26/08/2026
РОЗДИВЛЯЮЧИСЬ ВИСТАВКУ АННИ НИКИТЮК В “ТИМУТОПІЯПРЕС”
Уважно роздивляючись виставку Анни Никитюк в альтернативній галереї «Тимутопіяпрес», хочу поділитись з вами деякими своїми роздумами.
Думками про сміливість художниці.
Починаємо! Фронтально входу в галерею, ми бачимо заповнений простір з видрукуваним на аркушах написом – «ЗАКОН Є ЗАКОН». Уважно придивившись, зауважуємо – «закон» на етюднику, «закон» на рулоні паперу, «закон» на коробках, «закон» на робочих інструментах, «закон» на книгах. Поміж цього упорядкованого законом хаосу виділяється інсталяція з іграшковим бусіком на якому напис російською «милиция». Бусік впирається в молоток.
Принудження до закону (насправді принудження до нового закону), основними елементами якого є фізичний, психічний, юридичний. Примус буває різний. Саме так і називається виставка «З Примусу Т, без закінчення парного розділового знаку. Якого «Т»? Авторка іронічно стверджує, що це прізвище власника галереї. Таким чином справа не у принудженні, а у формі примусу, який може бути поштовхом до творчої дії, або ж поштовхом до приниження людини. Іронія авторки знаходить своє місце і в афіші виставки, фоном якої є фотографія дверей одного з приміщень тцк.
Характерний художній прийом який використовує Анна в своїх живописних роботах серії «Ніде і ні з ким» виставлених на стінах галереї це «Безликість Людей». Безликі мобілізовані чоловіки на полотнах Никитюк позбавлені особистої індивідуальності. Це людина яка виконує чітко виражену функцію, саме «функцію». Така ж «безлика функціональність» характерний почерк й для інших тематичних робіт художниці. «Функція дитини», «функція подруги», «функція обставин» або інше. Назагал вона ніби веде спостереження за життям людиноподібних роботів та проводить визначення спроможності їхньої функціональності.
Інший Бусік під назвою «Велогонка» впирається в камінь у віконному прорізі галереї, утворюючи смислову композицію з експонованим знизу полотном. Перспектива шляху; тебе ведуть під руки двоє тецекашників. Ти СЗЧ? Ти програв. Дорога від бусіка широка і всіяна обабіч обрубками дерев. Твоє «впирання» не має сенсу – «безполезно», ти вже на місці призначення.
Чи мало це впирання сенс на початку твоєї «ухилянтської» історії? Відповідь на протилежній картині на стіні. «Функція» поліції відвернутись. «Функція» тцк вполювати здобич.
Вони (Nazgûl) – назґули чи дементори, що живляться людським щастям? Тому ми вас боїмось, тому ми від вас ховаємось! Подивись! Один з них стоїть чекаючи біля бусіка за решітками вікна «Тимутопіїпрес».
«Бусік» бачимо на аудіокасеті Banan Vedro з альбомом «Космічні Загарбники» в канві виставки. Ось що пише Анна стосовно експоната: «Цю касету Банан написав як реакцію на примусову мобілізацію нашого близького товариша Артура Сніткуса. Ми працювали з ним в одній майстерні, буквально жили пліч о пліч. Це була перша настільки наглядна, близька і болюча точка доторку до теми примусової мобілізації. Після цієї ситуації я почала рісовать картіни на цю тему, Рома почав писати музику. Ми працювали в одній майстерні, впливали один на одного, тож тема перехоплювалась тим чи іншим чином то однією людиною, то іншою».
Хвилину подумавши, продовжує: «Цей випадок вплинув. Без цього, цієї серії «Ніде і ні з ким», би не з‘явилось. Але я не можу цитувати настільки прямо. Хоча деякі роботи були намальовані по фотографіям. Мене цікавить зміщення простору, і певна уніфікована форма постатей на зображені. Це не хтось конкретний, це будь хто».
У виставці Никитюк смислово закладено візуальну і текстову тематичну частину, по силі вони рівнозначні і підсилюють одна одну.
Вірш «Мого друга мобілізували» зчитується як одне ціле – прийняття, усвідомлення ситуації, заспокоювання, заколисування, невідворотність, законослухняність – колоцентрична «Рятівна афазія». Мені ж це все нагадує серію фотографій Танто Йенсен. Світлини на яких біла мишка положила лапку на голову жаби і жабка мило посміхається. Закінчується серія тим, що жаба поступово ковтає живцем мишу і ми бачимо лише білий хвостик. Це конвеєрне проковтування друзів і подруг воно «вже не страшне». Ми думали що ми не миші але «закон є закон», «недостатньо мати діагноз, всі ми придатні». А тих хто виживе після війни чекає мишачий рай у новій країні, чи ви може думаєте що ми не миші?
Для мене в поезії Никитюк – F 44 і F 48.1, це не діагноз, це супер сучасні літаки за типом серії F 16 які врятують нашу країну але в далекому-далекому майбутньому. «Думаєте я шутки шучу?», чи ви може думаєте, що таких літаків не буде?
При виході з галереї у верхньому куті оздоблена у класичну побронзовану раму, картина. Більшість глаядачів вбачають в характерному розташуванні звернення до забутої традиції розміщення ікони в куті української світлиці. Я ж бачу на ній як троє людей в чорному і в чорних балаклавах тянуть здобич до себе в нору або паутину. «Здобич» вже не пручається, у неї розкарячені ноги в джинсах і задерта фуболка, що оголює живіт, найслабше і найсмачніше місце для укусу хижаків. В природному середовищі для хижака який полює, органи черевної порожнини є найціннішою частиною раціону, оскільки містять надвисоку концентрацію поживних речовин. Печінка – концентрація пироднього мультивітаміну. Нирки – джерело селену та вітамінів групи «b», містять важливі електроліти якими є натрій та калій, що сприяють водному балансу організма. Периферичний жир – забезпечує кислотами та зберігає тепло. Підшлункова та селезінка – допомагають хижаку краще перетравлювати їжу.
Таким же потужним емоційним наповненням є скульптурна композиція «люблю ТЦК». Це стьоб? Натхненна буденним написом «Я люблю Пасічну» і перетворена з миловидних, тиражованих, туристичних «ай лов’ю» в монументальний «СІРО-НІЖНИЙ БРУТАЛІЗМ». Розміром: висота 1м. 30см., ширина 2м.35см, товщина 10см. Візуально напис сприймається важким але за вагою він легкий, виглядає не загрозливим – символ сердця та любові, але в той же час випромінює тривогу.
Це казармова зона відпочинку для втомлених солдатів, оповита кущом зеленого винограду? Це фотозона для тих хто справді любить силу?
І тоді вся історія виставки як стиснута пружина починає розмотуватись в зворотній бік.
Schadenfreude (шаденфройде) — це німецьке слово, яке означає задоволення або радість від чужого нещастя, страждання чи приниження. Це слово мали би придумати українці, воно більш об’ємне ніж звичайна «зловтіха», нам воно потрібніше і рідніше.
Ви думаєте ті хто воюють не радіють, що привезуть їм в бусіку заміну? Ви думаєте в жінок і дітей загиблих і поранених є співчуття до ухилянтів? Ви думаєте ті хто заробляють на цій війні не задоволені?
«ай лов’ю” демонструє всім хто посмів відвідати виставку, що опір владі або будь якій силовій структурі держави закінчується силою влади.
Шаденфройде панове! Шаденфройде!
Коло замкнулось.
