27/10/2026
27 жовтня – День української мови та писемності. До цієї дати Херсонський обласний Центр народної творчості публікує добірку віршованих творів поетів-аматорів Херсонщини «НАША МОВА – НАША ЗБРОЯ!».
До неї увійшли твори любителів поезії з Мирненської, Нововоронцовської, Великолепетиської, Верхньорогачицької територіальних громад та м.Каховка. Хочеться відмітити, що серед авторів – переважно мешканці тимчасово окупованих територій. Тим значущими стають їх поетичні рядки про любов до рідної мови і всього українського.
У віршах наших поетів-аматорів відчувається щирий душевний порив, величезна любов до України, її історії і традицій, до мови її мужнього й співучого народу.
Ми висловлюємо велику подяку всім учасникам за активну творчу позицію, патріотизм та свідому повагу до духовних цінностей своєї Батьківщини. Ми маємо сподівання, що ця добірка познайомить широке коло читачів з талантами авторів Херсонщини та стане у нагоді при організації тематичних культурно-мистецьких заходів.
ЛАРИСА ВАСИЛЬЄВА, Мирненська громада
МОЯ МОВА
Дзвениш трембітою у плаї,
У хвилях моря промовляєш,
Між териконами гуляєш,
З вітрами у степах співаєш…
Ти – код незламного народу!
Несу тебе, як нагороду!
Я передам нащадкам слово,
Щоб ти не змовкла, моя мово!
Ти – у журбі і ти – у святі,
З тобою – весело співати,
З тобою – гордо йти до бою!
Я - українець лиш з тобою!
***
ХАЙ ЗВУЧИТЬ МОЯ РІДНА МОВА!
Хай звучить українська мова - моя доня і моя доля!
Я її у віках колисала з сивочолих прадавніх давен.
Моя мати - незламна Воля - гартувала її в чистім полі,
Заплітала у коси доні крицю гордих слов’янських племен.
Вже не раз вороги хотіли розтерзать мою мову й тіло!
Я ж – незламна країна Титанів, хоч лютує скажений сусід.
Чорне плем’я, мов крук, налетіло, щоб я мертвою стала, хотіло -
Не вдалось! Бо мене боронить мій нарід - український рід!
Захисти мене від загину! Заспівай «Червону калину»
І скажи: «Україна вистоїть! Я – стою! Я – в строю! Я - жива!»
І, як завше, звучатиме вільно горде слово Шевченка і Ліни,
Оживуть заповіти Рильського, заспівають Сосюри слова…
Піднеси мене, мій Герою! Не віддай мою мову і волю!
Мова - це ідентичність народу і одвічний таємний код.
Я без мови - німа і безмовна. Я без неї – навіки знедолена.
Бо допоки звучить моя мова – доти є незалежний народ!
***
СТАНІСЛАВА ЛЕВОЧКО, учениця 9 класу Каховської гімназії
ДЗВІНКИЙ СТРУМОК ПРАДАВНІХ ЛІТ
Плекає рідну мову наш народ,
В ній дух свободи й правда вікова.
Вона наш щит, наш скарб і наш оплот,
Бо в ній душа Вкраїни ожива.
Лунає мова, мов дзвінкий струмок,
Тепло несе нам від прадавніх літ,
У кожнім слові – вивчений урок,
Що відкриває всім широкий світ.
Вона, як світла й радісна весна,
Мов сонце, що дарує нам тепло,
Краси земної казка чарівна,
Що розганяє морок, кривду й зло.
Вона — єднання, зброя і броня,
Вона — молитва, пісня і надія.
Крізь попіл, заборони і вогонь
Живе вона, немов свята стихія.
Вона — не просто звуків череда,
А код народу, пам’ять і коріння.
У ній — минуле, воля і біда,
І майбуття нового покоління.
Хто мову втратить — втратить власну суть,
Відірветься від праведного роду.
А ті, що слово у серцях несуть,
Стають міцною силою народу.
***
ВАЛЕНТИНА ГОЛОВАТА, Мирненська громада
Згадався рідних чорнобривців лан,
Який в саду у мами обіймала,
Любов, молитва - ніжний океан
Стрічав з дороги і душа співала.
