустину!
Ви лишень погляньте, як пасують нашим дівчаткам ці яскраві, барвисті хустки! Сьогодні, у Міжнародний день української хустки та день Святої Катерини, дівчаткам стали у пригоді хустки із бабусиних скринь. Вони подивилися одна на одну та кожна на себе у музейне дзеркало, яке перебачило багаааато жіночих облич, і майже разом сказали: «Ой, та це так гарно!» А і справді: це гарно! То ж, давайте згадувати про нашу хустину частіше, хай вона прикрашає наших дівчаток, додає жіночності, ніжності, привабливості…І так хочеться, щоб їх голівки та плечі не покривалися чорними хустками... Як боляче, що це бажання таке крихке... Надіємося на мужніх і самовідданих наших захисників. Дякуємо їм та молимося за них. Л.Гищук фото О. Вінтоник

04/08/2023

Банилів (Чернівец. обл., Банилівська громада), 1898 р.

03/08/2023

02/08/2023

Родина Рураків, село Мамаївці. Фото з колекції Галини Українець

02/08/2023

30/07/2023

#ЛінаКостенко 🇺🇦

30/07/2023

Читайте в новому номері LIKE!

29/07/2023

29/07/2023

БУКОВИНСЬКИЙ УРОЧИСТИЙ ВІНОК ВІДТЕПЕР – ЕЛЕМЕНТ НАЦІОНАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

Буковинський урочистий вінок з ковилою (кода, кодина, павун, вінок з травою, павуновий вінок, трава) – це різновид дівочого головного убору рівнинних сіл Буковини, шитий каркасний високий вінок, символічну кульмінацію якого становить трава ковила (обов’язково – нефарбована). Сам каркас вінка може бути циліндричним, у вигляді невисокої бісерної коронки, або ж нагадувати убір троянського воїна – кріпитися по центру голови). Нещодавно відбулося засідання експертної ради при Міністерстві культури та інформаційної політики України і елемент «Буковинський урочистий вінок з ковилою» визнано національною культурної спадщиною. Детальніше про це можна дізнатися за посиланням: Про це йдеться в наказі N 403 МКІП від 26 липня 2023 року.

Цей вінок є нашим етномаркером, за яким впізнають буковинців на етнографічній карті України.

Що важливо знати про цей вінок:

💚 Це шитий урочистий вінок, виготовлений майстринями, а отже – його не плетуть (як може здатися на перший погляд), а зашивають, шиють.

💙Де він побутує зараз? Буковинський обрядовий вінок з ковилою зараз є важливою складовою весільного обряду у чотирьох селах Чернівецької області – Рідківці, Топорівці (традиція фіксується як поширена), Магала та Чорнівка (рідше). У такому вінку дружки та наречена ходять запрошувати на весілля. Якщо історично такий вінок в статусі урочистого дівчина одягала на храмове свято чи до церкви (якщо вже заручена), на загальний данець, на січові загальносільські свята чи для участі в вітальних делегаціях (наприклад, відзначення дня народження цісаря у Відні, де всі дівчата процесії в такому вінку), то зараз у селах Рідківці та Топорівці, окрім власне на весілля, прийнято одягати вінок з ковилою на загальносільські свята сучасного зразка, зокрема День села. Як правило, такий вінок вдягають на загальносільські свята дівчата-ведучі і це є способом їх виокремити з громади.

💜Чи є подібні вінки в інших народів світу? Так. Його прародичем є «вінок з султанами» (Казахстан), а також вінки з ковилою дівчат-лазарок Софійського повіту (Болгарія), вінки вельможних турчанок, а в межах України етимологічно спорідненими до нього є ключівський вінок з гусячого пір′я, покутський та полтавський вінки з павиними перами тощо. Якщо у буковинської нареченої на голові вінок з ковили, обов’язково нефарбованої, то у парубка – пучок фарбованої ковили на капелюсі.

