04/09/2026
Шановні шанувальники наукового доробку професора Костянтина Тищенка! Просимо Вас ознайомитися з листом, який надійшов на адресу НН Інституту філології. У ньому йдеться про спроби спотворення наукової спадщини та методології Костянтина Миколайовича.
Шановні представники ННІ філології КНУ, дослідники та всі, хто працює з науковою спадщиною Костянтина Миколайовича Тищенка!
Звертаюся до вас як звичайний глядач, який не належить до академічного середовища і не має професійного стосунку до мовознавства.
Будь ласка, прошу дочитати це звернення до кінця: на перший погляд може здатися, що йдеться лише про кілька неточностей у відео, однак при перевірці та більш глибокому аналізі ситуація виявилась гротескною.
На YouTube-каналі «Історія мови» Андрія Андрусяка опубліковано відео про Костянтина Тищенка:
https://youtu.be/Ee2wAtipx4A
Я звертаюся не через сам факт критики Тищенка. Його гіпотези можна і потрібно перевіряти, критикувати та спростовувати. Проблема в іншому: у цьому відео кілька конкретних прикладів подано так, що вони формують для широкої аудиторії образ Тищенка як автора майже маргінальних псевдоетимологій, а далі цей образ переноситься на його метод загалом.
Мова не про дрібні неточності у відео. Науковцеві приписуються тези, які він не висував, а потім саме ці тези стають доказом його нібито методологічної неспроможності, йдеться про фактичне спотворення його наукової спадщини.
Найпоказовіший приклад починається на 4:26. Автор стверджує:
«Тищенко пов'язав назву села Рава-Руська з давньоєгипетським культом Бога сонця Ра».
Далі приблизно дві хвилини присвячено спростуванню цієї тези через хронологію, давньоєгипетську вимову та відсутність історичного контакту. Сам приклад потім використовується як доказ того, що Тищенко «ігнорував хронологію» та пропускав базові лінгвістичні та етимологічні методи.
На моє прохання назвати джерело автор послався на публікації Костянтина Тищенка в журналі «Східний світ» за 2009-2010 роки. Я перевірив ці публікації. У статті «Східний світ в українській топонімії. IV. Арабський світ. V. Кавказ. VI. Мадяри» («Східний світ», 2010, №1) Рава-Руська справді згадується, але в іншому контексті: у топонімічному ряду, співвіднесеному з арабським rāwī, «оповідач, читець».
Твердження про походження назви Рави-Руської від давньоєгипетського бога Ра в указаному самим автором джерелі мені знайти не вдалося. Тобто ми маємо дуже конкретну ситуацію: автор приписує Тищенку абсурдну тезу, сам її спростовує, а потім використовує як аргумент проти методу Тищенка. Вже не кажучи про те, що Рава-Руська це не село, а невелике місто, але це так, маленька ремарка, але коли ви дочитаєте листа зрозумієте, що вона доволі показова.
І тут виникає очевидне питання: про яку саме «критичність» можна говорити, якщо центральний приклад власної критики автор, схоже, не перевірив навіть за тим джерелом, на яке сам посилається? Вимагати від Тищенка бездоганної методологічної дисципліни, водночас будуючи власний висновок на неперевіреній атрибуції, виглядає щонайменше дивно. Але трошки далі буде описана комічна ситуація та пояснення звідки взялась Рава-Руська та і взагалі як пан Андрій методично та системно(наперед ні) підійшов до аналізу.
Інший приклад стосується слова «сало». Тищенко справді публічно відносив його до кельтського мовного шару, однак у доступних мені публікаціях я не знайшов, щоб він сам висував ту теорію, яку йому приписує автор відео: нібито зіставив сучасне українське «сало» зі співзвучним ірландським словом і на цій підставі оголосив його кельтським. Натомість гіпотеза про кельтське походження праслов’янського *sadlo існувала у фаховій літературі ще до Тищенка. Тобто в цьому випадку автор, схоже, приписує Тищенкові не сам висновок, а спосіб його обґрунтування, якого в працях Тищенка мені знайти не вдалося. Це не робить саму етимологію правильною, але робить некоректним її представлення як прикладу того, як Тищенко нібито сам довільно зіставляв сучасні співзвучні слова.
При цьому, автор підсумовує метод Костянтина Тищенка наступним чином: «А що робить Тищенко? Просто бере сучасне українське слово, шукає якесь співзвучне слово у будь-якій іншій мові світу і ось тобі на.»
Третій приклад, «борщ», справді відповідає відомій гіпотезі Тищенка про іранський зв'язок із borīdan «різати». Її можна критикувати скільки завгодно жорстко. Але навіть повне спростування цієї етимології не доводить, що весь метод Тищенка зводився до механічного пошуку випадкових співзвучностей.
На цьому тлі особливо показовими є коментарі автора під відео. Він прямо пише: «У Тищенка всі інтерпретації невдалі. І це абсолютно нівелює будь-які його адекватні ідеї», а пізню діяльність професора називає «дичиною». Також схвально сприймаються порівняння Тищенка з псевдонауковими та відверто маргінальними особистостями(Бабиком та росіянином задорновим)
Після цього важко сприймати ролик як спробу неупередженого розбору. Якщо висновок про те, що «всі інтерпретації невдалі», уже сформульований наперед, то три на перший погляд зручні приклади починають виглядати не як аналіз, а як ілюстрації до готового вироку, але питання в тому, хто ж виносить цей вирок і про які масштаби особистостей ми говоримо?