Раділа кожній миті, й пелюстки,
Як подружки, тихесенько шептали:
- Ти біль у серці швидко відпусти,
Повір, ми так давно Тебе чекали.
Чекають своїх доньок матері,
В думках мереживних вночі зітхають
Та просять гарну долю в янголів
І небо во спасіння прихиляють...
***
ЛІДІЯ ГЛЄБОВА, Хрещенівська філія Нововоронцовської громади.
ВІЧНО ЖИВИ, РІДНА МОВО!
Українська мова бач не в моді,
Та в ній жива історія народу.
В ній культура пройдених віків,
Біль у мові серця матерів,
Шепіт незрадливого кохання
І дитяти миле щебетання.
Що рідніше є від мови неньки,
Слова щирого, що мовила старенька
Сина проводжаючи в дорогу,
Словом виливаючи тривогу.
Найщиріше українське слово,
Яким мати проводжала з дому,
Додавало в битвах сили сину...
Хіба ж може така мова згинуть!
***
ЯНА ПОГОРЄЛОВА, Мирненська громада
Зачекалася бабуся всіх дітей, онуків.
Ви ж казали: «Два - три місяці»… а роки минули.
На порозі кожен вечір поглядом стрічає
І тихенько у молитві миру виглядає.
Зачекалася бабуся… Де ж ви, діти, де ж сини?
Кожен день рахує тихо, наче молитовні дні.
Вірить: двері відчиняться, знову стане повен дім,
Бо вона пообіцяла дочекатись миру всім.
Не зламали її роки, не злякали грози…
Лише очі стали тихі, бо в очах тих сльози…
І живе одна надія, мов світанок світла:
«Я обійму дітей своїх… тільки поверніться…»
Зачекалася бабуся… Та не згас її вогонь.
Береже для вас вечерю і тепло своїх долонь.
Хай закінчиться розлука, хай замовкне чорний грім.
І нехай Господь поверне всіх дітей у рідний дім…
***
АЛЛА ПЕТЛІНСЬКА, Великолепетиська громада
ТОБІ, МОЯ СЛАВЕТНА УКРАЇНО!
Моя славетна Україна
Ні перед ким не стане на коліна!
І свою велич не зламає,
А хто не вірить – той її не знає!
Вона могутня, сильна, величава,
Блакитно-сонячна і молода держава.
Це наша з вами Батьківщина,
Яка для всіх для нас єдина!
Бо тут найкраще пахнуть квіти,
Пташки щебечуть і сміються діти,
І сонце світить особливо,
Промінням ваблячи грайливо!
Тут серцю все таке знайоме,
До болю рідне і відоме.
І кожне деревце, й протоптана стежина,
А головне – велика є родина!
Як можна Батьківщину не любити?
Її потрібно всім нам боронити,
Боротися за волю і свободу
І бути гідним прикладом народу!
Як можна не любити Україну?
Її чудову мову солов’їну,
Її неписану, чаруючу красу…
Любити Україну треба всю!
Її ліси, гаї, зелені доли,
Всі різнобарвні, мальовничі видноколи!
Її ліси, моря, озера, ріки,
Що для душі людської справжні ліки.
А наші роботящі, вправні люди?!
Про їхню працьовитість знають всюди!
І знають те, що українці – щирі
І прагнуть жити в спокої і мирі!
***
ЛЮБОВ КАЧАН, Верхньорогачицька громада
УКРАЇНСЬКІ СЛОВА
У слові матуся є промінь життя,
У слові родина - тепла відчуття,
Барвінок, веселка - природи дари,
Верба і калина - весняні сади.
Слова українські, як спів солов'я,
З них мова будує чарівні вбрання,
У кожному слові маленьке серденько,
Що б'ється шалено під звуки тихенько.
Нехай же звучить вона чисто й крилато,
Як вітер у полі, як хвиля Дніпра.
Бо мова це скарб, подароване свято,
І в ній зберігаються квіти добра.
Хай лине у світі мелодія мови
Ритмічна, барвиста, ніби жива,
Бо поки звучать наші теплі розмови,
Доти безсмертні прекрасні слова!