💛 Як прикріплюється вінок на голову? Шиють вінок на замовлення у майстринь, що володіють цією спеціальною обрядовою технікою, а носять трьома способами:
- зашивають на зібраному пучку волосся на маківці (Новоселиччина, збереглося понині);
- кріпили на циліндроподібний вінок «капелюшиння» і зав′язували разом з основою як чепчик Заставнівщина);
- розташовували «гребенем» вздовж голови і квітчали (Кіцманщина).

💚 З чого складається і що означає цей вінок:

«Зазвичай усі буковинські вінки мають в своїй основі пряму циліндричну форму, тим і відрізняються від вінків інших регіонів, окрім вінка, який називається капелюшиння, котрий віддалено схожий на продовгуватий капелюшок, повністю вкритий квітами. І ще є одна особливість: на цупку основу вінка знизу традиційно нашивають ряд маленьких срібних чи інших монет, далі пришивають вузьку золоту стрічку, а решту площини вінка умовно ділять на три частини (як тричастинна будова світу), тому тут могли бути і три ряди дрібних квітів (в кольорах характерних для буковинської вишивки), і три ряди нанизаних з бісеру силянок (ґердаників), так дехто називав і цілий вінок - ґерданик, або дві силянки та всередині сплетені дві вузькі стрічки в ромбічну композицію, поміж них вишиті бісером дрібні квіти чи завитки, де фон густо вкритий лелітками. Саме через цю загальну стрічкову структуру вінка і називають його кодами (стрічка - кодина). А ще вінок завершує, акцентує увагу на весь стрій, тому, як найвищу точку, і називають його кодою, кодиною. Завершуються такі вінки рядом квітів, які прикріплюються на верху цупкої основи. А вже ковила, попередньо очищена й складена та обмотана нитками в пучки, припасовується або по конусу вінка з його тильної сторони, або спереду по центру великим пучком. Такі вінки легко одягаються на голову, вони лягають над бровами дівчини рівно, тобто кругло виглядають з усіх боків», - так описує загальний вигляд циліндричного вінка з ковилою та тонкощі його називання і збирання майстер з виготовлення вінків Микола Шкрібляк.

Дещо інакше складається тип вінка з сіл Топорівці й Рідківці – його основа становить коронку до 6 сантиметрів висотою, нижня частина якої буде пришиватися до кіс дівчини, а у верхню частину суцільним пучком вставлять пучок ковили. «Складаються «коди» із двох частин: коробки і самих «кодів». Коробка виготовляється на картонній основі в 5-6 см висотою та 8-10 см діаметром і обтягується з обидвох сторін темною шерстяною ниткою. За допомогою коробки головний убір прикріплюється до голови. Самі «коди» також виготовлені на картонній основі, лишень висотою у 6-7 см та діаметром 10-11 см, що обумовлено способом одягання їх зверху коробки. Картонна основа «кодів» обтягується з обох боків білою тканиною. Із зовнішнього боку тканину покривають два ряди штучних квітів, виготовлених з шовку та сухозлоті, причому нижній ряд складається із поодиноких квітів (15-18 штук), а верхній із квіток, згрупованих по 5 штук в букети («туфочки»). Саме завдяки цим букетам – «туфочкам» - головний убір набуває конусоподібної форми. Верхній край головного убору завершується пучками сухозлоті – «колосками» та рядом паперових квітів – «кучерями». Характерною особливістю «кодів» є їхня кольорова гама, яка представляє собою світлі м’які тони – «вмерлий цвіт». Обов’язково складовою частиною «кодів» є стрічки «кодинки», які пришиваються до щільної стрічкоподібної (поперечної) основи способом часткового накладання (як в «карабулі» та «дьорданику»). Але спосіб їхнього кріплення полягає в тому, що стрічки «кодів» прикріплюються шпильками не до коробки, як було у двох попередніх випадках, а до плечового одягу на спині. Інші складові частини «кодів» - подвійна широка стрічка, яка спадає на спину від основи головного убору до нижнього рівня «кодинок» та призібрана поперечна стрічка, що кріпиться до навушних прикрас, - доповнюють «коди». Завершують головний убір три букетики квітів, прикріплені до волосся по одному посередині та по боках голови зі сторони потилиці. Головний убір «трава» є продовженням «кодів» - по суті, це ті ж «коди» (часом саме ця назва й переважає), лишень зі стеблами трави ковили. Близько 100 пучків ковили пришиваються в кілька рядів по спіралі на картонну основу довжиною до одного метра, далі закручуються у щільний рулон, обшиваються тканиною і вставляються у верхню виїмку кодів» [2]. Важливо те, що цей опис здійснила носійка традиції, адже Ярослава Кожолянко є не тільки дослідницею, але й уродженкою села Топорівці і успадкувала цю традицію в природному середовищі її побутування.

