14/02/2025
Про скарби гетьмана Полуботка.
«По всіх газетах пройшла звістка, що 15 января цього року у Стародуб з’їдутся наслідники наказного гетьмана Павла Полуботка радитися про те, як здобути гроші, що ніби-то поклав він ще у давні часи у лондонський банок... Чи справді поклав він ті гроші, чи є вони, чи справді наслідники получать ті великі гроші (яких, як то кажуть, 800 милійонів) — от питання, які цікавлять зараз багатьох українських родин, що мають родові звязки з Полуботком. Незвичайний то був чоловік! Що Павло Полуботок міг покласти гроші далеко від рідного краю у „вільній державі" —то річ цілком для його натуральна. Він добре бачив, що Петр І хоче знищити стародавні права українського народу, усе, що було затвержено Переяславською згодою. Він бачив, що після смерти Скоропадського царь Петро зовсім не хоче, щоб Україна вибірала гетьмана. Полуботок рішучо став на оборону стародавніх прав України, не жаліючи свого власного життя... Тоді царь Петро наказав, щоб до Петербургу приїхав наказний гетьман Полуботок, генеральний суддя Іван Чарниш та генеральний писарь Семен Савич... Відкинувши усякі подробиці поводження Полуботка з Петром, які може по части й легендарні, не цілком певні, —все ж безумовно вірно те, що він рішучо, не жаліюча себе, боронив права свого народу й попав через те у Петропавловську кріпость і там загинув... При таких обставинах Полуботок, звісно, тільки жив у цих усіх подіях громадськими думками... тільки надія на кращу долю «свого краю» підримала його у тяжкі ці часи. При таких обставинах кожна копійка, яку він зумів у цей час дати будущині —повинна мати й громадське значіння... Це повинні пам’ятати усі його наслідники, уся Україна. Хай і 15 января на зборах у Стародубі це буде провідною думкою усіх наслідників, які повинні пам'ятати, що велика частина тих грошей повинна йти не їм, яко окремим людям, а на користь усього краю, й усього народу…М. Дмитріев. г. Полтава.
Ще про милійони Полуботка.
В «Русскомъ Слові» видруковано ось якого листа од професора Д. Еварницького [Яворницький] «Про милійони наказного гетьмана Полуботка скажу, що це звичайнісенька вигадка, якою можна бавити тільки лехковірних. Чотирі роки тому таку саму вигадку пустив якийсь добродій про милійони Дорошенка, ніби зоставлені ним у Лондоні. І тоді звідкиля тільки не понабірались справдешні та фіктивні родичі Дорошенка. А 20 років тому відомий Андрій К— о, з Новопсковська, вигадав милійони Полуботка та й зробив себе уповноваженим од усіх родичів гетьманських перед лондонським банком. Знайшлись такі, що давали йому по 2—3 000 карб, на клопоти. Він забрав ці гроші, та й зник. Тепер про це саме загомонів одставний професор петербурзькі консерваторії Рубець, —та й повторюється те саме. Неначе ті раки з мішка, полізли до мене роспитуватись усякі пани нашої губернії: чи не рідня вони Полуботкові? Йдуть діди, баби, йдуть дівчата, йдуть до Музею, йдуть додому, йдуть удень і вночі». Так пише професор Д. Еварницький,
«Рада» 13.01.1908