На мою особисту думку, контраст у масштабах тут усе ж важливий. Тищенко десятиліттями працював як академічний мовознавець і залишив великий корпус досліджень у багатьох напрямах та з великою кількістю мов; Андрусяк натомість відомий передусім як перекладач і популяризатор, а не як автор співмірного академічного доробку. Це не робить його критику менш легітимною!, але настільки широкий вирок щодо методу Тищенка потребує особливо сильної доказової бази. Три приклади, два з яких, схоже, використано помилково, такої бази не дають.
І саме тут, на мою думку, проходить принципова межа. Костянтина Тищенка можна різко критикувати за конкретні гіпотези, але перетворювати його на карикатурного збирача випадкових співзвучностей і фактично ставити в один ряд із маргінальними псевдонауковими авторами означає вже не критикувати, а спотворювати масштаб і характер його роботи.
Замість системного аналізу колосальної кількості праць у відео взято кілька максимально ефектних тез, придатних для гучного заголовка і швидкого висновку. Саме на найефектнішій із них, історії про Раву-Руську та Ра, фактчек, схоже, і провалився. У результаті ролик, який мав викривати чужу методологічну недбалість, сам демонструє її на практиці.
Наступні кілька абзаців це мої власні здогадки, я не маю можливості надати 100% гарантії, що так і відбулось, але іншої причини мені важко вигадати чи пояснити яким чином можна зробити настільки відверто слабкий та "халтурний" відео-матеріал.
Є й кілька деталей, через які в мене виникла конкретна гіпотеза про походження сценарію. Я припускаю, що автор міг використати генеративну модель для пошуку найбільш «дивних» або «скандальних» теорій Тищенка, отримати готову добірку прикладів і далі не перевірити, що саме з цього справді належить Тищенкові, а що модель сама реконструювала або змішала з іншими контекстами.
Найпоказовіше це виглядає у випадку Рави-Руської. В інтернеті є матеріали про скандали Тищенка, але іншого Тищенка, політика Миколи Тищенка, де фігурує Ірина Верещук, колишня міська голова Рави-Руської. Паралельно існує великий масив матеріалів про Костянтина Тищенка, його дослідження топоніміки, Давнього Сходу та єгипетського мовного матеріалу. Для генеративної моделі це майже готовий матеріал для контамінації: реальні прізвища, реальні місця й реальні наукові теми зшиваються у твердження «Костянтин Тищенко пов'язував Раву-Руську з богом Ра». Ви можете самі перевірити це, достатньо в режимі інкогніто в пошуковику гугл ввести "Тищенко Рава-Руська" і гугл видасть індексовані статті скандального епізоду періоду праймеріз до виборів в Києві де фігурує Ірина Верещук, Рава-Руська та одіозний політик Микола Тищенко. Тобто помилка та скандал Тищенка є, але не того про якого мова. А ШІ як цілком властиво йому вигадав дійсно "задорнівську" історію про бога Ра яку впевнено транслює Андрусяк.
Дуже схожий механізм можна припустити й у випадку «сала». В інтернеті добре індексується готова формула BBC Україна «Костянтин Тищенко: сало - кельтське слово, борщ - іранське». Тищенко справді відносив «сало» до кельтського шару, але конкретне пояснення, яке озвучує Андрусяк, схоже на автоматично добудовану аргументацію: модель бачить кінцевий висновок, знаходить старішу кельтську етимологію праслов'янського *sadlo і складає з цього просту історію про те, як Тищенко нібито сам зіставив сучасне українське слово зі співзвучним ірландським. Тобто тут могла бути згенерована вже не сама позиція Тищенка, а пояснення того, як він нібито до неї дійшов.
А що з борщем?
Андрусяк сам раніше робив окреме відео про походження цього слова. Якщо мовна модель видала йому готову пару з BBC «сало від кельтів, борщ від іранців», саме «борщ» мав виглядати для нього особливо переконливо: це вже знайома тема, щодо якої він мав власний матеріал. Такий збіг міг лише підсилити довіру до всієї згенерованої добірки й зменшити бажання перевіряти інші її елементи.
Я не можу довести, що сценарій створювався саме так. Але ця гіпотеза напрочуд добре пояснює всю конструкцію ролика: Рава-Руська виглядає як результат змішування незалежних контекстів, для «сала» до реальної позиції Тищенка, схоже, добудовано чужу аргументацію, а «борщ» виявляється темою, з якою сам автор уже працював. Якщо це справді результат некритично використаної генеративної компіляції, то ситуація вже майже абсурдна: автор будує розбір про те, чому «метод Тищенка не працює», на прикладах, частину яких сам Тищенко, схоже, ніколи не формулював у тому вигляді, в якому їх спростовують. Тобто замість критики наукового методу Тищенка автор може фактично критикувати галюцинації мовної моделі, прийняті ним за праці Тищенка.
Тому апеляція до «критичного мислення» в такому матеріалі звучить особливо невдало.
І саме це, на мою думку, є найнеприємнішим у цій історії. Людина, яка взялася публічно пояснювати аудиторії, чому Тищенко нібито відійшов від «суворих методів», сама не провела того системного аналізу, якого вимагав би такий висновок, і, схоже, не перевірила навіть одну з центральних тез ролика. У підсумку замість фахового розбору ми отримуємо ефектний, але ледачий матеріал, який створює у публіки неправдиве уявлення про вченого та його метод.
Є ще одна причина вимагати тут особливої точності: Костянтин Тищенко вже не може сам відповісти на приписані йому твердження. Тому будь-яка критика його спадщини має спиратися на максимально точну доказову базу, а не на перекази чи реконструкції чужих тез чи банальних компільованих вигадок. Інакше виходить дуже зручна ситуація: авторові приписують абсурдну позицію, спростовують її, а заперечити він уже не може.
Костянтин Тищенко — постать, яку важко не помітити в українському м...