Що стосується рідківського зразка вінка з ковилою, то він має свої тонкощі. Майстриня з пошиття таких вінків Галина Вівчарюк зазначає, що у Рідківцях та Топорівцях є суттєва різниця між вінком з травою (дівоцьким вінком) і шлюбним вінком нареченої: «Займаюся цими віночками десь приблизно 15 років. Коли моя внучка підросла і я подивилася уважно до вінка, то зрозуміла, що я можу і сама його зробити. В нас такий вінок з травою вдягає молода, коли йде кликати гостей своїх. А в неділю, на саме весілля, вона вбиралася все так само – сорочка, рікля (спідниця), лиш траву вже цю не кладе, а зверху на коронку кладеться такий вінок, аж на лоба спускається, ну ніби під кутом. То кликати як вона йде – на коронку спеціальну кріпиться трава, а як вже заміж іде – то трава забирається, а ставиться вінок під кутом звичайний круглий. Моя Анна вінчалася у такому вінкові і він у неї зберігається за склом образа, ікони. І от якщо траву чи навіть оцю коронку, павун тобто, вам ще позичать, то вінок – це особисте, це ніколи і нікому не зичиться».
У село Остриця поблизу Чернівців мода на з вінок з ковилою прийшла в 70-х роках під впливом Магали, і тривала до середини 10-х років ХХІ століття. Традиційний припис щодо його носіння подібний: у такому вінку наречена також тільки запрошує на весілля. Якщо сам каркас у Рідківцях називається «павун», то в Остриці – «кап-ку-флорь», що в перекладі з румунської означає «голова в квітах».

Майстриня з села Остриця Валерія Міґаєсі не займається активно виготовленням каркасу кап-ку-флорь, але за потреби може його зробити.

«Наша основа віночка відрізняється тим, що вона йде спочатку прямо, як циліндр, а потім на неї сам круглий вінок кріпиться під кутом, ніби насувається на чоло. Так робимо ми в Остриці, так роблять в Магалі.

І ставити ковилу – ця «мода», ну традиція, прийшла до нас у 70-х десь і протрималася до 2010 десь, і це наші дівчатка замовляли у Магалі у майстрині. Пучок ковили має закріпитися так, аби він був розпушеної форми, ніби як куля, але знизу це один пучок трави і його можна легко забрати з вінка»
Майстриня з села Мамаївці (Мамаївська територіальна громада Чернівецького району Чернівецької області) Галина Українець займається реконструкцією вінків з ковилою і створила етногалерею «Спадкоємці» на базі Центру культури «Вернісаж» у місті Чернівці. У цій етногалереї представлені як фото історичних зразків, так і відтворені сучасні вінки з ковилою.

У місті Кіцмань реконструкціями вінків з ковилою займаються майстрині (мама і донька) Дарія Стасюк та Діана Новак. Вони активно беруть участь у обласних заходах з популяризації одягової культури буковинців.

Пропонуємо вашій увазі також добірку наукових та науково-популярних джерел, які вас познайомлять з буковинським урочистим вінком якнайкраще.

**Підготовано за дослідницькими матеріалами проєкту "Спадщина" Буковинського центру культури і мистецтва, передрук без посилання - заборонений.

ДЖЕРЕЛА:

Друковані джерела:
1. Кожолянко Ярослава. Буковинський традиційний одяг. – Чернівці-Саскатун, 1994.
2. Костишина М.В. Український народний костюм Північної Буковини. Традиції і сучасність. – Чернівці: Рута, 1996.
3. Стельмащук Галина. Українські народні головні убори. - Апріорі, 2018.
4. Фещук Н. Найдушевніше весілля коли – мало гостей : [Буковинський шлюбний вінок нареченої – то окрема тема, адже це не тільки колорит, а й різноманітність, розповіла Іванна Олещук, завідувачка науково-методичного кабінету дослідження та збереження традиційної культури Учбово-методичного центру культури Буковини]. Молодий буковинець. 2019. 5 верес. (№ 73). С. 10-11.

Інтернет-джерела:
1. [Б. п.] «Вінок, що рухається»: найцікавіше про відомий буковинський традиційний вінок : радіобесіда. Офіційний сайт Буковинського центру культури і мистецтва. 2021. 10 листоп. URL: http://bukcentre.cv.ua/index.php/tradytsiina-kultura/svitohliadni-praktyky/5574-vinok-shcho-rukhaietsia-naitsikavishe-pro-vidomyi-bukovynskyi-tradytsiinyi-vinok.html
2. [Б. п.] «Вінок, що рухається»: особливості етнографічного маркера Буковини : радіобесіда. Офіційний сайт Буковинського центру культури і мистецтва. 2021. 8 груд. URL: http://bukcentre.cv.ua/index.php/tradytsiina-kultura/svitohliadni-praktyky/5624-vinok-shcho-rukhaietsia-osoblyvosti-etnohrafichnoho-markera-bukovyny.html
3. [Б. п.] Буковинський вінок став головним героєм колоритного етноперформансу. Офіційний сайт Буковинського центру культури і мистецтва. 2022. 21 листоп. URL: http://bukcentre.cv.ua/index.php/nasha-robota/6022-bukovynskyy-vinok-stav-holovnym-heroyem-kolorytnoho-etnoperformansu.html
4. [Б. п.] Буковинський урочистий вінок з ковилою. 2020. 24 берез. URL: http://www.virtmuseum.uccs.org.ua/ua/site/post/32
5. [Б. п.] Обласний перелік нематеріальної культурної спадщини поповнився трьома елементами. Офіційний сайт Буковинського центру культури і мистецтва. 2020. 6 жовт. URL: http://bukcentre.cv.ua/index.php/nasha-robota/4803-oblasnyi-perelik-nematerialnoi-kulturnoi-spadshchyny-popovnyvsia-troma-elementamy.html
6. [Б. п.] Традиції, які існують до сьогодні. Вінок з Коливою: до витоків. URL: https://uaua.top/22039/
7. Кіцмань.City. Про традиції буковинського весілля на прикладі Кіцманщини зняли відео етнопроєкту «Спадок». URL: https://kitsman.city/articles/241229/pro-tradicii-bukovinskogo-vesillya-na-prikladi-kicmanschini-znyali-video-etnoproyektu-spadok

8. Спадщина. Вінок з ковилою: традиції і сучасність. 2018. 6 серп. URL: https://www.facebook.com/2041948802716032/posts/2179268762317368/
9. Стеф'юк І. І. Вінок з ковилою: обрядова семантика та міжкультурні взаємовпливи [Електронний ресурс] / Іванна Іванівна Стеф'юк // сайт Буковинського центру культури і мистецтва. – 2023. – Режим доступу до ресурсу: http://bukcentre.cv.ua/index.php/tradytsiina-kultura/zvychai-ta-obriady/6205-vinok-z-kovyloyu-obryadova-semantyka-ta-mizhkulturni-vzayemovplyvy.html.
10. Стеф’юк (Олещук) І. Віхи родинного і родового обрядового коду у романі-трилогії Іллі Киріяка «Сини землі». Офіційний сайт Буковинського центру культури і мистецтва. 2020. 10 квіт. URL: http://bukcentre.cv.ua/index.php/tradytsiina-kultura/zvychai-ta-obriady/4494-vikhy-rodynnoho-i-rodovoho-obriadovoho-kodu-u-romani-trylohii-illi-kyriiaka-syny-zemli.html
11. Стеф’юк І. «Про людське око і про людськи зір». Офіційний сайт Буковинського центру культури і мистецтва. 2021. 10 січ. URL: http://bukcentre.cv.ua/index.php/nasha-robota/onlain-etnoproiekt-bukovynske-rizdvo/4960-pro-liudske-oko-i-pro-liudsky-zir.html

Відеоматеріали:
1. АСС. Гаївки та весільний костюм з ковилою: народний фестиваль просто неба у Чернівцях (відео). URL: https://acc.cv.ua/news/chernivtsi/gayivki-ta-vesilniy-kostyum-z-koviloyu-narodniy-festival-prosto-neba-u-chernivcyah-video-39. Сайт https://acc.cv.ua/
2. Весільний спадок | Чернівецька область, Кіцманський район. URL: https://tydyvy.com/video/DykpLRs
3. Стеф’юк І. Правила етикету в традиційній культурі: логіка, семантика, мотивація. Офіційний сайт Буковинського центру культури і мистецтва. 2020. 21 лип. URL: https://www.youtube.com/watch?v=AUcNwhkC1AA&ab_channel=%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D0%B0%D0%A1%D1%82%D0%B5%D1%84%27%D1%8E%D0%BA

28/05/2023

Старововчинецький музей завжди радий гостям, бо зацікавленість нашим закладом спонукає до нових пошуків. Зустрічі із цікавими людьми сприяють визначенню напрямків роботи у майбутньому. Візит до музею 25 травня керівництва Кам'янецької громади разом із делегацією з румунських Вакулешт засвідчив важливість роботи із збереження матеріальної та культурної спадщини нашого народу, який має чимало спільних та подібних сторінок своєї історії з румунським народом. Особливу увагу члени делегації звернули на багату колекцію старовинних буковинських скринь та вишитих сорочок, горботок, сардаків, тканих рушників, навіть цікавилися чи є тепер у селі майстрині, які могли би виготовити такий одяг. Гості з цікавістю знайомилися із експозиціями у залах румунського періоду, експозицією про освіту, про репресії у Вовчинці.
Приємно було почути від примаря з Румунії Маріана Соріна, що він вивчає українську мову. Наприкінці зустрічі він признався, що знає російську, але не хоче нею спілкуватися. Це ж саме про себе сказали і ми. Тому обидві сторони скористалися послугами перекладача. З цією роллю професійно впоралася Домніка Мірчівна Міхай, за що ми їй дуже вдячні. Гищук Л.

12/04/2023

«ДОКІУ ПИШУТ ПИСАНКИ, ДОКІУ БУДИ СВІТ, А ЯК ПЕРЕСАНУТ, ТОГДИ І СВІТ СИСКІНЧИТ…», – так здавна казали старі люди. І шороку перед Великоднем у кожді хаті писали писанки... І то так писали, шо аж око симружило. А ті, шо віходили найфайні, після Великодня відзьобували, сілєли на нитку і розвішували попід образами у хаті великі… Або віддавали до музею. Не вірите – то прийдіт сиподивіт до нас, там очі сирозбігают!
Ми ни дамо світови сискінчити, як би того ни хотіли темні сили – лиш пташки весняні защебетали, ми зачінаїм писати писанки, так як писали наші бабки і прабабки. І аді, уже розгорічєвси шпаргат, запахло розтопленим у черепку бджолиним воском... Калинові керсточки чекают на добрі руки... Запалена свічечка і причепурене жіноцтво від бабусі до внучки у вишитих сорочках... Урочиста тиша, щира молитва і починається дійство, якого чекали цілий рік... Писанку треба писати з добрим настроєм, світлими думками, щирими побажаннями. А цего року побажання у всіх щире-щире: аби народ наш переміг, аби чоловік, татко, син, внук, сусід, однокласник, кожен наш захисник вернувся додому живий і здоровий… Тому і лінії воскові створювали не лише традиційні для вовчинецьких писанок «хрестики», «грабельки», «огірочки», а і те, що нам тепер дуже дороге – «тризуб», «ЗСУ», «Слава героям»… Ми віримо, що оці кілька поколінь вовчинецьких писанкарів робили цеї днини наш світ нескінченним… Символічно, що наймолодшою писанкарочкою серед нас була шестирічна ВІКТОРІЯ. Віримо у нашу ПЕРЕМОГУ! Із-за хмар вже видно СОНЦЕ ПЕРЕМОГИ! Лідія Гищук

13/12/2022

СУМНІ ВЕЧОРНИЦІ...
Темні закутки хатчини, хорім і хати великої, миготіння свічок і запах прабабусиної гасової лампи з-під стелі ще більше нагадали нам давні андріївські вовчинецькі вечорниці... Не завжди солодко і весело було нашим пра-пра... Але вони вечорничили, збиралися... Ось і наші жінки-берегині зійшлися, хоч не до того кожній... Зійшлися, бо почули, що дуже просяться на вечорниці дівчата і хлопці, а як хочуть, то добре, що хочуть.
Посиділи, погомоніли про наше сумне, про сьогоднішнє...
Тут Вілька і пісню затягнула, а жінки підтримали:
Вітер віє, трава шумить,
А в тій траві жовняр лежить.
Лежить, лежить, спочиває,
В правій руці шаблю має.

В правій руці шаблю має,
А з лівої кровця ляє.
Над ним коник зажурився,
По коліна в землю вбився.

–Не стій , коню, наді мною,
Най не вижу щирість твою.
Але іди додомою
Широкою дорогою.

Аж там будут женці жати
Бис не давси їм злапати.
Аж там будут громадити
Бис не давси їм зрадити.

Аж там вийде сестра, мати,
Будут тебе сипитати.
Ти не скажи, шо я вбився,
Але скажи, шо вженився.

Возмив собі в царя дочку–
В чистім полі могилочку.
Возмив собі два дружбочки–
В чистім полі два дубочки.

Возмив собі штири свашці–
В чистім полі штири дошці.
Шо найбільшая канона –
То та була матка моя.
Шо найбільшая могила–
То та була моя мила.

"Йой-йо-йой, цу співанку співали ще 1916 року, а ми знов до неї сивирнули..." Господи, поможи нашим хлопцям збороти тих супостатів!
Мати Божа, покрий наших воїнів своїм омофором, Ангели Божі, охороняйте їх від куль і канонів!
А ось і наші дівчата прийшли, та й собі невеселої пісні завели...
Як вони подорослішали!
А за ними і хлопці із своєю піснею:

Прощай, село ріднесеньке,
Прощай, Україно!
Прощай, саду зелененький,
Прощавай, дівчино!

Не журися, дівчинонько,
У тяжкій годині.
Не журися, дівчинонько,
У тяжкій годині.

А я піду на край світа,
Буду воювати,
Тебе, моє серденятко,
Буду споминати.

Дай, Боже святий, цим дітям добру долю! Поможи нам вибороти Перемогу і щоб ми не залишили цю війну нашим онукам!
Дівчата і хлопці трішки поворожили, традицію андріївську підтримали...
... А свічка на вікні горіла... Як вічна пам'ять... Як вічне світло...
Лідія Гищук